ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Питання для самостійного вивчення:
1. Козацтво як впливовий чинник міжнародного життя.
а) боротьба козацтва проти татарсько-турецької агресії;
б) Хотинська війна. Діяльність гетьмана Петра Конашевича-
Сагайдачного.
2. Селянсько-козацькі повстання кінця ХVІ- XVII ст.
Розглядаючи дані питання, слід виходити з того, що однією з головних причин зародження козацтва була турецько-татарська експансія, що ставила під загрозу саме існування українців як нації. Ситуація ускладнювалась тим, що Україна була позбавлена власної державності, а заходи урядів Литви та Польщі, пізніше і Речі Посполитої, спрямовані на відсіч агресорам, як і їхні спроби умиротворити Кримське ханство та Туреччину сплатою данини, було малоефективним.
У 1478 році Кримське ханство визнало васальну залежність від Туреччини і стало провідником її політики у Східній Європі. Зовнішньополітичні акції зводились до грабіжницьких набігів, у результаті яких найбільше страждали українські землі. За підрахунками історика Я.Дашкевича, протягом XV-XVII ст. Україна внаслідок татарсько-турецьких набігів втратила близько 2-2,5 млн. чол. убитими та взятими в ясир.
Для своєчасного виявлення ворога, козаки заснували прикордонну службу, а починаючи з XVI ст. зміцніле козацтво саме розгортає наступ на володіння наймогутнішої держави світу Туреччини та її васала - Кримського ханства.
Далі потрібно вивчити характер чорноморських походів козаків, звернути увагу на формування козацького флоту, бойову майстерність козаків під час цих походів.
Приступаючи до вивчення Хотинської війни (1621 р.), слід з’ясувати причини війни, хід воєнних дій, наслідки війни.
Особливо необхідно з’ясувати роль гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного в організації боротьби козаків проти турецько-татарської експансії. Адже саме під його керівництвом козацтво перетворилося на окремий стан, а його збройні сили були реформовані у регулярну дисципліновану армію.
Наприкінці XVІ-XVIІст. українськими землями прокотилося дві хвилі активного протесту народних мас проти існуючих порядків: перша (1591 - 1596рр.), друга (1625 - 1638рр.). Головною рушійною силою народних виступів було козацтво. Вам слід детально вивчити передумови, хід та наслідки повстань, запам’ятати хронологічні дати. Зверніть увагу на причини невдач цих повстань.
Запам’ятайте хронологічні дати
1621 р. - Хотинська війна.
1616-1622 рр. - Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного.
1591-1593рр. - повстання під проводом К.Косинського
1594-1596рр. - повстання під проводом С.Наливайка
Завдання для самостійної роботи
1. Опрацюйте рекомендовану літературу, складіть конспект.
2. Використовуючи атлас з історії України, прослідкуйте хід воєнних дій під час Хотинської війни.
3. Підготуйте презентацію на тему:"Селянсько-козацькі повстання XVІ-XVII ст."
4. З’ясуйте значення термінів: ясир, яничари, бекети, експансія, чайки.
5. Опрацюйте історичний документ з літопису Григорія Грабянки //Див. Король В.Ю. Історія України. Документи і матеріали. К.: Академія, 2001, - С.99-100)
Питання для самоконтролю
1. Чому Запорізька Січ з початку свого існування перебрала на себе державну функцію захисту України від турецько-татарської агресії.
2. Причини, хід і наслідки Хотинської війни.
3. Що Вам відомо про діяльність гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного?
Рекомендована література: 3,8,12,13,14,15,18,29,30,33,35,40,41,42,44
ТЕМА 10. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ XVII ст.
Питання для самостійного вивчення:
1. Похід Хмельницького в Молдову (1650 р.) та його дипломатичні заходи.
2. Молдавський похід 1653 р.
3. Видатні військові діячі української національної революції XVII ст.
4. Занепад козацької держави. Доба Руїни.
