Лекція 7. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ
ПЛАН
1. Система організаційних форм навчання технологій.
2. Урок – основна форма трудового навчання. Традиційні типи уроків трудового навчання, їх структура.
4. Нетрадиційні уроки трудового навчання.
3. Дидактичні вимоги до уроку трудового навчання.
Система організаційних форм навчання технологій
Форма організації навчання є зовнішнім вираженням узгодженої діяльності вчителя та учнів, яка здійснюється в установленому порядку і в певному режимі (Ю. Бабанський). Форми організації навчання визначаються складом учнів, місцем і часом проведення занять, послідовністю видів діяльності учнів і способом керівництва ними з боку вчителів.
Форми організації навчання технологій відповідають чотирьом структурам спілкування між людьми: індивідуальному, парному, груповому та колективному.
Форма індивідуального навчання передбачає відособлену навчальну та трудову діяльність учня як найважливіший шлях до оволодіння ним основами наук і праці. Вона вимагає певної підготовленості, ретельності, ініціативності та наполегливості, сили волі. Індивідуальна робота характеризується високим рівнем самостійності, забезпечує активну пізнавальну і трудову діяльність кожного учня. Вона найбільш ефективна для формування вмінь і навичок, у роботі з різними джерелами інформації, комп’ютерними програмами, а також для поглиблення знань і заповнення прогалин у знаннях учнів. Ефективність цієї форми визначається добором індивідуальних завдань, проектів, вправ, систематичним контролем і наданням своєчасної допомоги. При правильній організації індивідуальної роботи формуються навички і потреби у самостійності.
Недоліком індивідуальної роботи є те, що діти не спілкуються між собою і їхній досвід не стає колективним надбанням.
Форма парного навчання передбачає роботу в постійних парах (учень-учень, учень-вчитель). У цьому випадку учень одержує можливість негайно довідатись від учителя про допущені помилки і тут же усунути їх самостійно або з його допомогою. Парна робота створює сприятливі умови для вчителя в одержанні зворотної інформації про перебіг засвоєння матеріалу учнем з метою ліквідації помилок.
Недолік парного навчання: обмеженість можливостей на уроці в умовах великої кількості учнів.
Групова форма навчання в найбільшій мірі відповідає потребам учнів, спонукає до активної творчої праці, створює такі відносини між учнями, при яких індивідуальні успіхи кожного стають турботою і справою всього колективу. Групова форма роботи відрізняється від інших порівняно невеликою кількістю учнів, навчальною роботою яких керує не вчитель, а хтось з учнів. За таких умов для учнів збільшуються можливості виступити, посперечатися, відстояти власну думку, спростувати докази інших і т. п. Учні набувають навичок педагогічної діяльності. Групова форма заняття будується за принципом: один вчить багатьох, одного в кожний момент спілкування слухає група учнів (не менше трьох).
Існують такі види групової організації навчально-трудової діяльності учнів:
– диференційовано-групова (розподіл обов’язків між членами групи за їхінтересами, рівнем знань та вмінь, коли формуються навички взаємодопомоги, взаємооцінки, взаємоконтроль);
– кооперовано-групова (під час виготовлення певного об’єкта праці визначаються виконавці окремих частин або деталей виробу);
– особистісно-рольова (у процесі навчання кожний учень виконує впродовж певного часу якусь роль – лектора, опонента, консультанта тощо).
Недолік групової форми: виключається загальнокласна робота; значною мірою виключені співробітництво і взаємонавчання учнів; спільність мети реалізується лише частково.
Форма фронтального навчання означає наявність спільної мети і об’єднання зусиль усього колективу класу навколо неї; розподіл праці і обов’язків; співробітництво і товариську взаємодопомогу; залучення всіх учасників спільної праці до контролю, обліку та управління; всі турбуються про знання кожного і кожний за успіхи всіх; колективні і особисті інтереси збігаються. Ця форма передбачає одночасну роботу з учнями всього класу, сприяє швидкому встановленню рівня підготовки учнів, їх обізнаності з певних проблем, формуванню й розвитку колективу, доброзичливих відносин у класі.
Недоліком фронтальної форми роботи є складність урахування індивідуальних особливостей учнів, їх пізнавальних інтересів та рівня їхнього розвитку.
Взаємодія всіх форм організації навчально-трудової діяльності учнів на уроці зумовлюється тим, що кожна з них має і свої переваги, і свої недоліки. Завдання вчителя ТНТ полягає в тому, щоб, вивчивши ці особливості, найдоцільніше використати їх у конкретних умовах навчання. Різноманітні поєднання і комбінації цих форм дають порівняно великий вибір конкретних, часткових або спеціальних форм навчальної роботи.
У трудовому навчанні традиційними стали такі організаційні форми:
1. Урок або заняття (у шкільній майстерні, кабінеті, лабораторії, безпосередньо на виробництві та ін.).
2. Практикум (система лабораторно-практичних, навчально-виробничих робіт).
3. Екскурсія (на підприємство, будівництво, фермерське господарство, професійний навчальний заклад та ін.).
4. Виробнича практика (система занять, які організуються на підприємствах).
5. Залік (форма організації індивідуальної поглибленої перевірки знань учнів, наприклад залік на знання правил техніки безпеки).
6. Екзамен (кваліфікаційний іспит з теорії та кваліфікаційна пробна робота для учнів, які оволоділи основами певної професії).
Організаційні форми навчання технологій визначаються його основними навчально-виховними завданнями та особливостями умов, у яких воно здійснюється. Організовуючи трудове навчання, значну увагу звертають на форми самостійної роботи учнів та їх виробничої праці. Тому перевага в трудовому навчанні надається таким формам організації навчального процесу, як лабораторно-практичні роботи, тематичні практикуми та навчально-виробничі роботи. Ці різновиди уроків є основними формами практичного навчання в школі. У зв’язку з тим, що уроки трудового навчання в школі переважно здвоєні, тому їх ще називають заняттями. Усі форми організації трудового навчання органічно пов’язані між собою і функціонують у тісному взаємозв’язку.
