Визначення безнадійних боргів на підставі інформації балансу

Основою цього методу є розрахунок відсотків від суми дебіторської заборгованості. При цьому відсоток визначається як середня величина відсотків не погашеної дебіторської заборгованості не менш ніж за три минулі роки.

Цей розрахунок стосується всієї дебіторської заборгованості. Тому береться до уваги залишок резерву на кінець року.

Спосіб визначення суми безнадійних боргів на основі періодизації дебіторської заборгованості розраховується так, із збільшенням прострочених днів оплати суттєво зростає відсоток неоплачених рахунків.

Покупець	Кількість прострочених днів оплати
	1-30	31-60	61-90	Більше 90 днів
Процент неоплачених рахунків, виходячи з минулого досвіду	2%	5%	10%	25%	40%

 

В розрахунках між підприємством та його дебіторами можуть застосовуватись векселі.

Вексель – це безумовне зобов’язання клієнта заплатити певну суму грошей на вимогу або в зазначений час. Дата оплати вказується на векселі у вигляді напису конкретної дати, або кількості місяців з дати оформлення векселя, або кількості днів з дати оформлення векселя. В будь-якому разі підприємство мусить визначити точну дату оплати векселя, що важливо для контролю.

Клієнт здебільшого сплачує по векселю відсотки за відсотковою ставкою з розрахунку на рік. Сума відсотків по векселю визначається за формулою:

Сума відсотків = Номінал векселя (сума) ×

× Відсоткову ставку × Строк векселя

Таким чином, в суму погашення векселя входить номінальна вартість векселя та відсотки по векселю.

Приклад. 1.07.04 від покупця “К” одержано вексель під 12% річних строком на 3 місяці суму 10000 дол. в покриття дебіторської заборгованості. Строк погашення (оплати) векселя 1.10.04.

1.07.04. Відображається в обліку одержаний від клієнта вексель:

Д-т рах. “Векселі одержані” 10000

К-т рах. “Рахунки до одержання”

(або “Розрахунки з клієнтами”) 10000

Розрахуємо відсотки по векселю за весь період:

$10000 x 12% x 3/12 = $300

Cума погашення векселя становить:

$10000 + $300 = $10300

1.10.04 покупець (клієнт) оплатив номінальну вартість векселя і відсотки:

Д-т рах. “Грошові кошти” 10300

К-т рах. “Векселі одержані” 10000

К-т рах. “Доходи по відсотках” (або “Фінансові доходи”) 300

Якщо вексель не оплачено у встановлений строк, то вважається, що векселедавач відмовився від його оплати. Припустимо, що покупець “К” відмовився сплатити по векселю гроші 1 жовтня або просто не сплатив його вчасно. В цьому разі слід зробити таку бухгалтерську проводку:

1.10.04

Д-т рах. “Рахунки до одержання” 10300

К-т рах. “Векселі одержані” 10000

К-т рах. “Доходи по відсотках” 300

Як бачимо, цією проводкою відновлюється дебіторська заборгованість, збільшена на суму відсотків по векселю. Водночас відображаються доходи по відсотках, які повинен сплатити покупець.

 

Питання для самоконтролю.

1. Визначення та склад дебіторської заборгованості.

2. Як оцінюється дебіторська заборгованість для відображення її в банку?

3. Загальна методика обліку рахунків до одержання.

4. Суть та методика обліку знижок, наданих підприємством покупцеві.

5. Суть та методика обліку податку на добавлену вартість.

6. Дайте визначення сумнівної (безнадійної) дебіторської заборгованості.

7. Методи обліку створення резерву для сумнівних боргів та списання безнадійної заборгованості.

8. Дайте визначення векселя та вкажіть його призначення в розрахунках з дебіторами.

9. Методика визначення відсотків по векселю та облік розрахунків....

10. Методика обліку дисконтованих векселів.

 

ТЕМА7. ОБЛІК ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ

7.1.Поняття запасів.

7.2.Оцінка запасів.

7.3.Система обліку запасів.

7.4.Методи оцінки запасів.

 

Поняття запасів

Запаси є найбільш значною частиною активів підприємства. Вони займають домінуючу позицію у структурі витрат підприємства різних сфер діяльності, їх облік та оцінка впливають на результати господарської діяльності підприємства та на розкриття інформації про його фінансовий стан.

Визначення терміну “запаси” в різних країнах.

В Україні – запаси є активами, призначеними для виробництва продукції, надання послуг або перепродажу протягом короткого періоду часу.

У США – запаси – це активи, призначені для продажу протягом одного звичайного ділового циклу, або використанням протягом одного виробничого циклу.

В Німеччині – предмети, призначені для короткострокового використання протягом виробничого циклу.

За МСФЗ “запаси” – активи, призначені для використання в ході звичайної господарської діяльності в процесі виробництва, для продажу, чи у формі матеріалів для споживання при наданні послуг.

Запаси підприємства в різних країнах об’єднуються в наступні групи.

США:

1. Сировина і матеріали;

2. Допоміжні матеріали (МШП);

Німеччина:

1. Сировина і матеріали;

2. Товари;

3. Готова продукція;

4. Напівфабрикати;

5. Незавершене виробництво;

Естонія:

1. Сировина і матеріали;

2. Товари;

3. Готова продукція;

4. Незавершене виробництво.

