Антифашистський Рух Опору.

І Питання для розгляду:

89 Радянський підпільно - партизанський рух.

90 Національно - визвольний Рух Опору.

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно:

- з’ясувати мету і форми діяльності радянського підпільно-партизанського руху;

- запам’ятати імена керівників і героїв радянського підпільно-партизанського руху;

- з’ясувати мету національно-визвольного Руху опору;

- з’ясувати особливості національно-визвольного Руху опору.

ІІІ Короткий конспект теми.

89 В ході війни на українських землях розгорівся антифашистський рух Опору. Перемога СРСР і Червоної Армії була метою радянських партизан і підпільників. Спочатку організацією партизанського руху займалися партійні працівники та спеціальні агенти НКВД, пізніше партизанські загони та підпільні організації поповнювалися добровольцями з числа мирного населення, червоноармійцями, які вирвались з оточення або полону. Використовували партизани різноманітні форми боротьби: розвідку, саботаж, диверсії, терор. Здійснювали рейди тилами супротивника. Координував дії партизанів Український Штаб Партизанського Руху на чолі з генералом Тимофієм Строкачем. Найбільші партизанські з’єднання сформувалися в лісах Сумщини й Чернігівщини, командували ними Сидір Ковпак, Олексій Федоров, Петро Вершигора.

Підпільні організації створювалися в містах і селах, діяли вони у безпосередній близькості від ворога. В їх числі: «Молода гвардія» з Краснодону, «Патріот Батьківщини» з Херсона, «Партизанська іскра» із села Кримки на Миколаївщині.

Таким чином Рух Опору став невід’ємною складовою війни. На боротьбу з ним німецьке командування змушене було відволікати до 10 % сил вермахту на Східному фронті.

90 Друга світова війна дозволила взятися за зброю і відновити визвольні змагання прихильникам самостійної України. Провідну роль серед них відігравала Організація Українських Націоналістів (ОУН) на чолі зі Степаном Бандерою і Андрієм Мельником.

В боротьбі проти Польщі та СРСР оунівці спочатку розраховували на підтримку німецького командування. Ситуація змінилася, коли 30 червня 1941р. у Львові бандерівці проголосили Акт відновлення Української держави. Спроба самочинного проголошення держави викликала невдоволення Гітлера. Бандеру з великою групою соратників заарештували. Після цього розриву з німцями бандерівці взялися створювати власні партизанські загони. На їх основі у жовтні 1942 р. виникла Українська Повстанська Армія (УПА). Її командувачем став Роман Шухевич. УПА вдалося відтіснити німців з деяких районів Волині і Полісся, там створювалися повстанські «республіки». Однак великих бойових зіткнень вона уникала.

Влітку 1943р. волинські формування УПА провели терористичні акції з метою зачистки підконтрольних територій від польського населення. Польсько-німецька поліція та польські партизани відповіли тим же проти українського населення. Так розгорівся польсько-український збройний конфлікт, пізніше названий «Волинською трагедією».

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадай мету і форми діяльності радянського підпільно-партизанського руху.

- Пригадай імена керівників і героїв радянського підпільно-партизанського руху.

- Пригадай мету і провідні сили національно-визвольного Руху опору.

- Пригадай обставини виникнення УПА.

- Поясни сутність «Волинської трагедії».

V Історичний портрет.

Сидір Ковпак

Ім’я Сидора Ковпака повертає нас в буремні і героїчні сторінки нашої історії ХХ століття. Народився на Полтавщині, в бідній селянській родині.

