Управління аудиторською діяльністю в Україні. Правове регулювання аудиторської діяльності

ТЕМА 2. Регулювання аудиторської діяльності та її інформаційне забезпечення

 

Лекція 2 Регулювання аудиторської діяльності та її інформаційне забезпечення

 

Питання:

1. Управління аудиторською діяльністю в Україні. Правове регулювання аудиторської діяльності

2. Організація аудиторської діяльності. Аудитор, його статус і сертифікація

 

Мета: здобуття знань щодо правового регулювання та організації аудиторської діяльності.

Література:

[1]; [31, с. 110-120]; [35, с. 79-110; с. 422-438]; [33, с. 218-261]; [34, с. 76-113; с. 172-199].

 

Управління аудиторською діяльністю в Україні. Правове регулювання аудиторської діяльності

Процес регулювання аудиторської діяльності в різних країнах має певні особливості. Зокрема нині можна визначити два підходи до створення нормативно-правової бази регулювання аудиторської діяльності:

1. державна законодавча ініціатива і державне регулювання;

2. законодавча ініціатива громадських професійних організацій і регулювання спільно з державою.

Перший підхід до регулювання аудиторської діяльності характерний для країн континентальної Європи і Росії. Суть цього підходу полягає в тому, що держава сама розробляє і затверджує законодавчі акти і нормативи аудиту, здійснює реєстрацію аудиторів і аудиторських фірм, а також контроль за їх діяльністю.

Другого підходу дотримується Англія, США та деякі інші країни, тому він одержав назву англо-американського підходу. Основною осо­бливістю цього підходу є те, що процес регулювання діяльності здійс­нюється з ініціативи громадських професійних організацій.

В Україні регулювання аудиторської діяльності має три рівні: дер­жавне регулювання, професійне регулювання і внутрішнє регулювання.

Так, з ініціативи Спілки аудиторів України (САУ) був підготовлений і прийнятий Верховною Радою України 22.04.1993р. Закон "Про аудиторську діяльність".

Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації. Відповідно до ст. 1, по­ложення цього Закону діють на території України і поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та видів діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на аудиторську діяльність державних органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення державного фінансового контролю.

Після прийняття Закону було створено Аудиторську палату України, метою діяльності якої є сприяння розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи в країні.

Аудиторська палата України (АПУ) — функціонує як незалежний самостійний орган, є юридичною особою, має свою печатку, емблему та іншу атрибутику, рахунки в банку. Діяльність Аудиторської палати України регламентується Статутом АПУ, прийнятим на засіданні АПУ 28.10.1993р. (нова редакція за Рішенням АПУ № 180 від 21.06.2007р.), АПУ є неприбутковою організацією. Нині законодавче встановлена чисельність членів АПУ - двадцять дві особи.

АПУ формується на паритетних засадах шляхом делегування до її складу аудиторів та представників державних органів. Ст. 13. Закону України «Про аудиторську діяльність» передбачено наступний порядок делегування:

1. від державних органів по одному представнику делегують Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство економіки України, Державна податкова адміністрація України, Національний банк України, Державний комітет статистики України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Рахункова палата та Головне контрольно-ревізійне управління України. Делегується 10 осіб;

2. від аудиторів делегуються в кількості десяти осіб висококва­ліфіковані аудитори з безперервним стажем аудиторської діяльності не менше п’яти років, представники фахових навчальних закладів і наукових організацій.

Порядок делегування представників до Аудиторської палати України визначається з'їздом аудиторів України.

Ст. 12. цього Закону та Статут Аудиторської палати України ви­значають перелік повноважень АПУ.

Аудиторська палата України може створювати на території України регіональні відділення, їхні повноваження визначаються АПУ, а також прийнятою Концепцією організації та діяльності регіональних відділень Аудиторської палати України (Протокол засідань АПУ №178 від 31.05.07р.).

Члени АПУ виконують свої обов'язки на громадських засадах. В АПУ створено такі постійно діючі комісії: Комісія із сертифікації та удосконалення професійних знань аудиторів, Комісія зі стандартів аудиту та контролю якості, Дисциплінарна комісія, Комісія з питань законодавства, правового регулювання та інформаційної підтримки аудиторської діяльності, з професійних національних та міжнародних зв'язків.

ПОВНОВАЖЕННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ПАЛАТИ УКРАЇНИ:

· здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю;

· затверджує стандарти аудиту;

· затверджує програми підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програми підготовки аудиторів, які здійснюють аудит банків;

· веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів;

· здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог цього Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів;

· здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг;

· регулює взаємовідносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення;

· здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.

