Основне природоохоронне завдання в зонах масового довгострокового відпочинку – збереження умов нормального розвитку природного середовища, що залежить від здібностей природних комплексів відновлювати свої відновлювальні ресурси – основні елементи рослинного і тваринного світу.
При розробці системи природоохоронних мір в зоні масового відпочинку найбільш важливим показником являється проектна місткість. Величина цієї місткості складається з місткості всіх закладів відпочинку, що намічено тут будувати, а також визначеної кількості самостійно відпочиваючих, які залежать від природних особливостей території.
Розрахунок місткості можна проводити двома способами. При першому – на території намічають місця для створення закладів відпочинку або їх комплексів, визначають місткість кожного з них, а потім сумують, отримуючи загальну місткість всієї зони. При іншому способі визначають орієнтовну місткість всієї території в цілому з врахуванням норм. Потім кількість відпочиваючих, відповідаючи цим нормам, “розміщують” по комплексах відпочинку і окремих закладах.
Розрахунок екологічно допустимої рекреаційної місткості Шацького національного природного парку проведено на основі функціонального зонування території, площ окремих природних комплексів, норм екологічно допустимих рекреаційних навантажень на них з врахуванням функціональних вимог по їх охороні.
Для визначення допустимої рекреаційної місткості функціональних зон національного парку вкриті лісовою рослинністю землі були поділені за ландшафтами та категоріями заліснених ділянок (таблиця 3.2).
Розділ вкритих лісовою рослинністю площ заповідної зони Шацького НПП за ландшафтами не проводився, так як режим даної природоохоронної території направлений на збереження і відтворення існуючих природних комплексів і в рекреаційному плані не використовується.
В межах зони регульованої рекреації було виділено „парк зони короткочасного відпочинку” куди ввійшли ліси вздовж екологічних стежок на площі 4,4 га, решта лісових насаджень віднесена до ландшафту „Рекреаційного лісу” згідно функціонального зонування території парку.
В лісах зони стаціонарної рекреації виділено три ландшафти, це „парк зони короткочасного відпочинку” куди ввійшли існуючі рекреаційні пункти та еколого-пізнавальні стежки розташовані на території безпосереднього підпорядкування дирекції парку на площі 9,1 га; „ лісопарк” – заліснені ділянки території закладів відпочинку по Шацькій селищній раді з елементами благоустрою території на площі 14,4 га; та відповідно 608,5 га вкритих рослинністю земель постійного користування Шацького НПП віднесено до ландшафту „рекреаційного лісу” згідно функціонального зонування території.
До ландшафту „ліс зеленої зони” господарської функціональної зони парку віднесені ліси в межах сіл та селищ, а також лісові насадження сільських та селищної ради, які безпосередньо примикають до меж забудови, населених пунктів. До ландшафту „лісопарків” віднесені існуючі парки і сквери в межах сельбищної забудови та перспективні ділянки лісових насаджень в межах населених пунктів, які використовуються місцевим населенням для відпочинку. „Парк зони короткочасного відпочинку” на площі 2,7 га – це існуючі рекреаційні пункти в межах лісів Державного підприємства „Шацьке УДЛГ”. Решта лісів за межами населених пунктів сільських та селищної Ради, лісів господарських зон Шацького учбово-досвідного підприємства лісового господарства та національного парку віднесені до ландшафту „рекреаційний ліс” які розташовані на значній віддалі від закладів відпочинку зони стаціонарної рекреації позбавлені елементів благоустрою та використовуються для збору грибів і ягід місцевим населенням та рекреантами; відпочинок в лісі господарської зони парку можна розглядати як один із видів господарської діяльності.
Розподіл лісів національного парку за категоріями на темнохвойні, світлохвойні, змішані, широколистяні, дрібнолистяні проведений на основі матеріалів таксації деревостанів отриманих під час проведення лісовпорядних робіт Комплексною експедицією „Укрдержліспроект” у 2002 році.
До темнохвойних лісів були віднесені насадження ялини європейської в складі яких супутні породи не перевищують 20%.
Світлохвойні ліси представлені в основному сосною звичайною та в невеликій кількості сосною Банкса. До цієї категорії віднесені ліси чистих сосняків та насадження сосни, де об’єм супутніх порід (в більшості насаджень берези повислої частково дуба звичайного та вільхи чорної) не перевищує 20% складу.
До категорії змішаних лісів віднесені насадження з двох і більше деревних порід де основна лісоутворююча порода займає в складі насадження 70% і менше.
Категорія широколистяних лісів в складі насаджень національного парку досить незначна і представлена в основному насадженнями дуба звичайного і червоного.
До цієї категорії були віднесені широколистяні деревостани, де основна лісотворча порода та супутні широколистяні породи в складі насадження перевищують 70%.