Під час І світової війни солдатом царської армії здобув бойовий досвід, зокрема приймав участь в Брусиловському прориві. За мужність двічі нагороджувався вищою відзнакою Російської імперії- Георгіївським хрестом. Один з них йому вручав особисто цар Микола ІІ. Під час революції став більшовиком, воював за червоних. Потім займав дрібні військові і господарські посади. В 1936р. став головою Путивльського міськвиконкому Сумської області. В розпал сталінських репресій його звинуватили в тому, що він «ворог народу». Від каральних органів ГПУ-НКВД декілька місяців переховувався в лісі. Коли його недоброзичливці з НКВД самі стали «ворогами народу», повернувся в Путивль. З початком Великої Вітчизняної війни очолив Путивльський партизанський загін. Загін Ковпака швидко став найбільшим на Україні партизанським з`єднанням. Його тактика - здійснення рейдів по німецьким тилам. Перший рейд – в Брянські ліси, потім – на Правобережну Україну, потім - в Карпати. В ході бойових дій Ковпак виявляє себе розумним командиром. Визнанням його бойових заслуг стає присвоєння генеральського чину і звання Героя Радянського Союзу. Після війни займає високі державні посади, зокрема - заступника голови Верховної Ради УРСР. Свій бойовий шлях описав у книзі «Від Путивля до Карпат», яка свого часу здобула велику популярність. По мотивам цієї книги в СРСР було знято кінофільм.

З точки зору сьогоднішнього дня Сидір Ковпак сприймається як видатна історична особистість: організатор і керівник антифашистського руху Опору, герой війни. Його ім’я нагадує про вагомий внесок українського народу у спільну перемогу над фашизмом.

Степан Бандера (1909-1959 рр.)

Ім’я Степана Бандери повертає нас у добу визвольних змагань 1930-1940-х років. Народився в сімї греко-католицького священика. Вчився на агронома у Львові і водночас був активістом молодіжної спортивної організації «Пласт». Згодом вступив в Організацію Українських Націоналістів. Після загибелі Євгена Коновальця став провідником революційного крила ОУН. З раннього дитинства готував себе до збройної боротьби за незалежність України. За характером - рішучий і жорсткий.

В 1934р. був одним з організаторів вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького, за що польський суд засудив його до довічного ув’язнення. Вийшов з в’язниці після німецького бліцкригу проти Польщі. При сприянні німців активно готував ОУН до війни з СРСР. 30 червня 1941р. у окупованому Львові оунівці проголосили відновлення Української держави. Німецьке командування таке рішення не визнало. Нацисти вимагали від Бандери зректися Акту відновлення незалежної України, але очікувано отримали відмову. Провідник ОУН був заарештований. Ці події змусили бандерівців припинити співпрацю з німцями і сформувати власні партизанські загони. У жовтні 1942 р. ці загони об’єдналися в Українську Повстанську Армію (УПА) під командуванням Романа Шухевича. Бандера тим часом перебував в німецькому концтаборі Заксенхаузен. Звільнили його лише в 1944р. Після закінчення війни залишився в Західній Німеччини і продовжував очолювати ОУН. Радянські спецслужби влаштували за ним справжнє полювання. В 1959 р. був вбитий радянським агентом на порозі свого будинку в Мюнхені.

З точки зору сьогоднішнього дня Степан Бандера виглядає як видатна, але суперечлива особистість. Для українських патріотів він є героєм, борцем за свободу і незалежність. Прихильники лівих і проросійських поглядів продовжують сприймати його головним чином як посібника фашистів. Без сумніву осмислення діяльності провідника ОУН залишається актуальним і ще чекає свого продовження.

Визволення України від фашистської окупації.

І Питання для розгляду:

91 Визволення Лівобережної України.

92 Визволення Правобережної України. Внесок українського народу у спільну перемогу.

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно:

- пригадати наслідки Курської битви і з’ясувати обставини визволення Лівобережної України;

- з’ясувати обставини визволення Правобережної України;

- визначити внесок України у спільну перемогу над Німеччиною.

ІІІ Короткий конспект теми.

91 Перемога під Курськом у липні 1943 р. дозволила Червоній Армії перейти в наступ і розпочати визволення Лівобережної України. 23 серпня 1943 р. був визволений Харків. Далі, долаючи впертий опір супротивника, Червона Армія визволила Донбас й широким фронтом прорвалася до Дніпра. На його високому правому березі вермахт створив укріплену лінію оборони. Гітлер розраховував, що вона стане «Східним валом» - тобто непереборною перешкодою на шляху Червоної Армії. Водночас Сталін вимагав будь-якою ціною форсувати Дніпро. Так розгорілася одна з найбільших битв Другої світової війни - битва за Дніпро. Протягом вересня-жовтня 1943р. Червона Армія форсувала течію ріки і захоплювала плацдарми на правому березі. 6 листопада 1943 р. після кровопролитних боїв на Букринському і Лютізькому плацдармах був звільнений Київ.

