Складові, функції та види контролю навчальної діяльності студентів

Лекція 11-12. ОСНОВНІ ФОРМИ КОНТРОЛЮ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

План:

1. Складові, функції та види контролю навчальної діяльності студентів.

2. Методи та форми контролю.

3. Системи оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів з історії.

Література:

Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Підручник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. - Київ, 2006.

Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. - Київ, 2005.

Зільберштейн А.І., Солдатова Т.Д. Проведення екзаменів та заліків у вищій школі. - Київ, 1979.

Карачун С. Модульно-рейтингова система навчання історії України у вузах І-ІІ рівня акредитації //. Історія в школі.-2001.-№2.

Котляр Ю.В., Рагулін В.Я., Шевченко Н.В. Студент у Вузі: Методичні рекомендації по організації навчальної і самостійної роботи студентів. - Миколаїв-Одеса, 2002.

Рябова В. Теоретичні засади модульного підходу в освіті // Освіта. - 2006. - № 16.

Сікорський П.І. Кредитно-модульна технологія навчання: Навчальний посібник. - Київ, 2004.

13. Степанищев А.Т. Методический справочник учителя истории. - Москва, 2000.

Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. - Київ, 2006.

Складові, функції та види контролю навчальної діяльності студентів

Важливою складовою навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі є контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Без нього неможливо правильно і чітко організувати навчальний процес, забезпечити його ефективність. Перевірка і оцінювання знань студентів сприяють активізації їх пізнавальної діяльності, ґрунтовному засвоєнню знань, формуванню професійних умінь і навичок.

 

Контроль як дидактичний засіб управління навчанням спрямований на забезпечення ефективності формування знань, умінь і навичок, використання їх на практиці, стимулювання навчальної діяльності студентів, формування у них прагнення до самоосвіти.

Цільове призначення контролю наступне:

– перевіряти глибину та якість набутих студентами знань, умінь та навичок, ступінь проявлення самостійності та творчості студентів при вирішенні теоретичних та практичних завдань, їх методологічну підготовку;

– сприяти повторенню та закріпленню знань, умінь та навичок, з'ясуванню студентами сутності явищ, процесів, закономірностей, що вивчаються;

– слугувати джерелом інформації про успіхи та пробіли у теоретичній та практичній підготовці студентів;

– стимулювати навчальну діяльність студентів, активізувати його пізнавальні зусилля та енергію.

Головною метою контролю є визначення якості засвоєння студентами навчального матеріалу, ступеня відповідності умінь і навичок цілям і завданням навчального предмета. У процесі навчання він дає змогу виявити готовність студентів до сприймання, усвідомлення і засвоєння нових знань; отримати інформацію про характер самостійної роботи у процесі навчання; визначити ефективність організаційних форм, методів і засобів навчання; з'ясувати ступінь правильності, обсягу, глибини засвоєння студентами знань, умінь і навичок.

Складовими контролю за навчальною діяльністю студентів-істориків є: перевірка (виявлення рівня знань, умінь і навичок); оцінювання (вимірювання рівня знань, умінь і навичок); облік (фіксація результатів у вигляді оцінок у журналі, заліковій книжці, екзаменаційній відомості).

Контроль виконує такі функції:

– освітню (навчальну): сприяння вдосконаленню знань студентів;

– діагностичну: виявлення знань, умінь і навичок студентів, а також наявних у них недоліків, з'ясування шляхів їх усунення;

– стимулюючу: схвалення успіхів сприяє розвитку у молодої людини мотивів до навчання, до кращих результатів;

– розвивальну: розвиток у студентів вміння аналізувати і синтезувати, порівнювати й узагальнювати, абстрагувати й конкретизувати, а також уваги, уяви, пам'яті тощо;

– управлінську (прогностично-методичну): у процесі контролю визначається стан успішності студентів, що дає змогу запобігти проблемам у навчанні;

– виховну: очікування перевірки спонукає студента регулярно готуватися до занять; сприяє формуванню почуття відповідальності;

– оцінювальну: передбачає зіставлення виявленого рівня знань, умінь і навичок з вимогами навчальної програми, що забезпечує об'єктивне оцінювання;

– самооцінювальну: студенти в процесі навчання розвивають уміння самостійно оцінювати власні можливості, не­доліки та проблеми, що є важливою складовою самоактуалізації особистості.

