Тема 8. Методологія природничих наук

 

Методологічні особливості наукового пізнання процесів та явищ природи. Взаємозв'язок методології природничих і соціогуманітарних наук. Структура природничо-наукового знання в його синхронному та діахронному аспектах. Значення методології природничих наук у формуванні та виборі способів та напрямів орієнтації людини у світі, характеру діяльності у взаємодії з довкіллям, досягненні гармонії з природою. Визначення можливостей, меж та перспектив застосування природничо-наукового знання. Роль методології природничих наук у формуванні наукової картини світу та її вплив на визначення стилю наукового мислення.

Філософський, загальнонауковий і конкретнонауковий рівні методології природничих наук, їх взаємозв'язок і відносна незалежність. Знакові та символічні засоби природничих наук, їх пізнавальні та загальнокультурні функції. Сучасна постановка проблеми про абсолютне і відносне у природознавстві. Методологічні функції принципів інваріантності, симетрії, тотожності, відповідності в одержанні природничонаукового знання. Принцип антропності в методології природознавства. Діалог як форма мислення у природознавстві.

Специфіка процедури доведення і досягнення істини в природничих науках. Проблеми смислу, розуміння, інтерпретації і тлумачення у сфері природничого знання. Методологічні особливості понятійного апарату, характеру та способів зв'язку теоретичного та емпіричного матеріалів, аналітичного і синтетичного, індуктивного і дедуктивного підходів, застосування інновацій у природничих науках.

Необхідні та достатні критерії природничо-наукового знання: критерії спостереження, спостережуваності, експерименту, вимірювання, гіпотези, віртуальності, передбачуваності, практичності, моральності. Пізнавальні моделі у природничо-наукових знаннях: організмова, семіотична, механічна, статистична, організаційна, еволюційна, системна, самоорганізаційна, діатропічна.

Модернізація методології природничих наук в контексті розвитку квантово-польової мікрофізики, синергетики, нерівноважної термодинаміки, Nonlinear science (нелінійної науки), Computer science (інформатики), молекулярної біології, а також індустрії нано-біо-геномо-нейро-інформаційно-комп' ютерних супертехнологій.

Методологічна культура природничих наук як метадискурс (дискурс про науковий дискурс у сфері природознавства).

Методологічний зміст парадигм лінеарності та нелінеарності. Методологічне значення нелінійного мислення в постнекласичному природознавстві.

Поняття методологічної культури природничо-наукового дослідження. Методологічний зміст Nounlinear science (нелінійної науки) як програми загальнонаукових і природничо-наукових досліджень.

Методологічні аспекти зростання взаємодії природничих наук, посилення інтеграції природничо-наукового знання, зміни його ціннісних орієнтацій в контексті гуманізації природознавчої теорії та практики.

Зв'язок методології природничих наук з методологією природничої освіти, її вплив на зміст, форми і методи природничо-наукового освітнього процесу.

Методологічні можливості природознавства у вирішенні теоретичного і практичного аспектів глобальних проблем сучасної цивілізації.

Методологія біології. Методологічні особливості пізнання процесів та явиш органічної природи. Методологічне значення і місце біології у взаємозв'язках соціогуманітарного та природничо-наукового знання. Системно-структурний та історичний підходи до пізнання живого світу. Методологічні питання соціобіології.

Становлення методології біології в контексті еволюції вирішення опозицій „автогенез - ектогенез", преформізм - епігенез", „редукціонізм — «антиредукціонізм", „віталізм - механіцизм". Методологічний зміст об'єкта біологічного пізнання і його основних характеристик (різноманітність форм; здатність до саморозвитку, самоорганізації та самовідтворення; системна організованість і доцільність організації).

Основні методологічні принципи біологічної науки (розвитку, системності, органічної цілісності, органічного детермінізму, органічної доцільності).

Основні методи біологічного пізнання: традиційні (описовий, порівняльний, історичний, експериментальний) і нетрадиційні (ідеалі­зація, формалізація, аксіоматизація, математичне програмування та моделювання).

