Згідно ст. 6. ПКУ податкова система — це сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому порядку.
Більш ширше визначення податкової системи дають Діденко В.М., Попова В.Д.: Податкова система – це система, яка об’єднує тісно взаємозв’язані:
1) систему оподаткування;
2) систему податкових служб;
3) платників податків;
4)систему законодавчих актів, нормативно-інструктивних положень, які забезпечують нормальне функціонування систем оподаткування і податкових служб.
Паралельно з поняттям «податкова система» досить часто використовується термін «система оподаткування». Іноді ці поняття вживаються як синоніми, що на мою думку і думку значної частини фахівців не правильно, оскільки податкова система характеризує систему в цілому, а система оподаткування — процес установлення і справляння податків (технологію податків). Тобто система оподаткування характеризується її елементами — платник, об’єкт оподаткування, ставка тощо — та механізмом обчислення і сплати податків.
Податкова система кожної країни відображає її специфічні умови. У світі немає держав з тотожними податковими системами. Однак це не означає, що створення податкової системи і податкова політика ведуться спонтанно, як кому забажається. Є певні положення, які визначають підхід держави до цієї сфери своєї діяльності. Для того щоб податкова політика давала позитивні результати, необхідне наукове обґрунтування основ податкової системи.
Науковий підхід до побудови раціональної системи оподаткування передбачає:
- системність;
- установлення визначальної бази цієї системи;
- формування правової основи;
- формування вихідних принципів.
1) Вимога системності полягає в тому, що всі податки мають бути взаємопов’язаними між собою, органічно доповнювати один одного, не вступати в суперечність із системою загалом та окремими її елементами. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись обидві функції податків.
2) Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг видатків бюджету та цільових фондів. Податки в державі — не самоціль. З погляду організації її фінансової діяльності вони вторинні відносно видатків[i]. В основі їх установлення лежить така схема:
Безумовно, слід ураховувати можливий негативний вплив високих податків на суспільство й економіку, але й ігнорувати інтереси держави неможливо. Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки. Відхід від неї призводить до наслідків більш тяжких, ніж високий рівень оподаткування. Ідеться насамперед про інфляцію, яка, по суті, також є формою оподаткування, але прихованою. Особливість інфляції полягає в тому, що це відкладені на завтра податки, однак завтра доведеться платити значно більше, ніж сьогодні.
3) Правову основу системи доходів бюджету становлять відносини власності. По-перше, права держави на доходи залежать від форми власності – державної чи приватної. При державній власності не тільки майно, але й створювані на підприємствах доходи належать державі. Вона вирішує, яку частину цих доходів зосередити в бюджеті, а яку залишити підприємству.
По-друге, форма власності відбивається на формуванні доходів відповідних юридичних і фізичних осіб. Особливості ж формування доходів мають враховуватись при встановленні об’єкта оподаткування.
4) Важливою складовою побудови і функціонування податкової системи є встановлення її вихідних принципів. В ПКУ в ст. 4 визначенні принципи податкового законодавства (принципи функціонування податкової системи).
