Четвертою, завершальною стадією бюджетного процесу є підготовка, розгляд і затвердження звітів про виконання Державного та місцевих бюджетів.
Так, відповідно до ст. 58 Бюджетного кодексу зведення, складання та надання звітності про виконання Державного бюджету України здійснюються Державним казначейством України. Розпорядники бюджетних коштів відповідно до єдиної методики звітності складають та подають детальні звіти, що містять бухгалтерські баланси, дані про виконання кошторисів, результати діяльності та іншу інформацію за формами, встановленими законодавством України.
Така звітність складається щомісяця, щоквартально та щорічно. Наприклад, місячна звітність про виконання Державного бюджету України надається Державним казначейством України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Річний звіт Кабінет Міністрів України подає Верховній Раді України не пізніше 1 травня року, наступного за звітним. Він містить такі частини:
звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України;
звіт про виконання Державного бюджету України;
звіт про рух грошових коштів;
інформацію про виконання захищених статей видатків Державного бюджету України;
звіт про бюджетну заборгованість;
звіт про використання коштів з резервного фонду Кабінету Міністрів України;
інформацію про стан державного боргу;
звіт про кредити та операції, що стосуються державних гарантійних зобов'язань;
зведені показники звітів про виконання бюджетів;
інформацію про виконання місцевих бюджетів;
іншу інформацію, визнану Кабінетом Міністрів України необхідною для пояснення звіту.
Цей звіт аналізує Рахункова палата. У ході такого розгляду використовуються звітні та інформаційно-аналітичні дані Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Державної податкової адміністрації, Державної митної служби, Державного комітету статистики, Фонду державного майна, Національного банку тощо.
Результатом такого аналізу є висновок щодо використання коштів Державного бюджету.
Поняття державних доходів
Для реалізації своїх завдань державі необхідні фінансові ресурси, за допомогою яких і відбувається їх фінансування. Джерелом формування гро-шових фондів держави є частина внутрішнього валового продукту, що пе-реходить у власність держави у формі різних видів платежів. Ця частина коштів і становить державні доходи, правами щодо використання яких на-діляються державні органи. Державні доходи, акумулюючи грошові надхо-дження, формують певну систему фондів. Вони утворюються як за рахунок коштів держави, так і за рахунок коштів недержавних підприємств, установ, організацій, фізичних осіб. В основі утворення цих фондів є принцип єднос-ті (законодавства, території, умов і т.ін.).
Місцеві (муніципальні) доходи — це частина внутрішнього валового продукту, у формі платежів і надходжень до місцевих бюджетів й викорис-товується для розв’язання різних питань, що стоять перед органами місце-вого самоврядування.
Відносини, що складаються під час формування та використання дер-жавних та місцевих доходів, виступають у правовій формі. Держава закріп-лює вичерпний перелік надходжень податкового характеру до бюджетів (Закон України «Про систему оподаткування», Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори»), розподіл їх за різними видами бюджетів (БК України, Закон України «Про місцеве самоврядування»), їх форму, підстави й умови сплати, права й обов’язки платників і контролюю-чих органів.
При цьому важливо, щоб акцент не змістився винятково у фіскальну сторону процесу, а зберігся б і регулюючий, стимулюючий аспект під час формування державних грошових фондів. Тобто, формування цих фондів було б спрямоване не тільки на забезпечення фінансування реалізації дер-жавних функцій, але і на зацікавлення платників у розвитку виробництва, збільшення оборотів.
