Партизанський рух у 1943-1944 рр. 1 страница

Мета	· Сприяти діям Червоної армії у визволенні України, узгоджуючи військові операції. · Представляти радянську владу на окупованій території, займатися пропагандистською роботою. · Нейтралізувати вплив ОУН на Правобережній Україні. · Переносити свою діяльність на територію центральноєвропейських країн (Румунії, Угорщини, Словаччини, Польщі)
Особливості	· Зростання чисельності партизанських загонів (понад 30 великих з’єднань та 80 окремих загонів)активізація їхньої діяльності. · Зміцнення зв’язків між керівним центром та загонами: забезпечення зброєю, продовольством, медикаментами з центру; діяльність шкіл з підготовки партизан. · Узгодження військ о вих операцій з Червоною армією
Діяльність	· Операції, спрямовані на знищений комунікацій ворога: - липень-серпень 1943 р. операція «Рейкова війна»; - вересень 1943 р. – операція «Концерт». · Участь у визволеній населених пунктів (Рівне. Луцьк, Умань тощо). Глибокі рейди тилами ворога: - Карпатський рейд С. Ковпака(червень-жовтень 1943 р.) з метою виведення з ладу та поширення політичної о впливу радянської влади у Західній Україні. - Львівсько-Варшавський рейд П. Вершигори (січень-квітень 1944 p.); усього протягом війни — 19 рейдів. · Боротьба проти українського національного руху. · Після визволення України партизани приєдналися до Радянської армії

Діяльність ОУН та УПА в 1943-1944 рр.

Мета	· У серпні 1943 р. ІІІ Надзвичайний великий збір ОУН-Б проголосив курс на боротьбу проти «московсько-більшовицького та німецького ярма», за побудову Української самостійної, соборної держави
Програма	Прийнята на ІІІ Надзвичайний великий збір ОУН-Б (серпень 1943 p.). · Багатоукладність економіки, тобто співіснування державної і приватної власності. · Соціальна справедливість. · Державний захист найменш забезпечення верств населення. · Визнання права на існування інших політичнихпартій та організацій. · Свобода друку, слова, думки, віри, світогляду. · Рівність громадин України незалежно віл національності. · Право національних меншин на розвиток мови й культури
Особливості	· Остаточне оформлення структури УПА, об'єднання окремих загонів під загальним керівництвом (з 1943 р, головний командир — Р. Шухевич ). · Перетворення УПА на серйозну військову силу: на 1944 p. її чисельність склала, за різними оцінками, 60-90 тис. бійців. · Безуспішне намагання об'єднати зусиллярадянськими партизанами в боротьбі за створення незалежних національних держав. · Продовження репресій окупантів проти членів ОУН: заарештовані А. Мельник, О. Кандиба (ОУН-М)
Діяльність	· Розгортання систематичних бойових дій проти німецької, пізніша — Радянської армії. · Визволення значної території Полісся, Волині, Галичини, створення на ній української адміністрації («українських республік»). Безземельних і малоземельних селян почали наділяти землею. · Розгром німецьких таборів для військовополонених, теракти проти гітлерівського командування. · Диверсії на німецьких комунікаціях. · Ліквідовані німецькі господарства — «лігеншафти». · Конфлікт із польською адміністрацією, який вилився у взаємні «етнічні чистки». · Березень 1944 р.— початок бойових дій УПА проти Червоної армії. · Липень 1944р. — э ініціативи ОУН-Б обрано Українську головну визвольну раду(УГВР)— вищий керівний орган національно-визвольної боротьби українського народу (президент – К. Осьмак) та Генеральний секретаріат, який очолив Р. Шухевич.
Висновки	· ОУН та УПА намагалися відіграти роль «третьої сили», що представляє та обстоює інтереси українського народу. · На відміну від руху Опору в Європі, УПА не отримувала жодної підтримки, тому змушена була зберігати й зміцнювати власні сили, поширювати свій контроль над якомога більшою частиною українських земель, вичікуючи моменту для вирішального удару

Наслідки війни для України

· Загальні демографічні втрати під час Другої світової війни — близько 14 млн. чол.; безпосередні втрати — 8 млн. чол. · Прямі матеріальні збитки в Україні склали близько 286 млрд. крб. (42 % від збитків у СРСР загалом). · Зруйновано 714 міст і селищ, 28 тис. сіл. 1б,5 тис. промислових підприємств. · Падіння виробництва: у 1945 р. вироблено 20 % електроенергії, 36% вугілля, 17 % чавуну від рівня 1940 р. · Збір зернових у 3,5 раза менше за рівень 1940 р.

