Володимир Щербицький (1918-1990)

Ім’я Володимира Щербицького повертає нас в той період історії СРСР, який прийнято називати добою «Застою». Народився в Дніпропетровській області, здобув освіту у Дніпропетровському хіміко-технологічному інституті.

Починав кар’єру головою парткому на Дніпродзержинському коксо-хімічному комбінаті. На верхні щаблі влади зійшов завдяки тому, що користувався повною довірою союзного керівництва на чолі з Леонідом Брежнєвим. Спочатку обіймав посаду голови Ради Міністрів Радянської України. В 1972 р. став першим секретарем Центрального Комітету КПУ – тобто керівником Радянської України. Початок його правління позначився:

- чисткою державного апарату від кадрів свого попередника Петра Шелеста;

- русифікацією всіх сфер життя;

- переслідуванням дисидентів, які насмілювалися публічно критикувати політику партії.

Як керівник докладав сил для забезпечення економічного, соціального і культурного розвитку Радянської України. Водночас Щербицький не побачив (чи не захотів бачити) ризиків прискореного розвитку атомної енергетики в густонаселених регіонах України. В перші дні аварії на Чорнобильській АЕС намагався приховати інформацію про трагедію. В добу «Перебудови» був відправлений на пенсію. Формально у зв’язку з похилим віком, насправді - через те, що не підтримував горбачовські реформи.

З точки зору сьогоднішнього дня Щербицький є помітною, але неоднозначною історичною постаттю. З одного боку залишив по собі репутацію доброго господарника. З іншого боку – безвідмовного провідника політики союзного керівництва з усіма її темними сторонами.

 

Економічний розвиток в добу «Застою».

 

І Питання для розгляду:

100 Розвиток економіки в роки «Застою».

101 Сільське господарство в роки «Застою».

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно:

- з’ясувати особливості і наслідки косигінської реформи;

- з’ясувати наслідки відмови від проведення економічних реформ в добу «Застою»;

- з’ясувати особливості розвитку сільського господарства в добу «Застою».

 

ІІІ Короткий конспект теми.

100 Восьма п’ятирічка (1966–70 рр.) вирізнялася тим, що союзний уряд на чолі з Олексієм Косигіним проводив економічну реформу. Її основні напрямки:

- розширення самостійності державних підприємств;

- оцінка їх роботи за показниками прибутковості;

- створення системи матеріального стимулювання працівників (преміювання).

 

По своїй сутності реформа означала впровадження окремих ринкових елементів в адміністративно-командну економіку. Позитивний вплив косигінської реформи виявився очевидним: Україна за підсумками восьмої п’ятирічки наростила обсяги промислового виробництва на 50%.

Однак ідея відновлення ринкових елементів не знайшла підтримки вищого партійного керівництва. Перспективну реформу згорнули, а пріоритетом зробили експорт нафти і газу. Територією України будувалися великі експортні нафто- і газопроводи.

 

Таким чином потоки «нафтодоларів» склали основу експортних прибутків. Завдяки їм рівень життя населення зростав. Проблема полягала в тому, що радянська економіка з її технологіями і якістю товарів відставала від розвинутих країн. Заклики на тему «доженемо-переженемо» довелося забути.

 

101 Хрущову вдалося зробити сільське господарство рентабельним, але воно потребувало подальшої модернізації. Брежнєвське керівництво це розуміло, тому збільшувало капіталовкладення в аграрний сектор: в програми електрифікації, механізації, хімізації, меліорації. На базі нової техніки, агрохімії виробничі процеси суттєво змінилися. Вказані здобутки принципово не впливали на застарілі форми організації праці. У зв’язку з цим не вдавалося позбутися традиційних недоліків колгоспної системи у вигляді безгосподарності, великих затрат ручної праці; відсталої інфраструктури переробки і збереження продукції.

