Тема 9. Облік фінансових вкладень та Консолідована звітність

МСБО 40 визначає обліковий підхід щодо інвестиційної нерухомості та відповідні вимоги до розкриття інформації. Цей стандарт замінює попередні вимоги стандарту 25 “Облік інвестицій”.

Фінансові вкладення – це інвестиції однієї компанії в цінні папери іншої. Сукупність різних цінних паперів, якими володіє інвестор називають “портфелем інвестицій”.

Окремі підприємства здійснюють інвестиції з метою: 1) збереження і примноження тимчасово вільних коштів; 2) інші тримають інвестиції в якості засобів збереження резервного капіталу. Для деяких підприємств інвестиційна діяльність є значним елементом фінансових операцій, тому оцінка діяльності підприємств значною мірою може залежать від відображення в обліку результатів інвестиційної діяльності.

Відповідно МСФЗ 25 “Облік інвестицій” інвестиції визнаються як актив, яким володіє підприємство з метою збільшення матеріальних цінностей за допомогою отримання прибутку (відсотки, роялті, дивіденди тощо) і збільшення вартості основного капіталу чи іншого прибутку підприємства-інвестора.

Інвестиції розподіляються на:

1) короткострокові (поточні);

2) довгострокові.

Короткострокові інвестиції – інвестиції підприємства в ринкові цінні папери, що легко реалізуються з метою розміщення тимчасово вільних коштів терміном менше одного року (чи операційного циклу).

В різних країнах до складу короткострокових інвестицій включають різні види цінних паперів. МСФЗ їх не специфікують, даючи загальне визначення їх легкій реалізації протягом одного року.

До короткострокових інвестицій відносять:

1) Комерційні папери – зобов’язання великих комерційних компаній, що не мають спеціального забезпечення і випускаються терміном від 30 до 270 днів.

2) Казначейські векселі – короткострокові зобов’язання уряду, які розповсюджуються казначейством шляхом конкурентних торгів терміном 91 та 182 дні, періодично випускають векселі на 9 місяців та 1 рік;

3) Акцептовані банком векселі – простий вексель в торговій угоді між двома контрагентами, акцептований банком;

4) Цінні папери закладів – зобов’язання різних управлінь Федерального Уряду, що гарантуються агентствами, що їх випускають (Федеральне управління житлового будівництва США, Державна національна асоціація іпотечного кредиту);

5) Депозитні сертифікати – свідоцтва про тимчасовий внесок до банку, на який нараховується визначений відсоток;

6) Євродолари – доларові депозити США в іноземних банках. Внесок складає від 100 тис. дол., ставка відсотка не регулюється банком;

7) Ринкові цінні папери, що дають права власності – привілейовані та звичайні акції компанії та інші цінні папери, що дають права власності;

8) Ринкові боргові зобов’язання – облігації держави і корпорацій.

На відміну від короткострокових інвестицій, довгострокові представляють собою розміщення коштів на строк більш одного року або з метою отримання додаткового прибутку; або з метою придбання впливу на компанію, цінні папери якої купуються; або внаслідок того, що таке вкладення коштів є вигіднішим порівняно з організацією власних операцій в цій галузі.

Довгострокові інвестиції:

1) Інвестиції в цінні папери:

- інвестиції в цінні папери, що надають права власності (привілейовані та звичайні акції);

- інвестиції в боргові зобов’язання інших компаній (облігації, довгострокові векселі;

2) Інвестиції в матеріальні необоротні активи – активи, які не використовуються в господарській діяльності, а призначені для перепродажу, або тримаються з метою майбутнього збільшення їх вартості;

3) Інвестиції в дочірні компанії, філіали, спільні підприємства;

4) Інвестиції, що залучені до спеціальних фондів – наприклад, фонд для погашення облігацій, фонд для викупу акцій;