Стан української освіти і науки в роки війни характеризують...
а) повне припинення роботи вищих і середніх закладів освіти;
б) відновлення діяльності наукових та освітніх установ у східних районах СРСР після евакуації;
в) продовження функціонування в умовах окупації усієї мережі наукових і освітніх установ.
Завдання 4.
У спеціальній директиві окупаційних властей “Щодо проведення умиротворення в Україні у 1942 р.” говорилося: “У випадку виникнення сумнівів щодо правильності вибору заходів, що їх необхідно вжити, слід виходити з того, що найжорстокіші заходи і є водночас найправильнішими”. Напишіть коротке есе про злочини гітлерівців проти мирного населення.
Завдання 5.
Операцію “Вісла” було проведено з метою...
а) ліквідації компактного проживання українців на території Польщі;
б) позбавлення ОУН–УПА підтримки українського населення;
в) виселення українців у Польщі на територію УРСР.
Запитання для поточного контролю знань:
- Розкрийте зміст “українського питання” в політиці західних держав напередодні другої світової війни.
- Визначте місце пакту Молотова-Рибентропа серед причин другої світової і Великої Вітчизняної війни.
- Дайте оцінку Акту возз’єднання українських земель у 1939-1940 рр.
- Назвіть причини тимчасових поразок Червоної Армії у початковий період Великої Вітчизняної війни.
- Охарактеризуйте гітлерівський “Новий порядок” в Україні.
- Як проходив процес розгортання Руху Опору в Україні в роки фашистської окупації?
- Як проходило визволення України? Визначте вклад українського народу в перемогу над фашизмом.
- Яке значення в розгромі німецького фашизму мала матеріальна допомога союзників СРСР?
- У чому полягають геополітичні наслідки Другої світової війни?
10.5. Питання для самостійного вивчення:
- Друга світова війна як прояв кризи Версальсько-Вашингтонської системи. „Українське питання” в політиці Західних держав.
- Національне питання і доля західноукраїнської інтелігенції в умовах адміністративно - командної системи після 1939 р.
- Загострення політичної боротьби в західних областях України. ОУН - УПА. Незаконні репресивні дії радянських каральних органів.
Методичні поради: Вивчаючи тему, студент повинен проаналізувати радянсько-німецький договір 1939 р. та територіальні зміни в Західній Україні протягом 1939- 1940 рр., визначити основні битви на території України у 1941- 1944 рр., уяснити різні підходи щодо оцінки ОУН- УПА.
6.6.Інформаційні джерела:
1. Васильєв В.Ю. Україна в політиці керівництва СРСР напередодні Другої світової війни // УІК. - 2005. - № 1. - С. 4-15.
2. Голиш Г.М. Наслідки німецько-радянської війни для неповнолітніх громадян України. // УІК. – 2005. - № 3. – 37-49.
3. Касьянов Г.В. Ідеологія ОУН: історико-ретроспективний аналіз // УІК. – 2004. - № 1. – С. 29-42; № 2. – С. 68-82.
4. Король В.Ю. Визвольні бої Червоної армії на території України / 1943-1944 рр./ // УІК. – 2005. - № 1. – С. 16-33.
5. Ктеній А. Ловицький В. Партизанський рух 1941-1944 рр. Україні // УІК. – 2005. - № 3. – С. 3-15.
6. Лисенко О.Е. Буцько О.В., А.С. Чайковський. Плен. За чужие и свои грехи. Военнопленные и интернированные в Украине. 1939-1953 гг. // УІК. - 2005. - № 1. – С. 208-215.
7. Лисенко О.Е. Друга світова війна як предмет наукового дослідження та феномен історичної пам’яті // УІК. – 2004. - № 5. – С. 3-16.
8. Патриляк І.К. До питання про внесок ОУН та УПА у боротьбу проти напистських окупантів на території України // УІК. – 2004. - № 5. – С. 81-95.
9. Сидоров С.В. Штрафні підрозділи як форма покарання радянських військовослужбовців та бойового використання військ у роки Другої світової війни // УІК. – 2004. - № 6. – С. 65-68.