 

Таким чином в добу «Застою» колективне сільське господарство піднялося на якісно новий рівень. Воно збільшувало виробництво достатньо якісного, екологічно чистого, дешевого продовольства. Разом з тим колгоспна система переживала кризу, ознаками якої була нездатність закрити попит на продукти харчування та зупинити відтік сільського населення в міста.

 

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадай основні напрямки і результати косигінської реформи.

- Пригадай наслідки відмови від проведення економічних реформ в добу «Застою».

- Пригадай особливості розвитку сільського господарства в добу «Застою».

Політика «Перебудови» і Україна.

 

І Питання для розгляду:

102 Сутність політики «Перебудови». Економічні реформи «Перебудови».

103 Політичне життя в роки «Перебудови».

Чорнобильська катастрофа.

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно:

- з’ясувати сутність і напрямки політики «Перебудови»;

- з’ясувати основні напрямки економічних реформ «Перебудови»;

- з’ясувати особливості і основні епізоди політичного життя «Перебудови»;

- з’ясувати обставини і наслідки Чорнобильської катастрофи.

 

ІІІ Короткий конспект теми.

102 Політика «Перебудови» була проголошена квітневим 1985 р. пленумом ЦК КПРС з ініціативи нового лідера партії Михайла Горбачова. Її головні напрямки:

- економічне прискорення і економічні реформи;

- розвиток демократії і гласності;

- «нове мислення» у зовнішніх відносинах.

 

Горбачов і його соратники розуміли необхідність реформування економіки, але мали суперечливі уявлення про його шляхи. Спочатку затвердили «продовольчу» й «житлову» програми - актуальні, але декларативні. Згодом визнали необхідність таких докорінних змін як переведення державних підприємств на госпрозрахунок і самоокупність, легалізацію недержавного сектору економіки, перехід до ринкових стосунків. Реалізації такого радикального курсу заважала непослідовність самого Горбачова з його соратниками. Поки реформатори «гальмували» ситуація швидко погіршувалася: скорочувалося виробництво, падав життєвий рівень населення, стихійним лихом став дефіцит споживчих товарів,.

 

Таким чином економічні реформи «Перебудови» створили кризову ситуацію, коли стара адміністративно-командна економіка почала розвалюватися, а нова ринкова перебувала в зародковому стані.

 

103 Політичне життя в роки «Перебудови» позначилося тим, що вище партійне керівництво зважилося на розширення демократії, зупинило політичні репресії, дозволило гласність. ХІХ партійна конференція у червні 1988 р. проголосила політичну реформу. Її основними елементами стало скликання З’їзду народних депутатів як вищого органу державної влади, прийняття законів про вибори депутатів на альтернативній основі та скасування 6-тої статті Конституції СРСР про керівну роль Компартії. Найважливішими політичними подіями в Україні стали:

- шахтарський страйк (липень 1989 р.);

- утворення опозиційного до компартії Народного Руху України (вересень 1989 р.);

- перші демократичні вибори і обрання до Верховної Ради та місцевих рад опозиційних сил (березень 1990 р.);

- прийняття Декларації про державний суверенітет України, що затверджувала право української нації на самовизначення й верховенство законів республіки над законодавчими актами СРСР (16 липня 1990 р.).

 

Таким чином монополія комуністів на владу відійшла в минуле. Їй на зміну прийшов політичний плюралізм з відкритою політичною боротьбою.

 

104 Керівництво СРСР традиційно нехтувало екологічною безпекою і природоохоронними заходами. У зв’язку з цим на початку 70-х років склалася екологічна криза. Її ознаки:

- забруднення атмосфери;

- забруднення підземних і поверхневих вод;

- скорочення площі лісових масивів;

- непродуманий розвиток атомної енергетики.