Культура України в роки війни

Галузь	Загальна характеристика
Освіта	· За часів окупації — руйнація значної частини шкіл, знищення їхньої матеріальної бази. · Спрямування освітньої політики нацистів та понімечення українського населення: — дозволено лише початкову та професійну освіту; — обов'язкове вивчений німецької мови; — навчання за програмами, розробленими німецькими чиновниками. · У східних районах СРСР створено дитячі будинки та інтернати для дітей-сиріт. 3 України на Схід переміщені 500 дитячих садків та інтернатів, 257 дитячих будинків. · Налагодження роботи вузів України в евакуації. · Із середини 1943 р. – реевакуація вузів: до жовтня 1944 р. в Україну повернулися 113 навчальних закладів
Наука	· Евакуація наукових закладів України, зокрема Академії наук УРСР, на Схід. · Створення при Президії АН УРСР Науково-технічного комітету сприяння обороні на чолі з О. Богомольцем. · Розробка технології виплавки броньованих сталей (академік М. Доброхотов). · Метод автоматичного дугового зварювання під флюсом для збирання танків Т-34 (Інститут електрозварювання АН УРСР на чолі з Є. Патоном). · Розробка висококалорійного терміну для мін і снарядів, удосконалення конструкцій торпед, радіолокаторів, автоматичних систем пеленгації, прибору для знешкодження морських мін (Фізико-технічний інститут АН УРСР). · Винайдення сироватки для лікування ран (колектив Інституту клінічної фізіології на чолі з О. Богомольцем). · Створення препарату для зсідання крові (Інститут біохімії АН УСРС під керівництвом О. Палладіна). · Робота з вивчення ранової інфекції (Інститут клінічної медицини АН УРСР на чолі з М. Стражеском). · Операції на рогівці ока хірурга-офтальмолога В. Філатова (Український інститут хвороб ока). · Створення фахівцями гуманітарних наук бригад лекторів, які виступали з доповідями на військово-історичну тематику на передодні, у гарнізонах міст тощо.
Література	· Участь українських літераторів у захисті Вітчизни: 109 із 200 членів Спілки письменників перебували на фронті, зокрема А. Головко, М.Бажан, С. Скляренко, 0. Гончар. · У 1941р.група українських письменників - членів ОУН на чолі з Оленою Телігою організували Союз українських письменників, готували випуски альманаху поезії «Литаври».21 лютого 1942 р. О. Теліга була розстріляна в Бабиному Яру. · Спілка радянських письменників створила три агітаційні бригади для роботи у військових частинах, шпиталях, на оборонних підприємствах. · Робота українських письменників військовими кореспондентами, редакторами дивізійних видань (О. Довженко, А. Малишко, О. Гончар). · Широка публіцистична діяльність українських письменників («Перед боєм», «Україна в огні» О.Довженка; патріотичні вірші П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана, В. Сосюри тощо). · Робота українських радіостанцій (ім. Т. Шевченка у Саратові, «Радянська Україна» у Москві тощо)
Мистецтво	· Евакуація майже 50-ти театрів на Схід. · Комплектування фронтових бригади з евакуйованих українських театрів за участь акторів. · Виступи майстрів сцени перед фронтовиками на передодні (З. Гайдай, І.Паторжинський, М. Грушко та ін..). · Розвиток кінодокументалістики: - кінорепортаж – «З фронтів Вітчизняної війни» (вересень 1941 р.); - за період війни українські оператори відзняли близько 300 документальних фільмів і кіносюжетів; - найвідоміші фільми – картини О.Довженка «Битва за нашу Радянську Україну» (1943 р.), «Перемога на Правобережній Україні» (1945 р.); - кіноповість О.Довженка «Україна в огні» (1943 р.) була звинувачена в націоналізмі. · Діяльність в евакуації Київської та Одеської кіностудій: фільм «Олександр Пархоменко», «Як гартувалася сталь»; «Партизани в степах України». · Основна тема у творчості українських художників – захист Вітчизни (випуск плакатів, листівок, карикатур тощо). · Найвідомішими творами українських художників воєнного періоду були: «Гнів Шевченка – зброя перемоги» В. Касіяна, «Розчавимо фашистську гадину» О.Олександрова, «Україна вільна» В. Корецького
Церква	· Відновлення православних храмів на початку німецької окупації. · Відновлення Української автокефальної церкви на чолі з архієпископом Полікарпом (Сикорським), яку знову заборонили з поверненням радянської влади

