Система періодичного обліку запасів

Залишок товару “Люкс” на кінець місяця за даними інвентаризації = 19 одиниць.

Метод ФІФО

Залишок товару, в тому числі:

4 од. × $11 = $44;

15 од. × $12= $180;

Разом $224

Собівартість реалізованих товарів:

$100 + $132 + $180 - $224 = $188.

Метод ЛІФО

Залишок на кінець місяця:

9 од. × $11 = $99;

10 од. × $10= $100;

Разом $119

Собівартість реалізованих товарів:

($100 + $132 + $180) - $199 = $213.

Метод середньозваженої оцінки

Залишок на кінець місяця.

Середньозважена ціна = ( $100 + $132 + $180): (10 + 12 +15) =

= $412:37 = $11,135;

19 од. × $11,135 = $212

собівартість реалізованих товарів = $412 - $212 = $200.

Таблиця 7.1

Вплив на прибуток різних методів оцінки запасів

Система періодичного обліку запасів), дол.

№	Показник	Ідентифікована собівартість	FIFO	LIFO	Середньозважена ціна, дол.
1.	Продажі (18 одиниць)
2.	Залишок на початок місяця
3.	Придбано
4.	Залишок на кінець місяця
5.	Собівартість реалізованих товарів
6.	Валовий прибуток
7.	Операційні витрати
8.	Прибуток до оподаткування
9.	Податок на прибуток (30%)
10.	Чистий прибуток

Система постійного обліку запасів

Метод середньозваженої оцінки

20.11

(10 × $10) + (12 × $11): 22 = $232: 22 = $10,5.

Видаток: 8 одиниць × 10,5 = $84.

28.11

(14 × $10,5) + (15 × $12): 29 = $327: 29 = $11,3.

Видаток: 10 одиниць × 11,3 = $113.

Залишок на кінець місяця: $232 - $84 + $180 - $113 = $215.

Метод ФІФО

Видаток

20.11. 8 одиниць × 10 = $80;

28.11. 2 одиниці × $10 = $20;

-//- 8 одиниць × $11 = $88;

Разом: $188.

Залишок на кінець місяця:

10 +27 – 18 = 19 одиниць.

в тому числі:

4 одиниці × $11 = $44;

15 одиниць × $12 = $180;

Разом: $224.

Метод ЛІФО

Видаток

20.11. 8 одиниць × $11 = $88;

28.11. 10 одиниці × $12 = $120;

Разом: $208.

Залишок на кінець місяця – 19 одиниць:

5 одиниць × $12 = $60;

4 одиниці × $11 = $44;

10 одиниць × $10 = $100.

Разом: $204.

Як висновок, зазначимо, що різні методи оцінки дають різні результати щодо собівартості списаних на виробництво чи на реалізацію матеріалів (товарів) та їх залишку на кінець звітного періоду. Звідси – методи оцінки суттєво впливають на витрати і на фінансові результати діяльності підприємства. Ясно, що держава повинна регулювати це питання.

Фірми самостійно обирають для себе методи оцінки товарно-матеріальних запасів. вибір залежить насамперед від ринкової кон’юнктури. Якщо визналась тенденція до зростання цін на товари чи на матеріали, то фірми надають переваги методові ЛІФО. В період значних інфляцій процесів держава може на певний час заборонити застосування цього методу оцінки. І, навпаки, якщо є тенденція до зниження цін, то підприємства надають перевагу методові ФІФО. Найменш ризикованим є метод середньозваженої собівартості.

Разом з тим підприємства повинні дотримуватись загальноприйнятого принципу обліку – постійності облікової політики. Це стосується і застосування методів оцінки запасів. Прийняті методи оцінки запасів не повинні змінюватись впродовж року чи більшого періоду, а їх зміна повинна мати обґрунтування. Про це обов’язково зазначається в додатках чи пояснювальній записці до річної фінансової звітності.

Згідно із загальноприйнятими принципами обліку, складські запаси відображаються в балансі за собівартістю або за ринковими цінами на момент складання балансу, якщо ринкова ціна нижча за собівартість.

Цей принцип зветься “Принципом меншої вартості”. Отже, в балансі складські запаси відображаються за меншою (нижчою) з цих двох оцінок.

Якщо ринкова ціна нижча за собівартість запасів, тоді підприємство повинно відобразити в обліку витрати (збитки) від знецінення.

Під ринковою ціною розуміють ціну заміщення, тобто ціну, за якою підприємство змогло б купити ті самі матеріали (товари) у тих самих постачальників. При цьому, при переоцінці запасів приймається чиста вартість реалізації, тобто ринкова ціна за мінусом очікуваних витрат на реалізацію.

Зниження ринкових цін може відбуватися з двох причин:

1) Пряме зниження цін на аналогічні товари на ринку.

2) Зниження ціни реалізації через фізичне псування, пошкодження, застарілість товарів.

В останньому випадку ринкова ціна – це ціна можливої реалізації пошкоджених або застарілих товарів. Вона може бути нижчою за собівартість.

Існує три методи оцінки складських запасів за правилом мінімальної (нижчої) оцінки: