Об'єкт міжнародних правовідносин

Я

к у випадку із суб'єктами правових відносин, існує різне бачення об'єкта міжнародних правовідносин. Одні фахівці права (О. К. Стальгевич, Ю. К. Толстой та ін.) гадають, що об'єкт права та об'єкт правовідносин — це одне й те саме. Інші (Ф. 1. Кожевніков, Д. Б. Левін та ін.) вважають об'єктом міжнародного права міжнародні відно­сини, а об'єктом міжнародно-правових відносин — тери­торію, дії, утримання від дій, природні багатства конти­нентального шельфу, об'єкти, які запустили в космічний простір та ін.

Досить значна кількість фахівців міжнародного права категоричні в тому, що об'єкт права і об'єкт правовідно­син — різні поняття. Об'єктом конкретних правовідносин, вважають вони, є не суспільні відносини, а конкретні блага (політичні, матеріальні, духовні, особисті тощо), з приводу яких склалися суб'єктивні права та обов'язки суб'єктів.

Блага — це все те, з приводу чого суб'єкт вступає у відносини з метою їх досягнення або відокремлення від них. Саме відносини (а не блага) регулює право через визначення прав та обов'язків суб'єкта. Отже, у право­відносинах в одне ціле об'єднуються суб'єкти права, обо­в'язки та відносини між суб'єктами. Якщо сюди додати матеріальні блага, то необхідно їх об'єднати (зв'язати) хоча б з якимось одним елементом, інакше вони не мо­жуть стосуватися правовідносин як властивий їм еле­мент. Очевидно, що єдиним елементом, з яким, хоч і те­оретично, можна допустити такий зв'язок, — це суб'єкт правовідносин. Але відносини типу «суб'єкт — право­відносини — благо» (матеріальне чи нематеріальне) не є соціальними відносинами і правом не впорядковуються. З матеріальними благами право має взагалі опосеред-

кований зв'язок (через суб'єктів). А все те, що має опо­середковане відношення до права, є таким і для його компонента — правовідносин. Отже, матеріальні і нема­теріальні блага не можуть бути складовими елементами правовідносин.

Об'єктом правовідносин можуть бути тільки суспільні відносини. Під час переходу від норми права до право­відносин не змінюється об'єкт правового регулювання, він лише конкретизується: із загальних суспільних відно­син, які можуть бути врегульовані правом, виокремлю­ються конкретні відносини між конкретними суб'єкта­ми. Ці відносини базуються на правах та обов'язках заз­начених суб'єктів. Різниця між об'єктом міжнародного права (система міжнародних відносин) та об'єктом між­народних правовідносин (чітко визначені міжнародні від­носини) криється в обсязі відносин, що підлягають регу­люванню, у ступені їх індивідуалізації. Оскільки право­відносини є засобом реалізації норми міжнародного пра­ва, засобом впливу норми на об'єкт, то не можна гово­рити про різні об'єкти або зміну об'єкта в процесі міжна­родно-правового регулювання.

Втім, подібну логіку доведення використовують і ті автори, які вважають, що об'єктом міжнародних право­відносин є матеріальні і нематеріальні блага, бо вони, на їхню думку, є об'єктом міжнародного права у цілому (В. М. Шуршалов, М. О. Захаров та ін.).

Відсутність загальновизнаного погляду на об'єкт міжнародного права безпосередньо впливає на досяг­нення або відсутність таких в аналізі проблеми об'єкта міжнародних правовідносин. Крім названих поглядів на об'єкт міжнародних правовідносин, можна вказати ще й на такі: а) зобов'язання, що випливають із правових норм (Дж. Старк, Л. Оппенгейм та ін.); б) всі сторони державної діяльності (С. А. Котляревський, П. Лабанд та ін.); в) влада, населення і територія (М. О. Захаров); г) сукупність позитивних і негативних дій суб'єктів між­народного права (А. Л. Байков); д) все те, що стосуєть­ся міжнародних відносин (Ф. Мартене, Л. Шаланд, Р. Філлімор та ін.); є) сила природи, сила людей і сила суспільства (М. М. Коркунов); є) інтереси держав (О. М. Горовцев, М. О. Таубе, П. Є. Казанський та ін.) тощо.