Таким чином визволення Лівобережної України завершилося, «Східний вал» не встояв. Перемога в битві за Дніпро обійшлася Червоній Армії в кількості від 1,7 до 2,7 мільйона бійців.

92 В боях на Правобережній Україні Червона Армія володіла незаперечною перевагою у живій силі і бойовій техніці. Користуючись цим вона шматувала оборону супротивника великомасштабними наступальними операціями. Вермахт намагався використовувати тактику «випаленої землі», залишаючи після себе суцільні руїни та згарища. Проте спинити Червону Армію вже не міг. Стратегічне значення мали:

- Корсунь-Шевченківська операція (січень-лютий 1944р.);

- Криворізько-Нікопольська операція (січень-лютий 1944р.);

- Одеська операція (березень-квітень 1944р.);

- Львівсько-Сандомирська (липень-серпень 1944р.);

- Карпатсько-Ужгородська операція (жовтень 1944р.).

В травні 1944р. із щойно визволеного Криму війська НКВД депортували кримських татар. А 28 жовтня 1944 р. визволення українських земель завершилося.

В роки війни близько 6 мільйонів вихідців з України воювали проти загарбників в арміях різних країн і на різних фронтах. Найбільше їх було в складі Червоної Армії; понад 2 тисячі з них отримали найвищу бойову відзнаку СРСР – Золоту зірку і звання Героя Радянського Союзу. В їх числі: льотчики Іван Кожедуб, Георгій Береговий; розвідник Євген Березняк; партизанські командири Сидір Ковпак і Олексій Федоров; підпільники Парфентій Гречаний та Ілля Кулик.

Таким чином український народ зробив вагомий внесок у спільну перемогу.

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадай особливості визволення Лівобережної України.

- Пригадай особливості визволення Правобережної України.

- Пригадай внесок України у спільну перемогу над Німеччиною.

Україна в перші післявоєнні роки.

І Питання для розгляду:

93 Післявоєнна відбудова України.

94 Відбудова сільського господарства. Голод 1946-47 рр.

95 Радянізація Західної України.

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно:

- з’ясувати особливості післявоєнної відбудови України;

- з’ясувати стан сільського господарства після війни;

- з’ясувати причини і наслідки голоду 1946-47 рр;

- з’ясувати сутність і особливості радянізації Західної України;

- з’ясувати особливості антирадянського руху опору на Західній Україні.

ІІІ Короткий конспект теми.

93 Друга світова війна завдала Україні жахливих людських втрат (більше 10 млн. загиблих), перетворила на суцільні руїни та згарища 714 міст, тисячі сіл, безліч підприємств, колгоспів, медичних і навчальних закладів.

Після визволення почалася відбудова. Відновлення зруйнованих регіонів радянське керівництво планувало завершити протягом четвертої п’ятирічки: з 1946 по 1950 рік. Особливості післявоєнної відбудови:

- опора на внутрішні ресурси;

- повна мобілізація працездатного населення;

- використання системи примусової праці з кримінальною відповідальністю за порушення трудової дисципліни і соціалістичним змаганням;

- пріоритет важкої і оборонної промисловості над іншими галузями;

- залишковий принцип фінансування сільського господарства.

Здобутком відбудови стало перевищення довоєнного рівня промислового виробництва наприкінці 1950 р. Темні сторони відбудови – поголовна бідність населення та занедбаність сільського господарства, яке не могло навіть наблизитися до довоєнного рівня.

94 Закінчення війни сільське господарство зустріло спустошеним. Нестача робочих рук, нестача техніки і тяглової сили, скорочення посівних площ створювали критичну ситуацію. Державна політика щодо села передбачала швидке відновлення колгоспної системи та збереження залишкового принципу фінансування його потреб. Спосіб для відновлення сільського господарства знайшовся у вигляді безмежної експлуатації колгоспників. Для цього:

- зберігалася система примусової праці із кримінальною відповідальністю за невиконання мінімуму трудоднів і соціалістичним змаганням;

- заборонялася видача колгоспникам паспортів;

- оподатковувалися домашні селянські господарства з фруктовими деревами включно.