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів, за М.Фіцулою, є ефективним за умови дотримання педагогами певних вимог:

– індивідуальний підхід (передбачає виявлення знань, умінь і навичок кожного студента, його успіхів, невдач; рівня самостійності у пізнавальному процесі, характеру труднощів; використання додаткових запитань під час опи­тування слабших студентів тощо);

– систематичність контролю (виявляється у спонуканні студентів до постійної підготовки до занять; у систематичному опитуванні у формі міні-завдань; в особливій увазі до слабших, заохоченні їх до пізнавальної діяльності на всіх етапах заняття тощо);

– необхідність володіти достатньою кількістю даних для оцінювання знань, що означає врахування змісту відповіді студента на запитання, доповнень до відповідей інших студентів на поточному або попередніх заняттях тощо;

– оцінки тільки за фактичні знання; оцінка не має залежати від ставлення викладача до студента; її обов'язково слід мотивувати, аби запобігти невдоволенню осіб, схильних до переоцінки своїх знань;

– єдність вимог викладачів до оцінювання знань студентів, що передбачає врахування ними державних стандартів з підготовки спеціалістів; вимоги до аналізу й оцінювання мають бути єдиними і відповідати кваліфікаційним характеристикам, чинним навчальним планам і програмам, сприяючи посиленню особистої відповідальності студентів за якість своєї навчальної праці; дотримання цієї вимоги дозволяє уникнути надмірної вимогливості чи поблажливості в оцінюванні знань студентів;

– оптимізацію контролю знань студентів (передбачає таку методику контролю, яка потребує мінімальних затрат часу і зусиль викладача і студентів для отримання необхідних відомостей);

– гласність контролю (полягає в ознайомленні студентів з результатами перевірки рівня знань, обґрунтуванні виставленої оцінки, переваг чи недоліків відповіді);

– всебічність контролю (передбачає перевірку і оціню­вання теоретичних знань, здатності застосовувати на практиці уміння та навички, здобуті під час навчання);

– тематична спрямованість контролю (обов'язкове визначення, які саме розділи програми, тема, вид знань, умінь і навичок підлягають оцінюванню);

– дотримання етичних норм (полягає у вірі викладача в можливість студентів навчатися, вмінні переконати їх у цьому; у допомозі в подоланні труднощів, дотриманні педагогічного такту, відчуття міри в заохоченні та покаранні тощо);

– професійна спрямованість контролю (сприяє підвищенню мотивації навчально-пізнавальної діяльності студентів – майбутніх фахівців).

Важливо розуміти, що контроль повинен допомогти кожному студенту пізнати себе, повірити у власні сили, реалізувати свої знання, уміння і навички, а не пригнічувати його пізнавальну і відтворювальну можливість.

 

Навчальна діяльність студентів контролюється впродовж усього періоду навчання. Контроль розподіляється на поточний (міжсесійний) та підсумковий — у період заліково-екзаменаційної сесії, що проводиться наприкінці кожного семестру.

Міжсесійний контроль полягає у контролюванні навчального процесу в період між сесіями. Йдеться про попередню, поточну і тематичну перевірку.

Попередню перевірку здійснюють з метою виявлення рівня підготовленості студентів до навчання залежно від етапу навчання і місця проведення контролю. Наприклад, на початку навчального року з метою встановлення рівня знань студентів; перед вивченням нового розділу для визначення питань, що потребують повторення; у процесі підготовки студентів до практичних чи лабораторних робіт, до роботи над історичними джерелами тощо.

