Властиві ознаки:
· Шкірно-м’язовий мішок нематод утворений кутикулою,гіподермою і мускулатурою;
· Первинна порожнина тіла виповнена рідиною і містить внутрішні органи;
· Травна система представлена ротовим отвором з трьома «губами» і травною трубкою, задній відділ якого закінчується анальним отвором;
· Кровоносна і дихальна система відсутня, дихання відбувається через покриви тіла;
· Видільна система представлена одноклітинними шкірними залозами;
· Статева система: у самки є правий і лівий яєчники, яйце води, права та ліва матки, які сполучаються у загальну піхву; у самця наявні непарний сім’яник, сім’япровід, сім’явипорскувальний канал;
· Розвиток відбувається з перетворенням: яйце → личинка → статевозріла форма, у деяких нематод спостерігається живородіння;
· У життєвому циклі більшості видів паразитів круглих червів відсутня зміна хазяїнів.
Аскарида людська (Ascaris lumbricoides) – збудник аскаридозу.
Широко розповсюджений гельмінт.
Паразитує в тонкій кішці людини.
Морфологічні особливості і життєвий цикл. Самка довжиною до 40 см, самець – 15-25 см. Форма аскариди веретеноподібна. Задній кінець тіла самця закручений на черевну сторону. Тіло вкриває кутикула, яка складається з 10 шарів. Під нею розміщена гіподерма, а під гіподермою – мускулатура у вигляді 4-х поздовжніх м’язів. Аскарида активно рухається проти їжі в травному каналі людини.
яйця аскариди овальні, оточені трьома оболонками, за добу аскарида виділяє 100-240 тис. яєць.
Аскарида людська – геогельмінт. Остаточним і проміжним хазяїном є тільки людина. У тонкій кишці самка відкладає запліднені яйця. З фекаліями вони виводяться назовні. Для їх розвитку необхідний вільний кисень, температура +18-250С, вологий грунт. За таких умов через три тижні яйця стають інвазійними. Яйця можуть зберігати життєздатність до шести років. Людина заковтує інвазійні яйця з їжею, водою, брудом рук. У кишках із яйця виходить личинка, яка пронизує стінки кишок, попадає в кров’яне русло, мігрує з током крові у печінку, праве передсердя, правий шлуночок, по малому колі кровообігу до легень. Із легеневих капілярів личинка попадає у легеневі альвеоли, а потім по дихальних шляхах: бронхи → трахеї → гортань → глотка.
В ротовій порожнині личинка із слиною знову заковтується і потрапляє у шлунково-кишковий тракт. Тривалість міграції становить 14-15 днів. Через 2,5-3 місяці личинка перетворюється у статевозрілу форму. Одночасно в організмі людини може паразитувати кілька сотень аскарид.
Патогенна дія. Аскарида виділяє токсичні продукти обміну, уражає стінки капілярів і тканини альвеол; дорослі аскариди ушкоджують стінки кишки, сприяють розвитку дисбактеріозу; сприяють гіповітамінозам, виснаженню організму.
Клінічно виражений аскаридоз перебігає у дві стадії:
Легенева стадія аскаридозу відповідає міграції личинок і характеризується кашлем, болем у грудях, підвищенням температури.
Кишкова стадія хвороби викликана наявністю статевозрілих аскарид у просвіті кишки і проявляється слабкістю. Головними болями, болями в животі, диспепсичними розладами.
Діагностика. Виявлення личинок у харкотинні, овоскопія фекалій.
Гострик (Enterobius vermicularis) – збудник ентеробіозу, географічно найпоширенішої хвороби. Паразитує у нижніх відділах тонкої кишки.
Морфологічні особливості і життєвий цикл. Гострики – це дрібні гельмінти білого кольору. Самка довжиною до 10 мм, самець – 2-5 мм. Передній кінець тіла має везикулу – кутикулярне розширення, за допомогою якого гельмінт кріпиться до стінки кишок. Задній кінець тіла самця закручений. Живляться гострики вмістом кишок.
Гострики – геогельмінти. Людина є єдиним хазяїном. Запліднена самка рухається до анального отвору, виходить назовні і впродовж 15-20 хв. відкладає на шкіру промежини людини від 10 до 15 тис. яєць. При цьому виникає свербіння. Яйця можуть розсіюватись на білизну, на побутові предмети, дитячі іграшки. Через 4-6 годин яйця стають інвазійними.
Людина заражується перорально. Можливе явище ауто інвазії – повторне самозараження. Тривалість життя гострика 1 місяць. Самка після відкладання яєць гине.
Патогенна дія. Гострики пошкоджують стінки кишок, можуть проникати в апендикс і викликати запальні процеси; розвиток запальних процесів піхви при заповзанні гостриків в статеві жіночі органи. У хворого спостерігається неспокійний сон, свербіж у періанальній ділянці, переважно вночі, нудота, біль в животі, у дітей можуть бути епілептичні напади, енурез.
Діагностика. Дослідження в зіскрібках з персональних складок шкіри.
Волосоголовець людський (Trichocephalus trichiurus) – збудник трихоцефальозу.
Широко розповсюджений гельмінт, локалізується у сліпої кишці, верхніх відділах тонкої кишці.
Морфологічні особливості і життєвий цикл Волосоголовці – це своєрідні за формою гельмінти сірого кольору. Загальна довжина паразит складає 3-5 см. Тіло його вкрите посмугованою кутикулою. Передня частина тіла ниткоподібна і нагадує волосинку. У ній проходить видовжений стравохід. Цим кінцем тіла паразит проникає у слизову оболонку кишки, де паразитує і живиться кров’ю і тканинною рідиною. Співвідношення ниткоподібної і потовщеної частини тіла у самок 2:1, у самців – 3:1.задній кінець самця спірально закручений у бік спини.
Запліднена самка відкладає яйця, які з фекаліями виводяться назовні. Подальший розвиток відбувається у вологому грунті при температурі 25-350С. через 25-30 днів у яйці формується личинка. Зараження людини відбувається при споживанні яєць з овочами і фруктами, а також занесенні їх у рот брудними руками. У кишечнику людини личинки виходять з яйцевих оболонок і без міграції за 30-45 діб перетворюються на статевозрілі форми. Тривалість життя волосоголовця 5-6 років, яйця зберігають життєздатність 1-2 роки.
Патогенна дія. Волосоголовці порушують функцію кишечнику, руйнують слизову оболонку, викликають токсично-алергічні процеси.
Трихоцефальоз проявляється тільки при високому ступені інвазії. Характерні болі в шлунку, нудота, блювота, слинотеча, головний біль, запаморочення. При тривалому захворюванні можливий розвиток анемії.
Діагностика. Лабораторне дослідження фекалій на вміст яєць.
.
