Лекція 3-4. МЕТОДИ НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ У ВИЩІЙ ШКОЛІ (4 год.).
План:
1. Поняття методів навчання. Структура об’єкта методу навчання.
2. Класифікації методів навчання.
3. Інтерактивні методи навчання історїі.
4. Методи та технології інноваційного навчання історії у вищій школі.
Література:
Баханов К. Написані з власного погляду (перше покоління українських підручників: основні напрями модернізації) // Історія в школах України. - 2004. - № 5.
Бобильова С. До питання про шкільний і вузівський підручник із всесвітньої історії // Історія та правознавство. – 2005. – № 34-36.
Винник Р.Н., Мешкунов В.С. Учебное телевидение в вузе. – Киев-Одесса, 1989.
Вища освіта в Україні: Навчальний посібник / В.Г. Кремень, С.М. Ніколаєнко, М.Ф. Степко та ін.; за ред. В.Г. Кременя, С.М. Ніколаєнка. – Київ, 2005.
Гаврилів Б.М., Грабовецький В. Кабінет історії України в навчальному закладі (Методичні рекомендації). – Івано-Франківськ, 1992.
Гирич І. Нове бачення історії України в сучасних українських підручниках // Історія України. – 1999. –№ 25-28.
Дрібниця В. Електронний підручник – сучасний засіб навчання // Історія в школі. – 2004. - № 2.
Жданов С.А. Современные средства визуальной информации на вузовской лекции. –Киев, 1989.
Історична освіта і сучасність. Як викладати історію школярам і студентам / За ред. Б. Кубіс. – Київ, 2004.
Комаров В.О. Методика навчання історії в школі: Навчальний посібник для студентів історичної спеціальності педагогічних університетів. – Кривий Ріг, 2003.
Миронюк С. Використання технічних засобів навчання в теорії і практиці викладання історії // Історія в школі. – 2000. – № 2.
Петренко В.И. Экранные и звуковые пособия в учебном процессе вуза. - Киев-Донецк, 1986.
Пометун О. Методика викладання історії в школі / О.І. Пометун, Г.О. Фрейман. – Київ, 2006.
Судакова І.Є. Комп'ютерні технології навчання та їх вплив на психічні стани студента // Проблеми освіти: Науковий збірник / Кол. авт. – Київ, 2008. – Вип. 56.
Фоменко А. Деякі підходи до розробки і створення навчальних комп'ютерних програм (комп'ютерних посібників) з історії // Історія в школах України. – 2003. – № 1.
Черниш Л.І. Сучасні інформаційні технології як засіб модернізації вищої школи // Проблеми освіти: Науковий збірник / Кол. авт. – Київ, 2008. – Вип. 55.
Поняття методів навчання. Структура обєкта методу навчання.
Методи навчання мають дуже широку сферу застосування у галузі як професійної, так і непрофесійної педагогіки. Навчають і навчаються усі і завжди. При цьому свідомо або несвідомо застосовуються' найрізноманітніші методи навчання. Свідомо і цілеспрямовано це відбувається у навчальних закладах, у тому числі вищих. Методи навчання мають велику історію Метод навчання - багатоякісне і багатовимірне педагогічне явище. Визначаючи його, доцільно використовувати чимало дефініцій, бо ж багато сторін у розглядуваному предметі.
Щоб розкрити суть методів навчання, а також визначити, які закони діють у галузі методів навчання, необхідно піддати аналізу сам об"єкт розгляду. Пізнані нами закони і стануть знанням методів навчання конкретизованих у проблемах, застосовуваних на практиці. Ці закони поки що розкриті незначною мірою, через що педагогіка як наука і педагогічна практика конструюють свої уявлення про методи і прийоми переважно інтуїтивно – на основі емпіричних даних процесу навчання у вищій школі.
Складність питання полягає, очевидно, ще й у тому, що методи і проблеми навчання перебувають в опосередкованому зв’язку з законами через принципи і правила навчання. Логіка розглядуваного питання коже бути представлена у такий спосіб: пізнання законів процесу навчання –піднесення пізнаних законів до рангу науково-педагогічних дидактичних принципів і правил навчання у їх регулятивній функції – визначення методів і прийомів навчання. У цьому розумінні навчання визначення дидактичних методів є стійкішим, ніж завдання розкриття законів навчання. Для розкриття законів навчання досить проаналізувати динамічну структуру об"єкта дослідження і визначити функціональні залежності між структурними компонентами об"єкта. Останні й стануть основою для визначення діючих в об"єкті законів. Для визначення методів навчання необхідно, крім того, теоретично переосмислити відкриті закони в процесі їх застосування у педагогічній практиці.
Аналіз структури об’єкта методів навчання з метою виявлення постійно діючих у ньому зв'язків і застосування одержуваних знань про закони (закономірності) процесу навчання забезпечують ту чи іншу міру трансформації знань від рівня інтуїції до рівня теоретичного пізнання і принципів, і правил навчання. Особливістю аналізу об"єкта методів навчання є те, що при цьому об"єктом нашого пізнання стає сам процес людського пізнання. Рівень розгляду методів навчання передбачає виокремлення його формальної і змістової, зовнішньої і внутрішньої сторін, сутності й явища. Це має концептуальне значення, бо прийняття цієї концепції передбачає, в свою чергу, необхідність виявлення структурних елементів, їх звиязків і відношень, взаємодії у кожній з виокремлених сторін. З огляду на це ш тільки й зможемо вийти на відображення методів навчання як цілого у єдності його багатоякісних елементів і сторін.
У структурі обєкта методів навчання виокремлюються такі сторони, кожна з яких забезпечує певні функціональні залежності між компонентами об"єкта. З точки зору внутрішнього прояснення методів виокремлюються: розвиток змісту знання, що набувається; логіко-операціональна сторона мисленнєвої діяльності; пізнавальна діяльність тих, хто навчається, певного виду й рівня (репродуктивна, евристична, дослідницька); мотиваційно-стимулююча діяльність; діяльність навчаючих і тих, хто навчається, скерована на досягнення мети.
З точки зору зовнішнього прояву методів навчання виокремлюються наступні форми: словесно-слухові; словесно-зорова; навчально-практична;. педагогічні техніка і мистецтво.
Іншими словами, метод навчання виступає не тільки формою руху пізнавальної діяльності студентів, а й формою руху їх творчої діяльності, пов"язаної з управлінням пізнавальної діяльності студентів з боку викладачів і кафедр.