Поточна перевірка має на меті отримання даних про рівень знань студентів і якість навчально-пізнавальної діяльності на навчальних заняттях. 8 огляду на отриману інформацію проводиться необхідне коригування навчальної діяльності студентів, що особливо важливо для стимулювання їх самостійної роботи. Поточна перевірка здійснюється у межах чинних форм організації навчання у вищій школі: на лекціях, семінарах, практичних і лабораторних роботах, колоквіумах і консультаціях.

Тематична перевірка передбачає виявлення й оцінювання засвоєних на попередніх заняттях знань з певної теми. Здійснюється вона на семінарських, лабораторних і практичних заняттях, колоквіумах та консультаціях. Основним її завданням є створення передумов для сприйняття студентами всієї теми. Цей вид контролю дає змогу усунути елементи випадковості при підсумковому оцінюванні.

У цілому, міжсесійний контроль сприяє виробленню в студентів уміння аналізувати свою працю, дає змогу викладачеві своєчасно виявляти відстаючих, організовувати індивідуальні заняття для добре, підготовлених студентів. Дані міжсесійного контролю використовують при внесенні змін у навчальний матеріал, у зміст консультацій, індивідуальної роботи зі студентами, контрольних робіт, колоквіумів.

Підсумковий контроль має на меті перевірку рівня засвоєння знань, умінь і навичок студентів за тривалий період навчання - семестр, рік, на час завершення курсу навчання і спрямований на виявлення системи знань студентів. Виокремлюють семестровий контроль і державну атестацію.

Семестровий контроль згідно з «Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» проводиться як семестровий іспит (форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр); диференційований залік (форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни на підставі результатів виконання індивідуальних завдань); семестровий залік (форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студентом навчального матеріалу на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях). Студента допускають до семестрового контролю з конкретної навчальної дисципліни, якщо він виконав усі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр з цієї дисципліни.

Відповідно до кредитно-модульної системи підсумкова (загальна) оцінка з навчальної дисципліни є сумою рейтингових оцінок (балів), одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності. Підсумкова оцінка формується як середнє арифметичне із проміжних оцінок за змістові модулі або визначається на основі середньої оцінки за змістові модулі та проведення додаткового підсумкового тестування (наприклад, кваліфікаційний екзамен з предмета).

Державна атестація студентів історичної спеціальності здійснюється державною екзаменаційною (кваліфікаційною) комісією після завершення навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні або якомусь його етапі з метою встановлення фактичної відповідності рівня підготовки вимогам освітньої (кваліфікаційної) характеристики.

Студенти, які закінчують вищий навчальний заклад, складають державні іспити і захищають кваліфікаційні (дипломні) роботи. Державний іспит є комплексною перевіркою знань студентів з дисциплін, передбачених навчальним планом, за білетами, складеними відповідно до навчальних програм, та за методикою, визначеною вищим навчальним закладом.

До складання державних іспитів і захисту дипломних робіт допускають студентів, які повністю виконали навчальний план. Складання державних іспитів і захист дипломних робіт проводиться на відкритому засіданні державної комісії. Результати захисту дипломних робіт і складання державних іспитів визначають оцінками «відмінно», «добре», «задовільно» і «незадовільно».

Студенту, який захистив дипломну роботу, склав державні іспити згідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідний освітній рівень (кваліфікація), видається державний документ про освіту (кваліфікацію). Студенту, який отримав підсумкові оцінки «відмінно» не менш як за 75% усіх навчальних дисциплін та індивідуальних завдань, передбачених навчальним планом, а з інших навчальних дисциплін та індивідуальних завдань - оцінки «добре», склав державні іспити з оцінками «відмінно», захистив дипломну роботу з оцінкою «відмінно», а також виявив себе в науковій (творчій) роботі, що підтверджується рекомендацією кафедри, видається документ про освіту (кваліфікацію) з відзнакою.

