Зразок оформлення висновків

на прикладі кандидатської дисертації О.Ф.Тилик

Іменники зі значенням подібності: способи творення

та сфери використання”

ВИСНОВКИ

1. В афіксальній словотвірній системі іменника сучасної української мови функціонують дериваційні засоби, що оформлююють мотиваційні відношення, які встановлююються свідомістю між поняттями предметності на основі їх схожості – за формою, кольором, функцією, будовою, запахом, смаком, тактильними властивостями. Такі форманти є виразниками мутаційного, мутаційно-модифікаційного, модифікаційного дериваційних значень подібності. Словотвірна семантика згаданих типів виявляється в інструментальних, соматичних, ботанічних, локативних найменуваннях, назвах рослин, одягу, взуття, тварин, людей, продуктів харчування.

2. У сучасній українській мові семантику схожості в підсистемі іменника виражають як поліфункційні, так і моносемні форманти. В абсолютній більшості випадків значення подібності розвинулося на базі власних словотворчих ресурсів української мови, зокрема афіксів, для яких функція вираження схожості стала вторинною. Така семантика закріпилася за формантами, що мали демінутивне значення (корзиночка „тип суцвіття”; райдужка „частина судинної оболонки ока”; свердлик „жук-шкідник”; блюдце „полога западина округлої форми”). Виразниками значення подібності є також полісемантичні афікси –ник (ланцетник „невелика морська тварина”, Amphioxus lanceolatus”), - івк(а) (перстенівка „кільчастий шовкопряд, Malacosoma neustria L.”), - ^,ак (огняк „сорокопуд сірий, Lanius exeubitor L.”), -овник (крейдовник „росл. самосил білоповстистий”), - ень (золотень „росл. золотень жовтий”), при- (приміст „дерев’яний настил збоку вулиці, тротуар”) тощо. Спеціалізоване значення подібності реалізують конфікси під-...-ик, роз-...о(а), за-...-ень (підорлик „хижий птах родини орлиних”, розкрил „обриси чого-небудь у вигляді розгорнутих крил, зазубень „виступ будинку”) та суфікс іншомовного походження - оїд (трапецоїд, металоїд, планетоїд, алкалоїд).

3. Найбільш активними формантами зі значенням подібності є суфікси, що первинно мали зменшено-пестливе значення (88% від загальної кількості слів). Для вираження демінутивно-гіпокористичної семантики українська мова розвинула широку систему словотворчих засобів. Унаслідок процесу десемантизації зменшено-пестливі афікси стали поліфункціональними, перетворилися в термінологічні засоби. Серед формантів дедемінутивного походження зі значенням подібності високим ступенем словотвірної активності вирізняються афікси І ступеня демінутивності -к(а), -ок, -ик, -к(и), -ець. Суфікси ІІ ступеня - очк(а), -ечк(о), -ичок, -ичк(а) та інші – менш продуктивні. За своєю лінгвальною природою більш нейтральним щодо вираження оцінного значення є вживання формантів першого ступеня демінутивності. Сема кількості похідних дедемінутивного походження з мутаційним словотвірним значенням подібності зневиразнена або втрачена. Такі номени виступають омонімами до лексем зі зменшено-пестливим значенням.

4. Іменники зі словотвірним значенням подібності властиві як літературній мові, так і діалектним лексичним системам. Вони є складником загальновживаної, виробничо-професійної, науково-термінологічної, специфічно-побутової лексики. У літературному вживанні найвищою продуктивністю характеризуються дедемінутивні суфікси із семантикою схожості: коронка (мед.), шлуночок (мед.), човник (техн.), сердечко (техн.), кришечка (бот.), рильце (бот.), шийки ракові (бот.) тощо. Слова літературної мови творять також малоактивні афікси за- (загвіздок „стрижень, кілочок або цвях для закріплення певних деталей”), під-...-ик (підсоколик „птах родини соколиних”), за-...-ень (зазубень „частина чого-небудь, що видається наперед”), під-...-ок (підкрилок „поверхня, покриття для захисту частини машини, агрегату”), су-...-ок (суглинок „осадова гірська порода, до складу якої входять пісок і глина – 10-30%), - ^,уг (вівсюг „подібний до вівса бур’ян, дикий овес”), -ач (перстач „росл. Potentilla L.”), -івка (мишівка лісова, степова „дрібний гризун, схожий на маленьку мишку, Sicista brtulina”).

