І. За дидактичними завданнями лекції поділяють на

1. вступні,

2. тематичні,

3. настановчі,

4. оглядові, з

5. аключні (А.Алексюк, Т.Галушко, З.Курлянд, М.Фіцула).

1) Вступна лекція. Вона знайомить студентів з метою та призначенням курсу, його роллю і місцем у системі навчальних дисциплін. Далі подається короткий огляд курсу. У такій лекції ставляться наукові проблеми, висуваються гіпотези, визначаються перспективи розвитку науки та її внесок у практику. У вступній лекції важливо пов’язати теоретичний матеріал із практикою майбутньої роботи спеціалістів. Далі доцільно розповісти про загальні методики роботи над курсом, дати характеристику підручника та наукових посібників, ознайомити слухачів із обов’язковим списком літератури, розказати про екзаменаційні вимоги. Подібний вступ допомагає студентам отримати загальне уявлення про предмет, орієнтує їх на систематичну роботу над конспектами і літературою, знайомить з методикою роботи над курсом.

2) Оглядово-повторювальні лекції, які читаються у кінці розділу чи курсу, мають відображати всі теоретичні положення, які складають науково-понятійну основу даного розділу чи курсу, виключаючи деталізацію і другорядний матеріал. Це квінтесенція курсу.

3) Оглядова лекція. П ризначена для систематизації набутих студентами знань, узагальнення матеріалу з навчальної дисципліни. Вони читаються на стаціонарному відділенні в кінці року після вивчення всього курсу, перед або під час виробничої практики, перед виконанням дипломних робіт або складанням державних іспитів, студентам-заочникам та абітурієнтам перед іспитами. В оглядових лекціях висвітлюють складні для засвоєння теми, питання, над якими студенти працювали самостійно, поглиблюють розгляд методологічних проблем, що залишилися в процесі читання тематичних лекцій недостатньо розкритими.

На оглядових та настановчих лекціях потрібно обов'язково залишати час для відповіді на запитання. Цікавою формою лекційного викладу є читання комплексних лекцій, сутність яких полягає в тому, що з однієї і тієї ж теми виступає послідовно кілька викладачів.

♦ У завершальній лекції підбивають підсумки вивченого матеріалу з предмета шляхом виділення вузлових питань лекційного курсу і зосередження уваги на практичному значенні здобутих знань для подальшого навчання і майбутньої професійної діяльності студентів. Спеціальним завданням такої лекції є стимулювання інтересу студентів до глибоко­го вивчення предмета, визначення методів самостійної роботи в певній галузі.

 

Особливо дієва авторська лекція, коли йдуть не стільки на дисципліну, скільки на „лектора”. Тімірязєв говорив, що лектор має бути не фотографом, але художником, не простим акустичним інструментом, передаючи усно почерпнуте із книг, все має бути переплавлено творчістю. Лекції повинні поєднувати правильність розв’язку проблеми з пристрасністю, захопленістю ідеєю. Саме такими були лекції Д.Мендєлєєва.

ІІ.За способом викладу навчального матеріалу виокремлюють лекції:

-інформаційні,

-проблемні,

-бінарні,

-лекції-візуалізації,

-лекції із заздалегідь запланованими помилками,

-лекції-прес-конференції (А.Алексюк, М.Фіцула).

Розвиток освітньої системи, її гуманізація, тенденція до орієнтації на окрему особу, на реалізацію її творчих здібностей обумовили розробку та появу нових лекційних форм, таких як проблемна лекція, лекція удвох, лекція-візуалізація, лекція-прес-конференція.

Такі лекційні варіанти можуть успішно доповнити традиційну лекцію-інформацію, будучи використаними у повному обсязі лекційного часу на одному чи декількох заняттях або як елементи традиційної форми на частині заняття; може також бути розроблений авторський лекційний курс у будь-якій із названих форм.

Проблемна лекція.

Про проблемну лекцію ми будемо говорити у зв’язку з активними методами навчання. На відміну від інформаційної лекції, на якій студентам вводиться та пояснюється готова інформація, яку потрібно запам’ятати, на проблемній лекції нові знання вводяться як невідоме, яке потрібно „відкрити”. Завдання викладача – створити проблемну ситуацію, спонукати студентів до пошуку рішень проблеми, крок за кроком підводячи їх до цілі. Для цього новий теоретичний матеріал подається у формі проблемної задачі. В її умові містяться протиріччя, які потрібно виявити і вирішити.

У процесі їх вирішення і в підсумку – як результат – студенти набувають в співробітництві з викладачем нові потрібні знання. Таким чином, процес пізнання при цій формі викладу інформації наближається до пошукової, дослідницької діяльності. Головна умова – реалізувати принцип проблемності під час відбору та обробки лекційного матеріалу, змісту і під час його безпосереднього викладу на лекції у формі діалогічного спілкування. З допомогою проблемної лекції забезпечується розвиток теоретичного мислення, пізнавального інтересу до змісту предмета, професійна мотивація, корпоративність.

Лекція – візуалізація виникла як результат пошуку нових можливостей реалізації принципу наочності. Психолого-педагогічні дослідження показують, що наочність не тільки сприяє більш успішному сприйняттю та запам’ятовуванню навчального матеріалу, але і дозволяє проникнути глибше в суть явищ. Це відбувається за рахунок роботи обох півкуль, а не однієї лівої, логічної, звичайно працюючої під час засвоєння точних наук. Права півкуля, що відповідає за образно-емоційне сприйняття інформації, починає активно працювати саме під час візуалізації.

