Акцизний збір. Одним з видів непрямих податків є акцизи. У сучасних податкових законодавствах вони звичайно займають наступне місце після податку на додану вартість (чи податків, що його заміняють) і за значенням, і за обсягами надходжень до бюджету. Однак податкові системи XIX століття включали акцизи як основний канал забезпечення непрямого оподаткування, і нерідко термін «акциз» застосовувався як синонім до всієї системи непрямих податків.
Механізм акцизного збору закріплений Декретом Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 р. «Про акцизний збір». Першою статтею нормативного акта закріплюється поняття акцизного збору як непрямого податку на високорентабельні і монопольні товари (продукцію), що включається до ціни цих товарів (продукції). Перелік підакцизних товарів і розміри ставок затверджуються Верховною Радою України.
Платників акцизного збору законодавство України поділяє на такі категорії:
а) суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) — виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, що сплачують акцизний збір виробнику;
б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством;
в) будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;
г) фізичні особи — резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону України у вигляді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;
д) юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.
Щодо об'єкта оподаткування, то можна виокремити три основних підходи до його визначення:
а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), у тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини;
б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів, за винятком нафтопродуктів), а також для своїх працівників;
в) вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.
Неодмінним доповненням до нормативних актів, що регулюють механізм акцизного збору, є додаток, що містить перелік товарів (продукції), які розглянуті законодавцем як підакцизні, і закріплює рівень ставок цього збору. Подібний перелік безпосереднім чином пов'язаний з декількома статтями Декрету Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 р.
Насамперед, звичайно, зі ст. 4, що визначає ставки акцизного збору, де виокремлені тільки загальні підходи до нарахування акцизного збору, а конкретизуються по окремих товарах вони вже в зазначеному переліку. Досить тісно пов'язане це доповнення і з переліком пільг.
Рівень ставок акцизного збору різноманітний: від 10 % до 300 %. Причому якщо згідно з постановою Кабінету Міністрів України N° 741 від 26 грудня 1992 р. ставки акцизного збору коливалися від 10 до 85 %, то з появою як об'єкта оподаткування митної вартості імпортних товарів, у постанові Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р. «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, і ставки цього збору» ставки акцизного збору збільшилися до 250300 %. Використання ставок такого рівня (150-200-250-300 %) пояснюється тим, що в даному випадку розрахунок зроблено по імпортних товарах у відсотках до митної вартості з урахуванням митної вартості і мита.
Кількість пільг по акцизному збору невелика. Зокрема, закріплені такі види звільнення від акцизного збору.
При реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту.
При реалізації легкових автомобілів:
а) спеціального призначення (міліція, швидка медична допомога) по переліку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
б) спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення.
Акцизний збір не справляється при вивезенні з митної території України підакцизної продукції, яка придбана інвестором у власність на умовах згоди про розподілення продукції.
Обчислюватися акцизний збір може за ставками у процентах до обороту з продажу і у твердих сумах з одиниці реалізованого товару. У першому випадку акцизний збір розраховується:
за вільними цінами — виходячи з їх вартості без урахування акцизного збору, без податку на додану вартість;
за регульованими цінами — виходячи з вартості товарів, реалізованих за державними фіксованими і регульованими цінами, без урахування торговельних знижок і ПДВ;
при закупівлі імпортованих товарів — виходячи з їх митної вартості. У цьому випадку використання твердих сум з одиниці реалізованої продукції пов'язується в основному з ввезеними товарами.
Суми акцизного збору із ввезених на територію України товарів зараховуються до Державного бюджету, а з товарів, вироблених в Україні, — до місцевого бюджету за місцем їх виробництва і Державний бюджет у співвідношеннях, встановлених Верховною Радою України.
Місцеві податки і збори.
Збір за паркування автотранспорту. Платниками збору за паркування автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати 3 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1 % — у відведених місцях. Збір за парковку автотранспорту сплачується водіями на місці парковки
Ринковий збір. Платники — юридичні і фізичні особи, що реалізують сільськогосподарську та промислову продукцію. Об'єкт обкладання — торговельне місце (на ринках, у павільйонах, на майданчиках, з автомашин). Ставка податку: для фізичних осіб — 20 % мінімальної заробітної плати; для юридичних осіб — 3 мінімальні заробітні плати. І в першому, і в другому випадку за наданою схемою нараховуються податкові відрахування за кожний день торгівлі. Облік платників веде адміністрація ринку. Термін сплати — до початку реалізації продукції, а термін перерахування збору до бюджету визначається рішенням місцевого органу самоврядування. Джерело сплати — собівартість продукції або особисті кошти.
Ринки перераховують до місцевого бюджету на рахунок міськфіну - правління 50 % зібраного ринкового збору, але не менше середньомісячної індикативної суми ринкового збору. 50 % ринкового збору і середньомісячний збір, що залишився, і кошти, зібрані понад середньомісячну індикативну суму, залишаються в розпорядженні ринку і використовуються:
30 % — на розвиток ринку;
20 % — на покриття витрат по утриманню ринку.
Ставки ринкового збору диференціюються залежно від характеру торгівлі, кількості торгових місць, платника, місця торгівлі.
Збір за видачу ордера на квартиру. Платник — одержувач ордера. Об'єкт обкладання — послуги, пов'язані з видачею ордера. Ставка — 30 % неоподатковуваного мінімуму. Облік платників здійснюється органами обліку і розподілу житла. Даний збір сплачується до бюджету через установи банків до одержання ордера. Джерело оплати — особисті кошти одержувача ордера.
