Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Правове виховання: поняття та форми.




 

Правосвідомість і правова культура є важливими передумовами правової соціалізації особи. У буквальному значенні правова соціалізація – це перебування особи у правовому середовищі (залучення до нього), що передбачає входження особи у світ права, засвоєння та підтримку нею правових норм, зразків, моделей, стандартів, еталонів, іншими словами – це механізм інтеграції особи до сфери дії права.

Правова соціалізація являє собою безперервний процес взаємодії особи та соціально-правового середовища, внаслідок якого відбувається засвоєння вимог статусної правової поведінки, набуття культурно-правових цінностей та орієнтирів, які ведуть до формування властивостей та якостей, що дають змогу адаптуватися до цього середовища та здійснювати правову діяльність. В кінцевому рахунку вона (правова соціалізація) забезпечує «мобілізацію» права для задоволення окремим індивідом, соціальними групами засобами права численних публічних та приватних інтересів, виконання покладених на нього функцій. [1]

Правова соціалізація передбачає вплив на особу (спільноту) цілому комплексу різноманітних факторів, як об'єктивного так і суб'єктивного характеру. Як раз друга група факторів і передбачає цілеспрямовану системну діяльність спеціалізованих інститутів, що по суті і є правовим вихованням. Таким чином, правове виховання – це цілеспрямована, організована, послідовна, систематична та системна діяльність з боку держави, її органів, установ та організацій, інших учасників, інших учасників право виховної діяльності з метою формування у особи належного рівня правової свідомості та правової культури, законослухняності, правомірної поведінки, а також прагнення до соціально-правової активності. [2]

Правове виховання базується на наступних принципах: науковість, системність та систематичність, диференційованість та компактність, а також створення сприятливих умов для реалізації правосвідомості та правової культури на практиці.

В системі правового виховання розрізняють наступні елементи

а) суб'єкти – державні органи, організації, спеціально-уповноважені державою особи, які здійснюють право виховну діяльність; б) об'єкти – громадяни та соціальні групи; в) сукупність правових заходів, відповідних способів та засобів.

Засоби правового виховання є матеріальним джерелом, яке використовується для досягнення мети правового виховання являють систему прийомів та способів впливу та правосвідомість та правову поведінку індивідів з метою формування у них належного рівня правової культури. До методів правового виховання належать конкретні та різноманітні способи педагогічного, емоційного, логічного, гносеологічного впливу на особу (спільноту).

До завдань правового виховання слід віднести: формування знань про систему діючого права, вірного розуміння системи правових приписів, формування поваги до права, формування навиків відстоювати правові цінності, а також вироблення вмінь самостійно застосовувати правові знання.

Формами правового виховання є: правова пропаганда, правове навчання, юридична практика, а також самовиховання. В основу всіх зазначених форм покладено здійснення правової інформованості, яка передбачає передачу, сприйняття, перетворення та використання інформації про право та практику його реалізації.

Основною і в той же час найефективнішою формою правового виховання є правове навчання. Правове виховання не може відбуватися без правового навчання, а навчання тим або іншим чином має виховний ефект. Розрізнити ці явища можна досить умовно за сферою впливу: виховання впливає в основному на емоційно-вольову, ціннісну, світоглядну сторони свідомості, а навчання – на когнітивно-раціональну, з метою інформаційно-ознайомчого впливу на людину.[4]

Правове навчання являє собою систему інститутів громадянського суспільства, які забезпечують поетапне, загальне залучення індивідів (спільнот) до права, правових цінностей,виховання у них сучасного правового мислення, підвищення рівня правової культури, формування здатності та готовності до активної участі у правовому житті суспільства шляхом ефективного використання прав і свобод, належного виконання юридичних обов'язків.

Форми правового виховання можна впорядкувати за наступними напрямками:

1) за призначенням, метою, змістом – на: загальні (правова освіта, правова пропаганда, правова агітація тощо); спеціальні (правова практика, проведення науково-практичних семінарів);

2) залежно від кількості охоплення осіб – на: масові, групові, індивідуальні;

3) з точки зору впливу – на: опосередковані, безпосередні.[5]

Правова пропаганда являє собою вплив правової інформації на широке коло суб'єктів, в першу чергу, за допомогою засобів масової інформації, правова агітація на відміну від пропаганди поширюється на вузьке коло суб'єктів або на індивіда.

Важливе значення у правовому вихованні і навчанні відіграє судова практика та діяльність судової системи в цілому, яка має бути реалізацією дійсного (реального) правосуддя. Тому виховання поваги до суду та розуміння необхідності вирішувати всі конфлікти у суді є необхідним компонентом змісту стійкого позитивного ставлення до практики реалізації права.

Для виховання правосвідомості юристів професіоналів особливо ефективними є практичні вправи (індивідуальні та групові), ігри та навчання, рішення конкретних проблемних ситуацій на підставі фундаментальних теоретичних знань. Їх необхідно вчити не тільки і не стільки законодавству, скільки юридичному мисленню та практичним діям на основі законодавства в типових ситуаціях. [6]

 

Джерела

1. Червонюк В.И. Теория государства и права: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2009. – с.471.

2. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник (За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – с. 419.

3. Общетеоретическа юриспруденция: учебный курс: учебник (под ред. Ю.Н. Оборотова. – О.: Фенікс, 2011. – с. 177.

4. Теория государства и права: Учебник / Под. ред. В.К. Бабаева. – М.: Юристъ, 1999. – с. 318.

5. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – с.427.

6. Общая теория государства и права. Академический курс в трех томах / отв. ред. Н.М. Марченко: - 3-е изд., перероб. и доп.- М.Норма, 2007. – с. 464.

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-11-12; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 530 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Свобода ничего не стоит, если она не включает в себя свободу ошибаться. © Махатма Ганди
==> читать все изречения...

2307 - | 2069 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.007 с.