10. Тронько П.Г. Внесок народу України в Перемогу над гітлерівськими загарбниками. – 2005. - № 3. – С. 95-100.
11. Трохимович В. Україна в роки другої світової війни (1939 – 1945 рр.). – Львів, - 1995. – 280 с.
Тема 11. Розвиток України
з другої пол. 40–х до поч. 80–х рр. ХХ ст.
Кількість годин: аудиторні заняття – 2, самостійна робота – 8
11.1.Методичні поради до вивчення теми:
Розглядаючи демократичні процеси в Україні в 60-х роках, доцільно зупинитися на наступних питаннях:
1. Труднощі післявоєнної відбудови.
2. Україна після смерті Сталіна. Критика культу особи.
3. Дисидентський рух як вияв політичної опозиції комуністичному режимові.
4. Наростання кризових явищ в економічному і політичному житті республіки
Вивчення першого питання слід розпочати з відбудови народного господарства в післявоєнний період, причин та наслідків голоду 1946- 1947 рр..У подальшому розгляньте які зміни відбулися в кремлівському керівництві після смерті Й.Сталіна та передумови десталінізації. В грудні 1953 р. за злочинну діяльність був страчений Берія. Восени 1953 р. були ліквідовані інструменти терору – воєнні трибунали військ МВС і особлива нарада МВС, яка мала право застосовувати в адміністративному порядку висилку, заслання та ув’язнення.
Подальшим кроком процесу десталінізації став ХХ з’їзд КПРС (1956 р.). В останній день роботи з’їзду відбулося закрите засідання. На цьому засіданні М.Хрущов протягом 4 годин зачитував доповідь “Про культ особи та його наслідки”. Ця доповідь потім обговорювалась на закритих партійних зборах по всій країні. Офіційно в друці її не було. Вперше вона була надрукована в СРСР у 1989 р. Ця промова М.Хрущова була однією з найдраматичніших у радянській історії промов. У цій доповіді на неспростовних фактах доводилася відповідальність Сталіна за трагедію перших років війни з Німеччиною, депортацію цілих народів, масові репресії 1937-1938 рр. і післявоєнних років. Одночасно засуджувалися прояви тоталітаризму У липні 1956 р. було опубліковано постанову ЦК КПРС “ Про подолання культу особи і його наслідків”. Це прискорило ліквідацію системи Гулагу (російською мовою – Государственное управление лагерей). Для мільйонів українців це означало можливість повернення із заслання, концтаборів. Почався перегляд справ засуджених та їх реабілітація (тобто виправдання, повернення чесного імені).
Критика культу особи Сталіна гостро прозвучала на ХХІІ з’їзді КПРС (1961 р.). Цей з’їзд став найвищою точкою в процесі десталінізації.
Цього разу йшлося не тільки про злочини Сталіна, а й про його активних помічників та підручних, у тому числі Л.Кагановича. Саме тоді вперше прозвучала правда про ганебну діяльність Л.Кагановича в Україні, а час його секретарювання названо “чорними днями” для республіки.
Зверніть увагу, що викриття на ХХ з’їзді КПРС злочинів Сталіна було сміливим політичним кроком М.Хрущова, здійсненим всупереч волі більшості інших членів вищого партійно-радянського керівництва. Тому процес десталінізації здійснювався непослідовно, часто підпорядковуючись тактичним політичним розрахункам, при наявності сильної опозиції. Не дивно, що заходи з метою десталінізації отримали влучну назву – хрущовська “ відлига” (тобто тимчасове потепління), адже демократизація та лібералізація політичного життя здійснювалась у рамках існуючої політичної системи.
Важливим моментом хрущовської “ відлиги” став перехід Криму до складу УРСР. У 1954 р. з метою відзначення російсько-українського партнерства по всьому Радянському Союзу з надзвичайною помпезністю були проведені святкування трьохсотої річниці Переяславської угоди. З нагоди ювілею було опубліковано “Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією (1654-1954 рр.), схвалені ЦК КПРС. Щоб підкреслити ті великі переваги, що їх приніс Україні союз із Москвою, святкування річниці Переяславської угоди вінчав акт передачі Криму від Російської Федерації Україні – “як свідчення дружби російського народу”. 19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла Указ “Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР”, враховуючи спільність економіки, територіальну близькість та тісні господарські й культурні зв’язки між Кримом і Україною. Кримська область зразу ж органічно влилася в господарський комплекс УРСР. Та при цьому зразу ж виникло декілька проблем, перш за все пов’язаних з поверненням висланих у 1944 р. з Криму татар, які, на жаль до цього часу повністю не вирішені.