Глава XIV Міжнародні правовідносини

Юридичні факти і міжнародні правовідносини

 

Юридичні факти і міжнародні правовідносини

В

иникнення, зміна і припи­нення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків у міжнародному праві пов'язані з певними життєвими обставинами та умовами, з певними юридичними фактами. Отже, юридичні факти — це зов­нішні для правовідносин елементи, які дають змогу вста­новити, коли такого роду правові зв'язки виникають і припиняються — і взагалі, чи є вони можливими і за яких обставин.

Спільний для міжнародного та внутрішньодержавного права юридичний факт ще не означає, що виникнуть то­тожні правові наслідки. Один і той самий юридичний факт в одній правовій системі може сприяти виникненню правовідносин, а в іншій — зміні або припиненню відпо­відних правовідносин.

Зміна або припинення міжнародних правовідносин без того, щоб настав нормативно передбачений юридич­ний факт, може привести до порушення динаміки роз­витку міжнародних відносин у цілому, до невиконання конкретних зобов'язань (наприклад, денонсація міжна­родного договору, коли одна держава сповна скористала­ся власними суб'єктивними правами).

Юридичними фактами, які породжують міжнарод­но-правові відносини, можуть бути як індивідуальні, так і колективні дії суб'єктів міжнародного права, певні події.

Іноді юридичні факти приводять лише до виникнення певних суб'єктивних прав та обов'язків суб'єкта міжна­родного права без завершального формування їх у право­відносини. А саме формування відповідних правовідносин відбувається на підставі інших юридичних фактів. Прий­няття держави до міжнародної організації, як правило, породжує її суб'єктивне право бути обраною до керівних органів організації. Але саме такі правовідносини скла­дуться після факту обрання. Отже, факт прийняття (всту­пу) держави до міжнародної організації не був таким, що породжує правовідносини здійснення функцій члена ке-

рівного органу, останні формуються на основі такого юридичного факту, як обрання до керівного органу.

Але й факт прийняття до міжнародної організації не є таким, який можна вважати юридично не значущим для правовідносин здійснення функцій члена керівного органу. Він засвідчив абстрактну можливість, суб'єктив­не право суб'єкта міжнародного права. Отже, не всі правовідносини утворюються на підставі певного (од­ного) юридичного факту. Для більшості необхідна ціла низка юридичних фактів. Така ж умова часто необхідна для припинення певних правовідносин, тобто щоб від­бувся не один, а низка юридичних фактів. Наприклад, для виключення зі складу членів Ради Європи необхід­на спеціальна доповідь відповідного комітету, підтрим­ка її щонайменше двома комітетами, чергове засідання Парламентської Асамблеї, внесення конкретного про­екту резолюції, відповідне голосування, припинення ак­редитації парламентської делегації та ін. Відсутність хо­ча б одного з указаних юридичних фактів веде до не­можливості припинення правовідносин членства у цій організації.

Для правових наслідків у міжнародному праві розріз­няють юридичні факти, що ведуть до утворення, зміни або припинення міжнародних правовідносин; позитивно і негативно впливають на правовідносини; такі, що зале­жать від волі суб'єкта міжнародного права і подій; факти одноразової, багаторазової і тривалої дії.

В системі юридичних актів, які впливають на утво­рення, зміну або припинення правовідносин, виокрем­люють: акти односторонньої дії (визнання держави, роз­рив дипломатичних відносин, оголошення персоною non grata, застереження до міжнародних договорів, де­нонсація, нотифікація, протест та ін.); двосторонні і ба­гатосторонні акти (підписання, ратифікація міжнарод­ного договору, рішення міжнародних організацій та ін.); події, ситуації, становища (революції, війни, rebus sic standibus та ін.).

Юридичними фактами можуть бути і неправомірні дії, які породжують правоохоронні правовідносини міжнарод­ної відповідальності.

Глава XIV Міжнародні правовідносини

РЕКОМЕНДОВАНА

ЛІТЕРА ТУРА ___ж,,„„_^

Международное право / Отв. ред. Г. В. Игнатенко, О. И. Тиунов.

М, 1999.

Мовчан А. П.

Международный правопорядок. М., 1996.

Рубанов А. А.

Вопросы теории международных межправовых отношений //

Сов. государство и право. 1991. № 10.

Соколов В. А.

Теоретические вопросы межгосударственных правоотношений.

Красноярск, 1988.

Шуршалов В. М.

Международные правоотношения. М., 1971.