Отже, контроль як дидактичний засіб управління навчанням спрямований на забезпечення ефективності формування знань, умінь і навичок, використання їх на практиці, стимулювання навчальної діяльності студентів, формування у них прагнення до самоосвіти.

Складовими контролю за навчальною діяльністю студентів-істориків є: перевірка (виявлення рівня знань, умінь і навичок); оцінювання (вимірювання рівня знань, умінь і навичок); облік (фіксація результатів у вигляді оцінок у журналі, заліковій книжці, екзаменаційній відомості).

Контроль виконує наступні важливі функції: освітню, діагностичну, стимулюючу, розвивальну, управлінську, виховну, оцінювальну, самооцінювальну.

Навчальна діяльність студентів контролюється впродовж усього періоду навчання. Контроль розподіляється на поточний та підсумковий. Підсумковий контроль має на меті перевірку рівня засвоєння знань, умінь і навичок студентів за тривалий період навчання - семестр, рік, на час завершення курсу навчання і спрямований на виявлення системи знань студентів. Зокрема, виокремлюють семестровий контроль і державну атестацію.

Якість здійснення функцій і дотримання вимог контролю значною мірою залежить від системи, в якій вони відбувають­ся. Система контролю повинна насамперед відповідати системі і структурі вивчення кожного навчального предмета, організації навчального процесу загалом. Зміст навчання визначається навчальними програмами тематично, а сам процес навчання має поетапний характер, тому і система перевірки знань має ґрунтуватися на принципі тематичності і здійснюватися у тій логічній системі, в якій ведеться викладання.

Методи та форми контролю

Для ефективної перевірки рівня засвоєння студентами знань, умінь та навичок з навчальної дисципліни використовують різні методи і форми контролю.

Найпоширенішими методами контролю є: усний, письмовий, тестовий, графічний, програмований контроль, практична перевірка, методи самоконтролю і самооцінки.

Усний контроль (усне опитування) передбачає таку послідовність: формулювання завдань з урахуванням специфіки предмета і вимог навчальної програми; підготовка студентів до викладу знань; коригування викладених у процесі відповіді знань; аналіз і оцінювання відповіді. Здійснюють його на семінарських, практичних і лабораторних заняттях, лекціях, консультаціях, колоквіумах.

За рівнем пізнавальної активності запитання для перевірки можуть бути: репродуктивними, реконструктивними, творчими; за актуальністю - основні, додаткові й допоміжні. Усі запитання мають бути чіткими, зрозумілими і посильними.

Метою письмового контролю є з'ясування (в письмовій формі) ступеню оволодіння студентів знаннями, вміннями та навичками з предмета, визначення їх правильності, усвідомленості, вміння застосувати знання на практиці. Перевагою письмової перевірки є те, що за короткий термін вдається скласти уявлення про знання багатьох студентів, результати перевірки зберігаються і є змога з'ясувати неточності у відповідях. Проте вона потребує чимало часу для читання робіт, часто призводить до зниження грамотності студентів, оскільки викладачі не висувають вимог щодо орфографії.

Письмова перевірка може здійснюватися у різних формах: контрольна робота, диктант (термінологічний, хронологічний), твір на історичну тематику тощо. Письмові завдання можуть бути запропоновані викладачем для виконання самостійно (позааудиторно).

Тестовий контроль (англ. test - випробування, дослід) проводять для визначення рівня сформованості знань і вмінь з навчальної дисципліни. Виокремлюють тести відкритої форми (із вільно конструйованими відповідями) і тести закритої форми (із запропонованими відповідями).

Тестовий контроль використовують з метою актуалізації знань перед викладанням нової теми, виведенням підсумкових оцінок, на групових заняттях, на заліку чи іспиті, а також перед практичними і лабораторними роботами. Тести можуть слугувати засобом внутрішнього контролю для визначення рівнів успішності окремих груп студентів, порівняльної характеристики різних форм і методів викладання.