ТЕМА 9. УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ

(1945 – поч. 50-х років)

Основні поняття теми:

Адміністративно-територіальні зміни, відбудовчі процеси, голод 1946-1947 рр. придушення визвольного руху.

Україна в період відбудови економіки

Економічний розвиток України

Економіка України в роки війни постраждала значно більше, ніж в інших регіонах СРСР. З 679 млрд. карбованців матеріальних збитків, нанесених Радянському Союзу німецько-фашистською агресією, 285 млрд. (42%) припадало на Україну. Промисловість, сільське господарство, транспорт республіки були значно зруйновані і не могли забезпечити її потреби навіть на мінімальному рівні. Наприклад, потужність електростанцій після звільнення України склала 0,4% довоєнного рівня. З 20000 кілометрів залізниць діяло 1 500. З країни було вивезено 16150 промислових підприємств, більшість з них не повернуто назад. Перші кроки по відбудові промисловості України були зроблені ще в 1944 р.До 1945 р. вдалося відбудувати тисячі підприємств. Обсяг промислової продукції досяг майже третини довоєнного рівня, але цього було недостатньо для подальшого розвитку республіки.

У 1945 р. в Україні було видобуто тільки 36% вугілля, вироблено 20% електроенергії, виплавлено 17% чавуну, 15,4%. сталі від рівня 1940 р. Предмети, необхідні в побуті (посуд, відра, мило, голки і т.ін.), практично не вироблялися. Були введені продовольчі картки, тому що через падіння в кілька разів сільськогосподарського виробництва неможливо було забезпечити потреби населення в продуктах харчування.

Не вистачало людських ресурсів. За роки війни населення України скоротилося з 41,3 млн. у 1940 р. до 27,4 млн. у 1945 р. Довоєнної чисельності населення Україна досягла тільки через 20 років після завершення війни.

Великі труднощі виникали в результаті того, що відбудову економіки доводилося здійснювати в основному за рахунок внутрішніх ресурсів СРСР. Західноєвропейські країни (Великобританія, Франція, Італія, Бельгія, Норвегія, Данія, Ірландія, Ісландія, Португалія, Австрія, Швейцарія, Греція, Туреччина, Федеративна Республіка Німеччини) прийняли значну фінансову допомогу від США відповідно до плану Маршалла. Ця допомога була спрямована на відбудову промисловості, сільського господарства, транспорту таким чином, щоб вивести всі галузі економіки на новий технічний, технологічний рівень. Країни-учасниці плану Маршалла зобов'язалися відповідно до договорів «сприяти розвитку вільного підприємництва, заохочувати приватні американські інвестиції, співробітничати в зниженні митних тарифів, поставляти в США деякі дефіцитні товари, надавати звіти про використання отриманих кредитів спеціально створеної Адміністрації економічного співробітництва», очолюваної великими американськими фінансистами і політичними діячами.

Радянське керівництво відмовилося від участі в плані Маршалла. У березні 1946 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства СРСР. У серпні 1946 р. Верховна Рада УРСР прийняла аналогічний закон, що передбачав таке:

• Відбудова виробничих потужностей України.

• Доведення валової продукції промисловості (тобто всієї продукції промисловості в грошовому вимірі) у 1950 р. до 113% від рівня 1940 р.

• Першочергове відновлення важкої промисловості, транспорту, енергетики, будівництво нових заводів.

• Відбудова легкої промисловості.

• Відродження культосвітньої сфери.