 

Страшна катастрофа сталася 26 квітня 1986 р, коли вибухнув четвертий реактор Чорнобильської атомної електростанції. Катастрофу спричинили конструктивні недоліки реактора та помилки персоналу. Вибухова хвиля виявилася такою сильною, що відкрила реактор, як консервну бляшанку. Відбувся викид радіоактивного пилу потужністю 300 Хіросім. На ліквідацію аварії залучалися тисячі пожежників, військовослужбовців, робітників. Перші ліквідатори жертвували власним життям, щоб загасити пожежу, ті хто прийшли за ними - своє здоров’я, щоб звести над пошкодженим реактором захисну споруду (саркофаг). Тим часом плями радіоактивного забруднення покрили значні площі Київщини, Житомирщини, Чернігівщини. Із забруднених територій проводилося відселення населення, навколо Чорнобильської АЕС була створена тридцяти кілометрова зона відчудження. В 2000-му р. сумнозвісна АЕС припинила роботу. Однак питання про побудову нового надійного саркофагу над четвертим реактором залишається відкритим.

 

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадай сутність і основні напрямки політики «Перебудови».

- Пригадай особливості економічних реформ «Перебудови».

- Пригадай особливості і основні епізоди політичного життя «Перебудови»;

- Поясни обставини та наслідки Чорнобильської катастрофи.

Проголошення незалежності і початок державотворчих процесів.

 

І Питання для розгляду:

105 Проголошення незалежності.

106 Початок державотворчих процесів.

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно:

- з’ясувати обставини заколоту ГКЧП в Москві;

- з’ясувати обставини проголошення незалежності;

- з’ясувати результати виборів президента і референдуму на підтвердження незалежності 1 грудня 1991 р.;

- з’ясувати перші кроки державотворення.

 

ІІІ Короткий конспект теми.

105 Демократичні реформи «Перебудови» порушили монополію компартії на владу і розширили суверенітет союзних республік. Існування СРСР у старому вигляді ставало неможливим, тому Михайло Горбачов ініціював так званий “новоогарьовський процес” – тобто процес розробки нового Союзного договору. Такий розвиток подій викликав невдоволення консервативних сил і спровокував їх на спробу державного перевороту. 19-22 серпня1991р. змовники таємно блокували Горбачова в Криму, а офіційно повідомляли, що за станом здоров’я той не може виконувати обов’язки президента. Водночас утворили «Государственный комитет по чрезвычайному положению» і ввели танкові підрозділи в Москву. Заколотники мали на меті збереження СРСР у старому вигляді. Голова Верховної Ради Леонід Кравчук відмовився підтримати ГКЧП, заявивши про відсутність підстав для запровадження надзвичайного стану в Україні. Втім вирішальні події відбулися у Москві, де керівництву Російської Федерації на чолі з Борисом Єльциним вдалося усунути змовників від влади.

Заколот ГКЧП виявив потенційну загрозу Україні з боку Кремля. Для реакції на ці події 24 серпня 1991р. було скликано позачергову сесію Верховної Ради України. В той же день вона прийняла “Акт проголошення незалежності”. 1 грудня 1991р. пройшов референдум на підтвердження незалежності і вибори президента. За їх підсумками більше 90% українців проголосували за незалежність. Першим президентом незалежної України став Леонід Кравчук.

 

Таким чином Україна стала незалежною державою. Радянська епоха залишилася в минулому.

 

106 Після проголошення незалежності керівництву республіки на чолі з Леонідом Кравчуком належало розбудувати незалежну демократичну державу і завершити невдало розпочатий Горбачовим перехід ринкової економіки. Перші кроки державотворення:

- заповнення так званого правового вакууму шляхом розробки і прийняття нових законів, в їх числі: «Про правонаступництво України», «Про громадянство», «Про збройні сили», «Про основні напрямки зовнішньої політики»;

- введення в обіг національної грошової одиниці (із січня 1992 р. – купоно-карбованців, з вересня 1996 р. – гривні);

- створення Національного банку, Служби Безпеки України, закордонних посольств, консульств та інших державних установ;

- розробка і прийняття Конституції України 28 червня 1996 р.