У ст. 18 Закону України "Про аудиторську діяльність" зазначено, що аудитори України мають право об'єднуватись у громадські організації за професійними ознаками, а також визначено загальні повноваження професійних організацій аудиторів. Таким професійним об'єднанням на сьогодні є Спілка аудиторів України. Спілка аудиторів України (САУ) — це громадське об'єднання, яке об'єднує на добровільних засадах чинних аудиторів. Мета діяльності САУ - о б’єднати зусилля аудиторів для захисту їхніх законних прав, інтересів та сприяти розвитку аудиторської діяльності в Україні, підвищенню професійного рівня аудиторів. У своїй діяльності САУ керується статутом САУ. Організаційна структура САУ зображена на рисунку 1.1.

Таким чином, управління аудиторською діяльністю - це процес регулювання роботи аудиторських фірм, аудиторів, які одноособове надають аудиторські послуги, та всієї аудиторської спільноти в дер­жаві з метою дотримання єдиних методологічних вимог.

 

Рис. 1.1. Організаційна структура Спілки аудиторів України

 

Аудиторська діяльність в Україні є саморегулюючою, держава лише встановлює перелік вимог до проведення аудиту, а методику його проведення визначають Аудиторська палата України, Спілка аудиторів України та їх територіальні відділення шляхом затвердження стандартів, норм, положень, інструкцій, роз'яснень.

Діяльність аудиторів в Україні, як і в інших країнах ринкової еко­номіки, регулюється на підставі законів.

У сучасних умовах аудиторська діяльність в Україні регулюється Законом України "Про аудиторську діяльність" № 3125-ХІІ від 22 квітня 1993р.

Відповідно до ст. 2 даного Закону, аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю регулюється Господарським кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами та стандартами аудиту у випадках, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містить цей закон, то застосовуються правила міжнародного договору. Особливості проведення інших видів аудиторської діяльності регулюється спеціальним законодавством.

Стандарти аудиту - це загальні керуючі норми і правила для до­помоги аудиторам у виконанні їх обов'язків по проведенню перевірок і регламентуючі основні принципи і особливості аудиторської діяльності.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про аудиторську діяльність", при здійсненні аудиторської діяльності аудитори та аудиторські фірми застосовують відповідні стандарти аудиту.

Стандарти аудиту приймаються на основі стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Затвердження стандартів аудиту є виключним правом аудитор­ської палати України. У випадках, передбачених законом, стандарти аудиту погоджуються з іншими суб'єктами.

Стандарти аудиту є обов'язковими для дотримання аудиторами, аудиторськими фірмами та суб'єктами господарювання.

Аудиторські стандарти формують єдині вимоги, які визначають норми і правила до якості і надійності аудиту та забезпечують певний рівень гарантії результатів аудиторської перевірки при їх дотриманні (рис. 1.2).

 

 

 

Рис. 1.2. Значення стандартів в аудиторській діяльності

На підставі стандартів регулюють якість професійної діяльності аудиторів. З їх допомогою формують програми підготовки і єдині вимоги атестації аудиторів.

Аудиторські стандарти є підставою для доказів в суді якості про­ведення аудиту і визначення міри відповідальності аудиторів.

Стандарти визначають загальні підходи до проведення аудиту, масштабу перевірки, видів висновків аудиторів, питань методології, основних принципів яких слід дотримуватися представникам цієї професії.

До загальноприйнятих стандартів, залежно від економічних умов, видаються доповнення, яких належить дотримуватись аудиторам, а причини відхилень коментувати.

Національні стандарти (нормативи) аудиту існують у кожній країні, що зумовлено специфікою ведення бухгалтерського обліку та складання звіт­ності, економічного розвитку, регулювання економіки тощо.

Під Національними нормативами аудиту (ННА) розуміють до­кументи, що регламентують процес встановлення і застосування ком­плексу правил (принципів) щодо організації і методики здійснення аудиторської перевірки. Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" (ст.14) Аудиторська палата України (АПУ) розробляє і затверджує Національні нормативи аудиту, обов'язкові для дотримання всіма аудиторами. В свій час, своїм рішенням № 73 від 18.12.1998 р., АПУ затвердила "Національні нормативи аудиту" і "Кодекс професійної етики суб'єктів аудиторської діяльності".