Починаючи з 1946р. колгоспи зобов’язувалися виконувати державні хлібозаготівлі. Виконати їх виявилося справою непосильною. Оскільки колгоспний урожай вилучався на користь держави, то село охопив страшний голод. Про випадки людоїдства доповідали першому секретарю ЦК КПУ Микиті Хрущову, що не заважало відправляти зерно на експорт. Загалом у 1946-47 рр. голодною смертю померло близько мільйона людей, ще більше перехворіло на дистрофію. Перервав голод щедрий врожай 1947 р.

Таким чином становище сільського господарства після війни залишалося хронічно тяжким. Колгоспники продовжували жити без заробітних плат, без пенсій, без паспортів.

95 Західну Україну після війни очікувала радянізація – тобто перебудова усіх сфер життя за радянським зразком. Її основні напрями:

- встановлення військово-комуністичної диктатури;

- масові репресії і депортації;

- націоналізація, індустріалізація і колективізація сільського господарства;

- ліквідація греко-католицької церкви (в березні 1946 р.)

Політика радянізації наштовхувалася на опір місцевого населення. Ударною силою антирадянського опору стала ОУН-УПА на чолі з Романом Шухевичем. Повстанці переховувалися у добре замаскованих лісових схованках-криївках, влаштовували збройні вилазки і терористичні акції, тримали в постійному страху радянських працівників і активістів. Придушенням повстанського руху займалися сили НКВД. Вони проводили військові операції, виявляли антирадянське підпілля, депортували місцеве населення, влаштовували кровопролитні провокації з перевдяганням у повстанців. Протистояння НКВД і ОУН-УПА відзначалося взаємною непримиренністю і жорстокістю. Повстанський рух поступово згас після загибелі командувача УПА Романа Шухевича.

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадай особливості післявоєнної відбудови України.

- Пригадай стан сільського господарства після війни, причини і наслідки голоду 1946-47 рр.

- Пригадайособливостірадянізації Західної України та антирадянського руху опору в 1944-50 рр.

Україна в добу «Відлиги».

І Питання для розгляду:

96 Сутність і особливості «Відлиги».

97 Економічні реформи Хрущова.

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно:

- з’ясувати особливості ХХ і ХХІІ з’їздів КПРС та основні напрямки політики десталінізації;

- з’ясувати обставини передачі Кримської області зі складу Російської федерації до складу Радянської України$

- з’ясувати основні напрямки економічних реформ Хрущова та їх наслідки.

ІІІ Короткий конспект теми.

96 5 березня 1953 року помер Йосип Сталін. Наступні роки, коли на чолі держави і партії стояв Микита Хрущов, увійшли в історію як доба «Відлиги». Компартію Радянської України в цей час очолив Олексій Кириченко – перший українець на цій посаді.

В останній день роботи ХХ з’їзду КПРС 25 лютого 1956р. Хрущов несподівано зробив доповідь «про культ особи», де розповів про злочинні дії Сталіна і розвінчав колишнього вождя. Після цього розгорнув політику десталінізації. Її головні напрямки:

- припинення масових репресій;

- звільнення і реабілітація незаконно репресованих;

- реформування системи каральних органів;

- публічна критика Сталіна, ліквідація його пам’ятників і топонімів.

ХХІІ з’їзд КПРС, що працював у жовтні 1961 р., підтвердив необхідність десталінізації, а також проголосив курс на побудову комунізму протягом найближчих 20 років.

В лютому 1954р. союзне керівництво прийняло рішення про передачу Кримської області зі складу Росії до складу України. Такий крок не мав політичних підстав, а був продиктований необхідністю подолати хронічно важку економічну ситуацію в Криму. Правильність розрахунку на тісний зв'язок Криму з Україною підтвердився жовтні 1963р., коли Північно-Кримським каналом дніпровська вода потрапила в засушливий степовий Крим.

Таким чином доба «Відлиги» позначилася «потеплінням», лібералізацією суспільно-політичного життя. Обіцянка побудувати комунізм за 20 років виявилася нездійсненою і як така підривала довіру до компартії.

