При розробці тягової території необхідно враховувати розміри будівлі депо, кількість і довжину стійл локомотивів, місце розташування пунктів екіпіровки
та ТО-2, розташування службових будівель, приміщень соціально побутової сфери та наявність складів палива піску, мастильних матеріалів та інших приміщень, що входять до інфраструктури локомотивного депо та організують його роботу.
Під’їзні колії до депо та його будівель повинні бути спроектовані так, щоб вони не мали зустрічного руху локомотивів і не створювали накопичення локомотивів під воротами будівлі депо та головних під’їзних коліях.
Пункти екіпіровки повинні розташовуватись на деякій відстані від головної виробничої будівлі депо, такі самі вимоги необхідно виконувати для складів палива та мастильних матеріалів та лабораторій.
При наявності пункту реостатних випробувань необхідно розташовувати такий пункт у віддаленні від основних будівель депо, проектувати стіну та дерева для шумоізоляції.
Для електровозних депо необхідно паралельно коліям пунктиром вказувати контактну мережу, встановлювати границі контактного проводу та проектувати пости секційних переключень для подавання напруги на контактний провід над стійлами ПТОЛ та деякі інші ділянки під’їзних колій.
При наявності місць відстою локомотивів та місць складування колісних пар та силових агрегатів такі місця повинні бути огородженими.
Територія локомотивного депо повинна огороджуватись глухим парканом, встановлюватись пункти проходу та в’їзду на територію автотранспорту та локомотивів. Необхідно вказати шляхи руху автотранспорту по території депо та службові проходи.
В локомотивному депо, в залежності від виконуємих видів ремонту локомотивам, будують ремонтні стійла для ПР-3, ПР-2, ПР-1, ТО-3.
Для кожного виду ремонту кількість стійл визначають відповідно до річної програми ремонтів та часу простою в ремонті.
Кількість стійл для ПР-3 і ПР-2 визначаю за формулою:
, (32)
де Мрем - річна програма ремонтів;
tрем - час простою локомотива на ремонті, діб;
Т - кількість робочих днів у році (Т = 253).
Кількість стійл для ПР-1 та ТО-3 визначаю за формулою:
, (33)
де Ф - фонд робочого часу стійла за добу (при 3-х змінній роботі Ф = 24 години, або 1 доба);
- коефіцієнт нерівномірності постановки локомотивів у стійло (приймаю = 1,2).
При визначенні габаритних розмірів стійлової частини необхідно враховувати розташування локомотивних секцій на ремонтних позиціях відповідно до прийнятого технологічного процесу, встановлення необхідного обладнання, а також створення проходів і проїздів відповідно до вимог техніки безпеки.
Технологічний процес ремонту ПР-3 організовуємо як правило за потоково-агрегатним методом. Цех проектуємо на дві колії, одна з яких наскрізна, інша - тупикова, довжиною на одну секцію локомотива. На наскрізній колії розміщую позиції потокової лінії ремонту локомотивів із завищеним обсягом.
Довжину цеху ПР-3 визначаю наступним чином:
, (34)
де lлок - довжина електровоза;
n - кількість візків;
m - довжина візка;
- сума діаметрів всіх колісних пар;
р - кількість проходів по 1 м;
а - відстань від автозчепу до зрізу канави;
b - відстань від автозчепу до торцевої стіни.
Виходячи з розрахунків та встановлених будівельних норм довжину цеху ПР-3 приймаємо типовою.
Довжину цеху ПР-2 визначаю наступним чином:
, (35)
Довжину цеху ПР-2 приймають згідно з встановленими будівельними нормами. В цьому цеху розміщую одне стійло для виконання ПР-2 і ще одне стійло для розміщення верстата КЖ-20М та ще одне для виконання позапланових ремонтів, а також ремонтів електровозів з інших депо. Виходячи з цього ширина цеху становить 24 м.
Довжину цеху ПР-1 та ТО-3 визначаємло наступним чином:
, (36)
