| Стадія життєвого циклу | Інвестиційна стратегія |
| Народження | Забезпечення достатнього обсягу основного капіталу і початкових капітальних інвестицій |
| Дитинство | Завершення формування капіталу та здійснення капітальних інвестицій |
| Юність | Розширення діяльності за рахунок розмаїття інвестиційного портфеля |
| Рання зрілість | Істотне розширення інвестиційного портфеля |
| Кінцева зрілість | Розширення фінансового інвестування |
| Старіння | Формування інвестиційного портфеля, що дозволяє зберегти наявні позиції |
| Відродження | Диверсифікованість інвестиційного портфеля |
Ефективність розробленої інвестиційної стратегії підприємство має оцінити за такими критеріями:
· погодженість інвестиційної стратегії із загальною стратегією економічного розвитку підприємства.
· внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії;
· погодженість інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем;
· реалізація інвестиційної стратегії з врахуванням наявного ресурсного потенціалу;
· прийнятність рівня ризику, пов’язаного з інвестиційною стратегією;
· результативність інвестиційної стратегії.
У процесі реалізації своєї мети управління інвестиціями підприємства спрямовано на рішення зазначених нижче основних завдань.
1. Забезпечення достатньої інвестиційної підтримки високих темпів розвитку операційної діяльності підприємства. Це завдання реалізується шляхом визначення потреби в обсягах інвестування для рішення стратегічних цілей розвитку операційної діяльності підприємства на окремих його етапах; забезпечення високих темпів розширеного відтворення необоротних операційних активів; формування ефективної й збалансованої інвестиційної програми підприємства на майбутній період.
2. Забезпечення максимальної дохідності (прибутковості) окремих реальних й фінансових інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства в цілому за умов передбаченого рівня інвестиційного ризику. Максимізація прибутковості інвестицій досягається за рахунок вибору підприємством найбільш ефективних (за показником чистого інвестиційного прибутку) інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування. Вирішуючи це завдання, необхідно мати на увазі, що максимізація рівня дохідності (чистого інвестиційного прибутку) досягається, як правило, при істотному зростанні рівня інвестиційних ризиків, оскільки між цими двома показниками існує прямий зв'язок. Тому максимізація рівня дохідності (прибутковості) інвестицій повинна забезпечуватися у межах припустимого інвестиційного ризику, конкретний рівень якого встановлюється власниками або менеджерами підприємства з урахуванням менталітету їх інвестиційної поведінки (відношення до ступеня ризику при здійсненні інвестиційної діяльності).
3. Забезпечення мінімізації інвестиційного ризику окремих реальних й фінансових інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства в цілому за умов передбаченого рівня їх дохідності (прибутковості). Якщо рівень дохідності (прибутковості) інвестицій заданий або спланований заздалегідь, важливим завданням є зниження рівня інвестиційного ризику окремих видів інвестицій та інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) у цілому, що забезпечують досягнення цієї дохідності (прибутковості). Така мінімізація рівня інвестиційного ризику може бути забезпечена шляхом диверсифікації інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування; запобігання окремим видам інвестиційних ризиків і їх передачі партнерам по інвестиційній діяльності; ефективними формами їх внутрішнього й зовнішнього страхування.
4. Забезпечення оптимальної ліквідності інвестицій і можливостей швидкого реінвестування капіталу при змінах зовнішніх і внутрішніх умов здійснення інвестиційної діяльності. Мінливий інвестиційний клімат країни, зміна кон'юнктури інвестиційного ринку в цілому або його окремих сегментів, зміна стратегічних цілей розвитку або фінансового потенціалу підприємства можуть призвести до зниження очікуваного рівня дохідності (прибутковості) окремих інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування. У зв'язку з цим важливу роль здобуває своєчасне реінвестування капіталу в найбільш дохідні (прибуткові) об'єкти інвестування, що забезпечують необхідний рівень ефективності інвестиційної діяльності в цілому.
5. Забезпечення формування достатнього обсягу інвестиційних ресурсів відповідно до прогнозних обсягів інвестиційної діяльності. Це завдання вирішується шляхом збалансування обсягу інвестиційних ресурсів, які залучаються у всіх їх формах (грошовій, товарній, нематеріальній) із прогнозними обсягами інвестиційної діяльності підприємства у сфері реального й фінансового інвестування. Важливу роль у реалізації цього завдання відіграє обґрунтування схем фінансування окремих реальних проектів і оптимізація структури джерел залучення капіталу для здійснення інвестиційної діяльності підприємства в цілому, а також розробка системи заходів щодо залучення різних форм капіталу, що інвестується, із передбачених джерел.