Закон про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства як СРСР, так і УРСР передбачав вирішення всіх поставлених задач винятково за рахунок власних ресурсів і сил.

Багато істориків вважають, що керівництво СРСР припустилося помилки, відмовившись від західної допомоги у вигляді кредитів. Однак не слід забувати, у яких міжнародних умовах це відбувалося. У 1946 р. почалася «холодна війна» - гостре протистояння у різних сферах (і насамперед - у військовій) між СРСР і капіталістичними країнами. У цьому протистоянні, що загрожувало ядерною війною, обидві конфліктуючі сторони не мали намірів іти на компроміс. Згода на одержання кредиту США для СРСР означало програш у «холодній війні». Керівництво СРСР вважало принизливими прийняти допомогу від ідеологічних ворогів, якими для нього були США. Крім того, умови, пред'явлені США країнам-учасницям плану Маршалла ставили їх у певну залежність від цієї країни. Для керівництва СРСР це було неприйнятно. Тому було вирішено розраховувати тільки на свої ресурси. У цей час торговельні відносини між Сходом і Заходом згорталися. Передбачені договорами поставки матеріалів і устаткування затягувалися чи припинялися. Так, наприклад, США відмовилися поставляти турбіни і генератори для Дніпрогесу. З 1946 по 1948 р. обсяг постачань з-за кордону в Україну скоротився в два рази.

У 1943 - 1948 рр. Україна одержала допомогу для відбудови економіки від міжнародної організації - Адміністрації допомоги і відновлення при Організації Об'єднаних Націй ЮНРРА 250 млн. доларів і устаткування, техніку, продукти, побутові товари на 189,3 млн. доларів. У 1945 - 1946 рр. Україні надала допомогу діаспора Канади і США.

У 1948 р. було припинене надходження допомоги Україні від міжнародних організацій і української діаспори в зв'язку з розпочатою «холодною війною».

У таких умовах відбудувати економіку України можна було тільки неймовірними зусиллями народу. Подвиг відбудови країни був здійснений у найкоротший термін - з 1945 по 1950 рік завдяки героїчній, самовідданій праці мільйонів радянських людей, як жителів України, так і інших радянських республік, що надали Україні всіляку допомогу (трудовими ресурсами, сировиною, устаткуванням, технікою і т.д.).

Тисячі громадян України одержали за виняткові досягнення в праці на виробництві, у сільському господарстві, культурі, науці почесне звання - Герой Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і медалі «Серп і Молот».

Підсумки відбудовного періоду в промисловості України

Позитивні:

• Відбудовано зруйновані в роки війни промислові підприємства, шахти, електростанції, транспорт. • Переведені на виробництво верстатів, устаткування й іншої мирної продукції підприємства і галузі промисловості, які випускали в роки війни військову продукцію. Зросли обсяги промислового виробництва в порівнянні з довоєнним рівнем. У 1950 р. обсяг промислового виробництва перевищив довоєнний рівень 1940 р. на 15%, що було більше запланованого. • Засновано нові галузі промисловості - автомобілебудування, телерадіотехнічна, приладобудування. • Побудовано великі заводи (Київський авіаційний завод, Одеський автоскладальний, Харківський підшипниковий, Запорізький трансформаторний, Львівський інструментальний та ін.). Був введений в експлуатацію газопровід Дашава - Київ довжиною 520 км. • У Західній Україні почалося освоєння нових родовищ нафти, газу, вугілля, сірки, будівництво нових заводів. • Україна відновила свою роль у промисловому потенціалі СРСР, за рівнем індустріального розвитку випередила багато країн Європи.

Негативні:

• Відбудова промисловості не передбачала (за рішенням керівництва СРСР) її модернізацію, як це відбулося в західноєвропейських країнах. • У ході відбудови промисловості зміцнилися адміністративно-командні методи керівництва цією галуззю, вплив ВКП(б) і КП(б)У на промисловий розвиток країни. • Легка і харчова промисловості були відбудовані не в достатній мірі (80% довоєнного рівня 1940 р.). • Значні кошти поглинала «гонка озброєнь». Підприємства України були перевантажені замовленнями на розробку і виробництво зброї, включаючи атомну.