5. Кошовий отаман Іван Сірко.
Вивчаючи історію української національної революції XVII ст., слід зрозуміти політику Б.Хмельницького щодо пошуку союзників у боротьбі з польською шляхтою. Зокрема, в ході підготовки до нових боїв 1650 року необхідно було поновити військовий союз з кримським ханом та забезпечити свій фланг з боку Молдови, яка залишалася васалом Туреччини і підтримувала союз із польськими магнатами. У серпні 1650 року татари і частина українських військ вступили до Молдови. Князь Лупул змушений був укласти угоду, за якою відмовлявся від союзу з Польщею, виплачував Хмельницькому контрибуцію.
Після укладення Білоцерківської угоди в 1651 році в Україну почали повертатися польські магнати і шляхтичі, які відновлювали феодально-кріпосницькі порядки. У 1653 році проти союзника Хмельницького Лупула виступили валаський господар Басараб і семиградський князь Юрій Ракоці, які були підтримані польським урядом. Козацькі війська на чолі з Тимішем Хмельницьким розпочали військовий похід в Молдавію. Наслідки його були менш вдалі, ніж в 1650 році.
При вивченні історії української національної революції, серйозну увагу слід приділити ролі і значенню діяльності видатних військових діячів цієї епохи. Серед них: Хмельницький Богдан (Зіновій) - гетьман України; Кривоніс (Перебийніс) Максим - черкаський полковник; Богун (Федоренко) Іван - вінницький полковник; Нечай Данило, Морозенко Нестор, Пушкар Мартин, Гладкий Матвій.
При вивченні теми про українську козацьку державу в др. пол. ХУІІ ст. (Доба Руїни) важливим є питання про наміри Польщі оволодіти Лівобережною Україною. Слободищенський трактат 1660 р. викликав неоднозначну реакцію українського народу. Одна частина старшини, козацтва, духовенства визнала його, інша - ні. Особливо багато противників трактату виявилося на Лівобережній Україні, населення якої ще не втратило останньої віри в благодійність українсько-російського союзу.
З’ясовуючи питання, слід звернути увагу на те, що Лівобережжя більше орієнтувалося на монархічну Росію, а Правобережжя - на республіканську Польщу. Але в кожному регіоні існували різні орієнтаційні групи населення, що надавало національно-визвольній боротьбі особливої трагічності й складності.
Новий гетьман правобережного козацтва Павло Тетеря зібрав під свої знамена полки Богуна, Гуляницького та інших полковників і здійснив у 1663р. новий похід на Лівобережжя. Але і цей похід закінчився невдало. Відступаючій армії в 1664 році довелося воювати з жителями ряду міст Правобережжя, які виступили проти правобережного гетьмана і польського короля. На боротьбу проти поляків піднялося до 30 тисяч жителів Київщини на чолі з Вареницею та Іваном Сулимою. Населення Уманського, Брацлавського, Торговицького та інших правобережних полків виявило готовність піддатися Росії. Для придушення повстання Тетеря та польські воєнначальники кинули значні сили, справжню різанину вчинили карателі в Ставищах, Корсуні та Черкасах. Взимку 1665 року повстання розгорнулося з новою силою, загони Тетері зазнали поразки під Брацлавом. Тетеря відмовився від гетьманської булави і від’їхав до Польщі.
Запам’ятайте хронологічні дати
1650 р. - Похід Б. Хмельницького в Молдову.
1653 р. - Молдавський похід Тиміша Хмельницького.
1660 р. - Слободищенський трактат - угода Ю.Хмельницького з Польщею.
1663-1665 рр. - Гетьманування П. Тетері на Правобережній Україні.
1665-1667 рр. - Гетьманування П.Дорошенка.
Завдання для самостійної роботи
1. Опрацюйте рекомендовану літературу, складіть конспект.
2. Запам’ятайте хронологічні дати.
3. Підготуйте короткі біографічні довідки про видатних діячів української національної революції.
