ТВК може бути районно галузевим або міжгалузевим. Міжгалузеві територіальні комплекси мають такі типи зв’язків:
послідовна або часткова переробка перехідного типу сировини;
по виробництву повністю або частково взаємозамінної продукції (ПЕК, Транспортний комплекс);
по розв’язані в процесі функціонування певної територіальної проблеми (економічної, соціальної, екологічної, продовольчої, проблеми зайнятості і тд.)
Основні форми організації виробництва. Для ТВК характерні наступні форми організації виробництва: концентрація, спеціалізація, кооперування, комбінування.
Концентрація – зосередження засобів виробництва, предметів виробництва і робочої сили, випуску продукції на великих підприємствах. Причинами концентрації можуть виступати:
Необхідність поєднання всіх стадій технологічного процесу, що дає комплексно використовувати сировину і матеріали.
Об’єднання взаємопов’язаних спеціалізованих виробництв, що дає можливість комплексно виготовляти кінцевий продукт.
Забезпечення циклу „наука à технічні розробки à інвестиції à виробництво à збут à споживання”.
Масовість випуску продукції, стабільний асортимент, що скорочує витрати на одиницю продукції, що дає змогу здешевити продукцію.
Концентрація має найбільші переваги в таких галузях як енергетика, нафтохімія, металургія, машинобудування, військова промисловість.
Недоліки концентрації:
великі підприємства мають громіздку структуру управління;
низька мобільність на ринку (важко перепрофілюватися);
великі підприємства неефективні в легкій і харчовій промисловості;
розукрупнення великих підприємств необхідне з метою подолання монополізму.
Спеціалізація – переважаюче виробництво певної продукції на одному підприємстві. Спеціалізація буває: предметна, подетальна, технологічна чи стадійна. Найпоширенішою є предметна спеціалізація. Підприємства одного циклу можуть тяжіти до різних факторів: первинної переробки сировини – до сировини, кінцевого продукту – до споживача.
Комбінування – об’єднання на одному підприємстві кількох економічно і технологічно пов’язаних підприємств різних галузей (металургійний та хімічний комбінат). Розрізняють наступні форми комбінування:
1. На поєднанні послідовних стадій обробки сировини.
2. На комплексній переробці сировини.
3. На використанні відходів.
Кооперування – становлення тісних виробничих зв’язків між окремими підприємствами для виробництва певного виду продукції (між автомобільним заводом і підприємствами по виробництво окремих комплектуючих і деталей).
Спеціалізація і кооперування викликають необхідність певних стандартів.
Стандартизація – встановлення норм і вимог до розмірів, форм, якості виробів і напівфабрикатів, які закріплюються у певних документах (стандартах). Форми стандартизації – типізація і уніфікація.
Типізація – доцільне скорочення номенклатури виробів і їх типів.
Уніфікація – усунення зайвої різноманітності матеріалів, процесів, деталей.