Відбудова сільського господарства України збіглася з голодом 1946 - 1947рр. у центральних і південних регіонах України. Причини голоду:

• Сільське господарство республіки було значно зруйноване в роки війни: знищено 28 тисяч сіл; виведена з ладу орна земля, угіддя через величезну кількість не знешкоджених вибухових пристроїв - мін, гранат, снарядів, авіабомб. У сільському господарстві катастрофічно не вистачало робочих рук, тому що значна кількість чоловіків загинула на фронті, чи повернулася покаліченими. Підсобні господарства селян були розорені війною.

• На відбудову сільського господарства в 1945 - 1947 рр. виділялося недостатньо коштів, пріоритет віддавали відбудові промисловості.

• Відбудові сільського господарства перешкоджали адміністративно-командні методи керівництва, відсутність ринкових відносин, матеріальної зацікавленості в селян.

• У 1946 р. у центральних і південних районах України була сильна посуха, що викликала неврожай. Незважаючи на це держава не зменшила план хлібозаготівель, вивезла з колгоспів і радгоспів усе зерно, прагнучи за будь-яку ціну виконати план, продовжила вивіз хліба за кордон.

Голод збільшило те, що керівництво країни зі значним запізненням організувало допомогу голодуючим - тільки із січня - березня 1947 р. Обсяги допомоги були недостатніми.

У 1946 - 1947 рр. голодувало кілька мільйонів мешканців сільської місцевості. З них 1 млн. чоловік померли від голоду.

Підсумки відбудови сільського господарства

Позитивні:

• У 1948 р. завдяки зростанню виробництва сільськогосподарської продукції були скасовані продовольчі картки, зникла погроза голоду. • Україна знову стала житницею і тваринницькою базою СРСР. • До 1950 р. був досягнутий довоєнний рівень виробництва сільськогосподарської продукції

Негативні:

• Зростання виробництва сільськогосподарської продукції було досягнуте не тільки за рахунок збільшення капіталовкладень, але й у результаті безжалісної експлуатації сільських жителів (низька оплата трудоднів, а іноді - її відсутність, великий сільськогосподарський податок, обмеження пересувань селян через відсутність у них паспортів, відсутність пенсійного забезпечення, виплат по тимчасовій непрацездатності; твердий контроль за виробленням мінімуму трудоднів, депортації в Сибір та інші віддалені райони СРСР тих, хто не виробив мінімуму трудоднів). • Командно-адміністративні методи керівництва в ході відбудови сільського господарства зміцнилися. • Не була здійснена (в основному через нестачу коштів) модернізація сільського господарства: впровадження новітніх зразків сільськогосподарської техніки, продуктивних порід домашньої худоби, елітного насіннєвого фонду, агротехнічних прийомів, методів організації праці. • На довоєнному рівні залишилася інфраструктура сільського господарства (дороги, елеватори, сховища, переробні потужності, магазини і т.д.). Виключення складала лише незначна частина колгоспів, радгоспів - «маяків» і регіонів, прилеглих до столиці, чи до великих промислових міст.

Матеріальне становище і життя населення після війни були надзвичайно важкими. Не вистачало самих необхідних товарів: продовольства, взуття, одягу, предметів, необхідних у побуті. До 1947 р. діяла карткова система на продукти харчування. Після її скатування майже в три рази зросли ціни. Близько 10 млн. жителів України в результаті руйнування в роки війни їхнього жител були змушені жити в землянках, бараках, інших не житлових приміщеннях.

Важкими були умови праці. Як і раніше, багато видів продукції випускалися під відкритим небом, значна частина устаткування знаходилася в аварійному стані, цехи й установи не опалювалися. У частини населення матеріальне становище погіршилося в зв'язку з грошовою реформою, проведеної в 1947 р.

Як здійснювалася грошова реформа 1947 р.

Обмін грошей міського населення

• Гроші, накопичені населенням в ощадкасах у розмірах до 3 тис. карбованців, обмінювалися в пропорції 1:1. • Суми заощаджень, що перевищують 3 тис. карбованців, обмінювалися так: від 3 до 10 тис. карбованців зі скороченням заощаджень на 1/3; від 10 тис. карбованців і більш - зі скороченням на 2/3. • Обмін грошей, що зберігалися на руках у населення, здійснювався в пропорції 1:10.