4. Підготуйте презентацію про діяльність кошового отамана Запорозької Січі І. Сірка.
5. Підготуйте презентацію на тему: «Політичне та економічне становище українських земель у другій половині ХУІІ ст.»
Питання для самоконтролю
1. Назвіть причини, хід та наслідки Молдовських походів 1650 і 1653 рр.
2. Зробіть порівняльну характеристику молдовських походів.
3. Хто із козацьких полковників прийняв на себе командування військами під Берестечком (1651 р.), коли Б.Хмельницький був захоплений в полон кримським ханом.
4. Назвіть гетьманів Лівобережної та Правобережної України періоду Руїни.
Рекомендована література: 3,4,5,12,14,15,20,21,29,30,33,34,40,41,42,43,44
ТЕМА 11. УКРАЇНА У ХVIІІ ст. ВТРАТА ДЕРЖАВНОЇ
НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Питання для самостійного опрацювання:
1. Успіхи й невдачі першого українського уряду в екзилі.
Вивчаючи наслідки Полтавської битви, слід звернути увагу на діяльність першого українського уряду в екзилі.
Після смерті І. Мазепи загальна рада старшини та Військо Запорозьке, 5 квітня 1710 року обрала гетьманом України Пилипа Орлика. Рада прийняла Пакт і Конституцію законів та вольностей Війська Запорозького. В літературі цей документ відомий під назвою «Конституції» Орлика. Це - договір між гетьманом і Військом Запорозьким про державний устрій України після визволення її від московського панування.
Далі слід опрацювати всі 16 пунктів документу. При цьому слід особливо запам’ятати основну ідею документу - уникнення тих прорахунків і помилок гетьманського правління, що призвели до втрати незалежності України. Документ передбачав шляхи побудови нового, справді демократичного устрою України.
При вивченні питання, необхідно з’ясувати склад першого українського уряду в екзилі, які західноєвропейські держави визнали його, суть його політики. Зверніть особливу увагу на створення урядом П.Орлика антиросійської коаліції держав з метою визволення України. В зв’язку з цим, слід опрацювати матеріал про військові походи гетьмана (весна-літо 1711 р.) в Україну та їх наслідки.
Запам’ятайте хронологічні дати
1710 р., квітень - Обрання гетьманом П.Орлика в Бендерах.
1710 р., - Конституція П.Орлика.
Опрацюйте історичні джерела
1. Із Літопису Григорія Грабянки «Чому повстав Палій» // Див. Король В.Ю. Історія України. Документи і матеріали. К.: Академія, 2001. – С.154-156
2. Угода та Конституція Пилипа Орлика. // Там само. – С.158-160
Завдання для самостійної роботи
1. Вивчіть матеріал по списку рекомендованої літератури.
2. Занотуйте основні положення Конституції П.Орлика.
3. Запам’ятайте хронологічні дати.
4. Використовуючи матеріал теми «Україна у ХVIІІ ст.» складіть тести, або підготуйте презентацію.
5. З’ясуйте значення термінів: Конституція, «публічна рада», уряд в екзилі.
Питання для самоконтролю
1. Дайте загальну характеристику діяльності першого українського уряду в екзилі. В чому полягали його успіхи та невдачі?
2. З якими подіями пов’язані назви міст: Бендери, Галац, Умань, Богуслав, Корсунь?
Рекомендована література: 3,4,5,12,14,15,20,21,29,30,33,34,40,41,42,43,44
ТЕМА 12. ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА ТА
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У ХVIІІ ст.
Питання для самостійного вивчення:
1. Боротьба козацтва під проводом С.Палія (1700-1704 рр.).
2. Рух опришків.
Вивчаючи питання про опришківський рух, необхідно добре опрацювати матеріал про соціальні та національні рухи у ХУІІІ ст. (див. Борисенко В.Й. Курс української історії. - К.: Либідь, 1998 р., лекція 20, стр.346-353).