До категорії дрібнолистяних лісів віднесені насадження чистих березняків, вільшняків, осичників, грабняків та змішані насадження вищезгаданих деревних порід де супутні породи займають до 20% складу деревостану.
Розрахунок величини екологічно допустимої рекреаційної місткості природного парку (таблиця 3.3) проведено за формулою:
Wo = Nnp x S, де
Wo – екологічно допустима рекреаційна місткість, чол.;
Nnp – допустиме рекреаційне навантаження на ландшафт чол./га;
S – площа природного комплексу, га
Розрахунок навантаження на природні комплекси заповідної зони проведений чисто теоретично (1 людина на 100 га угідь) виходячи з потреб охорони та виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних екосистем внаслідок антропогенного впливу – відновлення гідрологічного режиму, збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають та проведення науково – дослідних робіт на даних територіях.
Розрахунок екологічно допустимої рекреаційної місткості національного парку по рекреаційних та господарській зонах визначений для лісів І бонітету. Оскільки середній клас бонітету насаджень парку складає 2,2 то показники навантажень на природні комплекси знижені на 15% в зоні регульованої та стаціонарної рекреації та на 25% в господарській зоні парку.
Екологічна допустима місткість Шацького національного природного парку в розрізі функціональних зон становить:
а) заповідна зона – 51 чоловік;
б) зона регульованої рекреації – 18669 чоловік;
в) зона стаціонарної рекреації – 2064 чоловік;
г) господарська зона – 41197 чоловік;
Разом – 61981 чоловік
Ландшафт Волинського Полісся, в тому числі і Шацького НПП, характеризується природно-аквальними (озерними) комплексами, які знаходяться в тісному генетичному та динамічному зв’язку з лісовими природно-територіальними екосистемами. Тому рекреаційне навантаження на території парку не можна розглядати односторонньо.
Унікальні озерно-лісові комплекси Шацького національного природного парку досить вразливі тому до використання їх в рекреаційному плані слід підходити зважено.
Зрозуміло, що відпочинок на території Шацького НПП проходить, в основному, на озерних комплексах (пляжний відпочинок) і в незначній мірі в лісових екосистемах. Тому в даному проекті було розраховано екологічно допустиме рекреаційне навантаження на озера, які інтенсивно використовуються для відпочинку та на перспективні озері комплекси на яких передбачається будівництво рекреаційно-відпочинкової інфраструктури.
За даними німецького вченого С.Ханса (Hans, 1973), під час одного купального сезону в водойму потрапляє в розрахунку на одного відпочиваючого 6,5 г фосфору і 70 г азоту. Для того, щоб водойма змогла справитися із цією кількістю забруднення (шляхом самоочищення), на одного відпочиваючого повинно бути в середньому не менше 160-200 м2 водного плеса.
Для розрахунків гранично допустимих навантажень на водні об’єкти парку, які використовуються для купання та відпочинку використано норматив кількості водної поверхні на одну людину яка дорівнює 200 м2.
Розрахунок величини екологічно допустимої місткості відпочиваючих на озерних комплексах (таблиця 3.4) проведено за формулою:
Wo = (So: Nн) х Кн, де
Wo – екологічно допустима місткість озерних комплексів
So – площа озера
Nн – нормативний коефіцієнт навантаження
Кн – понижуючий коефіцієнт навантаження на озерний комплекс
Опрацювавши матеріали досліджень інституту гідротехніки і меліорації УААН „Оцінка екологічної та гігієнічної стійкості озер Шацької групи за водобалансовими та гідрохімічними показниками” (автори: с.н.с., к.г-м.н. І.Ю.Насєдкін, с.н.с., к.г-м.н Г.П.Рябцева 1997 рік) та звіт інституту Лімнології АН СССР по темі „Экологические проблемы малых озёр ЕТС (этап: „Оценка состояния озёр Украинского Полесья” Ленинград – 1990 год) під керівництвом доктора біологічних наук В.Г.Драбкової та враховуючи локальність розміщення оздоровчих та рекреаційних закладів навколо озер, нерівномірний рівень антропогенного навантаження на аквальні екосистеми парку, відсутність каналізаційних систем в с. Світязь та прилеглих дрібних оздоровчих рекреаційних закладах відпочинку та з метою створення сприятливих умов для гніздування і збільшення кількісного та видового складу водоплавних птахів прийнято понижуючий коефіцієнт навантаження на озерні комплекси національного парку, який дорівнює (0,2).
Показники водообміну, стійкості, та хімічного складу води озер та ґрунтових вод озер Шацької групи авторів І.Ю.Насєдкіна, Г.П.Рябцева наведені в окремих таблицях 3.5, 3.6, 3.7, 3.8.
Таблиця 3.2.