Аналізуючи друге питання, зверніть увагу на зміну пріоритетів в економіці.За часів правління М.Хрущова відбувається зміна пріоритетів в економічній політиці. Проблема науково-технічної революції була поставлена як політична. Посилюється увага до таких галузей економіки як хімія, кольорова металургія, приладо-машинобудування, зв’язок, транспорт, житлове й комунальне господарство.
М.Хрущов розпочав серію соціально-економічних реформ, спрямованих на ліквідацію старої системи планування й управління господарством. У лютому 1957 р. він робить чергову спробу децентралізації управління промисловістю і скорочення більшості союзних міністерств. На місце старої системи галузевого, централізованого управління постала система раднаргоспів (ради народного господарства), які здійснювали територіальне планування й управління промисловістю та будівництвом у відповідних економічних адміністративних районах. В Україні було створено 11 рад народного господарства (раднаргоспів). За цією реформою вже в 1957 р. було ліквідовано 10 союзних і 15 союзно-республіканських міністерств. Тепер майже вся промисловість України знаходилася у підпорядкуванні Ради Міністрів УРСР, у тому числі раднаргоспів.
В цілому вчені вважають реформу децентралізації управління промисловістю найбільш радикальною реформою М.Хрущова в галузі економіки. Українські плановики та господарські керівники вперше почали ставити питання про потреби та інтереси України. Але практика управління промисловістю по горизонталі не змогла створити ринкову економіку.
У 1958 р. було поставлено питання про прискорену хімізацію країни, на цю галузь були виділені додаткові асигнування. Розпочалося широке виробництво та впровадження синтетичних матеріалів та виробів із них, яке мало як позитивні, так і негативні наслідки.
Велику увагу М.Хрущов приділяв питанню прискорення науково-технічного прогресу, впровадженню єдиної політики в народному господарстві, освоєнню космосу. У Дніпропетровську швидко розбудовувався найбільший у світі ракетно-будівничий комплекс з десятками тисяч науковців, інженерів, робітників.
На початку 60-х років окремі вчені поставили питання про поєднання ринку з директивним плануванням. Деякі пропонували провести реформу планування і економічного стимулювання, запровадити економічні важелі підвищення ефективності виробництва. В результаті була запропонована система преміювання інженерно-технічних працівників і робітників. Ряд об’єднань швейної промисловості України перейшли на роботу за прямими зв’язками з магазинами.
М.Хрущов вирішив наростити продовольство сільськогосподарської продукції шляхом збільшення капіталовкладень в сільське господарство, тобто був обраний екстенсивний шлях розвитку аграрної сфери. Цьому сприяли і прийняті у 1953 р. рішення про підвищення закупівельних та заготівельних цін на сільськогосподарську продукцію, зниження розмірів обов’язкових поставок, зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства, збільшення асигнувань на потреби колгоспів та радгоспів.
У 1954 р. з метою збільшення виробництва зерна взялися за освоєння цінних і перелогових земель у районах Казахстану, Сибіру, Уралу, Поволжя та Північного Кавказу. Велику частину витрат по освоєнню цілини взяла на себе Україна. Збір зерна мав вирости і внаслідок значного збільшення посівів кукурудзи, яке почалося з 1955 р. Нова кампанія здійснювалась майже повсюдно і часто без належного економічного обґрунтування. “Кукурудзяна епопея” показала, що аграрна політика залишалася суто волюнтаристською.