Такий вид контролю ставить перед усіма студентами однакові вимоги, унеможливлює випадковість в оцінюванні, знань, стимулює студентів до самоконтролю. Однак тест заохочує до механічного запам'ятовування, а не до роботи думки.

Графічний контроль. Сутність його полягає у створенні студентом узагальненої наочної моделі, яка відтворює відношення, взаємозв'язки певних історичних явищ або їх сукупності. Наочна модель - це графічне зображення діаграми, схеми, таблиці (наприклад, схема історичної битви, нанесені на контурні карти певні історичні об'єкти). Графічна перевірка може бути самостійним методом контролю або органічним елементом усної чи письмової перевірки.

Програмований контроль реалізується шляхом пред'явлення усім студентам стандартних вимог, що забезпечується використанням однакових за кількістю і складністю контрольних запитань. При цьому аналіз відповіді, виведення оцінки можуть здійснюватися за допомогою індивідуальних автоматизованих засобів.

Практичну перевірку застосовують з історичних дисциплін, які передбачають оволодіння системою практичних професійних умінь та навичок, і здійснюють під час проведення практичних і лабораторних занять, у процесі проходження різних видів виробничої практики. Така перевірка дає змогу виявити, якою мірою студент усвідомив теоретичні основи цих дій.

Метод самоконтролю. Його суттю є усвідомлене регулювання студентом своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим завданням, нормам. Мета самоконтролю - запобігання помилкам і виправляння їх.

Метод самооцінки передбачає критичне ставлення студента до своїх можливостей, об'єктивне оцінювання досягнутих результатів.

Для формування здатності до самоконтролю і самооцінки викладач має мотивувати виставлену оцінку, пропонувати студентові самому оцінити свою відповідь. Дієвим засобом є й організація взаємоконтролю, рецензування відповідей товаришів. Важливо при цьому ознайомити студентів з нормами і критеріями оцінювання знань.

Розглянуті методи перевірки знань, умінь і навичок можуть бути використані під час звичайних форм організації навчального процесу (лекції, семінарські, практичні і лабораторні заняття) і на спеціально організованих з цією метою заходах (колоквіуми, захист курсових та дипломних робіт, заліки та іспити).

 

Під час навчальних занять у вищому навчальному закладі використовують індивідуальну та фронтальну перевірки знань, умінь і навичок студентів, а також підсумкові форми контролю.

Індивідуальна перевірка стосується конкретних студентів і має на меті з'ясування рівня засвоєння студентом певних історичних знань, умінь і навичок, рівня формування про­фесійних рис. Наприклад, індивідуальне опитування передбачає розгорнуту відповідь студента на оцінку. Іншим студентам у цей час можна запропонувати виправляти помилки, доповнювати і рецензувати відповідь їхнього товариша.

Фронтальна перевірка. Ця форма контролю спрямована на з'ясування рівня засвоєння студентами навчального історичного матеріалу за порівняно короткий час. Вона передбачає короткі відповіді з місця на короткі запитання (усна співбесіда за матеріалами розглянутої теми на початку нової лекції з оцінюванням відповідей студентів) або письмову роботу на початку чи в кінці лекції (10-15 хв.). Фронтальний безмашинний стандартизований контроль знань студентів за кількома темами лекційного курсу (5-20 хв.) здійснюється найчастіше на початку семінарських, практичних чи лабораторних занять.

Ефективною формою перевірки знань, умінь і навичок студентів є консультації. Хоча вони виконують специфічну функцію, однак при цьому сприяють нагромадженню необхідної для оцінювання інформації. Існує два види консультацій з контрольними функціями: консультації, на яких викладач перевіряє конспекти історичних джерел, самостійну роботу над допоміжною літературою, допомагає студентам оформлювати необхідні узагальнення, і консультації, на яких студенти відпрацьовують пропущені лекції, семінарські заняття тощо.