Чітко визначіть причини, хід та наслідки повстання. Серед причин слід відмітити той факт, що становище селянства на західноукраїнських землях було гіршим, ніж на Правобережжі, панщина тут досягла 5-6 днів на тиждень. Тому на боротьбу проти польської сваволі виступили народні месники-опришки (від латинського «порушник», знищувач). Найбільшого розмаху рух опришків набрав у 30-40х роках ХУІІІ ст., коли його очолював О.Довбуш. Своєрідною була і тактика повсталих: діючи невеликими загонами по 20-30 чол., опришки нападали на панські маєтки, громили їх і роздавали панське майно селянам. Загони діяли на території Покуття, Гуцульщини, Північної Буковини і Закарпаття. Незважаючи на успіхи Речі Посполитої в придушенні національно-визвольного руху на правобережних та західноукраїнських землях, її власні підвалини теж були розхитані. Польщу роздирали соціальні і національні суперечності - вона йшла до занепаду. Свідченням цього стали три поділи Речі Посполитої в останній третині ХУІІІст., в результаті яких вона втратила державну незалежність.
У ХУІІІ ст. докорінно змінилась політична ситуація на українських землях. Міждержавні відносини України з Росією суттєво змінились. Україна втратила чимало автономних прав, наданих Березневими статтями 1654 р. і дедалі більше перетворювалась на залежну від метрополії окраїну.
Зміни торкнулися і українських земель Правобережжя. За умовами польсько-турецького договору 1699 р. Туреччина відмовилась від претензій на правобережні українські землі й повернула їх Польщі. Через це для польської держави відпала необхідність у правобережному козацтві.
У 1699 р. польський сейм вирішив скасувати козаччину на Правобережжі.
Опрацювавши навчальну літературу, необхідно з’ясувати, як розвивалися події на Київщині, Брацлавщині. Слід вивчити план загального збройного повстання та хід самого повстання. Важливо також звернути увагу на роль фастівського полковника - Семена Палія, який очолив повстання.
Далі слід усвідомити наслідки та причини поразки повстання 1700-1704 рр.
Запам’ятайте хронологічні дати
1699 р. - Скасування козацтва на Правобережній Україні.
1700-1704 рр. - Боротьба козацтва під проводом С.Палія за незалежність Правобережної України.
1738-1745 рр. - Виступи опришків під проводом Олекси Довбуша.
Опрацюйте історичні джерела
1. Із Літопису Григорія Грабянки «Чому повстав Палій» // Див. Король В.Ю. Історія України. Документи і матеріали. К.: Академія, 2001. – С.154-156
2. З листа овруцького стольника Й.Колендовського про трагічну загибель керівника опришків Олекси Довбуша. // Там само. - С.163-164
Завдання для самостійної роботи
1. Опрацюйте навчальний матеріал згідно списку рекомендованої літератури.
2. Складіть конспект про хід воєнних дій повсталих під проводом С.Палія.
3. Запам’ятайте хронологічні дати.
4. З’ясуйте значення термінів: посполите рушення, шляхетські сеймики, опришки.
5. Підготуйте презентацію на тему: «Формування та боротьба карпатських опришків в середині ХУІІІ ст.».
Питання для самоконтролю
1. Причини, характер та наслідки повстання козацтва під проводом С.Палія.
2. Назвіть основні події, особливості опришківського руху на Буковині та Галичині.
3. З якими подіями пов’язані назви міст: Фастів, Біла Церква, Бердичів, Печеніжин, Коломийський повіти.
Рекомендована література: 3,4,5,12,14,15,20,21,29,30,33,34,40,41,42,43,44
ТЕМА 13. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
Питання для самостійного вивчення:
1. Харківсько-Київське таємне товариство (1856-1860рр.).
2. Народницький рух (1871-1878рр.).
Модернізаційні реформи в Росії стимулювали піднесення суспільного руху. Проте їхня непослідовність, обмеженість, незавершеність посилювали соціальне напруження.