З метою надання державної підтримки колгоспам у липні 1957 р. була прийнята постанову про відміну обов’язкових поставок сільськогосподарської продукції державі господарствами колгоспників. У 1958 р. машинно-тракторні станції (МТС) були ліквідовані, а техніку і машини колгоспам дозволили викупляти. Влітку 1958 р. була введена єдина форма державних заготівель сільськогосподарських продуктів по єдиним, економічно обґрунтованим цінам із врахуванням природних зон країни. З колгоспів була списана заборгованість минулих років по обов’язковим поставкам та контрактації. У кінці 50-х років було здійснене нове укрупнення колгоспів, що частково зменшило апарат управління. В той же час почалася ліквідація “неперспективних сіл
Безсумнівним досягненням М.Хрущова була сильна соціальна політика. У цей час був скорочений на дві години робочий день у передвихідні та передсвяткові дні. Було збільшено тривалість відпусток, пов’язаних з вагітністю і родами із 77 до 112 календарних днів. З 1956 р. розпочався перехід на 7-годинний робочий день. У той же час для селян зберігалося попереднє становище: не маючи паспортів, вони не могли залишити свій колгосп або радгосп.
У 1956 р. було прийнято закон про державні пенсії по старості та інвалідності. Пенсійний вік знижувався до 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. Право на пенсію одержали колгоспники: чоловіки – від 65 років (при стажі роботи не менше 25 років), і жінки – від 60 років (при стажі роботи не менше 20 років).
Розпочалася епопея вирішення житлової проблеми. При цьому намагалися забезпечити кожну сім’ю окремою квартирою. Значною мірою вдалося зняти гостроту житлової проблеми, оскільки було збудовано понад 3 млн. квартир в Україні.
У 1958 р. була введена обов’язкова восьмирічна освіта. Проте соціальні перетворення середини 50-х – середини 60-х років були непослідовними, поспішними, багато обіцянок не було виконано.
Вивчаючи третє питання, доречно звернути увагу на демократичні зміни в духовній сфері. Критика культу особи Сталіна відкрила можливість оновлення і лібералізації суспільства. Цей процес був складний і суперечливий, але загалом сприяв громадському пробудженню, національному відродженню в Україні.
При розгляді даної проблеми зверніть увагу на такі моменти як активізація української інтелігенції, місце та роль “шістдесятників” (найбільш активна частина української інтелігенції, яка прагнула поглиблення демократичних перетворень), дисидентський рух (опозиція, той, хто не погоджується з офіційною точкою зору), стан освіти та науки, національний літературний процес (мовне питання), мистецьке життя та художня творчість, боротьба властей з релігією і церквою.
Лібералізація суспільно-політичного життя була могутнім чинником розкріпачення творчої думки, пожвавилося культурно-національне життя. Ця політика сприяла появі покоління “шістдесятників”, які намагалися оновити радянський лад засобами реформ. Ці люди штовхали режим до більш рішучої десталінізації, пропагували загальнолюдські цінності. Був започаткований дисидентський рух, який в сталінські часи був неможливий. У всіх формах мистецтва з’явилися сміливі й новаторські твори, які відбивали духовне відродження нації. На деякий час письменники, поети та інші діячі культури дістали ширший простір для самовираження.
Зверніть увагу на той факт, що лібералізація суспільно-політичного і культурного життя мала свої парадокси, зокрема це проявлялося в запеклому гонінні на релігію і церкву.
Отже, в середині50-60–х рр. ХХ ст. відбулася демократизація політичного, економічного та духовного життя України, але до кінця ця справа доведена не була.
У 1965 р. за ініціативою Голови Ради Міністрів СРСР О.Косигіна розпочалася нова економічна реформа. Суть нових економічних підходів полягала у розширенні самостійності підприємств і колгоспів, зміцнення їх матеріальної бази, Підвищення закупівельних цін з урахуванням кліматичних умов та матеріальному стимулюванні трудових колективів в залежності від результатів їх праці. Проте в умовах адміністративної системи й ці реформи не були втілені.
З середини 70-х років починається загострення кризи радянської системи в усіх сферах життя республіки.
11.2 План семінарського заняття № 1.
Україна в другій половині 40-х -на початку 50-х рр.
- Перехід України до мирного життя. Діяльність Української РСР на міжнародній арені після воєнні роки.
