Гносеологія, епістемологія і логіка як» теоретичні джерела та основи методології науки.
Методологічні аспекти філософських систем Античного світу, епохи Середньовіччя та Відродження. Методологічні проблеми новоєвропейської науки і методологічна сутність сенсуалізму, раціоналізму, прагматизму, догматизму і релятивізму. Методологічні традиції та методологічні новації в динаміці наукового знання.
Наукові революції як перебудова методології науки. Методологія науки на класичному, некласичному та постнекласичному етапах її розвитку (загальна характеристика).
Розвиток методології науки в XIX столітті. Антропологічні тенденції в методології наукового знання. Проблеми аналізу мови науки. Лінгвістика, позитивізм та їх методологічне значення. Фізикалізація науки: спроби створення уніфікованої науки на базі мови фізики.
Методологія науки в першій половині XX століття. Проблеми єдності наукового знання, взаємозв'язку статичних і динамічних законів, наукового опису і наукового пояснення, демаркація науки і метафізики, математики і природознавства, соціогуманітарного та природничо-наукового знання. Проблеми емпіричного і теоретичного обґрунтування науки: теоретичні та емпіричні терміни науки, проблема конструктів та їх інструментальний сенс, аналіз процедур верифікації та фальсифікації і способів дедуктивно-номологічного пояснення та аргументації. Методологічний зміст семантичної та структуалістської моделей наукової теорії. Методологічний зміст дескриптивізму і деконструктивізму. Методологія сцієнтизму і антисцієнтизму.
Методологія науки в другій половині XX - на початку XXI століття. Трансформація методології науки в другій половині XX століття: релятивізація, деконструкція, делімітація наукового світоосягнення; деконструкція методологічно-світоглядного простору як формування нової світоглядної, ціннісної та методологічної свідомості науки.
Зміна методологічної свідомості сучасної науки. Методологічний сенс епістемологічних понять: „парадигма", „науково-дослідницька програма", „неявне знання", „тематичний аналіз науки", „інтерналізм", „екстерналізм", „кумулятивізм", „еволюційна епістемологія", „наукова раціональність", "несумірність наукових теорій".
Методологія науки про антропологічні основи та соціокультурні параметри сучасного наукового знання. Методологія вирішення проблем прогнозування наслідків сучасних трансформаційних процесів. Сучасний філософський дискурс про методологічну культуру. Принципові особливості постмодерністської методології науки (методологічний анархізм Фейєрабенда, методологічний сенс наративізму Ліотара, методологічні аспекти деконструкціонізму Дерріда та евентуалізму Фуко, постмодерністська біфуркація і занепад епістемології; методологічні аспекти діалогу як форми інтерсуб'єктивності; процедурна раціональність, деконструкція і концептуалістика в методології світоосягнення).
Оновлення методологічної культури під впливом новітніх зрушень в науці (від герменевтичного модерну класичної науки до квантово-релятивістської герменевтики постмодерну, від „наук про прості об'єкти" до „наук про складність"). Синергетика як теорія самоорганізації і як напрям загальнонаукових програм дослідження складних системних утворень. Методологічні аспекти визначення впливу технонаукового активізму на характер сучасних глобалізаційних процесів. Методологічне і світоглядне значення діалогізму в сучасному науковому пізнанні; лінгвістична інтерсуб'єктивність і методологічні функції мови науки, сучасні методологічні аспекти вирішення проблеми істинності наукового знання. Удосконалення методологічного інструментарію науки.