97 Адміністративно-командна економіка, вибудувана Сталіним, мала безліч проблем і недоліків. Невгамовний характер, обіцянки «наздогнати Америку» і побудувати комунізм не дозволяли Хрущову закривати на це очі. Тому він безперервно проводив економічні реформи. Зокрема:

- для вирішення продовольчої проблеми освоювалися цілинні землі Казахстану, розгорталося масове вирощування кукурудзи, розвивалась м'ясна і молочна галузі;

- для поліпшення справ у сільському господарстві підвищувалися закупівельні ціни на колгоспну продукцію (наприклад на зернові – у 7 разів, на картоплю – у 5 разів);

- для удосконалення системи управління керівництво економікою покладалося на територіальні органи управління – раднаргоспи;

- з метою покращення добробуту населення підвищувалися зарплати і пенсії, проводилася паспортизація сільського населення, розширювалося будівництво державного житла.

Прогрес радянської науки і техніки дозволив розпочати освоєння космосу. 12 квітня 1961 р. відбувся перший космічний політ Юрія Гагаріна.

Таким чином хрущовські економічні реформи зробили колективне сільське господарство рентабельним і підвищили добробут населення. Їх недоліки полягали в тому, що вони часто бували економічно необґрунтованими, втілювалися в життя безграмотно і хаотично.

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадай особливості ХХ, ХХІІ з’їзди КПРС та основні напрямки політики десталінізації.

- Пригадай обставини передачі Кримської області зі складу Російської федерації до складу Радянської України.

- Пригадай основні напрямки економічних реформ Хрущова та їх наслідки.

V Історичні портрети.

Микита Хрущов.

Ім’я Микити Хрущова повертає нас в той період історії СРСР, який прийнято називати добою «Відлиги». Народився в селянській родині в Курській губернії, після Жовтневої революції вступив до більшовицької партії. Здобув освіту в Московській Промисловій академії, де навчався в одній групі з дружиною Йосипа Сталіна. Завдяки цьому знайомству потрапив в близьке оточення Сталіна і піднявся на верхні щаблі влади.

З 1938 по 1949 рік був Першим секретарем Центрального Комітету КПУ – тобто керівником Радянської України. В цей час виступає вірним соратником Сталіна. Після смерті Сталіна очолює змову проти всесильного міністра державної безпеки Лаврентія Берії і стає новим керівником СРСР. На ХХ з’їзді партії в лютому 1956 р. несподівано озвучує доповідь «про культ особи» Сталіна і засуджує злочинні дії колишнього вождя. Його правління позначилося реформами в усіх сферах життя. Найважливіші з них:

1) Політика десталінізації - припинення масових репресій, реабілітація незаконно репресованих, реформування системи каральних органів, критика Сталіна, ліквідація присвячених йому меморіалів і топонімів.

2) Вирішення продовольчої проблеми шляхом освоєння цілинних земель Казахстану.

3) Оздоровлення сільського господарства шляхом підвищення закупівельних цін на колгоспну продукцію, масового вирощування кукурудзи, пріоритетного розвитку м'ясної і молочної галузі.

4) Вирішення житлової проблеми шляхом прискореного будівництва державного житла.

Реформи Хрущова поліпшили стан справ у сільському господарстві та підвищили добробут населення. Але він планував досягти більшого: випередити за економічним розвитком США і побудувати за 20 років комунізм. Ці плани були явно нереальними. Тому найближчі соратники Хрущова вирішили позбутися невгамовного реформатора. Його звинуватили у волюнтаризмі та відправили на пенсію.

З точки зору сьогоднішнього дня Хрущов сприймається як видатна, але суперечлива особистість: політик-мрійник, невгамовний реформатор, який ставив недосяжні цілі, робив помилки і при тому покращував життя народу..

Україна в добу «Застою».

І Питання для розгляду:

98 Консервативний поворот доби «Застою».

Дисидентський рух.

ІІ Методичні рекомендації.

При вивченні матеріалу необхідно:

- з’ясувати персональні зміни у вищому партійному керівництві;

- з’ясувати сутність і наслідки консервативного повороту;

- з’ясувати особливості дисидентського руху.

ІІІ Короткий конспект теми.

