Правова культура: поняття, функції, види.

Культура - історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, що знайшов свій прояв в типах і формах організації життя і діяльності людей, в їхніх взаємовідносинах, а також у створених ними матеріальних і духовних цінностях. Термін "культура" вживається в тому числі і для характеристики певних сфер життя або діяльності; в більш вузькому розмінні визначається як. сфера духовного життя людей.

Особливість правової культури полягає в току, що вена являє собою

не право або його реалізацію, а комплекс уявлень про право, його реалізацію, про діяльність державних органів, посадових осіб.

Правова культура передбачає високу якість правотворчого процесу, реалізації права; достатній рівень правового мислення і психологічного сприйняття правової реальності; усвідомлення специфічних способів правової діяльності правоохоронних органів; результатів реалізації вимог законності у вигляді стійкого та стабільного правопорядку.

Правова культура тісно пов’язана з правовою свідомістю, спирається на неї, але в той же час вона є самостійною категорією тогу що охоплює не лише соціально-психологічні процеси, які фіксуються у відповідних нормах права, але і юридично значущу поведінку людей, правову діяльність у вигляді правотворчості та її результатів. Правова культура охоплює ті елементи суспільної свідомості, які пов’язані з правовими інститутами і практикою їхнього функціонування, формуванням певних варіантів поведінки людей в суспільстві, в колективі.

Правова культура диктує кожній особі принципи правової поведінки, а суспільству – систему правових цінностей, ідеали, правові норми, що забезпечують єдність та взаємодію правових Інститутів та організацій.

Правова культура – це сукупність всіх позитивних компонентів правової діяльності в її реальному функціонуванні, яка втілила досягнення правової думки, юридичної техніки і практики. Її елементами виступають обставини, що складають позитивну правову реальність. Вона пронизує саме право, правову свідомість, правові відносини, законність і правопорядок, правотворчу та правозастосовну та іншу правову діяльність, всю позитивну юридичну дійсність в функціонуванні і розвитку її складових частин.

Під правовою культурою розуміють обумовлений усім соціальним, духовним, політичним і економічним устроєм якісний стан правового життя суспільства, що знаходить свій прояв в досягнутому рівні розвитку правової діяльності, юридичних актів, правової свідомості і в цілому у рівні правового розвитку суб'єкта (особи, соціальної групи), а також ступені гарантованості державою і громадянським суспільством прав і свобод людини.

Правова культура суспільства залежить насамперед від рівня розвитку правової свідомості населення, тобто від того, наскільки глибоко засвоєні ним такі правові феномени, як цінність прав і свобод людини, цінність правової процедури при вирішенні спорів, пошук компромісів і т. д. Наскільки інформовано в правовому аспекті населення, яке емоційне ставлення населення до закону, суду, юридичним засобам і процедурам і т.д. Це перший елемент правової культури.

Рівень розвитку правової свідомості може бути зафіксованим лише в реальній правовій діяльності, в правовій поведінці. Тому наступним елементом структури правової культури є рівень розвитку правової діяльності.

Вона складається із теоретичної - діяльності вчених юристів, освітньої – діяльності студентів та слухачів юридичних вузів і практичної - правотворчоїі правореалізуючої, в тому числі правозастосовної,. діяльності.

Третім елементом правової культури суспільства с рівень розвитку всієї системи юридичних актів, тобто текстів документів, в яких знаходить свій зовнішній прояв і закріплюється право певного суспільства. Найбільш важливе значення для оцінки правової культури суспільства мас система законодавства. При визначенні якості правової культури суспільства необхідно враховувати також стан індивідуально - правових актів, тобто правозастосовних /рішення та вироки судів/ та. правореалізаційних (договори та угоди) документів.

Таким чином "правова культура суспільства" це рівень правової дійсності, її поступальний розвиток.

Правова культура особи є компонентом правової культури суспільства, вона відображає ступінь і характер її розвитку, забезпечує правомірну діяльність індивіда. Правова культури особи - це ступінь і характер правового розвитку самої особи, що знаходять свій вираз в рівні її правомірної діяльності.

При оцінці правової культури особи виділяють буденний, професійний та теоретичний рівні.

Буденний рівень обмежений повсякденними рамками життя людей. Її специфіка полягає в тому, що вона не піднімається до рівня теоретичних узагальнень, активно використовується людьми в їх повсякденному житті при виконанні юридичних обов'язків та використанні суб’єктивних прав.

Професійний рівень складається у осіб, які спеціально займаються правовою діяльністю. Їм притаманний більш високий ступінь знання і розуміння правових проблем, задач, цілей, а також професійної поведінки.

Правова культура теоретичного рівня являє собою наукові знання про сутність, характер і взаємодію правових явищ, про механізм правового регулювання.