принципах:
1) загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені податковим кодексом,законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями податкового кодексу;
2) рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;
3) невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;
4) презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правовогоакта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
5) фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;
6) соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
7) економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;
8) нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;
9) стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;
10) рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;
11) єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.
Методи оподаткування (утримання податків):
Розрахунки з бюджетом передбачають різні способи (методи) утримання податків:
1) за джерелом одержання доходу;
2) на підставі декларації;
3) на основі платіжного повідомлення;
4) марками.
Утримання податків за джерелом одержання доходу – це найнадійніший спосіб. Застосовується в основному при справлянні податків із заробітної плати та інших доходів громадян від виконання трудових обов’язків. Цей спосіб прискорює надходження податків і зводить до мінімуму можливості ухилення від оподаткування. Податок переважно стягується бухгалтерією ще до одержання доходу суб’єктом оподаткування (найчастіше об’єктом такого способу оподаткування є фіксовані доходи).
Утримання податків на підставі декларації передбачає подання платником даних про фактичні розміри об’єкта оподаткування. При цьому способі існує значна можливість ухилення від сплати податків Цей спосіб вимагає передумов:
- високої свідомості і достатнього рівня фінансових знань платників;
- повного доступу податкових органів до всієї інформації, що характеризує розміри об’єкта оподаткування, високий рівень розвитку податкової служби і податкової роботи;
- значні і невідворотні фінансові санкції за ухилення від оподаткування.
Якщо таких умов немає, то застосовувати цей спосіб недоцільно.
Утримання податків на основі платіжного повідомлення застосовується в тих випадках, коли платник повинен сплатити суми, нараховані йому відповідними органами податків. В окремих випадках платник подає цим органам декларацію про фактичні чи прогнозні розміри об’єкта оподаткування.
З допомогою марок оподатковуються виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів при придбані ними марок акцизного збору.