Міжнародні стандарти аудиту визначають поняттяНаціональні стандарти (аудиту, як сукупність стандартів з аудиту, визначених законом чи нормативними актами або регулювальним органом на на­ціональному рівні, застосування яких є обов'язковим і яких слід до­тримуватися при проведенні аудиторської перевірки або наданні супутніх послуг. У кожній країні має здійснюватися локальне регулювання міжнародних нормативів відповідно до практики, що склалася під час аудиту фінансової інформації. Таке регулювання може відображатися у національних нормативах аудиту (ННА).

 

 

 

 

Рис. 1.3. Структура стандартів, виданих Радою з міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості (РМСАНВ)

ННА мають рекомендаційний, а не директивний характер. У свій час в Україні було затверджено 32 національних нормативи аудиту. Національні нормативи аудиту в Україні створювались на основі Міжнародних стандартів аудиту з врахуванням специфіки періоду переходу країни до ринкової економіки.

Рішенням Аудиторської палати України від 18.04.2003р., протокол №122/2, п.2 "Про порядок застосування в Україні Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів" прийнято Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів в якості Національних стандартів аудиту.

За дорученням ради Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ) Комітет міжнародної аудиторської практики (КМАП) займається випуском міжнародних нормативів аудиту і супутніх робіт (рис. 1.3).

Їх структура включає такі стандарти:

• Міжнародні стандарти аудиту (МСА 100-999).

• Положення з міжнародної практики аудиту (ПМПА 1000-1100).

• Міжнародні стандарти завдань з огляду (МСЗО 2000-2699).

• Міжнародні стандарти завдань з надання впевненості (МСЗНВ 3000-3699).

• Міжнародні стандарти супутніх послуг (МССП 4000-4699).

Крім стандартів аудиту, надання впевненості та супутніх послуг до останнього видання 2006 р., які мають назву "Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики", включено: Загальну інформацію про Міжнародну Федерацію Бухгалтерів, Кодекс етики професійних бухгалтерів, глосарій термінів, Міжнародний стандарт контролю якості 1, Міжнародна концептуальна основа завдань з надання впевненості.

У системі нормативного регулювання аудиторської діяльності важ­лива роль належить Внутрішнім стандартам аудиторських фірм (ВСАФ), під якими розуміють документи, що деталізують і регламентують єдині вимоги до здійснення і оформлення аудиту, прийняті і затверджені аудиторською фірмою. При формуванні системи внутрішніх правил аудиторські фірми користуються відносною свободою, оскільки це є завданням самої фірми (1.4).

 

 

Рис.1.4. Основні положення внутрішньо фірмових стандартів

Внутрішньофірмові стандарти аудиту (ВСА) - це сукупність принципів, методів, прийомів і способів, що використовуються ауди­торською фірмою для надання аудиторських послуг, складання і надання їх результатів, виходячи із правил та особливостей діяльності аудиторської фірми. Застосування ВСА в діяльності аудиторських фірм є досить актуальною проблемою на сучасному етапі, оскільки вони є основою подальшого професійного росту фірми, підвищення її рейтингу та конкурентоздатності на ринку аудиторських послуг. Необхідність у розробці ВСА викликана застосуванням різними аудиторськими фірмами індивідуально розроблених доповнень, пояснень, розшифрувань та узагальнень існуючих нормативних документів або вже діючих стандартів. Значення ВСА полягає в тому, що вони:

• сприяють дотриманню чинного законодавства, стандартів аудиторської діяльності;

• удосконалюють і раціоналізують організацію і процес надання ау­диторських послуг;

• забезпечують зв'язок окремих елементів аудиторського процесу;

• допомагають зменшити трудомісткість аудиторських послуг;

• забезпечують високу якість аудиторських перевірок;

• сприяють використанню в аудиторській діяльності новітніх науко­вих розробок; створюють імідж аудиторської фірми;

• допомагають аудитору вести переговори із замовником. Розроблення внутрішньофірмових стандартів аудиту умовно поділяють за певними напрямами, внаслідок чого створюються:

• стандарти, що стосуються професійної культури аудиторів;

• стандарти, що регулюють внутрішньофірмовий документообіг;

• стандарти, що передбачають методику проведення аудиту та на­дання супутніх аудиту послуг.

Внутрішньофірмові стандарти аудиту повинні:

• бути апробовані в процесі аудиторської діяльності, щоб їх не дово­дилося змінювати в ході виконання аудиторських послуг;

• забезпечувати єдиний підхід до аудиту в аудиторській фірмі;

• бути індивідуальними і становити комерційну інформацію для ко­жної аудиторської фірми.