Емпіричний (спостереження, опис, систематизація, класифікація, порівняння, експеримент) і теоретичний (ідеалізація, формалізація, аксіоматизація, математизація, гіпотеза, теорія) рівні біологічного дослідження.

Методологічний аспект наукових революцій в біології (формування концепцій дарвінізму, генетики, молекулярної біології). Методологічне значення і місце еволюційної теорії в системі біологічного знання. Два методологічних конструкти біологічної науки: розвиток і організація (еволюція, коеволюція, глобальна еволюція).

Системний підхід у наукових дослідженнях живої природи. Методологічне значення структурування біологічної системи як об'єкта наукового дослідження (вид як філогенетичне явище →популяція як конкретне існування видів → біоценоз як біогенна система взаємодії особин →біогеоценоз як біогенні та абіогенні форми та умови існування особин →антропогеоценоз як біогенна система з людською спільнотою в якості ядра).

Методологічний зміст категорій розвитку і цілісності, концепцій редукціонізму та інтегратизму, взаємовідношення організму та середовища і співвідношення біологічного і соціального в людині в контексті новітніх досягнень біологічної науки.

Методологічні аспекти біологічної етики: застосування сучасних біомолекулярних та геномних технологій і проблема свободи наукового пошуку та відповідальності вченого-біолога.

Методологія екології. Методологічний зміст і значення термінів „навколишній світ", довкілля", „природний спільносвіт". Методологічний аспект екологічної свідомості в контексті відповідальності за довкілля (або спільносвіт): егоцентризм, непотизм, націоналізм, антропоцентризм, мамалізм, біоцентризм, фізіоцентризм.

Світоглядно-методологічна опозиція „антропоцентризм - натуралізм" в контексті екологічного знання.

Методологічний зміст концепцій антропоцентризму, біоцентризму та екоцентризму. Концепція глобальної екології (аутекологія, синекологія, біогеоценологія, антропоекологія, соціоекологія) та методологічний зміст базових елементів екологічної парадигми (домен, ерг, ергоценоз, екотоп, екосистема, біоценоз, біотоп).

Методологічні аспекти „Нової екологічної парадигми", поміркованого і радикального екологізму, „етики Землі". Демаркація понять: „екологізм" та „інвайронменталізм". Методологічна сутність голістської парадигми спільносвіту, нової екологічної етики як методології екологічного прагматизму. Методологічне значення і демаркація понять „екологічний світовий ринок" і „глобальний захист довкілля".

Методологічні аспекти сучасних екологістських концепцій: глибинна екологія, соціальна екологія, екобіологічний регіоналізм, екофемінізм. Теоретико-методологічне значення принципу екологічної справедливості в сучасній екофілософії.

Світоглядно-методологічні аспекти феноменів глобалізації та локалізації в контексті екологізму. Зміна методології, орієнтирів і стандартів сучасного наукового знання і наукових досліджень під впливом новітніх досягнень екологічної науки.

Методологічні аспекти впливу екологічних досліджень на концептуальні структури постмодернізму і постнекласики, на відношення до технократизму, наукового раціоналізму та новітнього натуралізму. Методологічні аспекти визначення екологічних перспектив людства (методологія екомайбутнього і аксіолого-пізнавальна орієнтація постнекласичної науки; шляхи збереження біологічних основ буття у світлі сучасних наукових досліджень).

Методологічний аспект інтеграції здобутків природознавства і соціогуманітарних наук в контексті вирішення сучасних екологічних проблем і коригування екологічних стратегій майбутнього. Синергетика як методологічна основа стратегії виживання людства в постіндустріальну епоху. Методологічний аспект розробки шляхів вирішення екологічної проблеми (три принципи А.Печчеї).

Методологічні параметри сучасної коеволюції науки, політики і етики та їх екологічний контекст. Роль методології екологічного знання у формуванні масової екологічної свідомості через систему екологічної освіти та екологічного виховання.

