Комерційні таємниці, враховуючи ноу-хау.

4. Захист від недобросовісної конкуренції [18, 25].

В. Базилевич вважає, що всі види власності на результати творчої інтелектуальної діяльності можна поділити на чотири великі групи:

1. Авторські і суміжні права. Об’єктами авторського і суміжних прав є:

Ø створені в результаті творчої інтелектуальної діяльності авторів літературні, наукові, художні твори;

Ø комп’ютерні програми та бази даних;

Ø виконавська діяльність, фонограми та відеограми;

Ø передачі теле- і радіомовлення.

2. Право промислової власності. Об’єктами права промислової власності є результати творчої діяльності в науково-технічній та виробничій сферах:

Ø винаходи – нові вирішення конкретних технічних проблем;

Ø промислові зразки – нові оригінальні художньо-конструкторські рішення виробу, що визначають його дизайн, естетичний вигляд, зовнішнє оформлення тощо;

Ø корисні моделі – нові, оригінальні конструкторські рішення певних пристроїв, тобто винаходи у сфері механіки;

Ø раціоналізаторські пропозиції – нові, корисні технічні рішення щодо вдосконалення техніки, що використовується, продукції, яка виробляється, способів управління, контролю тощо.

3. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу та продукції, що ними виробляється. Насамперед йдеться про:

Ø товарні знаки – умовне символічне позначення товарів;

Ø знаки обслуговування – умовне символічне позначення послуг, що надаються;

Ø фірмові найменування – назви, терміни, найменування, призначені для розрізнення виробників між собою;

Ø географічні зазначення – вказівки на походження товарів, послуг або найменування місця їхнього походження.

4. Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності. До них належать специфічні результати творчої розумової діяльності, які не охороняються авторським і суміжними правами, правом промислової власності тощо, зокрема такі:

Ø селекційні досягнення – нові сорти рослин, породи тварин;

Ø компонування інтегральних мікросхем – зафіксовані на матеріальних носіях просторово-геометричні розміщення сукупності елементів інтегральних мікросхем і зв’язків між ними;

Ø комерційні таємниці, ноу-хау – незахищена охоронними документами технічна, комерційна, адміністративна інформація, розголошення якої може завдати шкоди підприємству;

Ø захист від недобросовісної конкуренції [7, 131-133].

Долучаючись до дискусії, вважаємо, що структура права інтелектуальної власності має такий вигляд:

1. Авторське право та суміжні права, яким охороняються твори науки, літератури та мистецтва, виконання, фонограми та відеограми, передачі організацій мовлення.

2. Право промислової власності, до якого ми зараховуємо винаходи, корисні моделі та промислові зразки.

3. Засоби індивідуалізації учасників господарського обороту, серед яких виокремлюємо комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів та послуг), географічні зазначення (зазначення походження товару).

4. Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності, до яких відносимо наукові відкриття, раціоналізаторські пропозиції, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, селекційні досягнення та комерційні таємниці.

Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб’єктами права інтелектуальної власності є творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові або майнові права інтелектуальної власності [15, 141].

Термін «творець» у вказаній статті за своїм змістом є аналогічним терміну «автор об’єкта права інтелектуальної власності». Таким чином, творець (автор) – це фізична особа, творчою працею якої створюється об’єкт права інтелектуальної власності.

Загальні цивільно-правові вимоги до творців як суб’єктів права інтелектуальної власності як і взагалі до суб’єктів цивільно-правових відносин – це наявність у них право- та дієздатності. Між тим здатність до творчості не залежить від цивільної дієздатності:

а) для творчості досягнення певного юридично значущого віку не вимагається. Відповідно до ст. 31 ЦК України й малолітня особа (фізична особа, яка не досягла 14 років) має право самостійно здійснювати свої особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. А згідно зі ст. 32 ЦК України неповнолітня особа (фізична особа віком від 14 до 18 років) може самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Відтак, ці права можуть виникати у вказаних осіб, які є творцями, незалежно від віку. Діти можуть бути поетами, музикантами, співаками, художниками тощо і дитяча творчість так само породжує права інтелектуальної власності, як і творчість дорослих людей;

б) недієздатні особи зберігають та реалізують творчий потенціал і їх неможливо позбавити права на творчість. Проводяться виставки їх творів, наприклад, психоневрологічними лікарнями та іншими подібними закладами. Написані такими людьми картини користуються попитом і є підставою для досліджень з боку психіатрів і мистецтвознавців. Тобто природних прав такі люди не позбавляються. Інша річ – неможливість здійснення ними майнових прав інтелектуальної власності, які здійснюють їх опікуни;

в) суб’єктами права інтелектуальної власності, звичайно, є живі люди, але іноді дослідники стверджують про так звану фантомну правоздатність до творчості – коли ідея особи втілювалася в результат після її смерті із включенням автора ідеї до колективу співавторів. Наприклад, це має місце, коли учні видають після смерті свого учителя його роботу, яку він так і не спромігся видати за життя у вигляді монографії. Відомі випадки закінчення твору, початого за життя автора, або кінофільму з дубляжем актора, або мультфільму з відтворенням пародистом голосу улюбленого героя [16, 24-25].

З практичної точки зору всіх суб’єктів права інтелектуальної власності можна поділити на дві групи. До першої групи належать первинні суб’єкти, які набули право інтелектуальної власності в результаті створення об’єкта інтелектуальної власності або державної реєстрації прав на цей об’єкт. До цієї групи слід в першу чергу віднести автора (творця), оскільки саме його інтелектуальний, творчий потенціал є тим джерелом, з якого народжується об’єкт права інтелектуальної власності. Тому саме за автором (творцем) законодавець закріплює і визнає, за загальним правилом, весь обсяг особистих немайнових і майнових прав інтелектуальної власності, що складають зміст права інтелектуальної власності.

Спільна первинна належність майнових прав інтелектуальної власності можлива також у випадках, передбачених статтями 429, 430 ЦК. Особа, яка створила об’єкт інтелектуальної власності, і особа (як фізична, так і юридична), яка замовила створення цього об’єкта, є первинними спільними суб’єктами майнових прав (якщо інше не передбачено згодою сторін).

Друга група суб’єктів права інтелектуальної власності – це вторинні суб’єкти права інтелектуальної власності. Вони самі нічого не створюють, але на підставі закону або договору набувають у встановленому порядку майнових прав інтелектуальної власності й відповідно також визнаються суб’єктами права інтелектуальної власності.

Окремо варто виділити таких суб’єктів права інтелектуальної власності, як працівники, що створили об’єкти у зв’язку з виконанням трудового договору, та особи, які створили такі об’єкти за замовленням.

Результат творчої діяльності може бути створений не тільки одним автором, а й кількома. Такий вид співучасті у створенні цього результату прийнято називати співавторством. Воно може мати місце у будь-якому виді творчої діяльності.