Збір з власників собак. Платники — громадяни — власники собак, що проживають у будинках державного і громадського житлового фонду і приватизованих квартирах. Об 'єкт обкладання — за кожну собаку (крім службових) щорічно. Ставка (граничний розмір) — 10 % неоподатковуваного мінімуму на момент нарахування збору. Облік платників визначають місцеві органи самоврядування, що влаштовують комісійні відрахування для компенсації витрат по проведенню обліку платників. Джерело сплати — особисті кошти платників.
Курортний збір. Платники — громадяни, що перебувають у курортній місцевості. Об'єкт обкладання — проживання у межах курортної місцевості. Ставка — не більше 10 % неоподатковуваного мінімуму. Облік платників здійснюють адміністрації готелю, квартирно- посередницькі організації, органи внутрішніх справ, які контролюють дотримання паспортного режиму. Утримується під час реєстрації не пізніше 3-добового терміну з дня прибуття чи при поселенні в приватному житлі громадян. Джерело оплати — особисті кошти платників. Даний вид збору передбачає широкий перелік пільгових звільнень.
Збір за участь у бігах на іподромі. Платники — юридичні і фізичні особи, що виставляють своїх коней на іподромі в змаганнях комерційного характеру. Об'єкт обкладання — за кожного коня, виставленого на змаганнях комерційного характеру. Гранична ставка збору — три неоподатковуваних мінімуми. Облік платників здійснюється адміністрацією іподромів. Утримується з платників до початку змагань; механізм перерахування збору до бюджету визначається місцевими органами самоврядування. Оплачується за рахунок прибутку (доходу).
Збір за виграш на бігах. Платники — особи, що виграли на тоталізаторі при грі на іподромі. Об'єкт обкладання — сума виграшу. Гранична ставка — не більше 6 % від суми виграшу. Облік платників здійснює адміністрація іподромів, що і утримує збір під час видачі виграшів. Терміни перерахування до бюджету визначаються місцевими органами самоврядування. Джерело сплати — особисті кошти громадян.
Збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі. Останній з трьох зборів, що мають схожу сферу застосування. Платники — особи, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі.
Об'єкт обкладання — плата за участь у грі на тоталізаторі у формі відсоткової надбавки до плати за участь у грі. Гранична ставка не повинна перевищувати 5 % від суми цієї надбавки. Облік платників здійснюється адміністрацією іподромів. Збір утримується під час придбання квитків на участь у грі та у строки, затверджені місцевими органами самоврядування, перераховується до бюджету. Виплачується за рахунок особистих коштів громадян.
Податок з реклами. Платники — юридичні і фізичні особи, що рекламують свою продукцію чи діяльність. Об'єкт обкладання — вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Гранична ставка — 0,1 % вартості послуг за одноразову рекламу і 0,5 % — за розміщення реклами на тривалий час. Облік платників проводять органи, на які покладено функції розміщення реклами. Виплачується під час оплати послуг. Джерело сплати — за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг) або за рахунок особистих коштів.
Збір за право на використання місцевої символіки. Платники — юридичні і фізичні особи, що використовують місцеву символіку з комерційною метою. Об'єкт обкладання — вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки. Граничний розмір збору — 0,1 % вартості виробленої продукції з використанням місцевої символіки для юридичних осіб і з громадян — до 5 неоподатковуваних мінімумів. Облік платників здійснюють органи місцевого самоврядування, що видають дозвіл на використання символіки. Джерело сплати — собівартість продукції (робіт, послуг) або особисті кошти платника.
Збір за право на проведення кіно- і телезйомок. Платники — комерційні кіно- і телеорганізації, у тому числі закордонні, при зйомках яких потрібні додаткові заходи. Об'єкт обкладання — витрати на проведення додаткових заходів. Граничний розмір збору не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення подібних заходів. Виплачується за рахунок доходів кіно- і телеорганізацій. Конкретні механізми реалізації затверджують місцеві органи самоврядування.
Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсних розпродажів і лотерей. Платники — юридичні і фізичні особи, що мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсних розпродажів і лотерей. Об'єкт обкладання — вартість заявлених на місцеві аукціони, лотереї тощо товарів, виходячи з їх початкової ціни чи суми, на яку випускається лотерея. Гранична ставка — 0,1 % від вартості товарів чи від суми, на яку випускається лотерея; граничний розмір збору за право проведення лотерей — три неоподатковуваних мінімуми. Платників визначають органи місцевого самоврядування, що видають дозволи на проведення місцевих аукціонів, конкурсних розпродажів і лотерей. Стягується збір за три дні до проведення аукціону або під час одержання дозволу на випуск лотерей. Джерело сплати — за рахунок прибутку (доходів), що залишається в розпорядженні юридичних осіб і громадян.
Комунальний податок. Платники — юридичні особи, за винятком бюджетних та планово-дотаційних сільгосппідприємств. Об'єкт обкладання — річний фонд оплати праці, розрахований з мінімального розміру заробітної плати. Гранична ставка — 10 % річного фонду оплати праці. Облік здійснюють податкові інспекції на місцях. Джерело сплати — прибуток (дохід), що залишається в розпорядженні юридичних осіб. З 20 січня 1995 р. по Харківській області ставка збільшена в 10 разів.
Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі. Платники — юридичні і фізичні особи, що реалізують продукцію. Об'єкт — оформлення і видача дозволів на торгівлю в спеціально відведених місцях. Граничнийрозмір збору — 20 неоподатковуваних мінімумів для суб'єктів, що постійно торгують, і один неоподатковуваний мінімум у день за одноразову торгівлю. Облік здійснюють організації, що володіють подібними правами. Виплачується за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні юридичних осіб чи особистих коштів громадян.