Поширеною формою перевірки знань, умінь і навичок студентів є колоквіуми. Колоквіуми виконують подвійне завдання: сприяють вивченню навчального історичного матеріалу і є формою контролю за його засвоєнням; проводяться як співбесіди з окремих питань, визначених викладачем заздалегідь.

З дисциплін, з яких робочим навчальним планом не передбачено залік або екзамен, атестація здійснюється на підставі поточних оцінок і виставляється в журнал роботи академічної групи.

Поточний контроль навчальних досягнень студентів здійснюється під час проведення практичних, лабораторних, семінарських та індивідуальних занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи.

Завданням поточного контролю є систематична перевірка розуміння та засвоєння програмового матеріалу, виконання практичних, лабораторних робіт, складання конспекту, написання звіту, реферату, здатності публічно чи письмово представляти певний матеріал.

Виконання студентом завдань поточного контролю є обов'язковим етапом вивчення навчальної дисципліни. Об'єктом поточного контролю знань студентів є: участь в обговоренні питань на семінарах; результати виконання лабораторних та практичних робіт; якість опрацювання завдань для самостійного вивчення; підготовка рефератів та їх презентація; участь у студентських конференціях, гуртках, наукових конкурсах та олімпіадах; виконання студентом модульних завдань (модульний контроль).

Форма проведення поточного контролю визначається відповідною кафедрою. Результати поточного контролю фіксуються в журналі академічної групи за шкалою університету. Результати поточного контролю знань студентів враховуються при виставленні оцінки за заліковий кредит.

Дієвою формою проведення проміжного контролю є модульна контрольна робота (МКР). Оцінка з модульної контрольної роботи - це складова підсумкового оцінювання засвоєння студентом теоретичного і практичного матеріалу з певної частини дисципліни у заліковому кредиті. Модульний контроль може проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання або розв'язання виробничих ситуацій (кейсів) тощо.

Модульна контрольна робота проводиться відповідно до графіка навчального процесу на останньому практичному занятті семестрового модуля або після кількох змістових модулів. Оцінка з модульної контрольної роботи не перескладається. Викладач обов'язково інформує студента про результати МКР. Якщо МКР проводилася в усній формі або у вигляді творчого конкурсу, оцінка повідомляється студенту в той же день, якщо у письмовій формі чи у формі тестування - не пізніше 2-х днів після проведення.

Результати модульної контрольної роботи виставляються в академічний журнал за шкалою університету.

Кількість модульних контрольних робіт залежить від кількості кредитів даної навчальної дисципліни і унормо­вується таким чином:

Кількість кредитів	Кількість модульних контрольних робіт
до 2-х кредитів	1 модульна контрольна робота
від 2-х до 4-х кредитів	2 модульні контрольні роботи
понад 4 кредити	не більше 3-х модульних контрольних робіт

 

У разі невиконання певних завдань поточного контролю з об'єктивних причин, студенти мають право, за дозволом декана, скласти їх до останнього семінарського (практичного, лабораторного) заняття. Час та порядок складання визначає викладач.

До форм підсумкових контролю відносять заліки, іспити, курсові і дипломні роботи, державні іспити.

Завданням підсумкового контролю є перевірка глибини засвоєння студентом програмового матеріалу дисципліни, логіки та взаємозв'язків між окремими її розділами, здатність творчого використання набутих знань, уміння сформувати своє ставлення до певної проблеми, що випливає зі змісту дисципліни тощо.

Заліки є підсумковою формою перевірки результатів виконання студентами практичних, лабораторних робіт, засвоєння матеріалу семінарських занять, результатів практики, їх нерідко проводять як співбесіди без білетів і оцінок. Якщо студент якісно і систематично працював протягом семестру, викладач може поставити йому залік «автоматично».