В 1856р. з ініціативи студентів Харківського університету почало діяти Харківсько-Київське таємне товариство. Своїми завданнями члени товариства ставили повалення самодержавства, скасування кріпацтва і встановлення республіканського або конституційно-монархічного ладу. Основним засобом досягнення цієї мети вважалася пропаганда цих ідей серед селян, робітників і студентства. Далі діяльність товариства була продовжена у Києві. Студенти встановили зв’язки з радикально настроєним студентством Московського та Петербурзького університетів, діячами польського визвольного та російського революційного рухів. Учасники товариства вимагали участі представників від усього населення у виробленні законів, збільшення кількості навчальних закладів і культурно-освітніх установ, видання журналів національними мовами народів Російської імперії. Гуртківці взяли активну участь в організації недільних шкіл. Однак, легальна і нелегальна робота студентів тривала недовго. В січні - лютому 1860р. членів товариства було заарештовано й засуджено до заслання. З викриттям і розгромом товариства власті розгорнули широкий наступ на національно-визвольний рух в Україні.
Вивчаючи тему про народницький рух, слід звернути увагу на те, що основною їх опорою стали вихідці з дворянської та різночинської інтелігенції. Народництво, як ідеологія і як громадсько-політичний рух стало реакцією частини суспільства на пореформений злам традиційного селянського життя.
Далі необхідно ознайомитися з історією формування трьох течій народництва, ідеологами яких були П.Л.Лавров (пропагандистська течія), М.О.Бакунін, (бунтарська), П.М.Ткачов (змовницька).
Народництво в Україні розвивалося тими ж шляхами, що по всій Російській імперії, маючи, проте, свої особливості. За прикладом петербурзького гуртка «чайковців» почали створюватися аналогічні гуртки і в Україні.
Важливе місце при вивченні народницького руху посідає масове «ходіння в народ» демократичної інтелігенції. Зверніть увагу на те, що це був перший досвід зближення радикальної інтелігенції та народних мас. Проте народ не відгукнувся на революційні заклики народників.
Вивчаючи дане питання, акцентуйте увагу на діяльність товариства «Київської Комуни», гуртка «Південних бунтарів» та «Братства тарасівців». Отже, народницький рух порівняно швидко пройшов шлях від наївного культу народу до глухих кутів тероризму, але досвід та ідейні засади цього руху позначилися на політичному житті як Російської імперії на початку ХХ ст., так і українських земель, що входили до її складу.
Запам’ятайте хронологічні дати
1856-1860рр. - Діяльність Харківсько - Київського таємного гуртка.
1873р. - Початок масового «ходіння в народ».
1875р. - Утворення гуртка «Південних бунтарів»
1891 - 1898рр. - Діяльність «Братства тарасівців» - першої української політичної організації, що стояла на засадах самостійності України.
Опрацюйте історичні джерела
1. З фальшивої царської грамоти (1875р.) // Див. Король В.Ю. Історія України. Документи і матеріали.. – К.: Академія, 2001. - С. 206-207
2. Із «Спогадів В.Дебогорія - Мокрієвича» // Там само. – С.207-208
Завдання для самостійної роботи
1. Вивчіть навчальний матеріал згідно списку рекомендованої літератури і складіть конспект.
2. Опрацюйте історичні джерела, коротко занотуйте їх.
3. Запам’ятайте хронологічні дати.
4. Підготуйте презентацію на тему: "Особливості народницького руху в Україні".
Питання для самоконтролю
1. Назвіть фактори, які сприяли формуванню народницького руху.
2. Розкрийте значення діяльності Харківсько-Київського таємного товариства, товариства «Київська комуна», гуртка «Південних бунтарів» та «Братства тарасівців».
Рекомендована література: 3,5,6,13,15,29,30,34,35,40,44
ТЕМА 14. УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ ХХ ст.
