Структура Особливої частини кримінального права України відображає нові підходи. Пріоритети кримінально-правової охорони умовно можна визначити у такому порядку: держава, особистість, суспільство, безпека миру та людства. Це підтверджує певна послідовність та порядок викладення кримінально-правових норм в Особливій частині КК.
Особлива частина Кримінального кодексу України містить двадцять розділів: Розділ І «Злочини проти основ національної безпеки України», Розділ II «Злочини проти життя та здоров’я особи», Розділ III «Злочини проти волі, честі та гідності особи», Розділ IV «Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи», Розділ V»„Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина», Розділ VI «Злочин проти власності», Розділ VII «Злочини у сфері господарської діяльності», Розділ VIII «Злочини проти довкілля», Розділ IX «Злочини проти громадської безпеки», Розділ X «Злочини проти безпеки виробництва», Розділ XI «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту”, Розділ XII «Злочини проти громадського порядку та моральності», Розділ XIII «Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення», Розділ XIV «Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації», Розділ XV „Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян та злочини проти журналістів», Розділ XVI „Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку», Розділ XVII «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг», Розділ XVIII «Злочини проти правосуддя», Розділ XIX „Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)», Розділ XX «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку».
Загалом Особлива частина КК України складається з 20 розділів, які містять за переліком з 109 по 447 статтю (отже 339 статей). Проте цей показник не відтворює реальну кількість статей та кримінально-правових норм, що в них містяться. З часу набуття чинності кримінальне законодавство постійно змінювалося. У 30 статтях Особливої частини стоїть позначка «Виключена» або ж «Втратила чинність». Отже кримінальна відповідальність виключена в наслідок декриміналізації діяння, серед яких і ті діяння, які були визнані злочинами вже після набуття КК чинності. Фактично за станом на першу половину 2016 р. кримінальній відповідальності має підлягати особа, яка вчинила діяння, ознаки якого визначені у 342 статтях Особливої частини КК, серед яких 61 стаття містить ознаки діяння, що було криміналізоване вже після набуття КК чинності у 2001 р. От же у підсумку кількість діянь, які визнаються як злочин, умовно збільшилася лише на три діяння. Проте за характером, а отже якісними показниками, оцінка законодавцем поведінки людини у певній сфері її діяльності як злочинної зазнала суттєвих змін, відтворила основні напрями реформування соціально-економічної, політичної, воєнної сфери діяльності держави.
Якщо Особлива частина сама по собі е певною системою норм, то дуже важливо визначити ту підставу, за якою будується ця система. Інакше кажучи, слід з'ясувати, що лежить в основі цієї системи, чим керувався законодавець, розподіляючи за певними її розділами відповідні злочини. Уважне вивчення наведеної вище системи приводить до висновку, що вона побудована головним чином за родовими об'єктами злочинів. Тож в основу поділу норм на групи (розділи) традиційно покладена ознака родового об’єкту злочинів, тобто сукупність близьких (однорідних) суспільних відносин, охоронюваних даною групою кримінально-правових норм. В окремі розділи Особливої частини КК об'єднуються норми про відповідальність за злочини, які посягають на один і той самий родовий об'єкт. Родовий об'єкт — це певна група (комплекс) суспільних відносин, що відрізняються своєю однорідністю і, отже, певною єдністю. Цій групі суспільних відносин відповідає і певна група однорідних злочинів, які посягають на ці відносини. Найменування відповідних розділів Особливої частини КК здебільшого прямо вказують на цей об'єкт. Так, Розділ І називається «Злочини проти основ національної безпеки України». Отже, родовим об'єктом усіх злочинів, передбачених у цьому розділі, є основи національної безпеки. Родовим об'єктом усіх злочинів розділу XI «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту» є безпека руху та експлуатації транспорту.
Проте в окремих розділах в основу покладено безпосередній об’єкт (зазвичай декілька безпосередніх об’єктів) – сукупність тотожніх або однакових суспільних відносин, яким безпосередньо спричиняється злочином шкода (міститься загроза спричинення шкоди). Є точка зору, що це підвид родового об’єкту – видовий об’єкт. Так, Розділ II об'єднує злочини проти життя і здоров'я особи, тобто безпосередніми об'єктами цих злочинів є життя та здоров'я особи. На цій же підставі виділені також Розділ III — злочини проти волі, честі та гідності особи та Розділ IV — злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
Значення відповідної систематизації всіх злочинів за їх об'єктом обумовлюється декількома чинниками. Загалом система побудови кримінального законодавства має забезпечити виконання завдань, визначених у ч. 1 ст. 1 КК: забезпечити правову охорону найважливіших державних, суспільних та приватних цінностей від злочинних посягань; запобігти злочинам.
Поділ злочинів за їх об'єктом у відповідних розділах КК має й істотне кодифікаційне значення. Так, видаючи новий кримінальний закон, яким встановлюється відповідальність за певний злочин, законодавець включає його у відповідний Розділ Кодексу залежно від родового чи безпосереднього об'єкта, на який це діяння посягає. Як вже йшлося із 342 статей, які містяться в Особливій частині КК, 61 стаття містить ознаки діяння, що було криміналізоване вже після набуття КК чинності у 2001, а отже нова стаття с позначкою розміщується у той розділ, який найбільше підходить за характером суспільних відносин – об’єктом посягання.
Поділ злочинів за їх об'єктом у відповідних розділах КК має також значення для правильного застосування закону, тлумачення його дійсного змісту, орієнтування у самому Кодексі. Так, застосування ст. 201 КК про контрабанду, яка має своїм родовим об'єктом певну сферу господарської діяльності, виключається, якщо контрабанда пов'язана з переміщенням наркотичних засобів. До таких дій має застосовуватися ст. 305 КК, яка призначена для кримінально-правової охорони іншого об'єкта, а саме — здоров'я населення.
Підсумовуючи зазначене маємо дійти наступного висновку. Система Особливої частики КК - це науково обґрунтоване розташування норм, які визначають ознаки складу злочину, відповідальність за ті чи інші злочини, за певними групами (розділами) залежно від спільності родового об’єкта, це взаємозв’язок норм всередині кожної групи (розділу), а також певна їх послідовність та форма викладення.