Іспити - це форма підсумкового контролю засвоєння студентами теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр. Перелік та зміст екзаменаційних завдань, критерії їх оцінювання визначаються кафедрою та включаються до робочої програми дисципліни й доводяться до студентів на початку семестру. З огляду на специфіку навчального предмета і рівень підготовленості студентів можна практикувати іспити без білетів, з «відкритим підручником» з метою перевірки уміння швидко знайти необхідну інформацію, користуватися додатковою літературою, навчальними посібниками тощо. Іспит-автомат часто практикується викладачами щодо студентів-відмінників, які серйозно і систематично працюють протягом вивчення курсу.

Результати екзамену чи заліку оформлюються у відомості та заліковій кредитній книжці студента за національною шкалою та за шкалою ECTS. У залікову книжку записується лише позитивна оцінка.

Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни є сумою рейтингових балів, одержаних за певні форми навчальної діяльності: поточний та підсумковий контроль.

Форма проведення екзамену (усна, письмова, тестування, творчий чи професійний конкурс) та критерії оцінювання визначаються кафедрами за погодженням з деканом факультету.

У день проведення екзамену (заліку) викладач особисто отримує в деканаті екзаменаційну (залікову) відомість. Після проведення екзамену заповнює її та повертає в деканат: усний екзамен – відомість повертається в той же день; письмовий, тестування – не пізніше 2-х днів після його проведення.

Підсумкова оцінка фіксується в екзаменаційній відомості, заліково-кредитній книжці та навчальній картці студента за національною та європейською системою оцінювання.

У разі отримання незадовільної підсумкової оцінки за заліковий кредит студент повинен перескласти екзамен у встановленому порядку. Студентам, які одержали під час сесії не більше двох незадовільних оцінок, дозволяється ліквідувати академзаборгованість до початку наступного семестру. Повторне складання екзамену з кожної дисципліни дозволяється двічі: перший раз викладачеві, другий – комісії.

Для обов'язкового повторного курсу студентам встановлюються такі терміни: після зимової сесії – до 10 березня; після літньої сесії – до 10 вересня. Студент, який одержав під час сесії три і більше незадовільних оцінок, відраховується з університету. З дозволу першого проректора за поданням деканів факультетів у виключному порядку окремим студентам можуть встановлюватись індивідуальні терміни складання сесії.

Безпосередній контроль за ходом проведення сесії здійснюють декани факультетів. Залікова книжка за кожний семестр закривається підписом декана та печаткою факультету. Виправлення підсумкової оцінки в екзаменаційній відомості, заліковій кредитній книжці, навчальній картці студента з будь-яких обставин не дозволяється.

Курсові роботи студенти захищають на засіданнях кафедр або перед спеціально створеними комісіями. Захист курсових робіт сприяє зростанню самостійності студентів у науковій роботі, формуванню їх як майбутніх спеціалістів. Дипломна (магістерська) робота як форма перевірки має свої особливості. Випускник досліджує і узагальнює певну наукову проблему. Ця форма контролю педагогічно цінна тим, що випускник має можливість отримати важливий інтелектуально-практичний досвід для завершення свого формування як спеціаліста-історика.

Державні іспити є перевіркою підготовки випускника і його формування як фахівця. Методика ведення державного іспиту сприяє виконанню завдання завершального контролю.

Таким чином, для ефективної перевірки рівня засвоєння студентами знань, умінь та навичок з навчальної дисципліни використовують різні методи і форми контролю. Найпоширенішими методами контролю є: усний, письмовий, тестовий, графічний, програмований контроль, практична перевірка, методи самоконтролю і самооцінки.

Під час навчальних занять у вищому навчальному закладі використовують індивідуальну та фронтальну форми перевірки знань, умінь і навичок студентів, а також підсумкові форми контролю. Досить ефективною формою перевірки знань, умінь і навичок студентів є консультації. Хоча вони виконують специфічну функцію, однак у цілому сприяють нагромадженню необхідної для оцінювання інформації.

Ефективність використання методів і форм контролю знань, умінь та навичок студентів залежить від їх вдалого вибору і умілого застосування педагогами.