Зробити лекцію повноцінною допомагають дидактичні принципи добору й викладу навчального матеріалу:
1) науковість лекції. Викладач установлює, які знання, наукові теорії, закони, правила він повинен повідомити слухачам; добирає найбільш яскравий, виразний фактичний матеріал, наочність для посилення емоційної насиченості лекції;
2) доступність викладеного матеріалу. Як вважає багато хто з педагогів, науковість і доступність навчання – це принципи, що завжди розглядаються в єдності. Водночас доступність не повинна призвести до зниження науковості, до відставання від розвитку науки, економічного й соціокультурного розвитку суспільства;
3) наступність. Кожна лекція передбачає організаційний зв’язок із попереднім матеріалом і вихід на наступний. При доборі й викладі вступних лекцій студенти повинні спиратися на здобуті раніше знання і можливий досвід діяльності;
4) історичність. Викладений матеріал має співвідноситися з тією епохою, конкретним часом, коли зародилася ідея, розглядалося явище, з’явився той чи інший факт. Це допомагає слухачам осмислити історію ідеї, наукових відкриттів – те багатство, яке нагромадили попередні покоління;
5) зв’язок теорії з практикою, що виявляється в лекційному викладанні як практична орієнтація. Кожне теоретичне положення під час читання курсу має пов’язуватися з конкретною педагогічною практикою шкіл.
У процесі підготовки до лекції викладач повинен з'ясувати співвідношення її змісту зі змістом наявних підручників та навчальних посібників з дисципліни. Зміст лекції має ґрунтуватися на власному погляді викладача на матеріал, а не на дублюванні підручника чи посібника. Важливе також використання різних засобів унаочнення та демонстрування, які допомагають інтенсифікувати навчальний процес.
Обсяг і зміст матеріалу відбираються відповідно до навчальної програми або основного підручника з навчальної дисципліни. Лекція не повинна охоплювати весь програмовий матеріал з теми, щоб у студента не склалося враження, що конспект лекції є єдиним джерелом, потрібним для пізнання науки. Тому частину програмового матеріалу слід виділити для самостійного опрацювання. Окрім того, перенасичена інформацією лекція перешкоджає формуванню у слухачів суб'єктивної системи знань. При цьому важливо привчити студентів звертатися до програми навчальної дисципліни під час її вивчення.
Запорукою ефективності лекції є вдало підібраний фактичний матеріал. Однак перевантаження лекції фактами нерідко призводить до зниження її наукової цінності. Кількість фактичного матеріалу має визначатися кількістю узагальнень.
Лекція покликана не тільки формувати у студентів основи знань з історичної науки, а й визначати напрями, зміст і характер інших видів навчальних занять (семінарів, практикумів і лабораторних робіт) та самостійної роботи. З огляду на це лекції необхідно вибудовувати на матеріалі, який буде розширюватися на семінарських та лабораторно-практичних заняттях. Акцент слід робити на тій інформації, яка є найнеобхіднішою для майбутньої діяльності студента. Якщо потрібне тільки загальне ознайомлення з навчальним матеріалом, достатньо розглянути його на лекції; якщо необхідно сформувати певні професійні вміння та навички, тоді доцільно винести матеріал на практичні чи лабораторні заняття.
Добираючи матеріал для лекції, викладач має продумати її зв'язок з попереднім і наступним матеріалом, вибудувати його так, щоб лекція та її структурні компоненти відповідали принципам дидактики вищої школи.
Завершення підготовки викладача до лекції має бути у певний спосіб оформлене: конспект чи повний текст лекції. Однак це певною мірою «прив'язує» викладача до них під час лекції, викликає бажання прочитати її за цим матеріалом, не вносячи ніяких змін. Доцільніше готувати впорядковані записи на невеликого розміру картках. За таких умов завжди є можливість щось додати, вилучити або змінити, легко знайти потрібний матеріал під час лекції.
Рівень підготовки викладача до кожної лекції передусім визначається його науковою, методичною і загальною культурою. Однак яким би високим не був рівень викладача, він зобов'язаний готуватися до кожної лекції, адже інтенсивно розвивається наука, постійно удосконалюється методика викладання.