- Стан промисловості і сільського господарства. Голод 1946-1947 рр.
- посилення тоталітарного режиму повоєнній Україні. Ідеологічний наступ сталінізму.
- Соціально-політичні перетворення в західний областях України. Загострення політичної боротьби.
Реферати:
Історичний портрет Степана Бандери;
Операція “Вісла” та її наслідки для населення Західної України.
План семінарського заняття № 2.
Демократичні процеси в Україні в другій пол. 50-тих - на поч.. 60-х років ХХ ст.
1. Україна після смерті Сталіна. Викриття культу особи. Початок демократичних перетворень. Реабілітаційні процеси.
2. Економічні реформи середи 50-тих початку 60-х рр.., їх непослідовність та незавершеність.
3. Демократизація духовного життя. Наслідки хрущовської “відлиги” для України.
Реферат:
Політичний портрет М.С. Хрущова і його діяльність на Україні
План семінарського заняття № 3.
Соціально-економічні й суспільний розвиток України в другій полі 60-х – на поч. 80-х
1. Причини наростання кризових явищ соціально-економічному та політичному житті України в середини 70-тих років.
2. Звертання демократії. Порушення законності, засилля бюрократизму. Політика русифікації та її наслідки.
3. Дисидентський рух в Україні та його основні задачі.
Реферат:
Програмні засади дисиденства
11.3. Термінологічний словник
Антисемітизм – одна з форм національного та релігійного антагонізму, що виражається у ворожому ставленні до євреїв. У новітній час також ідеологія та політичний рух, спрямовані на боротьбу з єврейством. У 1948-1953 рр. антисемітизм стає елементом сталінської політики (цькування “безродних космополітів”, “справа лікарів” тощо).
“Вісла акція” – комплекс заходів польського комуністичного уряду за підтримки СРСР та Чехословаччини з примусової депортації українського населення зі своїх етнічних земель - Лемківщини, Холмщини, Підляшшя, які увійшли до складу Польщі за Потсдамською угодою. Здійснювана з квітня 1947 р. до кінця 1948 р.
Волюнтаризм (лат.- залежний від волі) – позиція людини, що не зважає на об'єктивні закони та реальні можливості, а керується лише суб'єктивними бажаннями і рішеннями.
Десталінізація – заходи з метою викриття та ліквідації наслідків культу особи Сталіна
Дисиденти (лат. - незгодний) – інакомислячі особи, які виступають проти існуючого державного (політичного) ладу певної країни, протистоять офіційній ідеології та політиці.
Командно-адміністративні методи управління – сукупність форм і методів управління суспільством, згідно з якими діяльність людей стимулюється переважно засобами адміністративного примусу, а управління (прийняття рішень, організація виконання, контроль за виконанням) здійснюються засобами жорстокого централізму, обмеженням процесів самоврядування на всіх рівнях.
Корупція (підкуп, занепад) – підкупність, продажність, хабарництво
державних посадових осіб, політичних і громадських діячів, урядовців та
високопоставлених чиновників.
Раднаргоспи – державні органи, які здійснювали управління дорученими їм галузями промисловості (з 1957 до 1962 рр) у межах економічних адміністративних районів. На території України діяло 11 раднаргоспів. Ідея їх створення полягала в тому, щоб ліквідувати протиріччя між галузевими і територіальними інтересами.
Суб'єктивізм – оцінка чого-небудь, або ставлення до чогось залежно від особистих симпатій, настрою чи нахилу.
Цензура (походить від німецького - контроль) – контроль офіційної, світської чи духовної влади за змістом і розповсюдженням друкованої продукції, творів сценічного, образотворчого та кіномистецтва тощо для того, щоб не допустити чи обмежити поширення ідей, інформації, що визнаються цією владою небажаними або шкідливими.
11.3. Навчальні завдання та методичні рекомендації
до їх виконання:
Підготовка рефератів:
§ Нові тенденції в соціально-політичному житті України після
§ смерті Сталіна.
§ Політичний портрет М.С. Хрущова і його діяльність на Україні.
§ Парадокси хрущовської “ відлиги”
§ Розгортання правозахисного і дисидентського руху в середині 70-х років ХХ ст.
