Педагогічна уява як особливий тип творчої уяви

 

П е д а г о г і ч н а у я в а відіграє важливу роль у творчої діяльності вчителя. Уява розглядається як процес створення людиною образів, об’єктів на підставі її минулого досвіду. Рівень розвитку уяви пов’язаний з творчою активністю особистості. Визначає сутність та специфіку педагогічної уяви у творчому процесі вчителя, слід підкреслити, що вона являє собою єдність елементів наукової і художньої уяви.

По-перше, педагогічна уява опирається на педагогічну логіку і вирішує інтелектуальні задачі. По-друге, педагогічна уява відзначається образністю, емоційністю. В цій взаємодії є своєрідність педагогічної уяви. Своєрідність педагогічної уяви полягає ще і втому, що їй притаманні риси мистецької творчості: здібності вчителя зробити образним матеріал, що він викладає. Педагогічна уява виступає як різновидність образного педагогічного мислення і допомагає артистичному вчителю не тільки мислити образами, але і змістовно інтерпретувати ті чи інші фрагменти уроку.

Творча уява допомагає вчителю і прогнозувати можливі педагогічні ситуації уроку. Відомо, що професійна робота вчителя є, по суті, безупинним ланцюгом розв’язання педагогічних задач. Складність і різноманіття задач, що виникають перед учителем потребують прояву багатої педагогічної уяви. Уява дає вчителю змогу передбачити майбутню ситуацію, проектувати методи впливу в певній ситуації, прогнозувати можливі шляхи попередження або погашення конфліктної ситуації та ін. можна виділити наступні функції педагогічної уяви: аналіз педагогічної ситуації; пошук оптимального вирішення педагогічних задач; передбачення результатів педагогічного впливу, почуттів і намірів учнів. Функціями уяви є також програмування та прогнозування діяльності шляхом створення моделі кінцевого або проміжного продукту.

Основними функціями педагогічної уяви за В.А.Кан-Каликом є аналіз; пошук; прогноз. Наприклад, учитель вирішуючи проблемну педагогічну задачу, спочатку аналізує педагогічну ситуацію, намагається виявити причини її виникнення, а тільки потім відбувається пошук оптимальних шляхів розв’язання педагогічної задачі. Етап педагогічного прогнозування дозволяє вчителю передбачити можливі результати педагогічного впливу і попередити небажані дії учнів.

Розвинена уява необхідна вчителю також у процесі педагогічного спілкування. По-перше, педагог повинен спочатку побачити внутрішнім зором, уявити те, про що буде йти мова; по-друге, мова збуджує образи, які виникають в уяві вчителя. Тому для вчителя важливе не тільки створювати уявлення, але і яскраво, емоційно передавати їх мовою.

На думку К.С. Станіславського, коли артист яскраво розфарбовує звуком та окреслює інтонацією те, чим живе в середині, він змушує бачити внутрішнім поглядом ті образи та картини, про які розповідають слова промови і котрі створює його творча уява.

Особливими типами педагогічної уяви за В.А. Кан-Каликом є наступні типи:

1 тип. Уява на фоні підготовки майбутньої діяльності, що допомагає окреслити її контури і очікуване сприймання матеріалу класом.

2 тип. Уява, що допомагає безпосередньо перед уроком визначити його особливості, очікуване спілкування і сприймання матеріалу.

3 тип. Уява, що стимулює перед діяльністю творче самопочуття педагога, допомагає у прогнозуванні майбутньої діяльності.

4 тип. Уява, що допомагає під час діяльності здійснювати інтуїтивний пошук, орієнтуватися в моментах тієї або іншої реакції дітей, поведінці вихованців і водночас підтримувати своє творче самопочуття.

5 тип. Уява, що допомагає у ході діяльності здійснювати розумовий експеримент, орієнтуватися у будь-якій зміні поведінки вихованців.

6 тип. Уява, що допомагає педагогу після закінчення роботи прогнозувати і бачити її можливі результати і ефект.

Уява дає можливість вчителю створювати задум уроку, його режисуру, планувати методи навчання та виховання, емоційно забарвлювати творчу взаємодію з учнями, дає йому змогу стати на позицію учня, проникнути в його стан, зрозуміти його почуття.