Методологія хімії. Специфіка методології хімічного пізнання. Методологічний зміст основних поняттєвих систем у хімії. Методо­логічна роль принципів здійсненності, елементності і пріоритетності у пізнанні хімічних явищ. Методологічні аспекти взаємозв'язку хімії з теоретичними і прикладними науковими дослідженнями у сферах космофізики, біології, екології, інформаційних технологій і біотехнологій.

Перебудова системи фактів, теорій і методів хімічної науки в процесі наукових революцій минулого і сучасності. Методологічні аспекти впливу хімічної науки на систему природничих наук, на формування наукового світогляду людини, на вирішення конкретних проблем економіки, сучасних технологій (зокрема, енергозберігаючих технологій), продовольчих та екологічних проблем, на створення нових перспективних матеріалів. Методологічний зміст поняття „хімічної реальності техносфери" та її впливу на біосферу.

Роль методології хімічної науки у підвищенні рівня культури теоретико-хімічного мислення як умови хімічної безпеки людства.

Конкретні методологічні проблеми сучасної хімічної науки: визначення фундаментальних властивостей речовини на основі знання її структури; розробка нових методів синтезу для застосування в галузях мікроелектроніки; розробка методів моделювання біохімічних реакцій і технологій конструювання речовини на молекулярному рівні; створення молекул, що самовідтворюються і дослідження хімічних реакцій, що самокоректуються; вивчення внутрішніх рухів молекул з метою використання енергії їх внутрішніх зв'язків; розробка способів активації хімічних зв'язків у молекулах, які раніше вважались інертними; дослідження хімічних реакцій, які проводяться без розчинників і без застосування шкідливих (небезпечних) речовин; пошуки речовин нетрадиційного складу, що містять сполуки, які не зустрічалися раніше; розробка нових теоретичних підходів до перевірки теоретичних установок хімічної науки в реальних хімічних системах.

Методологія фізики. Методологічний аспект фізичної науки: дослідження методології фізичного пізнання, аналіз процесів його інтеграції та диференціації; змістове співвідношення між класичними і новітніми фізичними теоріями, різними методами фізичного пізнання; визначення можливостей і меж застосування часткових і загальнонаукових методів фізичної науки.

Методологічний зміст філософських основ фізичного знання: онтологічні основи (фундаментальні поняття "фізична реальність", „закони природи", „взаємодія елементарних часток і полів" тощо); методологічні основи (як засоби пізнання - „фізична картина світу", „парадигми фізики", методологія фізичних дослідницьких програм, тематичний аналіз фізичної науки тощо); соціокультурні детермінанти (ідеї екстерналізму, ідеали, норми і цінності фізичного пізнання); логіко-гносеологічні основи (фундаментальні принципи та ідеї, що визначають напрям наукових досліджень та узагальнень фізичного знання).

Методологічне значення філософських (загального зв'язку, розвитку, причинності, антропогенності тощо), метатеоретичних (відповідальності, спостережуваності, простоти, доповнюваності, інваріантності, симетрії, цілісності тощо) і теоретичних (близької дії, граничної швидкості поширення природних процесів, єдності фундаментальних фізичних взаємодій, найменшої дії, зростання ентропії в замкнутих системах тощо) принципів фізичного пізнання. Методологічне значення понять про фундаментальну структуру матерії: мікро-, макро- і мегасвіт.

Методологічний зміст концептів „фізична реальність", „фізична картина світу", „наукова картина світу". Квантово-механічна і наративна концепції фізичної реальності. Філософсько-методологічне значення уявлень про кванти, принципів відносності та інваріантності в розвитку фізики і природознавства. Планківська космомікрофізика як поєднання мікрофізики і космології - нова методологія і новий етап у дослідженні природи. Зміна методології традиційної фізичної науки. Методологічне значення теорії макро- мікросиметрії, нового космофізичного антропоцентризму (антропного принципу) у формуванні фізичних знань і розвитку фізичної науки. Методологічний зміст стратегії "Переходу від буття до становлення", до квантової мікрофізики і теорії Всесвіту, що самоорганізується. Сутність глобального і локального підходів у герменевтиці космофізики. Методологічне значення понять аттрактора, когеренції і біфуркації, концепцій детермінованого хаосу і непередбачуваності, теорії самоорганізації, принципу підпорядкування тощо.