Умови ефективності лекції:
І (умови щодо структури і змісту лекції):
1) чітка визначеність предмета лекції, її плановість, стрункість;
2) висвітлення в лекції наукової інформації;
3) ретельний добір матеріалу, концентрація змісту на розкритті основних понять;
4) використання й аналіз наукової літератури (об’єктивна думка);
ІІ (умова щодо якісної характеристики лектора):
1) наукова обізнаність лектора, вираження її в змісті самої лекції;
2) загальна ерудиція, вільне оперування матеріалом;
3) захопленість предметом і великий інтерес до наукової творчості;
4) лекторська майстерність (володіння аудиторією, стимулювання мислительної діяльності слухачів, комунікативні вміння тощо);
5) культура мовлення (орфоепічна, граматична, багатство і виразність, чіткість мовлення);
6) уміння вибирати такий темп мовлення, який дав би можливість сприймати і записувати інформацію;
7) доброзичливість і вимогливість до студентів (щирість, рівне ставлення до них);
ІІІ (організаційно-педагогічні й матеріально-технічні умови):
1) розподіл лекційних годин;
2) забезпечення лекції технічними засобами навчання.
Викладаючи лекційний матеріал, викладач має орієнтуватись на те, що студенти пишуть конспект.
Конспект допомагає уважно слухати, краще запам’ятовувати у процесі запису, забезпечує наявність опорних матеріалів під час підготовки до семінару, екзамену. Завдання лектора – дати студентам можливість осмисленого конспектування. Слухати, осмислювати, переробляти, коротко записувати. Для цього викладач має допомагати студентам і слідкувати, чи все розуміють, встигають. Це видно по реакції аудиторії. Засоби, які допомагають конспектуванню: акцентований виклад матеріалу лекції (виділення темпом, голосом, інтонацією, повторенням найбільш важливою, суттєвою інформацією, використання пауз, записи на дошці, демонстрації ілюстративного матеріалу, дотримання регламенту занять.
Корисно навчати студентів методиці конспектування, правильному графічному розташуванню і оформленню запису: виділення абзаців, підкреслення головних думок, ключових слів, взяття висновків у рамки, знак N.В. – „нота бене”, використанню різнокольорових ручок чи фломастерів.
Мистецтво лектора допомагає хорошій організації роботи студентів на лекції. Зміст, чіткість структури лекції, застосування приймів підтримання уваги – все це активізує мислення і працездатність, сприяє встановленню педагогічного контакту, викликає у студентів емоційний відгук, виховує навички працелюбності, формує інтерес до предмету.
Оцінка якості лекції.
При відвіданні та обговоренні лекції викладача колегами виникає необхідність оцінити її якість.
Можна назвати ключові критерії оцінки якості: зміст, методика, керівництво роботою студентів, лекторські дані, результативність лекції.
Зміст лекції: науковість, відповідність сучасному рівню розвитку науки, світоглядна сторона, наявність методичних запитань, правильне їх трактування. Активізація мислення шляхом постановки проблемних запитань та вирішення протиріч у ході лекції. Висвітлення історії запитання, показ різних концепцій, зв’язок з практикою. Лекція та підручник: чи викладається матеріал, якого нема у підручнику, чи переказується підручник, чи пояснюються особливо важкі запитання, чи даються завдання опрацювати ту чи іншу частину матеріалу самостійно за підручником. Зв’язок з попереднім та майбутнім матеріалом, внутрішньо-предметні, міжпредметні зв’язки.
Методика читання лекцій: чітка структура лекції та логіка викладу. Наявність – відсутність плану, його наслідування. Повідомлення літератури до лекції. Доступність і роз’яснення нових термінів та понять. Доказуваність та аргументованість. Виділення головних думок і висновків.
Використання прийомів закріплення: повторення, запитання на перевірку уваги, засвоєння, підведення підсумків у кінці кожного запитання, усієї лекції. Використання лектором опорних матеріалів: текст, конспект, окремі записи, читання без опорних матеріалів.
Керівництво роботою студентів: вимога конспектування та контроль за виконанням. Навчання студентів методиці запису і допомога в цьому: темп (повільний), повтор, паузи та ін.
Перегляд конспектів: по ходу лекції, після або на семінарських і практичних заняттях.
Використання прийомів підтримання уваги – риторичні запитання, жарти, ораторські прийоми.
Дозвіл задавати запитання.
Лекторські дані: знання предмета, емоційність, голос, дикція, ораторське мистецтво, культура мовлення, зовнішній вигляд, вміння встановлювати контакт.
Результативність лекції: інформаційна цінність, виховний аспект, досягнення дидактичної мети.
Контрольні запитання
1. Яке місце лекції в навчальному процесі?
2. Назвіть відомих російських лекторів.
3. У чому полягають докази противників лекції?
4. У яких ситуаціях лекційна форма організації навчального процесу не може бути замінена будь-якою іншою?
5. Які критерії оцінки якості лекції?
6. Назвіть види інформаційної лекції.
7. Що таке лекція-візуалізація?
8. У чому переваги лекції удвох?
9. Які особистісні якості розвивають у студентів лекції із раніше запланованими помилками?
