Зовнішньоекономічна політика України

Під зовнішньоекономічною політикою України слід розуміти політику, яка впливає в різних галузях господарства, передбачає пріоритет національних економічних інтересів в системі методів і форм регулювання світогосподарських зв’язків, спрямована на поступове формування економіки, орієнтованої на експорт. Слід зазначити, що вступ України до СОТ є одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України і розглядається як системний чинник розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливого клімату для залучення іноземних інвестицій. Членство України в СОТ є важливим і необхідним кроком до забезпечення стійкого економічного зростання країни і її інтеграції у світову економіку.

Ключовим завданням зовнішньоекономічної стратегії є забезпечення відповідно до світових стандартів, норм і критеріїв оптимальних параметрів відкритості української економіки, дотримання яких сприятиме економічній безпеці держави, забезпечуватиме тісніше поєднання внутрішньої та зовнішньої політики. Інтеграція України в світові економічні структури потребує певного часу. Головне завдання української держави сьогодні – визначити нові напрямки, форми, засоби та етапи реалізації зовнішньоекономічної стратегії.

Аналіз зовнішньоекономічної політики України, свідчить, що на даний час Україна бере участь у формуванні Єдиного економічного простору (ЄЕП) з урахуванням застереження, висловленого в момент підписання та ратифікації Угоди про формування ЄЕП, яке обмежує участь в угодах, які суперечать Конституції України [3] і міжнародним зобов’язанням України та Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2005 року «Про формування Єдиного економічного простору» [4]. Триває процес інтеграції України в ЄС. Партнерський діалог Україна – ЄС розвивається в межах проведення щорічних засідань саміту Україна – ЄС; Ради з питань співробітництва; Комітету парламентського співробітництва; Комітету з питань співробітництва та ін. Між Україною та ЄС щорічно відбувається понад 80 офіційних зустрічей і консультацій на високому та експертному рівнях.

Реалізація економічної та соціальної політики в Україні в майбутньому буде значною мірою залежати від того, наскільки відповідатиме реаліям перехідного періоду зовнішньоекономічна політика, а також наскільки успішно в країні буде реалізовуватися на практиці модель відкритої конкурентної економіки, що дозволить залучити до економіки України необхідні матеріальні, фінансові, технологічні ресурси, з одного боку, та використати зовнішні ринки для збуту вітчизняної продукції – з іншого.

49. Поняття предмету та методу цивільного права.

Предметом цивільного права є:

а) майнові відносини, тобто відносини, що виникають з приводу належності, користування і переходу майна (законодавець визначає правомочність власника, регулює відносини, пов'язані з оплатою (купівля-продаж, міна) та безоплатною передачею майна (дарування, спадкування);

б) особисті немайнові відносини, тобто відносини, об'єктом яких виступають нематеріальні блага, які не можна відділити від особи (честь, гідність, ділова репутація);

в) відносини інтелектуальної власності, тобто відносини, що виникають при реалізації особами своїх авторських прав чи права промислової власності.

Більшість авторів включає відносини інтелектуальної власності у склад особистих немайнових відносин.

Метод цивільно-правового регулювання - це сукупність специфічних засобів впливу на учасників цивільних відносин, які характеризуються юридичною рівністю сторін, а також можливістю врегулювання цих відносин останніх, на свій погляд, за винятками які є встановленими цивільним законодавством.

Цей метод отримав назву - метод диспозитивності.

Метод диспозитивності характеризується низькою особливостей, якими є:

1) юридична рівність суб’єктів цивільного права - усі учасники цивільних правовідносин є юридично незалежними, самостійними та непідвладними один одному;

2) диспозитивність суб’єктів - самостійно визначають характер своїх відносин у межах чинного законодавства, здійснюють свої права на власний розсуд, самостійно обираючи найбільш доцільний варіант поведінки;

3) вільне волевиявлення суб’єктів означає самостійну, на власний майновий ризик діяльність, спрямовану на задоволення прав та інтересів суб’єктів;

4) майновий характер цивільно-правової відповідальності полягає в обов’язку правопорушника відшкодувати збитки, завдані іншій особі в повному розмірі та майновій (грошовій) формі.