Питання для самостійного вивчення:
1. Західноукраїнські землі в другій половині ХІХ- на початку ХХ ст.
2. Українські землі в роки першої світової війни.
На початку ХХ ст. українські землі перебували в складі Російської (до 80% населення) та Австрійської імперій. Соціально-економічний розвиток, національно-визвольний рух України, що перебували в складі Російської імперії розглянуто під час лекційних занять.
Вивчаючи питання, яке винесене на самостійне опрацювання, слід звернути увагу на соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель.
Аграрна реформа 1848р. відкрила перспективи переходу сільського господарства Австрійської імперії на капіталістичні рейки, проте цей перехід здійснювався вкрай уповільнено. На заваді ставали збереження поміщицького землеволодіння, сплата селянами великого викупу за ліквідацію феодальних повинностей, перебування лісів та пасовищ під цілковитим контролем поміщиків тощо. Такий шлях розвитку капіталізму в аграрному секторі називають прусським. Характерною особливістю пореформеного землеволодіння було збереження церковного землеволодіння. Активна диференціація селянства призвела до того, що на рубежі віків у західноукраїнських землях налічувалося майже 80% бідняцьких, 15% середняцьких і лише 5% економічно міцних, заможних селянських господарств.
Зауважте, що на цьому ґрунті гостро постала проблема аграрного перенаселення в цьому регіоні. Шукаючи виходу із критичного становища, західноукраїнські селяни почали виїжджати за кордон - до Канади, США, Аргентини, Австралії, Бразилії.
Економіка західноукраїнських земель мала чітко виражений колоніальний характер, що позначилося на її структурі та динаміці розвитку. Уважно опрацюйте фактори, які підтверджують цей висновок.
Досить складною була ситуація в суспільно-політичній сфері. Після поразки революції 1848-1849рр. позиції поляків у Галичині посилюються, не спадає і соціальна напруга. Відповіддю на посилення польського впливу в західноукраїнських землях стало виникнення москвофільської та народовської суспільно-політичних течій. Вам необхідно з’ясувати історію їх формування. Москвофільська течія виникає ще у 1848р., а в 50-ті роки набуває більш чітких, окреслених форм. Її лідерами були Д.Зубрицький, В.Дідицький, М.Малиновський, Д.Добрянський. Соціальну базу становили частина духовенства, поміщиків, чиновництва та інтелігенції, яка орієнтувалася на самодержавну Росію і при цьому не відмовлялася від лояльності щодо Австро-Угорської імперії. Москвофільство було поширене в Східній Галичині, Північній Буковині та Закарпатті.
Однак для частини молодої української інтелігенції неприйнятними були орієнтація москвофілів на реакційне царське самодержавство. Тому формується народовська (українофільська) політична течія. Біля її витоків стояли В.Шашкевич, К.Климович, Ф.Заревич та інші, які й заснували перший осередок українофільства у краї. Ця течія сформувалась на демократичних традиціях «Руської трійці», під сильним впливом творчості Т.Г.Шевченка. Серед народовців більшість світські особи - адвокати, вчителі, лікарі тощо. Лідери руху (Ю.Романчук, О.Барвинський, К.Левицький) виступали проти революційних форм боротьби і стояли на платформі толерантного ставлення до Австро-Угорської монархії.
Основною метою їх діяльності стали розвиток української літератури, єдиної літературної мови, згуртування національних інтелектуальних сил.
Завдяки своїм енергійним діям народовці відвойовували в москвофілів позицію за позицією і наприкінці 80-х років відтіснили їх на другий план.
Розчарована в орієнтації, суспільно-економічних поглядах, формах діяльності москвофілів, народовців, молода інтелігенція під впливом М.Драгоманова обрала третій шлях для національного суспільного руху - шлях європеїзації, модернізації та демократизації. Ці ідеї лягли в основу діяльності, створеної в середині 70-х років радикальної течії в українському русі. Лідерами цього напряму стали І.Франко, М.Павлик, О.Терлецький, які проповідували необхідність переходу до соціалізму.
