Відновлення війни з Польщею

У відповідь на українсько-московську угоду поляки і татари об’єднали свої сили, уклавши влітку 1654 р. т. зв. Вічний договір, і почали новий етап війни. Усвідомивши небезпеку Б.Хмельницький зажадав від Москви негайної допомоги. Кілька місяців дорогоцінного часу було втрачено. Москва прагнучи оволодіти Смоленськом і Білоруссю проігнорувала вимогу українського гетьмана. Як наслідок – до кін. березня 1655 р. край перетворився на руїну. Було спустошено й спалено бл.270 міст і сіл, 1000 церков, вбито не менше 10 тис. немовлят, у неволю потрапило понад 200 тис. людей.

Влітку 1655 р. театр воєнних дій перемістився на західноукраїнські землі, які Б.Хмельницький прагнув приєднати до своєї держави. 29 вересня українсько-московське військо під Городком розбило поляків і розпочало облогу Львова, звільнивши незабаром усю Галичину. Однак знову негативну роль відіграв пресловутий зовнішній фактор. Проти включення західноукраїнських земель до складу козацької України несподівано вступив шведський король, поставивши гетьманові вимогу залишити Галичину. Почалися непорозуміння з московітами, що вимагали, щоб усі міста вважалися здобутком московського царя й присягали йому на вірність. Все це змусило Б.Хмельницького відкласти на певний час справу возєднання українських земель і повернутися на Подніпров’я.

 

Загострення відносин з Москвою

Тим часом Москва, пішла на зближення з Річчю Посполитою, яка висунула проект обрання московського царя Олексія Михайловича на польський престол після смерті Яна Казимира. У травні 1656 р. цар оголосив Швеції війну, а в серпні розпочалися московсько-польські переговори у Вільно, на які українську делегацію допущено не було. Віленське перемир’я, яке передбачало згоду Московії залишити Україну в складі Речі Посполитої після обрання її царя на польський престол. Після цієї зрадницької угоди військовий союз України з Москвою проти Польщі фактично втратив силу.

У ситуації, що склалася, головною метою Б.Хмельницького було збереження незалежності Української держави та об’єднаннязахідноукраїнських земель. Для досягнення цих планів Б.Хмельницький, формально не розвиваючи договору з царем, насамперед спрямовує свою енергію на створення анти польської коаліції без Москви і навіть усупереч її інтересам. До складу союзного об’єднання, крім України, ввійшли Швеція, Трансільванія, Молдавія, Валахія, Бранденбург.

 

Анти польська коаліція

Протягом першої пол.. 1657 р. воєнні дії розвивалися у сприятливому для союзників руслі. Вони розгромили поляків під Замостям, захопили Краків, Сандомир, Люблін, Варшаву, інші польські міста. До складу Української держави попросилася шляхта Пинщини, Берестейщини, Волині. Це був найвищий злет Української держави, політичний тріумф її творця – гетьмана Б.Хмельницького. Та вже з літа ситуація почала змінюватися у гірший бік. Політичні плани анти польської коаліції виникали занепокоєння серед сусідніх держав, які підтримали Польщу. Розпад анти польської коаліції. Тоді ж Україну вразила ще одна страшна звістка: 6 серпня 1657 р. в Чигирині після важкої й виснажливої хвороби перестало битися серце видатного сина українського народу Богдана Хмельницького.

Смерть Богдана Хмельницького стала важким ударом для української молоді Української держави. Ця смерть знаменувала собою завершення першого етапу Національно-визвольної революції, встановлення в ній нової моделі соціально-економічних відносин, котра базувалася на дрібній власності фермерського типу.

 

Лекція 6

 

Українська держава на завершальному етапі національної революції (1657-1663 роки)

План

1.Загострення кризи української державності у 1657- 1663рр.

2. Розчленування України на Лівобережну та Правобережну.

3. Боротьба гетьмана Петра Дорошенка за незалежність і територіальну цілісність Української держави.