Методи експерименту і вимірювання в становленні теоретичної фізики, у визначенні істинності та реальності при дослідженнях релятивістських та квантових явищ і нове розуміння співвідношення теорії та експерименту. Вплив постейнштейнівської космологічної, нелінійної, комп'ютерної, теоретико-категорійної та інших наукових революцій на стратегію формування фізичного знання та методологію наукових досліджень в царині фізичної науки.

Методологія математики. Об'єкт іпредмет математики як методологічна проблема: позиції наївного матеріалізму, математичного реалізму, математичного номіналізму і математичного структуралізму у вирішенні проблеми. Місце і роль методології математики в системі методології науки, зокрема, у формуванні методологічного інструментарію інших галузей наукового знання.

Особливості методології математики на історичних етапах її розвитку: передматематика або зародження математики -систематизація математичного знання, доведення через дедукцію (до VI ст.. до н. е.); елементарна математика - формування понятійного математичного апарату, розробка методів вирішення задач, вивчення постійних величин, диференціація математичного знання через відокремлення арифметики-алгебри від геометрії (VI ст.. до н. е. -XVII ст. н. е.); математика змінних величин - вивчення змінних величин, диференційне та інтегральне обчислення (XVII ст. - перша половина XIX ст.); сучасна математика - теоретична математика як дослідження відношень між теоретико-математичними структурами і прикладна математика як методологічний інструментарій вирішення проблем теоретичної і практичної діяльності людини (друга половина XIX ст. - початок XXI століття).

Методологічні аспекти обґрунтування математики через призму трьох криз в основах математичної науки. Математика як методологічний засіб природознавства: перехід математичної теорії (математичного апарата) від обслуговування природничо-наукового знання до продукування теоретико-математичних моделей об'єктів природничо-наукового дослідження.

Методологічна роль математики у формуванні наукових теорій засобами логіко-математичних конструкцій, математичного моделювання і структурування інформації. Загальнонаукові (індукція-дедукція, аналіз-синтез, ідеалізація, формалізація, аналогія, експеримент, гіпотеза) і специфічні (доведення, аксіома як формальна і змістова аксіоматика, конструктивний або генетичний, математична аналогія, математичне моделювання, коллокація, варіативне обчислення тощо) методи в математичній науці.

Методологічні аспекти фундаменталістського і нефундаменталістського підходів до визначення суті та природи математичного знання. Проблеми фундаменталістської методології математики: природа математичного доведення в контексті праксеології; ідеалізація, формалізація і аналогія в математиці; конструктивізм та інтуїціонізм в математиці; поняття нескінченності як математичного об'єкта; дихотомія теоретичної і прикладної математики.

Методологічний зміст співвідношення раціонального та ірраціонального в математиці: інтуїція і логіка, інтуїція і неявне знання.

Методологічні аспекти головних напрямів реконструкції філо­софських основ математичного знання; формалізм, логіцизм, інтуїціо­нізм, конструктивізм. Методологічне значення когнітивних функцій математики. Мова математики та її методологічне значення. Зв'язок методології математики з методологією освіти.

Методологія інформатики. Місце і роль методології інформатики в прагматичному переосмисленні і реконструкції наукової методології. Інформаційно-комп'ютерні методи дослідження складних, нелінійних систем (систем, що самоорганізуються і саморозвиваються). Методологічні аспекти інтенсифікації наукового знання засобами кібернетизації, комп'ютеризації, інформатизації досліджень природних і соціальних процесів.