Остаточне розмежування політичних сил сталося в 90-х р. ХІХст. Вже в жовтні 1890р. виникає перша в Галичині політична партія - Русько-українська радикальна партія (РУРП).
Вивчаючи питання про українські землі в роки Першої світової війни, слід з’ясувати причини, які спричинили початок воєнних дій.
Влітку 1914 року вкрай загострилися міжімперіалістичні протиріччя двох воєнних блоків: Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) і Антанти (Англія, Франція, Росія). Поступово у її орбіту було втягнуто 38 із 59 держав світу, 3/4 населення земної кулі. Фактично ворогуючі сторони ставили одні і ті ж цілі: створення власного домінування у світі, загарбання чужих територій, встановлення контролю за ринками збуту і джерелами сировини, послаблення хвилі народних виступів за соціальне та національне визволення, знешкодження опозиційних політичних сил, концентрація народної уваги не на внутрішніх проблемах, а на зовнішній загрозі.
Особливо слід виділити той факт, що українські землі були невід’ємною частиною агресивних планів ворогуючих блоків. Австро-Угорщина претендувала на Поділля та Волинь, а Німеччина виношувала більш масштабні плани (захоплення Донецького басейну, Одеси, Криму, Приазов’я). В свою чергу російське самодержавство, прикриваючись ідеєю «об’єднання усіх руських земель», планувало приєднати Галичину, Буковину і Закарпаття.
З початком війни українські землі перетворилися на арену воєнних дій, а самі українці мусили воювати за чужі інтереси (в російській армії перебувало 3,5 млн. українців, у австрійській - 250 тис.), війна зумовила глибокий розкол національного руху, як між українцями воюючих сторін, так і в межах Російської та Австро-Угорської імперії: на прибічників та противників переможної війни.
У зв’язку з цим ознайомтеся з діяльністю Головної Української ради у Львові, Союзу визволення України, Товариства українських поступовців (ТУП) та українських соціал-демократів. Вивчаючи дане питання, необхідно повторити хід бойових дій на території України.
Крім цього, особливу увагу слід приділити питанню про становище населення Галичини і Буковини, яке з одного боку мордували росіяни, намагаючись вибити з нього почуття національної свідомості й самопошани, а з іншого боку над ними знущалися австрійці та мадяри, звинувачуючи в русофільстві.
По суті війна перетворила українські землі на об’єкт експансії, арену воєнних дій, а їх жителів - на учасників братовбивчого протистояння. Війна зумовила розкол національного руху, руйнацію народного господарства, посилення залежності від іноземного капіталу.
Терміни та поняття
Перша світова війна - військове протистояння між військово - політичними блоками країн - Троїстим союзом (Четвертним) та Антантою, що охопило Європу та частину Азії у 1914-1918 роках.
Запам’ятайте хронологічні дати
Липень 1914 - листопад 1918рр. - Перша світова війна.
Серпень 1914р. - утворення українських політичних організацій: Головної Української ради (ГУР) та Союзу визволення України (СВУ), початок формування легіону Українських січових стрільців (УСС).
Серпень - вересень 1914р. - Галицька битва, окупація російськими військами Східної Галичини та Північної Буковини.
Вересень 1914р. - перші бої УСС з російськими військами в Карпатах.
Квітень - травень 1915р. - найвизначніші бої УСС з російськими військами на горі Маківка в Карпатах.
Травень-липень 1916р. - Брусиловський прорив російських військ, нова окупація західноукраїнських земель російськими військами.
1890р. - Утворення Русько-української радикальної партії в Східній Галичині.
