Гетьман Кирило Розумовський

Українські землі на початку ХХ століття.

І Питання для розгляду:

54 Українські землі на початку ХХ століття.

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно:

- з’ясувати обставини політичного, соціально – економічного, культурного життя українського народу у складі Російської імперії;

- з’ясувати обставини політичного, соціально – економічного, культурного життя західних українців під владою Австро-Угорщини.

ІІІ Короткий конспект теми.

54 На початку ХХ століття українські землі входили до складу Російської та Австро-Угорської імперії. Під владою Росії:

- Україна як окрема адміністративна одиниця не існувала, її територія поділялася на 9 губерній.

- Основу економіки складало сільське господарство, кращі землі належали поміщикам, селяни в більшості були малоземельними і бідними.

- Промисловість розвивалася переважно на Донбасі і Подніпров’ї, в її структурі переважали вуглевидобувна, залізорудна, металургійна і цукроварна галузі.

- Українська мова й культура заборонялися, більшість населення залишалося неграмотним або малоосвіченим.

- Український національний рух вступив у політичну стадію розвитку, однак легальна діяльність політичних партій заборонялася.

Особливості життя українських земель під владою Австро-Угорщини:

- Галичина, Буковина і Закарпаття входили до окремих адміністративних одиниць; Галичина підпорядковувалася польській адміністрації, Буковина – румунській, Закарпаття – угорській.

- Основу економіки складало сільське господарство, кращі землі перебували у власності великих землевласників, селяни були малоземельними і бідними.

- Промисловість залишалася дрібною і слаборозвиненою.

- Українська мова не заборонялася, але офіційно не використовувалася.

- Український національний рух вступив у політичну стадію розвитку, внаслідок чого легально діяли політичні партії (РУРП, УНДП).

Таким чином українські землі у складі обох імперій були колоніальними аграрними окраїнами. Українське населення - бідною та неповноправною масою.

ІV Питання для самоконтролю.

1 Пригадай становище українських земель під владою Росії.

2 Пригадай становище західноукраїнських земель під владою Австро-Угорщини.

Українські землі в роки І російської революції.

І Питання для розгляду:

55 Причини і основні події І російської революції.

56 Столипінська аграрна реформа.

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно:

- з’ясувати увагу причини й основні події І російської революції;

- з’ясувати наслідки І російської революції;

- з’ясувати головні напрямки і наслідки столипінської аграрної реформи.

ІІІ Короткий конспект теми.

55 У 1905 р. Росію охопила буржуазно-демократична революція. Її основні причини: самодержавна форма правління; нерозв’язане земельне питання; тяжке становище промислових робітників. Учасники революції вимагали політичних свобод, перерозподілу поміщицьких земель на користь селян, обмеження робочого дня. Початок революції на Україні позначився:

- селянськими погромами поміщицьких маєтків;

- збройними виступами в армії і на флоті, зокрема: на броненосці «Потьомкін» (червень 1905 р.); на крейсері «Очаків» під командуванням лейтенанта Петра Шмідта (листопад 1905 р.);

- збройним повстанням робітників Катеринослава, Харкова, Горлівки (грудень 1905 р.).

Наростання революційного руху змусило царя Миколу ІІ підписати 17жовтня 1905 р. «Маніфест про дарування політичних свобод і скликання Державної Думи». Користуючись цим українські активісти почали випуск українських газет, розгорнули діяльність культурно-освітніх організацій «Просвіти». У новообраній Державній Думі депутати-українці об’єдналися в українську громаду, озвучували вимоги української автономії та перерозподілу поміщицької землі на користь селян. Противники революції виступали на захист самодержавства і поміщиків, об’єднувалися у «чорносотенні» організації. «Чорносотенців» вирізняла люта ненависть до євреїв і українців. У 1907 р монархісти зібралися із силами і придушили революцію.

Таким чином революція залишилася не завершеною, проблеми, що спричинили її – не вирішеними.

56 Прем’єр-міністр Росії Петро Столипін намагався запобігти новим заворушенням проти самодержавства та зберегти поміщицьке землеволодіння. Для цього в 1906 р. з його ініціативи почалася аграрна реформа. Основні напрямки столипінської аграрної реформи передбачали наступне:

- викуп общинної землі селянами у приватну власність;

- створення на викуплених землях хутірських селянських господарств;

- переселення безземельних селян у малозаселені райони Сибіру, Далекого Сходу і Середньої Азії.

Багатьом селянам вдалося викупити землю і створити заможні хутірські господарства. Водночас переселенська програма уряду провалилася, оскільки в Сибіру переселенці залишалися без урядової підтримки. Частина їх померла від голоду, холоду і хвороб, інша частина повернулася додому, поповнивши собою маси безземельного, бідного і озлобленого селянства. Зі смертю Столипіна у 1911 р. аграрна реформа перервалася.

Таким чином аграрна реформа залишилася незавершеною. Її позитивні підсумки – збільшення посівних площ і зростання виробництва продовольства; негативні підсумки - поглиблення соціальних суперечностей на селі.

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадай причини І російської революції і революційні події на Україні.