Візуалізована лекція являє собою усну інформацію, перероблену у візуальну форму. Відеоряд може слугувати опорою адекватних думок і практичних дій. Викладач має використати такий демонстраційний матеріал, такі форми наочності, які б не тільки доповнювали словесну інформацію, але і самі були носіями змістової інформації (слайди, плівка, планшети, креслення та ін.).

Читання такої лекції зводиться до розгорнутого коментарю підготовлених візуальних матеріалів, які повинні:

- забезпечити систематизацію знань, які уже є;

- засвоєння нової інформації;

- створення і вирішення проблемних ситуацій;

- демонструвати різні способи візуалізації.

В залежності від навчального матеріалу використовуються різні форми наочності:

- натуральні (мінерали, деталі машин та ін.);

- образні (слайди, фото, малюнки);

- символічні (схеми, таблиці).

У візуалізованій лекції важливе: певна візуальна логіка і ритм подання матеріалу, його дозування, майстерність і стиль звернення викладача до аудиторії. Основні труднощі підготовки такої лекції – у розробці візуальних засобів та режисурі процесу читання лекції. Необхідно враховувати:

- рівень підготовки та освіченість аудиторії;

- професійну спрямованість;

- особливості конкретної теми.

Не будь-який матеріал підійде до такої форми лекції, так і не будь-яка дисципліна. Але елементи такої лекції можливі для будь-якого предмета.

Лекція удвох – цей різновид лекції є продовженням і розвитком проблемного викладу матеріалу в діалозі двох викладачів. Тут моделюються реальні ситуації обговорення теоретичних і практичних запитань двома спеціалістами. Наприклад, представниками двох різних наукових шкіл, теоретиком і практиком, прибічником і противником того чи іншого технічного рішення і т.д. Необхідно, щоб:

- діалог викладачів демонстрував культуру дискусії, спільне вирішення проблеми;

- втягував у обговорення студентів, спонукав їх задавати запитання, висловлювати свою точку зору.

Переваги такої лекції:

- актуалізація знань студентів, необхідних для розуміння діалогу та взяття участі у нім;

- створюється проблемна ситуація, розгортаються системи доказів та ін.;

- наявність двох джерел змушує порівнювати різні точки зору, робити вибір, приєднуватися до тієї чи іншої з них, розробити свою;

- виробляється наочне уявлення про культуру мовлення, культуру дискусії, способи ведення діалогу, спільного пошуку і прийняття рішення;

- виявляє професійність педагога, розкриваючи яскравіше і глибше його особистість.

Підготовка до лекції такого типу передбачає обговорення теоретичних запитань плану лекції ведучими, до яких є певні вимоги:

- у них має бути інтелектуальна особистісна сумісність;

- вони повинні володіти розвинутими комунікативними уміннями;

- вони повинні мати швидку реакцію та здатність до імпровізації.

Лекція із раніше запланованими помилками налаштована на:

- активізацію уваги студентів;

- розвиток їх мисленнєвої діяльності;

- формування умінь виступати в ролі експертів, рецензентів та ін.

Підготовка до такої лекції полягає в тому, щоб закласти в ній певну кількість помилок змістового, методичного, поведінкового характеру, їх список викладач приносить на лекцію та демонструє студентам у кінці. Підбираються найбільш типові помилки, які, зазвичай, не вставляються, а затушовуються. Завдання студентів полягає в тому, щоб у ході лекції відмітити помилки, фіксувати їх на полях і називати їх у кінці. На розбір помилок відводиться 10-15 хвилин. При цьому правильні відповіді називають і студенти, і викладач. Така лекція одночасно виконує стимулюючу, контрольну і діагностичну функції, допомагаючи діагностувати труднощі засвоєння попереднього матеріалу.

Лекція-прес-конференція.

Назвавши таку тему лекції, викладач просить студентів задавати йому письмово запитання по цій темі. Протягом 2-3 хвилин студенти формулюють найбільш цікаві їм запитання і передають викладачеві, який протягом 3-5 хвилин сортує запитання за їх змістом та розпочинає лекцію. Лекція викладається як зв’язний текст, у процесі викладу якого і формулюються відповіді на поставлені студентами запитання. У кінці лекції викладач проводить аналіз відповідей.

Таку лекцію можна проводити:

- на початку теми з метою виявити потреби, коло інтересів групи чи потоку, його (її) модель: установки, можливості;

- в середині, коли вона направлена на привернення уваги студентів на ключові моменти курсу і систематизацію знань;

- у кінці – для визначення перспектив розвитку засвоєного змісту.

 

Більш ефективними і корисними на сьогодні є лекції-роздуми. У такі лекції ставляться питання, розкриваються різні підходи їх розв’язання, висловлюються пропозиції, припущення. Студенти мають можливість стежити за ходом думок лектора й самі думати. Широко використовуються проблемні лекції, проблемне навчання ставить студента в позицію дослідника. Способи проблемної лекції:

- проблемний виклад. Викладач сам формулює проблему й сам розв’язує, тобто показує студентам шлях розв’язання;

- частково-пошуковий виклад. Цей спосіб допомагає поетапно і поступово вводити студентів в атмосферу самостійного пошуку й розв’язання окремих питань проблеми.