Загальна характеристика права власності на землю

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Харківський національний університет внутрішніх справ

Сумська філія

 

Кафедра юридичних дисциплін

Текст лекції

з дисципліни ______________ Земельне право __________________________

(назва навчальної дисципліни)

 

за темою ___ Право власності на земельні ресурси в Україні права _______

(назва теми)

 

Галузь знань ______________________________________________________

(шифр, назва галузі)

 

Спеціальність _____________________________________________________

(код, назва спеціальності)

 

Ступінь вищої освіти _______ бакалавр ________________________________

(назва СВО)

 

 

М. Суми

Рік ПЕРЕДМОВА

СХВАЛЕНО Науково-методичною радою Харківського національного університету внутрішніх справ _____________ Протокол № ______ (дата, місяць, рік)	ЗАТВЕРДЖЕНО Вченою радою Сумської філії Харківського національного університету внутрішніх справ _____________ Протокол № _____ (дата, місяць, рік) ______________ С. С. Лукаш (підпис)
	ЗАТВЕРДЖЕНО На засіданні кафедри юридичних дисциплін Сумської філії Харківського національного Університету внутрішніх справ _____________ Протокол № ______ (дата, місяць, рік) ______________ О. В. Панасюк (підпис)

 

Розробники: к.ю.н. Дуравкіна Наталія Ігорівна – м. Суми: Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ, 2016.

Рецензенти:

Бригадир І.В. – Доцент кафедри трудового та господарського права навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції ХНУВС, кандидат юридичних наук, доцент.

Тихонова О.М. – Прокурор відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Сумської області, кандидат юридичних наук.

 

 

© Дуравкіна Н.І., 2016.

© Сумська філія

Харківського національного

університету внутрішніх справ

 

 

План лекції

1. Загальна характеристика права власності на землю
2. Форми права власності на землю
3. Суб'єкти та об'єкти права власності на землю
4. Підстави та порядок виникнення права власності на землю
5. Права та обов'язки власників земельних ділянок
6. Підстави та порядок припинення права власності на землю

Література:

Основна:

 

1. Земельне право України: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 632 с.

2. Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін..; За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.

3. Земельне право України: Підручник / За ред.. О.О. Погрібного та І.І. Каракаша. – Вид. 2, перероб. і доп. – К.: Істина, 2009. – 600 с.

4. 31. Земельне право: Підручник / За ред.. В.І. Семчика, П.Ф. Кулинича. – К.: Істин, 2006. – 545 с.

5. 32. Титова Н. Земельний кодекс України: позитивні та негативні аспекти // Право України. – 2002. - № 4.- С. 70 – 78.

 

Додаткова:

1. Мороз Л. H. Улучшение природных ресурсов. Договорные отношения. - М., 1994. – 73 с.

2. Право власності в Україні в умовах ринкових відносин. Тези доповідей та наук. повідомлень наук.-практичної конференції молодих юристів. - К., 1995. – 73 с.

3. Право власності на землю та його захист. Збірник нормативно-правових актів / Упорядник Камлик М.І. – К.: Атіка, 2002. – 448с.

4. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30 (23.07.96), ст. 141.

 

Нормативна:

 

1. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України, 2003, № 11 (28.03.03), ст. 462.

2. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України, 2003, № 11 (28.03.03), ст. 461.

3. Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» // Відомості Верховної Ради України, 2004, № 35 (05.02.04), ст. 411.

4. Декрет Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року (із змінами і доповненнями від 2 червня 1995 року і 12 травня 1996 року) // Відомості Верховної Ради України, 1993, № 10, ст. 79.

5. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України» № 844 від 5 серпня 2009 року // Офіційний вісник України, 2009, № 61, ст. 2158; № 65, ст. 2271; № 70, ст. 2420.

6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи щодо безплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки» № 1112 від 12 жовтня 2009 року // Урядовий кур’єр, 2009, № 199, 28 жовтня.