 

На міжнародній арені незалежна Україна позиціонувала себе демократичною миролюбною державою; прокладала шлях до членства в ОБСЄ, Міжнародному Валютному Фонді, Раді Європи та інших міжнародних організаціях. Підписана в січні 1994 р. Будапештська угода передбачала ядерне роззброєння України та гарантії її безпеки і суверенітету з боку США і Росії. Довгий час зовнішня політика України зводилася до так званої «багатовекторності» - тобто балансуванні між Росією і Європою. Після повалення режиму Януковича було остаточно обрано курс на зближення з Європейським союзом.

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадай обставини заколоту ГКЧП в Москві.

- Пригадай обставини проголошення незалежності України.

- Пригадай результати виборів президента і референдуму на підтвердження незалежності 1 грудня 1991 р..

- Пригадай перші кроки державотворення.

V Історичний портрет.

Леонід Кравчук

Ім’я Леоніда Кравчука повертає нас в непрості часи становлення України як незалежної держави. Народився в Рівненській області. Здобув освіту у Київському університеті, за фахом - викладач суспільних дисциплін.

Розпочинав кар’єру як партійний працівник. Піднявся до вершин влади в 1990 р., коли був обраний Головою Верховної Ради УРСР. Під час серпневого заколоту ГКЧП, не піддався на шантаж і відмовився підтримувати московських змовників. Після проголошення незалежності був обраний першим президентом незалежної України, разом з керівниками Росії і Білорусії підписав угоду про ліквідацію СРСР. Енергійно взявся за розбудову незалежної демократичної держави, але ефективної концепції економічних реформ не знайшов. Тому перехід до ринкової економіки супроводжувався глибокою кризою. Правління Кравчука вирізняли вкрай несприятливі обставини:

- падіння виробництва;

- гіперінфляція;

- безробіття;

- непрозора приватизація (прихватизація) держмайна;

- зростання злочинності і тіньової економіки;

- погіршення російсько – українських стосунків.

Як наслідок у 1993 р. середньомісячні доходи населення скоротилися до 30 доларів на людину. Україна стала однією з найбідніших країн Європи. Загальне невдоволення підняло хвилі страйкового руху та загострення політичної боротьби. Щоб заспокоїти опозицію Кравчук погодився на проведення дострокових президентських виборів. За їх підсумками другим президентом став Леонід Кучма, а Кравчук відійшов від активної політики.

З точки зору сьогоднішнього дня Кравчук сприймається як досвідчений, але неоднозначний політичний діяч, один з творців незалежної Української держави. Докори на його адресу загалом зводяться до того, що в роки свого правління він зруйнував більше ніж побудував.

 

 

Проблеми і здобутки перших років незалежності.

 

І Питання для розгляду:

 

107 Проблеми і здобутки перших років незалежності.

 

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно:

- з’ясувати особливості і підсумки правління президента Кравчука;

- з’ясувати особливості і підсумки правління президента Кучми;

- з’ясувати обставини правління Януковича і перемоги революції Гідності;

- з’ясувати обставини анексії Криму і виникнення сепаратистського руху на Донбасі..

 

ІІІ Короткий конспект теми.

107 Президенту Кравчуку ефективної концепції економічних реформ знайти не вдалося. Його правління вирізняли несприятливі тенденції:

- падіння виробництва, гіперінфляція, безробіття;

- непрозора приватизація (прихватизація);

- зростання злочинності, криміналітету і тіньової економіки;

- погіршення російсько – українських стосунків.

 

Внаслідок цього у 1993 р. середньомісячні доходи скоротилися до 30 доларів на людину. Україна стала однією з найбідніших країн Європи. Загальне невдоволення викликало хвилі страйкового руху та загострення політичної боротьби. Опозиція в 1994 р. домоглася проведення дострокових президентських виборів. За їх підсумками другим президентом став Леонід Кучма, який пообіцяв подолати кризу й корупцію, налагодити стосунки з Росією. Під час правління Кучми:

- продовжувалася приватизація (прихватизація);

- занепали колгоспи;

- криміналітет прийшов у владу;

- сформувалися потужні фінансово-промислові групи, найкраща частина економіки перейшла в руки олігархів.

