Кочові народи на території України. Кіммерійці. Скіфи. Сармати. Антична цивілізація Північного Причорномор'я.

Бронзовий вік

(2 тис. років тому)

Людина навчилась виготовляти бронзу. Бронза — це сплав міді і олова. Бронза починає широко використовуватися. Поширюються вироби із штучно створеного сплаву. Розвивається бронзоливарне ремесло. Утворюються великі союзи племен. Посилюється майнове розшарування:

■ відбувається і суспільний поділ праці (суть: землеробство відокремлюється від скотарства)

■ Земля стає предметом купівлі продажу і зосереджується в руках окремих сімей. Так виникають земельні династії.

■ відбувається перехід від матріархату до патріархату.

а) головну роль у житті починає відігравати чоловік;

б) рід рахується по чоловічій лінії за схемою: Дідусь ® батько ®син.

Рис. Кочові племена на території України

 

Частими в цей період стають війни.

Причини: а) з метою пограбування;

б) щоб розширити територію племені;

в) заради кровної помсти.

Ті, що перемогли

Ø З'являється приватна власність.

Ø Активізуються торговельні відносини (обмін ® роль грошей виконує худоба).

Ø Удосконалюються мова і релігія.

Відомі пам'ятки: пам'ятки давньокам’яної катакомбної, зрубної культури та культур шнуркової кераміки.

Залізний вік

(кінець 2 тис. років - початок 1 тис. років тому)

На зміну добі бронзи приходить ранній залізний вік. Людина металургійним способом навчається (із болотної руди) виготовляти залізо. Залізо видобували з болотної та озерної руди за допомогою сиродутного способу.

 

Відбувається поглиблення суспільного поділу праці. Завершується розклад первіснообщинного ладу. Формується станово-класове суспільство. Україна була втягнута у велике переселення народів. Першими державними утвореннями на території України було державне об'єднання кімерійців і таврів.

Кімерійці - перші кочові, іраномовні племена вершників, що з'явилися в Україні, назва яких дійшла до нас з писемними джерелами. Гомер, розповідаючи у своїй поемі "Одіссея" про північне узбережжя Чорного моря, називає його "землею кімерійців". Це, напевно, і є найдавніша писемна згадка про Україну. Але нічого, крім назви людей, що населяли землі, які в ті часи вважалися похмурим краєм світу, Гомер не говорить про кімерійців. Давні автори вказували, що Північне Причорномор'я колись називалось Кімерією і була вона рабовласницькою державою, в якій влада належала цареві та рабовласницькій знаті. Кімерійці населяли територію України (межиріччя Дону й Дністра) з близько 1500 р. до н. е. аж до VII ст. до н. е. Трохи згодом, під натиском інших кочовиків зі сходу, вони відійшли до Малої Азії. Згодом вони змішалися з місцевим населенням. Можливо, частина кіммерійців залишилася в гірській частині Криму і стала предками таврів.

Вичерпний аналіз небагатьох наявних нині джерел схиляє істориків до цілого ряду висновків стосовно цих "споживачів кобилячого молока", як їх називали греки:

кіммерійці були першими в Україні скотарями, що перейшли до кочового способу життя;

вони опанували мистецтво їзди на конях і їхнє військо складалося з вершників;

завдяки контактам із майстерними оброблювачами металів на Кавказі вони започаткували в Україні добу заліза;

зростання ролі кінних воїнів зумовило занепад великих родів і виникнення військової знаті.

У VIІ столітті до н.е. хвиля численних скіфських племен витіснила кіммерійців з Причорномор'я, внаслідок чого Кімерія розпалася, а частина кіммерійців або поселилася у Південному Причорномор'ї, або мігрувала на Близький Схід, або була асимільована скіфами.

Скіфи (VII—III ст. до н. е.) — кочові іракомовні скотарі, що витіснили кіммерійців і розселилися між Доном і Дунаєм.

Територія розселення: від Азовського моря до Дунаю, від Чорного моря до Чернігівщини,Курщини, Воронежчини.