Світоглядно-методологічний зміст поняття "інформація". Інформація та фенотипічна і генетична пам'ять. Методологічні функції комп'ютерної математики, комп'ютерної логіки, комп'ютерної лінгвістики. Специфіка комп'ютерного експерименту і моделювання; застосування інформаційно-комп'ютерних засобів на етапах аналізу і синтезу, абстрагування та ідеалізації наукового дослідження.

Методологічний зміст інтелектуальних інформаційних техно­логій, проблеми штучного інтелекту, віртуальної реальності. Методологічний аспект проблеми "інформація versus знання" через призму герменевтики та лінгвістики.

Методологія осмислення наслідків сучасної інформаційно-гуманітарної революції (зміна характеру комунікаційних взаємодій в соціумі під впливом планетарних комп'ютерних мереж, інформатизації процесів духовного і матеріального виробництва, пресингу інформаційно-комунікаційних технологій на спосіб життя, індивідуальну та колективну свідомість людей тощо).

Методологічний зміст гуманітарних проблем, пов'язаних з віртуальною реальністю і електронними комунікаціями в глобальній інформаційної мережі Інтернет.

Когнітивно-методологічні аспекти діяльності суб'єкта інформаційно-електронної комунікації (поняття Інтернету як "місця перебування суб'єкта"; роль віртуального світу в структуруванні свідомості; співвідношення віртуального, реального та ідеального світів; співвідношення "доінтернетної" та "віртуалізованої" свідомості суб'єкта).

Методологічні аспекти інформаційної безпеки суб'єкта електронної комунікації через призму його диверсифікації (суб'єкт - порушник інформаційної безпеки; суб'єкт - жертва інформаційної експансії; суб'єкт - захисник інформаційної безпеки) та з врахуванням видів інформаційної безпеки (інтелектуальної, психологічної, соціальної, політичної, національної, морально-естетичної, культурної).

Сучасні методологічні підходи до оцінки характеру і перспектив взаємовідношення гуманітарії та інформатики в контексті "гуманізації" інформатики.

Методологія технічного знання. Методологічні аспекти оцінки сутності і ролі технонауки в контексті глобальних техногенних змін в сучасному світі, технологічного прогресу людства. Методологічні основи та особливості пошуку нових науково-технічних досліджень.

Методологічний зміст технонауки як симбіозу фундаментальної науки та індустрії сучасних наукомістких супертехнологій. Методологічні особливості оцінки ролі технічних знань, технонауки в умовах техногенної цивілізації: прометеїзм і постпрометеїзм.

Методологічні аспекти взаємозв'язку природничо-наукового світогляду і технонаукового активізму. Методологія розробки сценаріїв розвитку техногенної цивілізації в контексті впливу супертехнологій на перспективи виживання людства.

Методологічна єдність і взаємовплив природознавчого, гуманітарного і технічного знання як вияв єдності природної, соціальної (соціально-економічної) та духовної (соціально-культурної) сутності людини - теоретико-методологічна основа вирішення проблеми "людина - техніка-природа".

5. СТРУКТУРА ЗМІСТОВОГО КРЕДИТУ КУРСУ "ФІЛОСОФІЯ НАУКИ"

Теми	Кількість годин
	Лекції	Семі-нари	Самостійна робота	Індивідуаль-на робота
Перший модуль. Філософія науки.
Змістовий модуль 1. Філософія науки: предмет, генезис і тенденції розвитку.
Тема 1. Предмет філософії науки. Тема 2. Генезис і тенденції розвитку філософії науки.
Змістовий модуль 2. Спеціальні галузі філософії науки.
Тема 3. Філософські проблеми соціогуманітарного знання. Тема 4. Філософські проблеми природничонаукового знання.
Другий модуль. Методологія науки.
Змістовий модуль 3. Методологія науки: предмет, структура, функції та особливості становлення.
Тема 5. Предмет, структура і функції методології науки. Тема 6.Особливості становлення методології науки.
Змістовий модуль 4. Методологія соціогуманітарних і природничих наук.
Тема 7. Методологія соціогуманітарних наук. Тема 8.Методологія природничих наук.
Всього годин - 54