Росія:

1. Сировина і матеріали;

2. Готова продукція;

3. Незавершене виробництво.

Весь цикл запасів – від моменту закупки сировини до моменту реалізації готової продукції відображається згідно ЗПБО США етапами руху запасів:

- придбання;

- витрачання у виробничих цілях (рух зі складу у виробництво);

- використання у виробництві;

- виготовлення готової продукції;

- продаж готової продукції.

 

Оцінка запасів.

 

Оцінка запасів є важливою передумовою організації обліку, адже впливає на виявлення фінансового результату.

У США, як і в більшості країн запаси оцінюються за фактичними витратами на їх придбання на момент отримання або використання запасів у процесі виробництва. Витрати на доставку запасів можуть включатись до собівартості або не включатись до собівартості запасів згідно договірним зобов’язанням.

ЗПБО США не радить включати до собівартості запасів витрати, які не будуть відшкодовані покупцями. До собівартості запасів слід включати витрати, які покупець вважає складовими вартості товару на момент його придбання.

У Німеччині, Люксембурзі та Франції запаси оцінюються за найменшою величиною – за собівартістю або ринковою вартістю.

В Іспанії ціна придбання включає суму зазначену в рахунку постачальника плюс додаткові витрати по збереженню запасів, включаючи податок з продажу. Слід зазначити, що коли ціна придбання або виробництва запасів вища за ринкову, то запаси обліковують за ринковими цінами.

В Швейцарії та Італії запаси оцінюють за найменшою з двох величин – витратами на придбання і виробництво або чистою вартістю можливої реалізації.

В Великобританії запаси оцінюють за найменшою з величин: первісною вартістю або чистою реалізаційною вартістю.

Чиста реалізаційна вартість – сума, яку підприємство планує отримати за продаж даної одиниці запасів, за вирахуванням витрат на підготовку даної одиниці запасів до продажу та витрат на продаж.

В МСФЗ 2 “Запаси” зазначено, що вартість запасів повинна включати в себе купівельну вартість, витрати на доставку запасів до місця їх розташування, а також приведення до належного стану. Витрати на придбання запасів включають вартість, яка зазначена в договорі, мито на ввезення та інші податки, транспортно-заготівельні витрати та інші витрати прямо пов’язанні з придбанням готової продукції та матеріалів.

В зарубіжних країнах застосовуються два методи обліку складських запасів:

- система постійного обліку запасів;

- система періодичного обліку запасів.

При системі постійного обліку запасів облік ведеться із застосуванням рахунку “Складські запаси” за їх видами протягом звітного періоду.

Надходження від постачальників відображається:

Д-т “Складські запаси” (за їх видами);

К-т “Розрахунки з постачальниками”

Відпуск у виробництво:

Д-т “Виробництво”;

Д-т “Накладні загально-виробничі витрати”;

Д-т “Собівартість реалізованих товарів”;

К-т “Складські запаси”.

При цьому методі ведеться аналітичний облік руху матеріалів впродовж звітного періоду (на картках складського обліку або оборотно-сальдових відомостях).

Залишок на рахунку “Складські запаси ” йде в баланс, а витрати з рахунку “Собівартість реалізованих товарів” – у Звіт про прибутки та збитки.

При системі періодичного обліку – детальний облік запасів впродовж звітного періоду на рахунку “Складські запаси” не ведеться. На ньому відображається лише початковий залишок, визначений наприкінці звітного періоду шляхом інвентаризації.

Надходження складських запасів відображається на рахунку “Витрати на закупівлю”, який є рахунком елементів витрат.

Д-т “Витрати на закупівлю”

К-т “Рахунки до сплати” (“Постачальники”).

Завдання - в тому, щоб визначити вартість використаних запасів та залишок товарів.

Витрати запасів = Залишок на початок періоду + Витрати на закупівлю – залишок на кінець періоду.

При оцінці товарів у США використовують два методи: чистий і валовий.

При використання “чистого методу” в обліку відображається “чиста вартість” придбаного запасу – вартість товару за мінусом торгової знижки.

“Валовий метод” передбачає віднесення в облікові регістри вартості в повному обсязі без знижки, незалежно від того використана вона чи ні.

Облікова практика західних країн базується на припущені, що надходження і продаж запасів трактується як потік вартостей, а не як потік фізичних одиниць.

Існує декілька загальноприйнятих методів оцінки залишків запасів і відповідно величини, яка списується на собівартість реалізованої продукції. Найпоширенішими методами є ФІФО, ЛІФО, середньої вартості (середньозваженої вартості), ідентифікованої вартості.

Система обліку запасів

Питання змісту, оцінки, подання в балансі та розкриття облікової політики щодо запасів регулюються Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку №2 “Запаси”.

Товарно-матеріальними запасами вважаються: товари, які були куплені підприємством і зберігаються на складі для наступної реалізації: готова продукція, напівфабрикати та незавершене виробництво: різні матеріали, що зберігаються на складі і призначені для переробки в процесі виробництва або для забезпечення виробничого процесу.

У фінансовому обліку зарубіжних країн застосовуються дві системи (методи) обліку складських запасів: