Загальна характеристика
Південний соціально-економічний район займає південну частину України. До його складу входять АР Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська області. За адміністративно-територіальним поділом до складу району входить 77 районів, 54 міста, 137 смт та 1223 села. Сучасна спеціалізація господарства Південного економічного району склалася переважно відповідно до природних та економічних умов. Раніше цей район розвивався в аграрному напрямі, але тепер він вважається індустріально-аграрним районом. У районі розвинене машинобудування, рекреаційний комплекс, багатогалузева харчова промисловість, високотоварне сільське господарство. Надзвичайна роль відводиться приморському положенню, завдяки якому Україна має вихід до багатьох світових ринків.
Економіко-географічне положення
Загальна площа району становить 113 тис.км2 (16% площі України) Причорноморський соціально-економічний район має вихід до Чорного та Азовського морів, у цьому полягає своєрідність та унікальність його географічного положення. Район контактує на півночі з Центральним та Подільським соціально-економічними районами, на північному сході – з Придніпровським соціально-економічним районом. На заході район має вихід до державного кордону з Молдовою та Румунією, на сході, через Керченську протоку - до Російської Федерації; ця риса географічного положення досить активно використовується.
Природно-ресурсний потенціал
Інтегральний природно-ресурсний потенціал Причорноморського району не високий – лише 15,6% по Україні; це пояснюється відносною бідністю корисними копалинами. Але є два фактори, які цілком компенсують дефіцит мінеральних ресурсів: це – теплий клімат і море.
Водні ресурси
Гідрографічна мережа району відносно негуста, але його перетинають найбільші ріки України - Дніпро, Дністер, Дунай. Дніпро з притоками - важлива транспортна магістраль.
На захід від Дніпра протікає Південний Буг протяжністю 220 км, який впадає в Дніпро-Бузький лиман. Глибини останнього дають змогу заходити сюди великотоннажним морським суднам. Інші судноплавні річки - Дністер і Дунай - при впаданні в Чорне море утворюють великі дельти. Зона Дунайських плавнів перспективна для розвитку високо інтенсивного багатогалузевого сільського господарства.
Гирла малих річок утворили солені закриті лимани або солоні озера. Багато солених озер в степовому Криму (Сиваш, Сакське, Чокракське). У плавневій частині Дунайського гирла є кілька значних прісноводних озер (Китай, Катлабух, Кугурлай та ін.). Енергетичне значення кримських річок невелике, їх води використовуються для зрошування земель та водопостачання міст і сіл. На річках Альма, Бельбек, Бік-Карасу, Чорна, Салгир споруджено водосховища Альмінське, Бахчисарайське, Білогірське, Чорнорічинське, Сімферопольське, з яких беруть воду для зрошення садів і полів.
Виняткове народногосподарське значення мають Чорне й Азовське моря. На їх узбережжях розміщені великі промислові центри й порти:Одеса, Миколаїв, Херсон. У водах цих морів водиться промислова риба, найбільший вилов якої в Керченській протоці.
Мілководне Азовське море - одне з найбагатших у світі на органічні кормові ресурси, що і сприяє розмноженню морської фауни. Багато риби і в дельті Дунаю. У північно-західній частині Чорного моря росте водорість філлофора, з якої виготовляють агар-агар, котрий застосовують у харчовій промисловості.
Земельні ресурси
Грунти району різноманітні. Розміщення грунтів має чітко виражений зональний характер. У північно-західній частині поширені опідзолені чорноземи, у степовій зоні - малогумусові чорноземи й темно-каштанові слабосолонцюваті грунти. В долинах Дунаю та Дніпра переважають мулувато-болотяні грунти. Гірський Крим вкритий бурими лісовими, а також місцями гірсько-лучними та гірсько-торф'яними ґрунтами. На Південному березі Криму грунти червоноземного типу.
Більшість території району розташована у степовій зоні, лише на північному заході частина її лежить у лісостеповій, а в Криму - у гірській та субтропічній зонах. Природна рослинність більшості території району -степова.
Лісові ресурси
Лісом зайнято не більше 1,5 - 2,5% території. Лише Південне узбережжя Криму і гірський Крим заліснені. В балках і ярах трапляються переліски з клену, ясена, дуба та кущів - бересклету, шипшини, кизилу. Лише в низовинах Дніпра, Дунаю, Дністра та деяких інших річок є великі зарості очерету - матеріалу для виробництва теплоізоляційних плит. Особливий інтерес він становить як сировина для виробництва целюлози.
