ЛЕКЦІЯ
З нормативної дисципліни «Цивільний захист»
Тема: 3.1.1. «Моніторинг та сценарний аналіз виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій»
Час: 90 хвилин
Місце: аудиторія
Навчальна та виховна мета:
Надати знання методів та інструментарію моніторингу надзвичайних ситуацій (НС), проведення ідентифікації і дослідження умов виникнення і розвитку НС.
Виховувати у студентів якості свідомого та обов’язкового виконання вимог Законів України та інших нормативно-правових документів з питань цивільного захисту.
Навчальні питання і розподіл часу
Вступ 5 хв.
1. Цивільний захист в Україні 25 хв.
2. Моніторинг небезпек, що можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій 10 хв.
3. Методичні положення ідентифікації та паспортизації об’єктів господарювання щодо визначення їх потенційної небезпеки 20хв.
4. Територіальний моніторинг за об’єктами, ресурсами, процесами і системами захисту та ліквідації надзвичайних ситуацій, стану впровадження превентивних заходів щодо зменшення їх масштабів 25 хв.
Висновки та відповіді на запитання студентів 5 хв.
Наочно-навчальні посібники:
1. Наочно-навчальний стенд «Цивільний захист в Україні».
2. Наочно-навчальний стенд «Надзвичайні ситуації та їхній вплив на життєдіяльність населення України».
3. Комплект плакатів 3.1.1.
Навчальна література:
1. Цивільний захист: навч. посібник / В. М. Кобрін, С. О. Вамболь, В. Л. Клеєвська, Л. Б. Яковлєв. – Харків: Нац. аерокосм. ун-т. ім. «Харк. авіац. ін-т». – 2007. - 96с.
ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ ТА МЕТОДИКА ЇЇ ВИКЛАДАННЯ
Вступ
Тема, що вивчається, є складовою нормативної дисципліни «Цивільний захист» і передбачена для надання студентам знань нормативно-правових документів з питань: класифікації надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути на території адміністративно-територіальних одиниць (АТО) і (або) об’єктів господарювання (ОГ); визначення джерел НС і параметрів їх уражальних чинників; дослідження потенційно небезпечних об’єктів (ПНО) з метою ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки (ОПН); декларування безпеки об’єктів господарювання на основі завчасного визначення можливих рівнів територіального, індивідуального і соціального ризику їх експлуатації; організації державного контролю готовності АТО і ОГ до запобігання виникненню імовірних для них НС і (або) ліквідування чи пом’якшення їх наслідків.
Згідно із статистикою ДСНС в Україні внаслідок аварій, катастроф, небезпечних природних явищ, інших проявів небезпеки щорічно гинуть і отримують тяжкі ураження десятки тисяч людей, а тільки прямі збитки сягають десітки мільярдів гривень. Зазначене свідчить про наявність в Україні величезної кількості ПНО і все ще недостатню готовність до запобігання виникненню таких небезпечних подій, або ефективного Ії ліквідування, а тому тільки підкреслює нагальну актуальність і беззаперечну необхідність засвоєння навчального матеріалу теми.
/Розповідь/
Цивільний захист в Україні
Закони України з питань цивільного захисту
«Кожний має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування» (Конституція України). Держава як гарант цього права створює Єдину державну систему цивільного захисту населення і територій (ЄДС ЦЗ).
«Цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період» (Кодекс цивільного захисту України (сcилка)).
Єдина державна система цивільного захисту населення і територій (ЄДС ЦЗ)
Згідно статті 8 Кодексу цивільного захисту України забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту здійснюється єдиною державною системою цивільного захисту (ЄДС ЦЗ), яка складається з функціональних і територіальних підсистем та їх ланок.
Положення про єдину державну систему цивільного захисту, типові положення про функціональну і територіальну підсистеми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Основними завданнями Єдиної державної системи цивільного захисту є:
1) забезпечення готовності міністерств та інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;
2) забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;
3) навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;
4) виконання державних цільових програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;
5) опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;
6) прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;
7) створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;
8) оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;
9) захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;
10) проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, організація життєзабезпечення постраждалого населення;
11) пом’якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;
12) здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення;
13) реалізація визначених законом прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій;
14) інші завдання, визначені законом.
ЄДС ЦЗ складається з функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні (загальнодержавний, регіональний, місцевий і об’єктовий), на кожному з яких діють: начальники цивільного захисту (НЦЗ), їх органи управління (ОУ), а також підпорядковані їм сили та засоби (С і З), резерви фінансових і матеріальних ресурсів (РФ і МР), системи зв’язку та інформаційного забезпечення (СЗ та ІЗ).
Територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту (далі - територіальні підсистеми) діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.. Положення про територіальні підсистеми розробляються на підставі типового положення про таку підсистему і затверджуються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим чи місцевими державними адміністраціями за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Ланки територіальних підсистем створюються:
1) Радою міністрів Автономної Республіки Крим - у районах Автономної Республіки Крим;
2) районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями - у районах, районах у містах Києві та Севастополі;
3) органами місцевого самоврядування - в обласних центрах, у містах обласного і районного значення.
Функціональні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту (далі - функціональні підсистеми) створюються центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері суспільного життя. Положення про функціональні підсистеми розробляються на підставі типового положення про таку підсистему і затверджуються центральними органами виконавчої влади, що їх створили, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
У разі якщо діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного міністра, зазначені положення затверджуються такими міністрами за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Перелік центральних органів виконавчої влади, що створюють функціональні підсистеми, визначається Положенням про єдину державну систему цивільного захисту. Безпосереднє керівництво функціональною підсистемою покладається на керівника органу, суб’єкта господарювання, що створив таку підсистему.
Єдина державна система залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, функціонує у режимах:
1) повсякденного функціонування;
2) підвищеної готовності;
3) надзвичайної ситуації;
4) надзвичайного стану.
В особливий період єдина державна система цивільного захисту функціонує відповідно до цього Кодексу та з урахуванням особливостей, що визначаються згідно з вимогами законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також інших нормативно-правових актів.
