Проблема охорони природи на сьогоднішній день набула надзвичайно важливого значення. Від того чи зможемо ми зберегти оточуюче нас природне середовище від виснаження і забруднення, залежить і наше майбутнє, і життя наступних поколінь.
Охорона природи і господарське використання природних ресурсів – це дві сторони проблеми раціонального використання природних багатства, тому розглядатись вони повинні в комплексі. Використання територій для масового відпочинку населення являється одним з видів його господарського використання. Як і будь-яке втручання в життя природи, рекреаційна діяльність людей має як позитивні так і негативні сторони. З однієї сторони, відпочинок людей на природі сприяє підтримці і зміцненню їх здоров’я. Фітонциди, що виділяються багатьма деревними і чагарниковими видами рослин, благодатно впливають на процес оздоровлення хворих. Прогулянки по лісі, спілкування з природою викликають у людини позитивні емоції.
При рекреаційному використанні природних комплексів ступінь їх стійкості, визначається можливістю протистояння екологічним навантаженням техногенного середовища, зберігаючи при цьому, як нижчі так вищі особливості ландшафту не порушуючи звичайного ходу фізико-географічних процесів в даному комплексі. В польових обстеженнях і ці зміни, які виникають в процесі громадського розвитку ландшафту і під впливом його господарського опанування. Безпосередньо на території національного природного парку дегресія викликається рекреаційним і господарським використанням території.
З іншої сторони, при рекреаційному використанні природного середовища виникають деякі не благодатні для неї зміни, які при великій кількості відпочиваючих на певній території можуть виявитись небезпечними для продовження звичайного розвитку природних компонентів даної території.
Одним з методів попередження дегресії в зонах масового відпочинку являється підтримка рекреаційного навантаження на природний комплекс на допустимому рівні. Справа в тому, що не кожне навантаження небезпечне для розвитку природного комплексу, а лише відносно високе, що перевищує критично визначену межу.
Головним завданням при плануванні зон масового відпочинку являється збереження природи і тих зон в продуктивному стані, тобто в такому, при якому природні ресурси (рослинність і тваринний світ) не втрачали би своєї здатності до самовідновлення. Це завдання вирішується перш за все методом визначення гранично допустимої місткості території з точки зору збереження її природних ресурсів, так як швидкість дегресії залежить від зовнішнього втручання людини на природне середовище. Згідно методики, яку було розроблено групою комплексної рекреаційної експедиції Інституту географії АН СРСР під керівництвом доктора географічних наук В.С.Преображенського, лісні фітоценози під дією рекреаційного навантаження проходять 5 стадій дегресії. При цьому на 1 стадії в фітоценозі практично не бувають поміченими результати відвідування його відпочиваючими. На крайній, 5 стадії, в наслідок високого рекреаційного навантаження повністю відсутнє лісове покриття, лісові види трав і природного поновлення деревних та чагарникових порід, лісо-лучні трави прижимаються до стовбурів дерев, що стоять на витоптаному і утрамбованому ґрунті.
При такому розподілі межа стійкості лісових фітоценозів проходить між 3 і 4 стадіями дегресії. Тому за гранично допустиме навантаження приймається та кількість відпочиваючих, яке приводить фітоценоз до 3 стадії дегресії.
На початку процесу дегресії, поки ще вплив відпочиваючих на природний комплекс не великий, помітним змінам підпадають лише біотичні компоненти: рослинний і тваринний світ. Ці зміни можна вважати зворотними, тому що якщо призупинити зовнішнє втручання, природний комплекс з часом знову повернеться в початковий стан шляхом самовідновлення і регуляції, спочатку біоти, тобто рослинний і тваринний світ, а потім і геоматичне середовище. В геому входить весь комплекс, що складає умови існування біоти, тобто мінеральна частина ґрунту, вода, повітря і т. п. Повернення її в початковий стан виникає шляхом так званої біотичної модифікації: відродження знову на даній ділянці попередніх рослин і тваринного світу в процесі своєї життєдіяльності, начебто повертають оточуючому середовищу втрачені його властивості. Процес відновлення початкового природного комплексу після зняття рекреаційного навантаження може бути названим реверсією дигресії, а сам процес дигресії природного комплексу на етапі можна рахувати зворотнім. Реверсія дегресії в Шацькому НПП становить 270-280 днів у році так, як сезон комфортного відпочинку становить 95-100 днів.