6. Пошук шляхів прискорення реалізації діючої інвестиційної програми підприємства. Намічені до реалізації інвестовані проекти, що входять до складу інвестиційної програми підприємства, повинні виконуватися якнайшвидше виходячи з наступних мотивів: насамперед високі темпи реалізації кожного інвестиційного проекту сприяють прискоренню економічного розвитку підприємства в цілому; крім того, чим швидше реалізується той або інший інвестиційний проект, тим швидше починає формуватися додатковий чистий грошовий потік підприємства у вигляді чистого інвестиційного прибутку й амортизаційних відрахувань; прискорення реалізації інвестиційної програми підприємства скорочує строки використання кредитних ресурсів (зокрема по тих інвестиційних проектах, які фінансуються із залученням позикового каптану); нарешті, швидка реалізація інвестиційних проектів, що входять до складу інвестиційної програми підприємства, сприяє зниженню рівня інвестиційних ризиків, що генеруються зміною кон'юнктури інвестиційного ринку, погіршенням інвестиційного клімату в країні, інфляцією й іншими факторами.
7. Забезпечення фінансової рівноваги підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості й платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку. Вона є однією з найважливіших умов здійснення підприємством ефективної інвестиційної діяльності.
Завдання, поставлені підприємством, є основою визначення його інвестиційних потреб. Схематично інвестиційні потреби підприємства можна представити таким чином (рис. 8.1)
| Підтримки наявних виробництв: - фінансування оборотних коштів; - виконання боргових зобов’язань |
   Капітал необхідний для зростання і розвитку
| початку нових проектів / Створення нових підприємств |
будь-якого бізнесу може
  бути використаний для:
| Розширення / модернізації існуючих виробництв: - капітальні інвестиції; - збільшення потреби в оборотних коштах |
| Поглинання інших компаній |
Рис. 8.1 Інвестиційні потреби підприємства
Підприємства повинні прагнути до підтримки чи поліпшення своїх конкурентних позицій, для цього необхідний пошук перспективних інвестиційних напрямів.
Інвестиційна політика - частина загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у виборі й реалізації найбільш ефективних форм його реальних і фінансових інвестицій з метою забезпечення високих темпів розвитку й постійного зростання його ринкової вартості.
Розробка загальної інвестиційної політики підприємства охоплює зазначені нижче основні етапи.
1. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства у попередньому періоді. Основною метою такого аналізу є всебічна оцінка внутрішнього інвестиційного потенціалу підприємства й ефективності його інвестиційної діяльності.
2. Дослідження і врахування умов зовнішнього інвестиційного середовища й кон'юнктури інвестиційного ринку. У процесі такого дослідження вивчаються правові умови інвестиційної діяльності в цілому й у розрізі окремих форм інвестування ("інвестиційний клімат"); аналізуються поточна кон'юнктура інвестиційного ринку й фактори, що її визначають; прогнозується найближча кон'юнктура інвестиційного ринку в розрізі його окремих сегментів, пов'язаних з діяльністю підприємства.
3. Врахування стратегічних цілей розвитку підприємства, що забезпечуються його майбутньою інвестиційною діяльністю.
4. Вибір політики формування інвестиційних ресурсів підприємства.
Консервативна політика формування інвестиційних ресурсів орієнтується переважно на власні внутрішні джерела їх залучення.
Помірна політика формування інвестиційних ресурсів орієнтується на цільову структуру капіталу по підприємству в цілому, що визначена як стратегічний цільовий норматив його фінансового розвитку. Така цільова структура капіталу визначається на основі механізму фінансового левериджу й урівноважує показники темпів розвитку підприємства і його фінансової безпеки приблизно на середньогалузевому рівні.
Агресивна політика формування інвестиційних ресурсів орієнтована переважно на позикові джерела їх залучення. При такій політиці висока інвестиційна активність підприємства супроводжується генеруванням ризику втрати фінансової стійкості у процесі інвестиційної діяльності.
5. Обґрунтування типу інвестиційної політики за цілями вкладення капіталу з врахуванням ризикових переваг.
6. Формування інвестиційної політики підприємства по основних напрямах інвестування. На цьому етапі формування інвестиційної політики підприємства визначається співвідношення обсягів реального й фінансового інвестування в процесі його майбутньої інвестиційної діяльності.
7. Формування інвестиційної політики підприємства в галузевому розрізі.
8. Формування інвестиційної політики підприємства у регіональному розрізі.
9. Взаємозв’язок основних напрямків інвестиційної політики підприємства.