Мінерально-сировинна база
Значні родовища корисних копалин становлять основу для розвитку промисловості. Це залізні руди, флюсові вапняки, солі Сиваша, різні види будівельних матеріалів (граніт, вапняки, мергелисті глини тощо). Найбільше значення має залізна руда, виявлена в багатьох пунктах району (Одеса, Херсон)
Однак головна роль належить Керченському басейну. Інші родовища нині промислового значення не мають. Балансові запаси руди сягають 2,8 млрд. т (майже 14% промислових запасів руди України). Поклади її залягають на невеликій глибині (5-25м), що дає змогу видобувати її відкритим способом. Руди Керченських родовищ відносно бідні за вмістом заліза (всього 28-30%) і потребують збагачення; містять домішки марганцю, ванадію, фосфору і миш'яку.
У районі більше половини республіканських запасів флюсових вапняків. Основні родовища їх - Балаклавське й Старокримське. Крім того, флюсові вапняки виявлено в Нижньому Придніпров'ї. Щороку в районі видобувають близько 6 млн. т флюсів, які відправляють на металургійні заводи Донбасу та Придніпров'я. Висока механічна міцність вапняків Балаклавської групи дає змогу використовувати їх в якості будівельного та облицювального матеріалу, заповнювача бетону для покриття доріг та інших цілей.
Південний район добре забезпечений сировиною для будівельної індустрії - вапняками, глинами, кварцовими пісками, гранітами, мармуром, мергелем, каоліном, вулканічними туфами. Будівельні матеріали поширені скрізь, але особливо багаті на них АР Крим та Одеська область.
Серед природних ресурсів багато озер і лиманів, води яких містять солі натрію, хлору, брому. Солі озер і лиманів є цінною сировиною для хімічної промисловості.
На території району виділяється Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна область, в якій відкрито й експлуатуються 17 газових родовищ із загальними запасами газу 14,3 млрд. м3. На дні Чорного моря, особливо біля о. Зміїного (Одеська область), геологи виявили низку перспективних газових і нафтових родовищ (підземних і водночас підводних структур). Іншими видами палива район забезпечений недостатньою мірою. Прояви покладів кам'яного вугілля виявлено в Криму, бурого вугілля — в Миколаївській області та Одеській. Однак промислового значення вони не мають. В якості місцевого палива використовують торф, поклади якого є в Херсонській та Миколаївській областях.
Велике значення мають лікувальні грязі, ропа та джерела мінеральних вод. Кращі лікувальні грязі в Куяльницькому лимані Одеської області і Сакському озері АР Крим. Лише в Криму налічується понад 100 різних за складом і дією на людський організм мінеральних джерел.
Населення
Середня густота населення в районі становить 64,5 осіб/км2.Через низку причин (історичне минуле, неоднаковий ступінь господарського освоєння території, різноманітність природних умов) для району характерні великі територіальні відмінності в розміщенні й густоті населення. Найбільша густота населення в АР Крим (83 особи/км2) та Одеській області (77 осіб/км2), найменша - в Миколаївській області (50 осіб/км2), Херсонській (44 особи/км2).
Найвища частка міського населення в Миколаївській області (66,1%), найменша - в Херсонській (61,5%). Найбільші центри району - Одеса (1020 тис. осіб.), Миколаїв (512 тис. осіб), Севастополь (351 тис. осіб), Херсон (356 тис. осіб), Сімферополь (339 тис. осіб), Керч (164 тис. осіб). Поступово міста втрачають населення внаслідок зниження рівня природного приросту та збільшення кількості мігрантів.
Коефіцієнт народжуваності коливається від 8,0% в АР Крим (в Сімферополі -6,9%) до 9,8% у Херсонській області (при середньому по Україні 9,1%). Коефіцієнт смертності тут один із найнижчих в Україні - 13,7% (при середньому 15,0%). Природний приріст скрізь від'ємний і становить від -5,0% у Херсонській області до -6,1% в Одеській. Дитяча смертність висока в Одеській області та АР Крим (відповідно 16,7 і 15,7%) трохи нижча в Херсонській та Миколаївській областях (15% і 14,2 %).
У районі один із найвищих показників працездатного населення - 57,2% (по Україні 55,9%). Чоловіків набагато менше, ніж жінок (880 на 1000 жінок), - цей показник найнижчий серед економічних районів України.
У галузях суспільного виробництва зайнято 3 млн. 312 тис. осіб, з них 31,6% - у промисловості, 36,2% - в сільському господарстві, 32,2% - у невиробничій сфері. З розвитком індивідуальної та кооперативної форм трудової діяльності, впровадженням нових форм господарювання, організації праці, особливо оренди, пов'язане виникнення нових проблем у сфері зайнятості, зокрема збільшенням частки безробітних. Проте рівень безробіття в районі нижчий за інші райони України (10,6% при республіканському 11,3%, а в Одеській області - 7,9%). Безробітних жінок вдвічі більше, ніж чоловіків.
