Лекции.Орг


Поиск:




Політика залучення позикових засобів




 

Позиковий капітал, що використовується підприємством, характеризує в сукупності об'єм його фінансових зобов'язань (загальну суму боргу). Ці фінансові зобов'язання в сучасній господарській практиці диференціюються таким чином:

1. Довгострокові фінансові зобов'язання. До них відносяться всі форми позикового капіталу, що функціонує на підприємстві, з терміном його використання більш одного року. Основними формами цих зобов'язань є довгострокові кредити банків і довгострокові позикові засоби (заборгованість по податковому кредиту; заборгованість по емітованих облігаціях; заборгованість по фінансовій допомозі, наданій на поворотній основі і тому подібне), термін погашення яких ще не наступив або не погашені в передбачений термін.

2. Короткострокові фінансові зобов'язання. До них відносяться всі форми залученого позикового капіталу з терміном його використання до одного року. Основними формами цих зобов'язань є короткострокові кредити банків і короткострокові позикові засоби (як передбачені до погашення в майбутньому періоді, так і не погашені у встановлений термін), різні форми кредиторської заборгованості підприємства (по товарах, роботах і послугах; по виданих векселях; по отриманих авансах; по розрахунках з бюджетом і позабюджетними фондами; по оплаті праці; з дочірніми підприємствами; з іншими кредиторами) і інші короткострокові фінансові зобов'язання.

В процесі розвитку підприємства у міру погашення його фінансових зобов'язань виникає потреба в залученні нових позикових засобів. Джерела і форми залучення позикових засобів підприємством вельми різні.

Управління залученням позикових засобів - є цілеспрямованим процесом їх формування з різних джерел і в різних формах відповідно до потреб підприємства в позиковому капіталі на різних етапах його розвитку. Різноманіття задач, що вирішуються в процесі цього управління, визначає необхідність розробки спеціальної фінансової політики в цій області на підприємствах, що використовують значний об'єм позикового капіталу.

Політика залучення позикових засобів представляє собою частину загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позикового капіталу з різних джерел у відповідності з потребами розвитку підприємства.

Процес формування політики залучення підприємством позикових засобів включає наступні основні етапи.

1. Аналіз залучення і використання позикових засобів і попередньому періоді. Метою такого аналізу є виявлення об'єму, складу і форм залучення позикових засобів підприємством, а також оцінка ефективності їх використання.

На першому етапі аналізу вивчається динаміка загального об'єму залучення позикових засобів в даному періоді; темпи цієї динаміки зіставляються з темпами приросту суми власних фінансових ресурсів, об'ємів операційної і інвестиційної діяльності, загальної суми активів підприємства.

На другому етапі аналізу визначаються основні форми залучення позикових засобів, аналізуються в динаміці питома вага сформованих фінансового кредиту, товарного кредиту і внутрішньої кредиторської заборгованості в загальній сумі позикових коштів, що використовуються підприємством.

На третьому етапі аналізу визначається співвідношення об'ємів використовуваних підприємством позикових засобів за періодом їх залучення. У цих цілях проводиться відповідне групування позикового капіталу, що використовується, за цією ознакою, вивчається динаміка співвідношення коротко- і довгострокових позикових засобів підприємства і їх відповідність об'єму оборотних і необоротних активів.

На четвертій стадії аналізу вивчається склад конкретних кредиторів підприємства і умови надання ними різних форм фінансового і товарного (комерційного) кредитів. Ці умови аналізуються з позицій їх відповідності кон'юнктурі фінансового і товарного ринків.

На п'ятій стадії аналізу вивчається ефективність використання позикових засобів в цілому і окремих їх форм на підприємстві. З цією метою використовуються показники оборотності і рентабельності позикового капіталу. Перша група цих показників зіставляється в процесі аналізу з середнім періодом обороту власного капіталу.

Результати проведеного аналізу служать основою оцінки доцільності використання позикових засобів на підприємстві в об'ємах, що склалися, і формах.