7. Постанова Верховної Ради «Про стан дотримання законодавства України щодо видачі державних актів на право власності на землю, сертифікатів на право на земельну частку (пай) та їх обігу; про дотримання законодавства України щодо виділення в натурі (на місцевості), використання та обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення» // Голос України, 2003, 06, 24.06.03, № 115-116.

8. Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва: Указ Президента України від 10.11.1994 р. // Збірник указів Президента України, 1994, Вип. № 4.

9. Про заходи щодо реформування аграрних відносин: Указ Президента України // Урядовий кур’єр, 1995, № 3.

10. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 03.12.1999 р. // Офіційний вісник України, 1999, № 49, ст. 2400.

11. Указ Президента України «Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001 – 2005 роки» від 30 травня 2001 року // Законодавство України про землю: Нормат.-правові акти з земельних питань. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 88 – 99.

Текст лекції

Загальна характеристика права власності на землю

Відносини власності, включаючи і відносини земельної власності, закріплені в Конституції України, Цивільному кодексі, Земельному кодексі та в інших законодавчих актах.

Поняття власності на землю слід розглядати в економічному та юридичному аспектах.

Земельна власність в економічному аспекті являє собою систему суспільних економічних відносин з приводу присвоєння землі, перетворення її на благо, що належить окремій особі.

Як юридична категорія земельна власність являє собою результат закріплення правовими нормами економічних суспільних відносин щодо присвоєння землі, тобто відносин володіння, користування та розпорядження землею особами, які юридично визнані власниками відповідних земельних ділянок. Таке закріплення має вираження у праві власності на землю.

Право власності на землю — інститут земельного права, норми якого регулюють суспільні відносини належності землі визначеним законом видам суб'єктів цього права.

Розрізняють право власності на землю в об'єктивному і суб'єктивному розуміннях.

В об'єктивному розумінні право власності на землю являє собою сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею.

У суб'єктивному розумінні право власності на землю — це сукупність правомочностей власника з володіння, користування та розпорядження землею. Правовідносини земельної власності є абсолютними. Це означає, що в межах таких правовідносин суб'єкту права власності на землю кореспондує необмежене коло осіб, зобов'язаних утримуватися від вчинення дій, які порушують права власника чи перешкоджають йому здійснювати правомочності з володіння, користування чи розпорядження землею.

Разом з тим право власності на землю на сучасному етапі розвитку суспільства не є абсолютним. У більшості країн світу воно обмежується в законодавчому порядку в інтересах суспільства. Необхідність обмеження права власності на землю в Україні випливає і з Конституції (ст. 41), якою передбачено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Основний Закон країни також встановлює, що реалізація права власності на землю здійснюється виключно відповідно до закону. Тим самим Конституцією закріплений примат повноважень Верховної Ради України як законодавчого органу в правовому регулюванні земельних відносин, перш за все відносин земельної власності.

Повноваження власника по володінню, користуванню і розпорядженню земельною ділянкою і є змістом права влас­ності на землю, яке реалізується громадянами, юридичними особами і державою у відповідності з законом.

Володіння землею — означає наявність фактичного пану­вання конкретним власником над земельною ділянкою, мож­ливість здійснення будь-яких дій з нею, а також утримання землі у сфері господарювання цих осіб.

Користування — являє собою гарантовану правовими нор­мами можливість вилучення з землі корисних властивостей та можливість її господарської експлуатації та отримання прибутків від неї.

Розпорядження — визначення власником юридичної або фактичної долі землі.

Юридична влада власника над земельною ділянкою реалізується в межах всіх трьох повноважень. При цьому право володіння, користування і розпорядження земельною ділян­кою може здійснюватися за власним бажанням власника. Так, наприклад, власник земельної ділянки може володіти нею, але не користуватись, і навпаки, користуватись без здійснення володіння (у випадку здачі в оренду).

Володіння, користування і розпорядження землею може здійснюватися власниками вільно, якщо це не наносить збитків навколишньому природному середовищу і не пору­шує прав і законних інтересів інших осіб. Обмеження права власності на землю викликане обмеженістю земельних ре­сурсів в природі та їх незамінністю в процесі господарської діяльності.