Економічний потенціал
ВРП Південного району складає 10% від ВВП України.Спеціалізація господарства залежить від природних та економічних умов.Основними галузями спеціалазіції є машинобудування,галузі важкої,харчової промисловості,в сільському господарстві розширено площі під технічними культурами, виноградниками, садами.
За вартістю валової продукції на першому місці – харчова промисловість, на другому – машинобудування, на третьому – легка промисловість.
Паливно-енергетичний комплекс
Паливно-енергетичний комплекс Причорноморського економічного району складається з видобутку, виробництва, транспортування, розподілу і використання палива та виробництва електроенергії. Біля Каркінітського півострова (північно-західна частина Криму) на шельфі Чорного моря відкрито потужне родовище газу. При налагодженні видобутку газу на цьому родовищі, а також інших родовищах Крим через 1-2 роки зможе повністю забезпечити себе власним газом. Прогнозні запаси газу Азовського і Чорного морів оцінюються в 7 млрд. м3.
В районі працюють два нафтопереробних заводи - в Одесі та Херсоні, які виробляють моторне й дизельне пальне, гас, бітум, мастила.
В електроенергетиці значну роль відіграє Каховська ГЕС. Діють теплові електростанції в Херсоні, Одесі, Миколаєві, Керчі, Сімферополі, Севастополі; Південноукраїнська АЕС і Ташликська ГАЕС у Миколаївській області.
Перспективи розвитку Південного економічного району пов'язані з будівництвом нової ТЕЦ у Криму та впровадженням енергозберігаючих технологій, використанням нетрадиційних джерел енергії (вітрової, геотермальної, сонячної). Поблизу с. Щолкіно була введена в дію перша у світі сонячна електростанція. У Криму функціонують кілька вітроустановок невеликої потужності.
Машинобудування
Провідна роль у промисловому виробництві належить машинобудівному комплексу, який охоплює такі галузі спеціалізації: суднобудування й ремонт, сільськогосподарське машинобудування, верстатобудування, обладнання для харчової промисловості, електронне й електротехнічне машинобудування й приладобудування.
Підприємства суднобудування й судноремонту є у всіх областях району. Тут виготовляється переважна частина морських і річкових суден України. В Одесі розміщені два судноремонтних заводи, по одному – в Севастополі, Херсоні, Керчі, Іллічівську й Ізмаїлі. Найбільші центри суднобудування – Миколаїв і Херсон.
Сільськогосподарське машинобудування посідає важливе місце в економіці району. Підприємства цієї галузі є в усіх великих містах району, але й найбільші центри – Херсон (кукурудзозбиральні комбайни), Одеса (тракторні плуги).
Верстатобудування також є спеціалізуючою галуззю району. Найбільшим центром верстатобудування є Одеса, де зосереджено майже все їх виробництво. Концентрація верстатобудівних підприємств в Одесі пояснюється наявністю тут значного контингенту кваліфікованих робітників та мережі науково-дослідних установ та лабораторій.
Поряд з розвитком основних галузей машинобудування в районі виникла низка нових: енергетичне й електротехнічне обладнання в Первомайську, Бориславі, Новій Каховці.
В Сімферополі й Одесі виготовляється електроніка (телевізори, електронно-обчислювальна техніка). Обладнання для різних галузей виробництва зосереджено переважно в Одесі.
Хімічна промисловість
Хімічна промисловість працює здебільшого на власній сировині (ропа, солі озер і лиманів), частково використовує довізну. Хімічний комплекс розвинуто поки що недостатньо. Поряд зі старими галузями, що розмістилися в Одесі (виробництво фосфатних добрив, лаків і фарб) в повоєнні часи виникли нові. Це Сиваський комплекс, що оснований на переробці ропи (Червоноперекопськ), припортовий хімічний комплекс в Південному близь Одеси (мінеральні добрива).
Неорганічні кислоти й ангідриди виробляються в Одеській області. У Херсоні налагоджено виробництво екологічно чистих добрив. Мінеральні добрива виготовляють на Сакському хімзаводі; напівфабрикати з пластмас (листи, труби, трубопроводи, шланги) - на херсонському заводі «Дельта». Вироби з пластмас виготовляють на заводах Сімферополя. Виробництво медичних виробів з полімерних матеріалів (одноразові шприци, крапельниці тощо) налагоджено в м. Білгород-Дністровський. Фармпрепарати та сировину для них виготовляють у всіх областях району. В районі зосереджено також виробництво парфумів, косметики, ефірних масел,екстрактів,миючих засобів, мила, лаків, фарб та побутової хімії.