Суспільний устрій. Наприкінці УІ-У ст. до н. е. утворилася скіфська рабовласницька держава — Велика Скіфія. Вона являла собою союз племен на чолі з царем, влада якого передавалася у спадок. Цареві належала військова, судова, політична влада, він був верховним жерцем. Столицею Великої Скіфії було Кам'янське городище на Дніпрі (біля Нікополя). Територія держави ділилася на номи, очолювані призначеними ца-рем вождями. Основою суспільства у скіфів була сім'я; родовід вівся по чоловічій лінії. Поширеним було багатоженство. Тривалий час найважливіші питання розв'язували на радах (зборах) скіфів, проте з розвитком рабовласницьких відносин їхня роль втрачається.

Господарство. Писемні джерела розрізняють скіфів-скотарів (царських скіфів), скіфів-орачів (скіфів-землеробів).З заселенням Причорномор'я греками скіфи започаткували торгівлю з ними. В обмін на рабів, а також пшеницю, хутро, шкіру та іншу сировину греки продавали витвори мистецтва, вишукану кераміку, предмети розкоші.

Військова справа. Озброєння складалося з коротких і довгих мечів, списів, дротиків тощо; скіфи винайшли складний далекобійний лук. Тіло захищали панциром. Основу війська становила важкоозброєна кіннота. Скіфи були дуже войовничим народом, здійснювали походи на Ассирію, Сирію і ледь не дійшли до Єгипту, але єгипетський фараон відкупився від них. У 331 р. до н. е. скіфи перемогли військо Александра Македонського.

Релігія та мистецтво. Скіфи були язичниками; особливо поклонялися Арею, богові війни. Вірили в потойбічне життя, тому могили облаштовували як підземні житла: клали їжу, прикраси (пектораль), зброю, коней, а часом і жінку. Для знатних скіфів над могилою насипали курган, найвищими були кургани царів.

У мистецтві скіфів був поширений звіриний стиль — зображення стилізованих оленів, пантер, коней, птахів і риб, фантастичних грифонів.

УIII ст. до н. е. погіршується становище Скіфії:

клімат став більш посушливим;

природні ресурси збідніли внаслідок людської діяльності

До кінця III ст. до н. е. Велика Скіфія припинила своє існування: сарматські племена витіснили скіфів на захід (Болгарія, Румунія) та південь (Крим). У степовому Криму скіфи створили державу Мала Скіфія зі столицею в м. Неаполь поблизу сучасного Сімферополя.

Сармати (III ст. до н. е. — III ст. н. е.) — іраномовні племена, споріднені зі скіфами,

з'явилися з уральсько-поволзьких степів. Назва «сармат» означає «підперезаний мечем».

Територія розселення: Північне Причорномор'я.

Суспільний устрій. Жили племенами, кожне з яких малосвою назву (роксолани, алани, аорси тощо). Сарматами їх називали греки і римляни. У суспільному устрої сарматів зберігалися значні пережитки матріархату: жінка займала досить поважне становище і навіть могла володіти зброєю. Тому чимало дослідників вважають, що сарматські жінки були прототипами легендарних амазонок. Використовували рабську працю. Вважається, що державу сармати не створили.

Основні заняття. Кочове скотарство, полювання. На початку нової ери частина сарматів опанувала землеробство. Займалися ремеслами (ткацтво, гончарство, ковальство тощо).

Військова справа. Військо складалося з важкоозброєної піхоти та кінноти. Основні види наступальної зброї — луки, списи, мечі; мали панцирі, щити. Брали участь у війнах проти Риму.

Релігія та мистецтво. Обожнювали сили природи, мали культ богині-матері Астарти, покровительки коней. Вірили в очисну силу вогню. Особливою магією наділяли дзеркало.

Пам'ятки. Найвідоміший сарматський курган — Соколова Могила на Миколаївщині.

У IV ст. сармати були частково витіснені готами та гунами, частково асимільовані під час Великого переселення народів.

& СЛОВНИК!

Асиміляція —злиття одного народу з іншим (як правило, більшим і численним) шляхом засвоєння його мови, звичаїв тощо.

Висновок: І кіммерійці, і скіфи, і сармати були вихідцями з азійських степів. Вони

принесли на наші землі своєрідну культуру, а залишки іранських мов, якими вони користувалися, збереглися донині в топоніміці України.