Це підтверджує і визначення І.А. Зязюна про те, що педагог мусить уявити всю ситуацію взаємодії з учнем, її просторову організацію, тривалість контакту; прогнозувати взаємодію з учнем, подумки, відтворюючи попередні особливості спілкування в певному колективі. Потрібно емоційно зануритися в атмосферу майбутнього спілкування, використовуючи установку “якби”. Розв’язуючи ці завдання, вчитель повинен мати розвинені увагу та уяву.

За твердженням К.С.Станіславського, уява повинна бути рухлива, активна, чутлива і достатньо розвинута. Цього можна досягти шляхом тренінгових вправ, наприклад:

а) втілитися в обраний вами предмет (крісло, квітка, чашка) та одухотворити його (відчути “проблеми”, “радощі”, зрозуміти його “філософію життя”;

б) описати різні емоційні стани людини;

в) надати образні порівняння тим чи іншим явищам;

г) розповісти про характер людини по фотографіям та ін.

Допомогою у посиленні уяви може стати установка “якби”, наприклад, “якби я був на місці...”. Тому уява нерідко розглядається в єдності з емпатією та рефлексією. Ці особливості педагогічної уяви забезпечують вчителю ефективну педагогічну взаємодію з учнями. Таким чином, уява є однією із складових педагогічного артистизму і відіграє важливу роль у творчій діяльності вчителя.

 

Рекомендована література

Основна

1. Абрамян В.Ц. Театральна педагогіка. – К.: Лібра, 1996. – 224 с.

2. Булатова О.С. Педагогический артистизм: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Изд. Центр “Академия”, 2001. – 240с.

3. Будянський Д.В. Формування педагогічного артистизму майбутнього вчителя. Навчально-методичний посібник для викладачів, студентів педагогічних навчальних закладів та вчителів шкіл. – Суми: ДПУ ім. А.С.Макаренка, 2006. – 164 с.

4. Вескер А.Б. Тренинг актерского астерства учителя: учебно-практическое пособие. Издание 5-е, перераб. и доп. – М.: Педагогическое общество России, 2002. – 96с.

5. Лазарєв М.О. Основи педагогічної творчості: навч. посіб. для пед. ін-тів. – Суми: ВВП “Мрія” – ЛТД, 1995. – 212 с.

6. Мільто Л.О. Педагогічний артистизм: метод. рек. – К.: НПУ ім.М.П.Драгоманова, 2007. – 30 с.

7. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.; За ред. І.А.Зязюна. – 2-ге вид., доповн. і переробл. – К.: Вища школа, 2004. – С. 243-254.

8. Станиславский К.С. Моя жизнь в искусстве // Собр. соч.: в 8т. – М.: Искусство, 1954. – т.1. – 511с.

9. Станиславский К.С. Начало сезона // Статьи, речи, беседы. –

10. Сухомлинский В.А. Слово про слово // Вибрані твори В 5т. К.: – Радянська школа,1977. – Т.5. – С.160-167.

Додаткова

1. Вайнцвайнг П. Десять заповедей творческой личности. – М.: Прогресс, 1990. – С. 127-129.

2. Гончарова Т.И., Гончаров И.Ф. Когда учитель властитель дум. – М.: Просвещение, 1991. – 151с.

3. Елканов С.Б. Основы професионального самовоспитания будущего учителя: Уч.пос. – М.: Просвещение, 1989. – С. 56-57, 91-99.

4. Кан-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. – М.: Педагогика, 1990. – С.110-137.

5. Кан-Калик В.А. Как овладеть элементами театральной педагогіки // Учителю о педагогической технике / Под ред. Л.И.Рувинского. – М.: Педагогика, 1987. – С. 87-106.

6. Кривонос И.Ф. Театральная педагогика в подготовке учителя // Сов. педагогика. – 1991. – №11. – C. 147-148.

7. Поташник М.М. Педагогическое творчество: проблемы развития и опыт: пособие для учителя. – К.: Рад. шк., 1988. – С.126-127.

8. Учителю о педагогической технике / Под ред. Л.И.Рувинского. – М.: Педагогика, 1987. – 138 с.

9. Чехов М. Об искусстве актера // Литературное наследие: В 2-х т. – Т. 1. – М.: Искусство, 1986. – С. 34-36.

 

 

[1] Антология педагогической мысли Украинской ССР. – М.: Педагогика, 1988. – С.79-80.

[2] Ушинський К.Д. Твори: В 6-ти тт. – Т.1. – К.: Рад. школа, 1954. – С. 123.

