Як «Національна доктрина розвитку освіти» визначає стратегію мовної освіти та національного виховання?

Освіта утверджує національну ідею, сприяє національній самоідентифікації, розвитку культури українського народу, оволодінню цінностями світової культури, загальнолюдськими надбаннями (стаття 3).

Національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета - виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури. Головними складовими національного виховання є громадянське та патріотичне виховання.

Стаття 4 зазначає, що у державі створюється система без­перервної мовної освіти, що забезпечує обов'язкове оволодіння громадянами України державною мовою, мож­ливість опановувати рідну (національну) і практично володіти хоча б однією іноземною мовою. Освіта сприяє розвитку високої мовної культури громадян, вихованню поваги до державної мови та мов національних меншин України, толерантності у ставленні до носіїв різних мов і культур.

Реалізація мовної стратегії здійснюється шляхом комплексного і послідовного впровадження просвітницьких, нормативно-правових, науково-методичних, роз’яснювальних заходів.

5. Освіта - рушійна сила розвитку громадянського суспільства. В умовах становлення в Україні громадянського суспільства, правової держави, демократичної політичної системи освіта має стати найважливішим чинником гуманізації суспільно-економічних відносин, формування нових життєвих орієнтирів особистості.

Передумовою утвердження розвинутого громадянського суспільства є підготовка освічених, моральних, мобільних, конструктивних і практичних людей, здатних до співпраці, міжкультурної взаємодії, які мають глибоке почуття відповідальності за долю країни, її соціально-економічне процвітання.

Освіта має активно сприяти формуванню нової ціннісної системи суспільства - відкритої, варіативної, духовно та культурно наповненої, толерантної, здатної забезпечити становлення громадянина і патріота, консолідувати суспільство на засадах пріоритету прав особистості, зменшення соціальної нерівності.

Держава сприяє становленню демократичної системи навчання та виховання.

Державна політика в галузі освіти спрямовується на посилення ролі органів місцевого самоврядування, активізацію участі батьків, піклувальних рад, меценатів, громадських організацій, фондів, засобів масової інформації у навчально-виховній, науково-методичній, економічній діяльності навчальних закладів, прогнозуванні їх розвитку, оцінці якості освітніх послуг.

6. Освіта і фізичне виховання — основа для забезпечення здоров’я громадян. Пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності. Це здійснюється шляхом розвитку валеологічної освіти, повноцінного медичного обслуговування, оптимізації режиму навчально-виховного процесу, створення екологічно сприятливого життєвого простору.

Держава разом із громадськістю сприяє збереженню здоров’я учасників навчально-виховного процесу, залученню їх до занять фізичною культурою і спортом, недопущенню будь-яких форм насильства в навчальних закладах, а також проведенню та впровадженню в практику результатів міжгалузевих наукових досліджень з проблем зміцнення здоров’я, організації медичної допомоги дітям, учням і студентам, якісному медичному обслуговуванню працівників освіти, пропаганді здорового способу життя та вихованню культури поведінки населення.

Фізичне виховання як невід’ємна складова освіти забезпечує можливість набуття кожною людиною необхідних науково обґрунтованих знань про здоров’я і засоби його зміцнення, про шляхи і методи протидії хворобам, про методики досягнення високої працездатності та тривалої творчої активності. В системі освіти держава забезпечує розвиток масового спорту як важливої складової виховання молоді.

7. Рівний доступ до здобуття якісної освіти. Для всіх громадян України незалежно від національності, статі, соціального походження та майнового стану, віросповідання, місця проживання та стану здоров’я забезпечується рівний доступ до якісної освіти. Реалізація зазначеного права передбачає прозорість, наступність системи освіти всіх рівнів, гнучке врахування демографічних, соціальних, економічних змін.

Морока навчальних закладів повинна задовольняти освітні потреби кожної людини відповідно до її інтересів, здібностей та потреб суспільства.

Модернізація системи освіти спрямована на забезпечення її якості відповідно до новітніх досягнень науки, культури і соціальної практики.

Якість освіти є національним пріоритетом і передумовою національної безпеки держави, додержання міжнародних норм і вимог законодавства України щодо реалізації права громадян на освіту.

Якість освіти визначається на основі державних стандартів освіти та оцінки громадськістю освітніх послуг. Держава постійно здійснює моніторинг якості освіти, забезпечує його прозорість, сприяє розвитку громадського контролю.

Рівний доступ до здобуття освіти забезпечується, зокрема, у вищій освіті шляхом:

♦ запровадження ефективної системи інформування громадськості про

можливості здобуття вищої освіти;

♦ створення умов для здобуття безоплатної вищої освіти на конкурсних

засадах у державних і комунальних навчаль­них закладах;

♦ удосконалення правових засад здобуття освіти за рахунок бюджетів

усіх рівнів та коштів юридичних і фізичних осіб;

♦ розширення можливостей здобуття вищої освіти шляхом

індивідуального кредитування;

♦ створення умов для здобуття вищої освіти дітьми-сиротами, дітьми,

позбавленими батьківського піклування, та дітьми-інвалідами;

♦ забезпечення високої якості вищої освіти та професійної мобільності

випускників вищих навчальних закладів на ринку праці шляхом

інтеграції вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації,

наукових установ та підприємств, запровадження гнучких освітніх

програм та інформаційних технологій навчання;

♦ додержання засад демократичності, прозорості та гласності у

формуванні контингенту студентів, у тому числі шляхом об’єктивного

тестування;

♦ створення умов для забезпечення навчання відповідно до потреб особистості та ринку праці.