Методичні поради:
Розгляньте у чому виражалося посилення сталінського диктату в Україні у повоєнні роки та визначте причини лібералізації радянського режиму в середині 50-х рр. Проаналізуйте підсумки ХХ з’їзд КПРС та роль М.С.Хрущова у викритті культу особи Сталіна. З'ясуйте у чому суть процесу десталінізації і як він проходив в Україні (ліквідація Гулагу, реабілітаційні процеси тощо). Висловіть свою думку з приводу передачі М.Хрущовим Україні Криму. Уясніть значення соціально-економічних реформ М.С.Хрущова (зміна економічних пріоритетів, освоєння цілини, реорганізація МТС, укрупнення колгоспів, створення раднаргоспів, хімізація, освоєння космосу, соціальне та пенсійне забезпечення, житлове будівництво і т.п.). Проаналізуйте процеси демократизації духовного життя та визначте парадокси хрущовської „ відлиги”.. З'ясуйте напрямки дисидентського руху в Україні (рух шістдесятників), його напрямки та представники, покажіть антирелігійну боротьбу, політику русифікації. Визначте причини і початок застою в економіці, чим було викликано наростання кризових явищ в економічному та духовному житті країни.
а) Завдання для самоконтролю знань:
Завдання 1.
Складіть структурно-логічну схему до теми “Голод в Україні у 1946–1947 рр.
Завдання 2.
Складіть таблицю “Реформаторська діяльність М.Хрущова” за схемою:
| Назва реформи | Зміст реформи | Наслідки для республіки |
Завдання 3.
У доповіді на ХХІ з’їзді КП України 1960 р. М.Хрущов характеризувався як “видатний державний діяч, великий гуманіст, невтомний організатор і трудівник, вірний більшовик–ленінець”. Чи можна стверджувати, що формувався культ особи Хрущова? Відповідь обґрунтуйте.
Завдання 4.
Дисидентський рух з’явився саме у період правління М.Хрущова... (чому?). Поява руху свідчила про...
Завдання 5.
Економісти називають УІІІ п’ятирічку “золотою”, стверджуючи, що “період 1966-1970 рр. Був найкращим за останні 30 років”. Спростуйте (або підтвердите) цю тезу відносно України.
Завдання 6.
Дайте визначення термінів (понять) і наведіть з ними по одному прикладу, пов’язаному з вивченою темою:
а) дисиденти; б) раднаргоспи; в) волюнтаризм; г) культ особи.
б)Запитання для поточного контролю знань
1. Як ви розумієте термін “десталінізація”?
2. Дайте історичну оцінку рішенням ХХ з’їзду КПРС (1956 р.).
3. Що свідчить про зміну пріоритетів в економіці за часів правління М.Хрущова? Чому соціально-економічні перетворення М.Хрущова були непослідовними і незавершеними?
4. Що вам відомо про соціальні реформи М.Хрущова? Які з них ви вважаєте більш ефективними? Які соціальні програми були утопічними?
5. У чому проявилася демократизація культурного життя України?
6. Чим були викликані невдачі реформ, розпочатих у 1965 р.?
6.6. Питання для самостійного вивчення:
- Посилення сталінського диктату в Україні у повоєнні роки.
- Політична ситуація в Західній Україні в післявоєнний період.
- Наростання кризових явищ у політичному житті України в 80-х роках.
Методичні поради: Готуючись по першому питанню, розкрийте до яких методів вдавався радянський тоталітарний режим для знищення в суспільстві критичних настроїв наприкінці 40-х – на початку 50-х років. Поміркуйте, які наслідки мало посилення сталінської диктатури для пересічного громадянина.
Друге питання передбачає з'ясування чим пояснюється збройна боротьба на західноукраїнських землях у другій половині 40-х – на початку 50-х рр.? Які її результати?
У третьому питанні слід охарактеризувати головні політичні чинники, що зумовили застій економічного, суспільно-політичного життя в СРСР. Якими були особливості періоду застою в Україні?
Інформаційні джерела:
1. Бойко А. Історія України. - Київ.: Академія, 2002.- С. 511- 524; С. 544- 548.