[3] Ушинський К.Д. Твори: В 6-ти тт. – Т.1. – К.: Рад. школа, 1954. – С. 40-41.

[4] Маркарьян Т.Г. Школа, работа, учитель (педология и дидаскология). – Ростов-на Дону: Буревестник, 1924. – С. 39, 43.

[5] Макаренко А.С. Твори: у 7-ми тт. – Т.5. – К.: Рад. школа, 1954. –С.246.

[6] Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5-ти тт. – Т.4. – К.: Рад. школа, 1977. – С. 471.

[7] Сенько Ю.В. Гуманитарные основы педагогического образования: Курс лекций: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Академия, 2000. – С. 94.

[8] Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – С. 252.

[9] Педагогическая энциклопедия / Ред. И.А.Каиров. В 4-х т. – Т.2. – М.: Сов. энциклопедия, 1965. – С. 232.

[10] Рогов Е.И. Личностное развитие учителя в педагогической деятельности: Автореф. дис.... д-ра пед. наук: 13.00.08 / Ростов. гос. пед. ин-т. – Ростов-на-Дону, 1999. – С. 15.

[11] Вахтеров В.П. Свобода учительскому творчеству // Народный учитель. – 1914. – № 1. – С. 3.

[12] Сухомлинський В.А. О воспитании. – М.: Просвещение, 1975. – С. 111-113.

[13] Станиславский К.С. Боритесь за крепкий дружный коллектив // Собр. соч.: в 8 т. – М.: Искусство, 1969. – Т.6. – С. 369.

[14] Ушинський К.Д. Твори у 6-ти т. – Т.1. – К.: Рад.школа, 1954 – С. 123.

[15] Гоноболин Ф.Н. О некоторых психических качествах личности учителя // Вопросы психологии.-1975.-№1.– С.100-111.

[16] Акме-вершини - максимально можливі для певної людини позитивні досягнення в різних сферах її життєдіяльності і розвитку.

[17] В ряду виділених сутнісних ознак професійно-педагогічного самовдосконалення перші три є спільними для переважної більшості форм самоактивності, четверта – спільною для самовдосконалення і саморозвитку педагога, останні три – специфічними для самовдосконалення, і лише всі сім сутнісних ознак разом забезпечують комплексне висвітлення самовдосконалення як складного й багатогранного феномена.

[18] Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя – М.: Просвешение, 1992. – 224 с.

* Курсивом виділені головні елементи творчої лабораторії вчителя.

[19] Кнебель М.О. Поэзия педагогики. – М.: ВТО, 1976. – С. 113.

[20] Макаренко А.С. Методика виховної роботи. – К.: Рад. школа, 1990. – С. 122.

[21] Психологічний словник /за ред. В.І.Войтка. – К: Вища школа,1982. – С. 125.

[22] Ильин Е.Н.Исскуство общения. Из опыта работы учителя лит. 516-й школы Ленинграда. М.: Педагогика, 1982. – С. 19.

[23] Сухомлинский В.А. Методика воспитания коллектива. – М.: Политиздат, 1981. – С. 185.

[24] Сухомлинский В.А. О воспитании. – М.: Просвещение, 1973. – С. 43.

[25] Макаренко А.С. Избранные произведения в 3-х тт. – К.: Радянська школа, 1984. – Т.3. – С. 138.

[26] Карнеги Дейл. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично. / Пер. с анг. – М: Прогресс. – 1989. – С. 365.

[27] Сопер Поль. Основи искусства речи /Пер. с англ. – 2-ое изд. – М.: Прогресс-Академия, 1992. – С. 164.

[28] Ожегов С.И. Словарь русского языка: 70000 слов /Под ред. Н.Ю.Шведовой. – 22-е изд.,стер. – М.: Рус.яз., 1990. – С. 36.

[29] Макаренко А.С. Соч. В семи томах. – М.: Изд-во АПН РСФРС, 1960. – Т.5. – С.267.

[30] Станиславский К.С. Работа над собой в творческом процессе переживания // Собр. соч.: в 8 т. – М.: Искусство, 1954. – Т.2. – С. 234.

[31] Шаталов В.Ф. Точка опоры. – Минск: Университетское образование, 1990. – С. 17.

[32] Макаренко А.С. Соч. В семи томах. – М.: Изд-во АПН РСФРС, 1960. – Т.5. – С. 179.