2. Визначення цілей залучення позикових засобів в майбутньому періоді. Ці засоби залучаються підприємством на цільовій основі, що є одним з умов подальшого ефективного їх використання. Основними цілями залучення позикових засобів підприємствами є:

а) поповнення необхідного об'єму постійної частини активів. В даний час більшість підприємств, що здійснюють виробничу діяльність, не мають можливості фінансувати повністю цю частину оборотних активів за рахунок власного капіталу. Значна частина цього фінансування здійснюється за рахунок позикових засобів;

б) забезпечення формування змінної частини оборотних активів. Яку б модель фінансування активів не використало підприємство, у всіх випадках змінна частина оборотних активів частково або повністю фінансується за рахунок позикових засобів;

в) формування недостатнього об'єму інвестиційних ресурсів. Метою залучення позикових засобів в цьому випадку виступає необхідність прискорення реалізації окремих реальних проектів підприємства (нове будівництво, реконструкція, модернізація); оновлення основних засобів (фінансовий лізинг) і тому подібне.

г) забезпечення соціально-побутових потреб своїх робітників.

д) інші тимчасові потреби.

3. Визначення граничного об'єму залучення позикових засобів. Максимальний об'єм цього залучення диктується двома основними умовами:

а) граничним ефектом фінансового лівериджу. Оскільки об'єм власних фінансових ресурсів формується на попередньому етапі, загальна сума власного капіталу, що використовується може бути визначена заздалегідь. По відношенню до неї розраховується коефіцієнт фінансового лівериджу (коефіцієнт фінансування), при якому його ефект буде максимальним. З урахуванням суми власного капіталу в майбутньому періоді і розрахованого коефіцієнта фінансового лівериджу обчислюється граничний об'єм позикових засобів, що забезпечує ефективне використання власного капіталу;

б) забезпеченням достатньої фінансової стійкості підприємства. Вона повинна оцінюватися не тільки з позицій самого підприємства, але і з позицій можливих його кредиторів, що забезпечить згодом зниження вартості залучення позикових засобів.

З урахуванням цих вимог підприємство встановлює ліміт використання позикових засобів в своїй господарській діяльності.

4. Оцінка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел. Така оцінка проводиться в розрізі різних форм позикового капіталу, що залучається підприємством із зовнішніх і внутрішніх джерел. Результати такої оцінки служать основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел залучення позикових засобів, що забезпечують задоволення потреб підприємства в позиковому капіталі.

5. Визначення співвідношення об'єму позикових засобів, що залучаються на коротко- і довгостроковій основі. Розрахунок потреби в об'ємах коротко- і довгострокових позикових засобів ґрунтується на цілях їх використання в майбутньому періоді. На довгостроковий період (понад 1 рік) позикові засоби залучаються, як правило, для розширення об'єму власних основних засобів і формування недостатнього об'єму інвестиційних ресурсів (хоча при консервативному підході до фінансування активів позикові засоби на довгостроковій основі залучаються і для забезпечення формування оборотного капіталу). На короткостроковий період позикові засоби залучаються для всіх інших цілей їх використання.

6. Визначення форм залучення позикових засобів. Ці форми диференціюються в розрізі фінансового кредиту; товарного (комерційного) кредиту; інших форм. Вибір форм залучення позикових засобів підприємство здійснює виходячи з цілей і специфіки своєї господарської діяльності.

7. Визначення складу основних кредиторів. Цей склад визначається формами залучення позикових засобів. Основними кредиторами підприємства є зазвичай його постійні постачальники, з якими встановлені тривалі комерційні зв'язки, також комерційний банк, що здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

8. Формування ефективних умов залучення кредитів. До найважливіших з цих умов відносяться: а) термін надання кредиту; б) ставка відсотка за кредит; в) умови виплати суми відсотка; г) умови виплати суми основного боргу; д) інші умови, пов'язані з отриманням кредиту.

9. Забезпечення ефективного використання кредитів. Критерієм такої ефективності виступають показники оборотності і рентабельності позикового капіталу.

10. Забезпечення своєчасних розрахунків по отриманих кредитах. З метою цього забезпечення по найбільш крупним кредитам може заздалегідь резервуватися спеціальний повернений фонд. Платежі по обслуговуванню кредитів включаються в платіжний календар і контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності.

На підприємствах, що залучають великий об'єм позикових засобів у формі фінансового і товарного (комерційного) кредиту, загальна політика залучення позикових засобів може бути деталізована потім в розрізі вказаних форм кредиту.

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-11-12; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 513 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Большинство людей упускают появившуюся возможность, потому что она бывает одета в комбинезон и с виду напоминает работу © Томас Эдисон
==> читать все изречения...

838 - | 655 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.012 с.