Податок на додану вартість. Податком на додану вартість (далі — ПДВ) є непрямий податок, що включається в ціну товару і являє собою частину приросту вартості, створюваної на всіх стадіях виробництва, надання послуг або після митного оформлення, і внесений у Державний бюджет. Механізм податку на додану вартість закріплений Законом України від 3 квітня 1997 р. «Про податок на додану вартість».
Платник податку — особа, зобов'язана здійснювати утримання і внесення в бюджет податку, що сплачується покупцем, чи особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платника ПДВ можна уявити як певну систему суб'єктів.
Особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.
Особа, яка імпортує товари (супутні послуги).
Особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж.
Особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна.
Особа, яка на митній території України надає послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України.
Особа, відповідальна за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті.
Особа, яка надає послуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що перебувають у підпорядкуванні такої особи.
Об 'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.
База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включаються в ціну товарів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, переданих платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів.
Закріплення в нормативному акті ставки 20 % припускає і ставку 16,67 %. Однак фактично йдеться про одну ставку, яка використовується на різних стадіях нарахування податку. Перша з них є основною і поширюється на обороти, обчислені за цінами, які не містять ПДВ. Якщо ж використовуються ціни і тарифи, що містять ПДВ, то застосовується інша ставка — 16,67 %, що є похідною від ставки 20 %.
Об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, і операцій, до яких застосовується нульова ставка, обкладаються податком за ставкою 20 %. Податок становить 20 % бази оподаткування і додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Механізм звільнення від ПДВ передбачає:
А. Звільнення товарів (робіт, послуг) з правом відрахування сум податку, які сплачені постачальником. У цьому випадку весь податок з використаних на виготовлення сировини, матеріалів, комплектуючих, паливо тощо приймається або в зменшення сум податку, що обчислені щодо власної реалізації, або відшкодовується податковими інспекціями на основі представлених розрахунків. Раніше внесені суми податку, включені до ціни товару, що поставляється, зараховуються на сплату майбутніх платежів чи відшкодовуються з бюджету за рахунок загальних надходжень податковими інспекціями при наданні підприємствами відповідних підтверджень.
Б. Звільнення від податку без надання права відрахування сплаченого постачальниками податку. При цьому суми податку стають фактором витрат виробництва (робіт, послуг). При такому способі від податку звільняються всі товари (роботи, послуги) за визначеним переліком. Усі перераховані в ньому товари звільняються без права відрахування вхідного податку, тобто податку, сплаченого своїм постачальникам за товарно-матеріальні ресурси. Наприклад, до ціни виробів медичного призначення увійде податок на додану вартість матеріалів, що використовуються при виготовленні цих виробів.
Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за звітним періодом.
Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету і використовуються в першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість і формування бюджетних сум, що направляються як субвенції місцевим бюджетам.