Обмін грошей сільського населення

• У селах установи Ощадбанку були відсутні і селянам обмінювали гроші в пропорції 1:10, фактично грабуючи їх.

Внутрішньополітичне становище України

Внутрішньополітичне положення України визначалося насамперед тим, що в СРСР в наслідок переможного закінчення війни відбулося зміцнення тоталітарного режиму, продовжилася практика репресій, політичного, ідеологічного контролю.

До кінця 1945 р. була здійснена перевірка військовополонених і вивезених на каторжні роботи, громадян України. На батьківщину повернулося 800 тис. чоловік. Але багато хто був обвинувачений в співробітництві з окупантами, та засуджений на різні терміни в сталінські табори Гулаг.

Після закінчення війни і до смерті в 1953 р. И. Сталіна продовжувалася організація політичних процесів над «ворогами народу», у число яких попадали відомі, заслужені люди (згодом усі вони були реабілітовані).

Внутрішньополітичне становище України ускладнювала репресивна політика, яка проводилась державою в ході советизації західноукраїнських територій. Ці землі ввійшли до складу СРСР ще в 1939 р., а в 1945 - 1947 р. факт їхнього входження до складу СРСР був закріплений міжнародними договорами СРСР із Польщею, Чехословакією, Угорщиною, Румунією.

Советизация Західної України активізувала боротьбу ОУН-УПА. До 1947 р. УПА вела бойові дії проти радянських військ. У 1947 -1952 р. у Західній Україні діяло 604 підпільних організації, у яких числилося 6867 чоловік. Цими організаціями керувала Українська визвольна рада, створена в 1944 Р- Служба Безпеки ОУН безжалісно знищувала партійних, комсомольських, державних працівників, про радянських налаштованих громадян, проводила акції саботажу, диверсії. У свою чергу з такою же жорстокістю каральні операції проводилися органами НКВД.

Трагічними подіями внутрішньополітичного життя України були масові виселення українців з рідних місць. Депортації українців з території Польщі почалися в 1945 р., незважаючи на існуючу угоду між тимчасовим урядом Польщі й урядом УРСР про взаємну добровільну евакуацію українського населення з території Польщі в УРСР, а польського -з УРСР у Польщу, підписану в 1944 р. Усього в 1945 - 1946 р. з території Польщі було депортовано 482 109 чоловік, що складало 96,8% проживаючих на території цієї країни українців. (У відповідь із Західної України було виселено 480 483 чоловік.) У 1947р. Рада Міністрів СРСР прийнла рішення про виселення на спецпоселения в східні райони Радянського Союзу учасників підпілля, членів їхніх родин, а також «куркулів-націоналістів». Усього було виселено (до 1952 р.) 203 662 чоловік. 140 575 українців були виселені в ході акції «Вісла», проведеної Військом Польським з 29 квітня по 12 серпня 1947 р. Формальним приводом до операції «Вісла» було вбивство воїнами УПА 28 березня 1947 р. у районі села Яблонка Лесского повіту віце-міністра національної оборони Польщі генерал-полковника К. Сверчевского. Виселення, проведене в повітах Сяник, Лисько, Перемишль, Березів, Любачів, Ярослав, Томашів, Любельский супроводжувалося руйнування пам’ятників національної культури українців: церков, музеїв, бібліотек. Одночасно були проведені каральні заходи проти УПА й оунівського підпілля: 372 чоловік, присуджене до страти, 3873 - відправлені в концтабір у Явожине.

Таким чином, внутрішньополітичне становище України після Другої світової війни було вкрай напруженим, фактично відбувалася внутрішньополітична криза.

Міжнародне становище

Після Другої світової війни міжнародні позиції СРСР як країни-переможниці значно зміцнилися. Керівництво країни змогло вирішити цілий ряд територіальних проблем, закріплених у міжнародних договорах. Серед них були й ті, що стосувалися України. Це договори СРСР із Чехословаччиною, Польщею, Румунією, Угорщиною, що дали можливість возз'єднати Закарпаття, Західну Україну, Буковину з УРСР.