8. Безперервність освіти, навчання протягом життя. 13. Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників. Основні положення цих статей «Національної доктрини розвитку освіти» висвітлені у відповідних розділах посібника.

9. Інформаційні технології в освіті. Пріоритетом розвитку освіти є впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, що забезпечують подальше удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві. Це досягається шляхом:

♦ забезпечення поступової інформатизації системи освіти, спрямованої на задоволення освітніх інформаційних і комунікаційних потреб учасників навчально-виховного процесу;

♦ запровадження дистанційного навчання із застосуван­ням у навчальному процесі та бібліотечній справі інформаційно -комунікаційних технологій поряд з традиційними засобами;

♦ розроблення індивідуальних модульних навчальних програм різних рівнів складності залежно від конкретних потреб, а також випуску електронних підручників;

♦ створення індустрії сучасних засобів навчання, що відповідають світовому науково-технічному рівню і є важливою передумовою реалізації ефективних стратегій досягнення цілей освіти.

Держава підтримує процес інформатизації освіти, застосування інформаційно-комунікаційних технологій у системі освіти; сприяє забезпеченню навчальних закладів комп'ютерами, сучасними засобами навчання, створенню глобальних інформаційно-освітніх мереж; забезпечує розвиток всеохоплюючої системи моніторингу якості освіти всіх рівнів.

12. Освіта і наука. Поєднання освіти і науки є умовою модернізації системи освіти, головним чинником її подальшого розвитку, що забезпечується:

♦ постійним збільшенням обсягів фінансування науки відповідно до потреб її випереджального розвитку;

♦ фундаменталізацією освіти, інтенсифікацією наукових досліджень у вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах Академії педагогічних наук України;

♦ розпитком освіти на основі новітніх наукових і технологічних досягнень;

♦ інноваційною освітньою діяльністю у навчальних за­кладах усіх типів, рівнів акредитації та форм власності;

♦ правовим захистом освітніх інновацій та результатів науково-педагогічної діяльності як інтелектуальної власності;

♦ запровадженням наукової експертизи державних стандартів освіти, підручників, інноваційних систем навчання та виховання;

залученням до наукової діяльності обдарованої учнівської та студентської молоді, педагогічних працівників;

♦ поглибленням співпраці та кооперації навчальних закладів і наукових установ, широким залученням до навчально-виховного процесу та дослідницької роботи в навчальних закладах учених Національної академії наук України та галузевих академій;

♦ створенням науково-інформаційного простору, насамперед для дітей та молоді, використанням для цього нових комунікаційно-інформаційних засобів;

♦ запровадженням цільових програм, що сприяють інтеграції освіти і науки;

♦ випереджальним розвитком педагогічної та психологічної науки, віднесенням їх до пріоритетних напрямів розвитку науки в Україні.

14. Соціальні гарантії учасників навчального процесу. Забезпечення умов для педагогічної, науково-педагогічної та наукової діяльності педагогічних і науково-педагогічних працівників, умов для навчання учнів і студентів, а також соціального захисту учасників навчально-виховного проце­су є найважливішим напрямом державної політики у галузі освіти. Громадянам, які навчаються, гарантується:

♦ захист життя, збереження здоров'я, фізичне виховання;

♦ регулярне безоплатне підвезення у сільській місцевості до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;

♦ пільговий проїзд студентів у громадському транспорті;

♦ надання адресної допомоги, академічних і соціальних стипендій;

♦ здійснення заходів щодо профілактики бездоглядності і правопорушень серед дітей, учнівської та студентської молоді, їх соціальної реабілітації у суспільстві;

♦ працевлаштування випускників, які навчалися за державним замовленням.

Держава поступово підвищує соціальні витрати па систему освіти, проведення активної соціальної політики.

Бюджетні ресурси спрямовуються на забезпечення першочергових соціальних видатків: на виплату заробітної плати та пенсій педагогічним і науково-педагогічним працівникам, стипендій, а також на соціальну підтримку учнів і студентів.

Держава сприяє розширенню застосування договірного регулювання умов оплати праці, додаткових соціальних гарантій на підставі положень генеральної, галузевої, регіональної угод, колективних договорів.

Держава, виходячи з можливостей бюджету і реальної економічної ситуації, сприяє забезпеченню для педагогічних і науково-педагогічних працівників:

♦ ефективного медичного обслуговування;

♦ встановлення і дотримання науково обґрунтованих норм навчального навантаження, тривалості робочого часу та основної щорічної відпустки;

♦ періодичного стажування в наукових центрах, навчальних закладах та па виробництві;

♦ диференціації оплати праці відповідно до рівня професіоналізму, кваліфікаційної категорії та педагогічного звання, наукового ступеня та вченого звання;

♦ встановлення педагогічним працівникам фіксованих доплат для придбання навчальної та науково-методичної літератури;

♦ виплати одноразової допомоги педагогічним працівникам, які призначаються на посаду вперше.

Держава створює умови для встановлення педагогічним працівникам пенсійного забезпечення на рівні 80-90% від їх заробітної плати.