У професійній діяльності вчителя-вихователя

Основою артистизму вчителя є досконале володіння увагою. П е д а г о г і ч н а у в а г а є одним з найважливіших елементів професійної діяльності педагога. Психологи визначають увагу як зосередженість діяльності суб’єкта у конкретну мить часу на якомусь реальному або ідеальному об’єкті. Це можуть бути будь-які події, образи, міркування, а також зосередження на важливих об’єктах, певних фізичних діях, переключення уваги з одного об’єкту на інший, регулювання психічного стану. Однак людина не може рівномірно зосереджувати увагу на кількох об’єктах одночасно. Так і вчитель не може одночасно з однаковим рівнем уваги слідкувати за виразністю своєї власної поведінки на уроці і за поведінкою всіх учнів.

Учителю треба вирішити, що саме має бути об’єктом уваги його творчого процесу і як зробити правильний вибір цього об’єкту. До числа об’єктів, які незалежно від волі вчителя, чи навіть всупереч волі оволодівають його увагою є передусім учень. До поки увага прикута до учнів, її можна назвати зовнішньою. Як тільки об’єктом стає сам педагог, його власна поведінка, переживання, тоді увага стає внутрішньою, переключившись на власну свідомість.

Буває так, що навіть досвідчений вчитель не завжди здатен ефективно розподіляти свою зовнішню і внутрішню увагу: слідкувати за собою і за учнями; контролювати свою власну педагогічну поведінку, все бачити і все чути.

Важливо щоб педагогічний артистизм був заснований на умінні вчителя концентрувати свою увагу не тільки на об’єктах, але і уміти її розподіляти: тримати в полі зору всіх учнів, реагувати на ознаки їх втоми, бачити не розуміння учнями навчального матеріалу, а також слідкувати за своєю позою, жестами, мімікою, поставою.

Здатність швидко й легко захоплювати свою увагу об’єктами своєї діяльності потрібно розвивати у будь-якої людини, якщо вона прагне бути професіоналом у своїй справі. Не завжди робота буває цікавою, захоплюючою. Професійна справа буває важкою й складною. Не кожен урок викликає у вчителя інтерес, але ж на уроці все має бути захоплюючим, тому вчитель повинен навчитися зосереджувати свою увагу і робити її безперервною.

За словами К.С.Станіславського увага є “провідником почуття”. Режисер вважав, що увага проявляється у спрямованості і зосередженості свідомості на певному об’єкті. Розгадавши як артист, що управління увагою – це управління собою, К.С.Станіславський запропонував чітку схему, за допомогою якої актор або педагог зможуть управляти своєю увагою, а через неї – своїми почуттями й поведінкою. Він поділив увесь простір уваги на три кола. Велике коло – весь простір, що можна оглянути й сприйняти. У театрі – весь зал глядачів, у школі – весь клас. Середнє коло – коло безпосереднього спілкування зі своїми партнерами або групою учнів. Мале коло – сам актор або педагог і найближчій простір, у якому він рухається й діє. У повсякденному житті і у професійній діяльності наша увага практично орієнтується на ці три кола.

Цікавими є спостереження К.С.Станіславського за творчою діяльністю Ф.І.Шаляпіна. Режисер зазначав, що основу акторського таланту співака складали уміння бачити, спостерігати, досліджувати життя оком, вухом, серцем і умом художника, які відбирає у життя необхідний для творчості матеріал. Сам же Ф.І.Шаляпін стверджував, що лише суворий контроль допомагає актору бути чесним та переконливим. Виконуючи пісні, великий артист завжди спостерігав за собою якби зі сторони. Як він сам зазначав, на сцені було два Шаляпіни: один грав, другий корегував дії першого, тобто завдяки високій концентрації уваги та умінню охоплювати нею глядацька зала, сцену і власні дії “три кола”, він досягав так званого “феномену двійника”, уявного роздвоєння.

Відомий психолог В.Леві додає до них ще коло внутрішнє – ту частину уваги, яка зайнята внутрішнім світом самої людини – її думками, відчуттями, загальним станом. Таким чином можна сказати, що залежно від характеру дій людини її увага буває зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня пов’язана з об’єктами поза людиною, а внутрішня – з відчуттями і власними думками людини.

Психологи поділяють увагу на мимовільну й довільну залежно від співвідношень зовнішніх і внутрішніх чинників. Мимовільною є така увага, яка складається в ході взаємовідносин людини із середовищем незалежно від її свідомого наміру. Довільна увага свідомо спрямовується і регулюється особистістю. Будучи вільною, вона характеризує таке ставлення особистості до зовнішнього світу, в якому людина виходить за межі безпосередньої ситуації, ставить перед собою більш чи менш віддалені цілі і за допомогою спеціальних засобів (образу й викликаних ним почуттів) скеровує й підтримує увагу до об’єктів, пов’язаних за такими цілями.

Для тренування уваги є спеціально розроблені тренінгові вправи. Наприклад, вправа “Образ і слово”. Одну – дві хвилини розглядайте якийсь предмет, портрет, живий образ, а потім розкажіть, які особливості ви помітили, означте головні якості об’єкта. Повторіть ці дії кілька разів – і ви переконаєтесь, що кожного разу характеристика предмету чи образу стає точнішою, більш повною.

Вищою стадією уваги є активна зосередженість, це коли увага переходить у захопленням об’єктом своєї діяльності. Педагогу потрібно навчитися створювати в собі цю стадію активного зосередження, яка допоможе забезпечити потрібні для педагогічної творчості умови. Активна зосередженість є психофізіологічною установкою вчителя. Тоді він спроможний тримати безперервну лінію уваги, він зосереджує увагу учнів і об’єднує їх позитивними почуттями. Це допомагає переключити увагу з одного об’єкту на інший. Розрив безперервної лінії уваги – першопричина знищення творчого самопочуття вчителя.

Тримати безперервну лінію уваги надзвичайно важко якщо вчитель не готовий до виконання педагогічної дії, не розробив чітку структуру уроку, не збагнув тих чинників, за допомогою яких увага переключається з одного об’єкту на інший.