Завершення об'єднання українських земель

Радянсько-польський договір (серпень 1945р.)	Польща визнала входження до складу УРСР областей, що відійшли від Польщі до УРСР у 1939 - 1940 рр.
Радянсько-чехословацький договір (червень 1945 р.)	Чехословаччина визнала факт входження Закарпатської України до складу УРСР.
Радянсько-румунський договір (лютий 1947 р.)	Установлено кордон з Румунією. Румунія відмовилася від своїх претензій на Буковину.

Міжнародний авторитет України підвищився й у результаті того, що Україна (на початку 1944 р.) за рішенням Верховної ради СРСР одержала право (як і Білорусія) створити республіканське міністерство закордонних справ. Це давало Україні можливість вступати до міжнародних організацій. Україна в числі 51 країни світу стала в квітні 1945 р. засновником і членом Організації Об'єднаних Націй (ООН). Представники України були обрані в дев'ять комітетів і комісій ООН. Головою одного з комітетів (політичного і безпеки) став нарком іноземних справ України - Д. Мануїльськнй.

У післявоєнний період Україна на міжнародній арені проводила таку роботу:

• Брала участь у роботі ООН. Була обрана членом Економічної і Соціальної Ради у 1946р.

• Представники України ввійшли до складу різних органів ООН:

- Статистичної комісії;

- Комісії з прав людини;

- Комітету у справах біженців і переміщених осіб;

- Тимчасової підкомісії з питань економічного відновлення розорених районів;

- Комісії народонаселення і ряду інших.

• У 1947 р. Україна стала членом Економічної комісії для Європи, що займалася питаннями економічного відновлення країн Європи.

• У 1948 - 1949 рр. Україна була обрана на сесії Генеральної Асамблеї ООН членом найважливішого органу ООН - Ради Безпеки.

• Україна в складі 21 держави взяла участь у Паризькій мирній конференції, на якій були підготовлені і підписані мирні договори з Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною, Фінляндією.

• У 1948 р. Україна взяла участь у підготовці і підписанні Дунайської конвенції про судноплавство на Дунаї.

• Україна була одним з ініціаторів створення Всесвітньої організації охорони здоров'я (1946 р.).

• У 1948 р. Україна вступила до Всесвітнього поштового союзу, Всесвітньої метеорологічної організації, Міжнародного союзу електрозв'язку.

До 1950 р. Україна брала участь у роботі 20 міжнародних організацій.

Незважаючи на те, що в тих історичних умовах функції України в міжнародних справах були обмежені (не було права встановлювати прямі дипломатичні відносини, приймати самостійні міжнародні рішення), традиції і досвід, накопичені в 50-ті роки, були значними. Згодом вони використовувалися вже в незалежній Україні (з 1991 р.). Активна діяльність України в ООН і міжнародних організаціях підвищувала авторитет республіки у світі.

Радянізація західних областей України

Відновлення радянської влади в Західній Україні

Відновлення органів радянської влади було почато ще в період звільнення Західної України від німецько-фашистських загарбників і завершено в лютому - грудні 1947 р. виборами в місцеві органи і Верховну Раду УРСР. При обранні депутатів продовжувалася недемократична практика: альтернативні кандидати не висувалися, у виборчі бюлетені вносилося прізвище тільки одного кандидата. Підготовку і проведення виборів ретельні контролювали партійні і державні чиновники.

Відновлення радянської влади відбувалося одночасно зі створенням мережі більшовицьких, комсомольських, профспілкових організацій. Це сприяло зміцненню влади партапарату і центру. Наприкінці 1945 р. при ЦК КП(б)У був створений спеціальний відділ по західних областях, що контролював стан справ у цьому регіоні. Тому значних за масштабом виступів проти відновлення радянської влади (крім боротьби ОУН-УПА) у Західній Україні не відбулося.

Радянізація економіки Західної України

Радянізація економіки полягає в націоналізації і частковій індустріалізації промисловості, колективізації сільського господарства.

Радянізація економіки Західної України проходила за участю значної кількості працівників партійно-державного апарату, працівників правоохоронних органів, державної безпеки, культури, освіти, присланих з інших районів СРСР, переважно зі Східної України.