 

Кучма не виконав передвиборчі зобов’язання 1994 р., втім це не завадило йому роздати порцію нових обіцянок і виграти президентські вибори 1999 р. В другу каденцію Кучми нарешті припинився економічний спад.

 

Таким чином Україна здобула атрибути незалежної держави і зберегла громадянський мир. Проблеми перших років незалежності (затяжна економічна криза, корупція, злидні) виявилися настільки глибокими, що виникло розчарування в самій ідеї незалежності, народилася сліпа ностальгія за радянським минулим, зміцнилися антиукраїнські сили.

 

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадай особливості і підсумки правління президента Кравчука.

- Проясни особливості і підсумки правління президента Кучми.

 

Події 2010-2015 рр.

 

І Питання для розгляду:

108 Правління президента Януковича і революція Гідності.

109 Анексія Криму і «гібридна війна» на Донбасі.

110 Мінські угоди.

 

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно:

- з’ясувати основні тенденції правління Януковича;

- з’ясувати обставини початку і перемоги революції Гідності;

- з’ясувати обставини російської агресії проти України і сепаратистського заколоту на Донбасі;

- з’ясувати особливості мінського переговорного процесу.

 

ІІІ Короткий конспект теми.

108 Президентські вибори 2010 р. виграв висуванець донбаських олігархів і Партії Регіонів Віктор Янукович. Його правління вирізняли такі тенденції:

- узурпація центральних і місцевих органів влади представниками Партії Регіонів та особами з оточення президента (так звана Сім’я);

- особисте збагаченням президента та Сім’ї;

- переслідування опозиційних партій та їх лідерів;

- нормалізація стосунків з Росією за рахунок поступок на її користь.

Все це давало підстави говорити про «режим внутрішньої окупації».

 

Президент Янукович формально продовжував курс на євроінтеграцію, але в листопаді 2013 р. несподівано відмовився підписати угоду про асоціацію з ЄС. Цей крок став сигналом до початку акцій протесту на київському Майдані. Спроби розігнати протестантів спецпідрозділами міліції «Беркут» і прибандюченими «тітушками» розбурхали протести по всій країні. Протистояння тривало по лютий 2014 р. Завершилося перемогою Майдану і втечею Януковича в Росію. Більше сотні протестуючих були вбиті. Ці події отримали назву революції Гідності.

 

Таким чином режим «внутрішньої окупації» Януковича було повалено.

 

109 Слабкістю пост майданної української влади скористалася Росія: в лютому-березні 2014 р. вона провела анексію Криму. Після цього її спецслужби і найманці взялися розпалювати вогнище сепаратизму на Донбасі. Озброєні російські диверсанти при допомозі місцевих сепаратистів захоплювали міста, тероризували прихильників України. Не зустрівши опору місцевої влади і міліції оголосили про створення Донецької і Луганської народних республік (ДНР-ЛНР).

У відповідь керівництво України розгорнуло антитерористичну операцію (АТО). Проти сепаратистів виступили підрозділи Збройних Сил України, Національної гвардії та добровольчі батальйони. Після обрання президентом України Петра Порошенка АТО посилилася. В ході впертих, кровопролитних боїв ЗСУ визволили Слов’янськ, Краматорськ, Лисичанськ, прорвалися на околиці Донецька. Та завершити АТО виявилося неможливим, оскільки Росія продовжувала постачати ДНР-ЛНР нових найманців, озброєння, боєприпаси, обстрілювала українські війська зі своєї території. В серпні 2014 р. її армія завдала підступного удару під Іловайськом. Для українських військ ці події завершилися важкими втратами.

Така чином агресія проти України продовжувалася у форматі «гібридної війни». Росія свою причетність до конфлікту приховувала і заперечувала.