98 Доба «Відлиги» перервалася, коли найближчі соратники Хрущова втомилися від «невгамовного реформатора». У 1964 р. вони звинуватили його у «волюнтаризмі», відсторонили від влади та відправили на пенсію. Новим лідером партії й держави став Леонід Брежнєв. Період його правління радянська пропаганда називала «розвиненим соціалізмом», в історію він увійшов як доба «Застою». Посаду Першого секретаря Центрального Комітету КПУ займав Петро Шелест. Згодом з подачі Брежнєва надмірно самостійну персону Шелеста змінив Володимир Щербицький.

Обидва керівники Радянської України підтримували нову «генеральну лінію» партії і слідом за нею здійснювали консервативний поворот. Його елементи:

- припинення політики десталінізації;

- відновлення політичних репресій, жорстоких, але не таких масових як у сталінські часи;

- зміцнення цензури іпридушення інакомислення;

- уповільнення ротацій на вищих щаблях влади, що дозволило Брежнєву залишатися керівником партії і держави до самої смерті;

- русифікація усіх сфер життя, яка пояснювалася майбутнім злиттям усіх націй і народностей СРСР в єдиний «радянський народ».

Таким чином консервативний поворот перервав політику лібералізації-десталінізації; приніс партійній верхівці очікувану стабільність, але закрив шлях для оновлення радянської політичної і економічної системи.

99 В період «Відлиги» і «Застою» існування легальної опозиції залишалося неможливим. Її місце займали дисиденти (інакомислячі).

Дисидентство виражалося публічною незгодою з політикою комуністичної партії. Свою активність дисиденти виявляли виключно мирними засобами:

- розповсюджували вільні від цензури тексти (самвидав);

- влаштовували небагатолюдні акції протесту;

- надсилали відкриті листи на адресу вищого керівництва держави або міжнародних організацій.

Прикладом дисидентського вільнодумства свого часу була робота Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?».

Однією з перших дисидентських організацій стала Українська Робітничо–Селянська Спілка, заснована в 1958р. Левком Лук’яненком. У 1976р. виникла Українська Хельсінська Група. Її головою став поет Микола Руденко, учасниками – все той же Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус, загалом – 37 чоловік. Вони намагалися зробити неможливе: відкрито, легально слідкувати за дотриманням прав і свобод людини в Радянській Україні. Незважаючи на мирний характер руху, дисидентів очікували репресії з боку КГБ: звільнення з роботи, арешти, суд, позбавлення волі і навіть примусове поміщення у психіатричні лікарні.

Таким чином дисидентський рух не став масовим явищем, однак мужність його учасників розхитувала монополію комуністів на ідеологію.

ІV Питання для самоконтролю.

- Пригадай які персональні зміни відбулися у вищому партійному керівництві в добу «Застою»;

- Пригадай сутність і наслідки консервативного повороту доби «Застою».

- Пригадай особливості дисидентського руху і його найвідоміших учасників.

V Історичні портрети.

Петро Шелест

Ім’я Петра Шелеста повертає нас в той період історії СРСР, який прийнято називати добою «Застою». Народився на Харківщині в селянській родині, здобув освіту в Ізюмській партійній школі та Харківському інженерно-економічному інституті. Працював на відповідальних господарських і партійних посадах.

При підтримці союзного керівництва на чолі з Микитою Хрущовим стає першим секретарем Центрального Комітету КПУ – тобто керівником Радянської України. Це не заважає йому прийняти участь у змові по відстороненню Хрущова від влади. Особливості його правління:

- українізація партійно-державного апарату;

- підтримка літераторів-шестидесятників;

- переслідуванням дисидентів, які насмілювалися публічно критикувати політику партії;

- захист економічних інтересів України перед союзним керівництвом.

Надмірна самостійність Шелеста викликала невдоволення союзного керівництва на чолі з Брежнєвим. Коли у книзі «Україна наша Радянська» Шелест згадав героїчні сторінки історії України, з Москви посипалися звинувачення у націоналізмі. Після цього він був відсторонений від влади. Формально у зв’язку з переведенням на іншу роботу, насправді - через непокірливість. Його змінив більш покірливий Щербицький.

З точки зору сьогоднішнього дня Шелест сприймається як видатна, але неоднозначна особистість. Поєднував в собі те, що в радянські часи поєднувалося важко: український патріотизм та комуністичні переконання.