2. Зінченко Ю.І. Кримсько-татарська проблема: історія та сучасність /до 60-річчя депортації/ // УІК. - 2004. - № 3. – С. 62-73.
3. Історія України: посібник / За ред. Г.Д.Темка/.- К.: Академія, 2002.- С. 380- 386; 397- 399.
4. Король В.Ю. Історія України. - К.: Академія, 2005.- С. 415- 421.
5. Кримсько-татарський національний рух у 1950-1980-х рр. за документами КДБ // УІК. – 2004. - № 4. – С. 126-140.
6. Смолій В. А. Історія України / В.Ф. Верстюк, О.В. Гарань та ін.
7. / Під ред. В.А.Смолія. - К.: Альтернативи, - 1997.- С. 341- 347.
8. Скрипник М.О., Домбровська Л.Ф. Історія України.- К.: Центр навч. літератури. - С. 267- 279.
9. Субтельний О. Україна. Історія. - К.: Либідь, 1992- С. 431-440
10. Черкащина М.К. Історія України.: від давніх часів до сьогодення. - К.: ВД “ Професіонал”, 2005.- С.172- 177.
11. Шаповал Ю.І. Справа “Спілки визволення України”: погляд із відстані 75 років // УІК. – 2005. - № 3. – С. 130-142.
Тема 12: Розбудова незалежної України
Кількість годин: аудиторні заняття – 4, самостійна робота – 8.
12.1. Методичні поради до вивчення теми:
Основними проблемами, які необхідно розглянути при вивченні теми, є
1. Шляхи національного відродження України.
2. Обставини та правові засади проголошення незалежності. Конституційний процес.
- Незалежна Україна у сучасному світі.
Розгляд проблеми національного відродження України слід розпочати з аналізу обставин та правових засад проголошення незалежності України. Проаналізуйте процес наростання відцентрових тенденцій і розпаду СРСР (кризу союзної структури, політичне протиборство серед партійного керівництва, зростання національної свідомості народів країни), охарактеризуйте причини (політичні, економічні, національні), що вимагали відродження українського суверенітету. Розгляньте як відбувався перший етап демократизації українського суспільства, зокрема, формування багатопартійності, національно-культурне відродження та появу перших документів, що декларували самостійність України.
16 липня 1991 р. Верховною Радою УРСР була прийнята Декларація про державний суверенітет України, яка закріпила усі три види суверенітету: державний (верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території), національний (право українського народу на самовизначення) та народний (народ України є єдиним джерелом державної влади) суверенітет і стала основоположним документом будівництва незалежної держави та основою для створення Конституції України.
В серпні 1991 р. у Москві відбулась спроба державного перевороту. Скликана після поразки путчу позачергова сесія Верховної Ради УРСР прийняла Акт незалежності України, який проголошував її незалежною демократичною державою з неподільною та недоторканою територією, на якій чинними є лише власні Конституція, закони та постанови уряду. Для визначення ставлення українського народу до Акту незалежності України, 1 грудня 1991 р. відбувся Всеукраїнський референдум, який підтвердив волю народу жити в самостійній, соборній, українській державі. Одночасно були проведені вибори Президента. Першим Президентом незалежної України став Л.Кравчук (1991-1994 рр.).
При вивченні другого питання, слід уяснити, як проходив процес формування державних структур влади, зміна партійно-радянської системи на парламентсько-президентську, створення правової бази розвитку України як демократичної держави, встановлення і зміцнення державних кордонів, формування Збройних сил, Служби безпеки, запровадження національної грошової одиниці тощо.
Важливим чинником демократизації є формування багатопартійної системи в Україні, яка представлена партіями різноманітного політичного спектру: націонал-радикалами, націонал-демократами, центристами, соціал-демократами, лівими партіями. В Україні зареєстровано понад 100 партій.
Відзначте, що ідея “розбудови незалежної демократичної держави” сприяла консолідації національно-демократичних сил, визначила характер необхідних для України перетворень. Доведіть на конкретних фактах, що національна ідея є обов’язковою для будь-якого процесу державотворення.
