Слива домашня (с. звичайна) - Prunus domestica

Ендем Південно-Західного Копетдагу, широко культивується.

Дерево висотою 5-10 м з коричневою корою, іноді з колючими пагонами. У місцях ушкоджень на гілках та стовбурі утворюються напливи сливової камеді. Листки 3-8 см довжиною, еліптичні, знизу по жилках опушені, по краю пилчасті або зарубчасті, на місці прилистків - нектарники. Квітки на квітконіжках, в пучках по 2-4. Кістянки видовжено-округлі, приплюснуто-яйцевидні або овальні, різного забарвлен­ня, з восковим нальотом і поздовжньою борозенкою. Кісточка сплюснута, ніздрювата.

Використовують свіжі стиглі плоди, сушені плоди (чорнослив), насіння, свіжу кору, камедь.

Хімічний склад: у плодах багато пектинових речовин, органічних кислот, цукрів, антоціанідинів, флавоноїдів, каротиноїдів, вітамінів, мінеральних речовин тощо. Насіння містить білки, жирну олію, що схожа з мигдалевою.

Дія: полівітамінна, в'яжуча, жовчо- і сечогінна, кровоспинна, естрогенна, антисклеротична, нормалізує вуглеводний обмін.

Застосування: плоди без кісточок є джерелом пектинів, цукрів, вітамінів. їх переробляють на компоти, джеми, цукати, мармелад, маринади, варення, повидло. Плоди рекомендують вживати при захворюваннях печінки, кишечника, для виведення з організму холестерину, води, солей, радіоактивних речовин; з метою нормалізації тиску крові тощо. Пульпа плодів входить до складу послаблюючих і сорбуючих препаратів - кафіолу і фруктових кубиків регулакс. Насіння використовують в харчовій промисловості, а також з нього отримують олію, що використовується аналогічно іншим кісточковим оліям - мигдалевій, маслиновій, персиковій тощо. Із свіжої кори отримують гомеопатичні препарати. Сливова камедь прирівнюється за дією та значенням до абрикосової камеді.

Застереження. Хворим на цукровий діабет та при ожирінні слід вживати лише відварені плоди з низьким вмістом цукрів і кислот.

Родина ГУБОЦВІТІ (ГЛУХОКРОПИВНІ) -LABIATAE (LAMIACEAE)

Близько 3500 видів. Більшість містить ефірні олії, які пригнічують або знешкоджують бактерії та віруси. Трави, напівкущі і кущі, поширені по всій земній кулі. Ростуть на відкритих сухих місцях. Діагностичні ознаки родини представлені на рис. 1. Стебло (1) найчастіше чотиригранне. Листки (2) навхрест-супротивні, черешкові або сидячі, прості, без прилистків. Листки, стебла і генеративні органи зазвичай вкриті волосками і характерними ефіроолійними залозками (3). Продихи діацитного типу (4). Суцвіття колосовидне, китицеподібне, головчасте, утворене пазушними кільцями або напівкільцями квіток (5). Чашечка (6) здебільшого двогуба, залишається і розростається при плодах. Віночок (7) двогубий, трубчасто-лійковидний, зрідка - одногубий (у разі редукції верхньої губи). Андроцей (8) із чотирьох двосильних тичинок, що часто приростають до трубки віночка, іноді тичинки однакові (м'ята), іноді 2 тичинки фертильні, а 2- видозмінені в стамінодії (шавлія). Верхня зав'язь (9) із двома взаємно перпендикулярними перегородками, що поділяють порожнину на 4 частини, в кожній з яких розвивається по одному насінному зачатку. Біля основи зав'язі - нектароносний диск.

Формула квітки: ↑ Са_(5),(2+.3)Со₍₂₊₃₎ А_4,2+2,2+2StG ₍₂₎

Плід роздрібний - ценобій (10), який складається з 4 однонасінних горішків, захищених чашечкою.

Рис. 1. Діагностичні ознаки родини ГУБОЦВІТІ