У діалектному словотворенні, окрім активно вживаних суфіксів дедемінутивної природи, діють поодинокі форманти, що є ознакою просторічного, образного мовлення: -^,анка (картоплянка “соняшник бульбистий”), -очник (ваточник “росл. асклепій”), -авка (мишавка “росл. мишачий хвіст”), па- (пазмій “росл. синяк звичайний”), на-...-ник (набородник “росл. козелець”), о-...ок (ошийок “вузька частина мішка в рибацькому сачкові”), по- (посестра “товаришка молодих літ”) тощо.

5. Джерелами номінації іменників зі словотвірним значенням подібності є назви частин тіла живого організму, одягу, прикрас, тварин, людей, продуктів харчування, рослин, небесних та геометричних тіл, музичних інструментів, знарядь праці, посуду, пристроїв, транспорту, меблів, споруд, зброї, явищ природи, частин земної поверхні, гірських порід, іграшок, тканин тощо – предметів зовнішнього матеріального світу, які найбільш життєво важливі у сфері практичної діяльності людини.

Одна й та ж лексема може виступати твірною для низки дериватів, які мають різну сферу вживання. Так, ряд похідних об’єднані мотивувальною ознакою „ подібні за формою ” й утворені від лопата, пор. лопатка „щабель у бороні”, „деталь вітряка” (техн.), „вертикальне стовщення стіни” (архіт.), „кістка в складі плечового пояса” (мед.). Окремі похідні зі спільними твірним і формантом мотивуються на основі різних ознак, пор. ріжки „паразитичний грибок чорно-фіолетового кольору на злакових культурах” (бот.), „частина предмета або увесь предмет, схожий формою на ріг”.

6.Функціонування іменників зі значенням подібності є характерною рисою словотвірної системи української мови. Такі похідні лексичні одиниці набули виразної національномовної специфіки. У їхній внутрішній формі відображена закономірність процесу пізнання людиною безмежної у своїх виявах об’єктивної дійсності, увиразнюються інтелектуальні, психічні, естетичні особливості мислення українського народу. Цей спосіб номінації став масовим, універсальним при оформленні мотиваційних відношень схожості, що свідчить про потужну потенційну спроможність внутрішнього іменникового словотворення.

У прцесі розвитку мови, зокрема становлення наукового стилю, деривати зі значенням подібності стають надбанням термінологічних систем української мови. Панівну більшість лексем засвоює літературна мова, у той час як інші найменування функціонують на регіональних рівнях. Номени із семантикою схожості виконують інформативну функцію, фіксуючи несуттєві ознаки понять, які проте домінують у процесі пізнання, є актуальними для носіїв мови. Деривати зі значенням подібності становлять цілісну й органічну систему, що перебуває в стані розвитку.

ДОДАТОК Ж

Зразок оформлення змісту

Дипломної роботи на тему

“Оцінні назви осіб в українських народних піснях”

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................... 5

Розділ 1. ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНІ ЗАСОБИ ТА ЇХ МІСЦЕ

....... В СЕМАНТИЧНІЙ СТРУКТУРІ СЛОВА.......................................... 9

Розділ 2. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ГРУПИ ОЦІННИХ

....... НАЗВ ОСІБ........................................................................................... 15

2.1.Назви осіб за родинними тосунками................................................... 16

2.2. Назви осіб за родом діяльності та характером праці........................ 20

2.3. Назви осіб за соціальним становищем................................................ 25

2.4. Назви осіб за статтю............................................................................. 30

2.5. Назви осіб за національністю та місцем проживання...................... 34

Розділ 3. СЛОВОТВІРНІ ОСОБЛИВОСТІ ОЦІННИХ

....... НАЗВ ОСІБ........................................................................................... 40

3.1. Назви осіб, утворені суфіксальним способом.................................... 44

3.2. Назви осіб, утворені осново- і словоскладанням............................... 51

ВИСНОВКИ.................................................................................................. 58

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................... 62

ДОДАТОК З