РОЗДІЛ 2.
ДИДАКТИКА (ТЕОРІЯ ОСВІТИ І НАВЧАННЯ)
ЛЕКЦІЯ 1
ПРЕДМЕТ ДИДАКТИКИ. СУТЬ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ
План лекції.
1. Предмет і категорії дидактики.
2. Сутність, функції процесу навчання.
3. Структура процесу навчання.
4. Структура діяльності вчителя в процесі навчання.
5. Етапи (ланки) внутрішнього процесу засвоєння учнями знань, умінь та навичок (структура процесу учіння).
6. Рушійні сили процесу навчання.
7. Діяльність учителя і учнів в різних видах навчання.
Предмет і категорії дидактики
Термін «дидактика» – грецького походження і означає вчити, пояснювати, доводити, а також – навчатися. Спочатку він означав практичну діяльність, а потім – поступово відокремлену науку про викладання-учіння. Ці види діяльності інтегрально взаємопов’язані сторони.
Сам термін «дидактика» вперше з’явився у назві головного твору Я. А. Коменського – видатного чеського педагога XVII ст. – «Велика дидактика», сутність якої автор визначав як «універсальне мистецтво навчання всьому всіх».
Дидактика - (від гр. didasсо – навчаю, звідси “дидаскал” – учитель) - це галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти і навчання людей.
(Термін розробляє теорію означає – обґрунтовує зміст освіти, досліджує закономірності, принципи, методи й організаційні форми ефективного навчання.)
Дидактика покликана дати відповіді на питання: для чого навчати учнів (мета навчання)? Чому навчати (зміст освіти)? Як навчати (принципи і методи навчання)? Де, коли і в яких організаційних умовах навчати (форми навчання)?
Предметом дидактики є загальні для всіх навчальних дисциплін закономірності процесу навчання. Особливості викладання окремих дисциплін є предметом дослідження предметних дидактик (методики викладання). Дидактика співвідноситься з предметними дидактиками, як теорія з практикою, а також як теорія з теорією, як дві взаємодіючі системи теоретичних знань галузі педагогіки. Але методика і дидактика мають спільний об'єкт наукового дослідження — процес навчання.
Перед дидактикою стоять основні завдання:
- розкриття сутності навчання і обґрунтування принципів його організації;
- визначення критеріїв відбору і способів структурування змісту освіти;
- обґрунтування шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів;
- розробка методів і технологій навчання та визначення умов їх ефективного застосування;
- удосконалення організаційних форм навчання.
Основними категоріями (поняттями) дидактики є: освіта, навчання, процес навчання, викладання, учіння, знання, уміння, навички.
Крім того, дидактика оперує такими поняттями, як: закономірності навчання, принципи навчання, функції навчання, види навчання, зміст освіти, методи і прийоми навчання, форми навчання.
Усі категорії дидактики знаходяться між собою в діалектичному взаємозв'язку і взаємообумовленості.
Ми вже розглядали категорію навчання — цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності.
Для того, щоб цілі навчання досягалися у відведений час, організовують процес навчання.
Процес навчання – це цілеспрямована, двостороння взаємодія вчителя і учня, у процесі якої здійснюється стимулювання і організація пізнавальної діяльності учнів з метою оволодіння ними системою наукових знань, формування умінь та навичок, забезпечення загального розвитку дитини, формування світогляду.
Навчальний процес – специфічний процес навчання в певному навчальному закладі.
Освіта – це процес і результат оволодіння людиною системою наукових знань, умінь та навичок, формування на їх основі світогляду, моральних якостей особистості, розвитку її творчих сил та здібностей.
Навчання як двобічний процес включає діяльність учителя (викладання) й діяльність учнів (учіння).
Під викладанням розуміють цілеспрямовану діяльність педагога у процесі навчання. що передбачає проектування, організацію та стимулювання пізнавальної діяльності учнів, спрямованої на засвоєння ними системи ЗУН (змісту освіти).
Учіння – навчально-пізнавальна діяльність учнів в процесі навчання, спрямована на оволодіння системою знань, умінь, навичок, у процесі якої відбувається розвиток і виховання особистості учня.
У широкому значенні — оволодіння соціальним досвідом з метою його використання в практиці
Знання — факти, відомості, наукові теорії, закони, поняття, системно закріплені у свідомості людини.
Виділяють такі види знань: основні терміни і поняття, без яких неможливо зрозуміти жодного тексту, жодного висловлювання; факти повсякденної дійсності та наукові факти, без знання яких неможливо зрозуміти закони науки, формувати переконання, доводити і обстоювати ідеї; основні закони науки, що розкривають зв’язки й відношення між різними об’єктами та явищами дійсності; теорії, що містять систему наукових знань про певну сукупність об’єктів, методи пояснення та передбачення явищ певної предметної галузі; знання про способи діяльності, методи пізнання й історії здобуття знань (методологічні знання); знання про норми ставлення до різних явищ життя (оцінні знання).
Виділені види знань поділяють на теоретичні й фактичні.
Теоретичні знання – поняття, системи понять, абстракції, теорії, гіпотези, закони, методи науки.
Фактичні знання – одиничні поняття (знаки, цифри, букви, географічні назви, історичні постаті, події).
Серед знань, що мають засвоїти учні у процесі навчання, особлива роль належить тим, які відображають способи діяльності і використовуються на практиці. Вони мають алгоритмічний характер (наприклад, знання про способи і порядок виконання арифметичних дій). У навчальних предметах вони оформлені у вигляді правил.
Уміння — володіння способами застосування засвоєних знань на практиці (знання в дії).
Передбачають використання набутих знань. Формування умінь відбувається в результаті складного процесу яке проходить кілька стадій: усвідомлення, оволодіння, використання.
Навички – автоматизовані, звичні, безпомилково виконувані дії по застосуванню знань на практиці (доведені до автоматизму уміння).
