Ці речовини використовують для боротьби з комахами (інсектициди), кліщами (акорициди), бур'янами (гербіциди), хворобами рослин (фунгіциди), гризунами (родентициди), для висушування рослин (десіканти) та опадання листя (дефоліанти). До них належать і бойові отруйні речовини (зарін, зоман, Vі-гази), що мають на озброєнні деякі країни.
ФОР добре розчиняються в жирах та воді, тому легко проникають в організм крізь слизову шлунково-кишкового тракту, дихальні шляхи та шкіру. У крові ФОР блокують фермент - холінестеразу, який приймає участь у безперешкодному проходженні імпульсів крізь нервові та нервово-м'язеві синапси. Виникає надмірне накопичення ацетилхоліну на постсинаптичних мембранах. Оскільки ацетилхолін - універсальний медіатор організму, то збуджуються всі постсинаптичні структури: як вегетативної нервової системи, так і поперечно-посмуговані м'язи.
Клінічно у хворих відмічається нудота, блювота, судоми; у важких випадках - втрата притомності. У місцях проникнення отрути в організм спостерігаються фібрилярні посмикування м'язів (при пероральному отруєнні - посіпування язика). В результаті надмірного збудження парасимпатичної нервової системи спостерігаються підвищена вологість шкіри, виділення великої кількості секрету слизових та бронхіальних залоз. З рота витікає пінисте харкотиння білого кольору (на відміну від набряку легень, харкотиння при якому рожеве). Клінічну картину доповнюють звуження зіниць та брадикардія (частота серцевих скорочень - 40 - 30 уд/хв.). У третини хворих отруєння ускладнюється екзотоксичним шоком, який проявляється спочатку гіпертензією з подальшим падінням артеріального тиску, виключенням притомності та пригніченням функції зовнішнього дихання. Розпізнати отруєння допомагає також різкий специфічний запах ФОР.
Перша допомога.
Необхідно негайно промити шлунок хворого великим об'ємом холодної води. Потім дати випити ентеросорбент та солеве проносне. При попаданні отрути на шкіру - промити її содовими розчинами. При отруєні інгаляційним шляхом - вивести хворого із зараженої атмосфери.
Інтенсивна терапія.
- Повторне промивання шлунка та кишечника (оскільки отрута виводиться й крізь слизову шлунково-кишкового тракту).
- Антидотна терапія:
1) застосування периферичного м-холінолітика атропіну. Для нейтралізації ацетилхолінової інтоксикації протягом години вводять від 2 - 3 мл до 30 - 35 мл атропіну (період інтенсивної атропінізації). Про її ефективність свідчить висушування шкіри та зникнення бронхореї, розширення зіниць та почащення серцевих скорочень до 90 - 100 в 1 хв. У подальшому протягом 3 - 5 діб продовжують вводити атропін (від 10 - 15 до 100 - 150 мг в добу - період підтримуючої атропінізації) під контролем клінічних проявів.,
2) введення реактиваторів холінестерази: діпіроксиму (по 1-2 мл 15% розчину в/м, максимальна доза до 600 мг), ізонітразину (по 3 мл 40% розчину в/м, максимальна доза до 3 - 4 г). Реактиватори холінестерази можна вводити тільки в першу добу! Антидоти, введені в пізніші терміни, лікувального ефекту не принесуь, зате самі викличуть інтоксикацію.
- Масивна інфузійна терапія, яка дозволяє вивести хворого із стану шоку та застосувати в подальшому форсований діурез.
- Детоксикаційна терапія: гемосорбція, плазмаферез, гемодіалізне лікування. Їх доцільно застосовувати якнайшвидше, в перші години після отруєнь.
- При неефективному зовнішньому диханні чи при коматозному стані хворого необхідно заінтубувати і проводити ШВЛ апаратним способом. Одним з найкращих середників для зняття судом при цих отруєннях та адаптації хворих до апаратного дихання є оксибутират натрію (75 - 100 мг/кг кожних 4 – 6 годин).
- Призначення антибіотиків.
- Корекція метаболізму, порушень тканинного дихання.
Забороняється вводити серцеві глікозиди, хлористий кальцій, еуфілін, оскільки на фоні інтоксикації ФОР вони сприяють токсичному ураженню серця!
Слід пам'ятати, що важкі випадки інтоксикацій на 4 - 8 добу, на фоні нормалізації стану хворих, можуть повторно викликати клініку отруєння із швидкоплинною декомпенсацією гемодинаміки (так званий феномен “другої хвилі”).