 

110 Дипломатичні контакти між представниками України і сепаратистів здійснювалися при допомозі так званої контактної групи в Мінську. 5 вересня 2014 р. вдалося досягти домовленостей про тимчасове припинення вогню. Протокол про перемир’я, що був підписаний представниками України, Росії та ОБСЄ, передбачав наступне:

- негайне припинення вогню;

- моніторинг ОБСЄ за незастосуванням зброї;

- прийняття Закону про особливий статус для окремих районів Донецької і Луганської областей і вибори на його основі;

- звільнення заручників;

- амністію учасникам сепаратистського руху;

- виведення з території України іноземних збройних формувань.

 

Лінія розмежування на той час залишалася невигідною для сепаратистів, з цієї причини вони просто зірвали перемир’я. Зокрема: продовжували штурмувати Донецький аеропорт, масово обстрілювали військові і цивільні об’єкти. Так 24 січня 2015 р. ракетними системами «Град» накрили Маріуполь, внаслідок чого загинув 31 мирний мешканець. Протягом січня-лютого 2015 р. відкрито і відчайдушно штурмували Дебальцеве. Дипломатичні зусилля щодо припинення конфлікту на Донбасі продовжила «нормандська четвірка», яку склали Франція, Німеччина, Україна і Росія. Керівники «нормандської четвірки» зустрілися в Мінську. Після важких переговорів 12 лютого 2015р. їм вдалося узгодити комплекс заходів з виконання мінських угод. Представник України Л. Кучма і ватажки сепаратистів особисто підписали документ, положення якого дублювали вимоги про припинення вогню; відведення від лінії зіткнення важких озброєнь; обмін полоненими, а також з’явився новий пункт про відновлення контролю над державним кордоном в зоні конфлікту.

Та дива знову не сталося: після підписання Мінських угод - 2 проросійські сепаратисти продовжували «гібридну війну». 18 лютого 2015р. вони штурмом захопили Дебальцеве.

 

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадай основні тенденції правління Януковича.

- Пригадай обставини початку і перемоги революції Гідності.

- Пригадай особливості російської агресії проти України і сепаратистського заколоту на Донбасі.

- Поясни особливості та проблеми мінського переговорного процесу.

V Історичний портрет.

 

Леонід Кучма (1938)

Ім’я Леоніда Кучми повертає нас у непрості часи становлення України як незалежної держави. Народився на Чернігівщині, здобув освіту в Дніпропетровському університеті. Працював на відповідальних інженерних і партійних посадах найбільшого промислового підприємства Дніпропетровська.

На вершини влади зійшов у ролі Прем’єр-міністра незалежної України. В 1994 р. переміг на дострокових президентських виборах. Правління Кучми позначається тим, що:

- продовжується непрозора приватизація (прихватизація);

- занепадають колгоспи і сільське господарство;

- криміналітет збагачується і йде у владу;

- краща частина економіки концентрується в руках олігархів.

Кучма не виконав передвиборчі зобов’язання 1994 р., однак це не завадило йому роздати порцію нових обіцянок і вдруге виграти президентські вибори. У 2000 р. був звинувачений у причетності до викрадення і вбивства опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе (так званий «касетний скандал»). Ця обставина спровокувала протести під гаслом «Україна без Кучми». Досягненнями його правління стало: прийняття Конституції, запровадження національної валюти гривні, нормалізація стосунків з Росією та довгоочікуване припинення економічного падіння.

Після початку збройного конфлікту на Донбасі екс – президент Кучма представляв Україну на засіданнях Контактної групи, при допомозі якої здійснювалися дипломатичні контакти із керівництвом сепаратистів.

З точки зору сьогоднішнього дня президент Кучма сприймається неоднозначно. Історики визнають його внесок в становлення незалежної України. Але населення найчастіше пов’язує з його іменем темні сторони 90-х років: корупцію, прихватизацію, злидні, безробіття.