Опрацюйте історичні джерела
1. З програми Русько-української радикальної партії (початок ХХст.). // Див. Король В.Ю. Історія України. Документи і матеріали. – К.: Академія, 2001. - С.217
2. З платформи Союзу визволення України. (серпень 1914р.) // Там само. – С.25-226
3. З відозви Загальної Української ради до народів світу (вересень 1916р.) // Там само. – С.226-227
4. Із спогадів про таран Нестерова (серпень 1914р.) // Там само. - С.234
Завдання для самостійної роботи
1. Опрацюйте навчальний матеріал історичні джерела, складіть конспект.
2. Запам’ятайте хронологічні дати, основні терміни та поняття.
3. Користуючись атласом з історії України, простежте хід основних військових операцій російської армії.
Питання для самоконтролю
1. Доведіть, що економіка західноукраїнських земель в другій половині ХІХст. носила колоніальний характер.
2. Порівняйте політичні вимоги москвофілів та народовців. Що в їх діяльності було спільного, які були відмінності?
3. Використовуючи програму Русько-української радикальної партії, назвіть основні положення її програми.
4. Доведіть, що українські землі стали невід’ємною частиною агресивних планів ворогуючих блоків напередодні першої світової війни.
5. Виконайте творче завдання на тему: "Україна в період першої російської революції".
Рекомендована література: 3,5,10,13,15,29,30,34,35,40,44
ТЕМА 15. БОРОТЬБА ЗА ВІДНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Питання для самостійного вивчення:
1. Війна Радянської Росії проти УНР.
2. Політичні діячі Української Центральної Ради.
3. Радянсько-польська війна та Україна.
На перебіг подій в Україні восени 1917р. дедалі більше почали впливати нові, головним чином, зовнішньополітичні чинники: зміцнення більшовицької влади в Росії, її бажання втримати під своїм контролем українські землі, фактичний розвал та деморалізація російської армії, ускладнення становища на фронтах Першої світової війни, посилення впливу німецького фактора на українські землі.
Вивчаючи перше питання, слід звернути увагу на політичні, організаційні та воєнні дії більшовиків, які були спрямовані на створення сприятливих внутрішніх та зовнішніх умов для реалізації основного завдання - захоплення влади в Україні та встановлення більшовицького режиму на її території.
Своєрідним каталізатором подій наприкінці 1917р. став Маніфест РНК до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради, який надійшов до Києва радіотелеграфом 4 грудня 1917р. Уважно опрацюйте вимоги Раднаркому до Центральної Ради.
У цей драматичний момент, 4 грудня 1917р., у Києві розпочав свою роботу Всеукраїнський з’їзд рад, який ухвалив резолюцію про підтримку Центральної Ради та кваліфікував ультиматум РНК, як замах проти УНР. Більшовики - депутати разом з лівими есерами залишили з’їзд (всього 127 осіб) і переїхали до Харкова. Саме тут 11-12 грудня 1917року відбувся альтернативний з’їзд Рад, що проголосив встановлення радянської влади в УНР. Це рішення було визнано правочинним Радянською Росією.
Після відхилення ультиматиму, починаючи з 5 грудня 1917р., Українська Центральна Рада перебувала в стані війни з Раднаркомом Росії. Захопивши Харків, більшовицькі війська в середині грудня 1917 року оволоділи важливими залізничними вузлами - Лозовою, Павлоградом, Синельниковим, що дало змогу блокувати каледінські війська на Дону і Донбасі та створити вигідний плацдарм для вирішальних боїв з УНР. Діями радянських військ керував харківський центр, до складу якого входили В. Антонов - Овсієнко, М.Муравйов та Г.Орджонікідзе.
У Києві було створено Особливий комітет з оборони України (М.Порш, С.Петлюра, В.Єщенко). Опорою Центральної Ради були підрозділи Вільного козацтва та добровольчі формування.
Вирішальні події розпочалися 25 грудня 1917р., коли В.Антонов-Овсієнко віддав наказ про наступ 30-тисячному радянському війську проти УНР.
Про подальший розвиток подій Ви дізнаєтесь опрацювавши матеріал підручників.
В такій політичній ситуації, для Української Центральної Ради головними стали три завдання: мобілізація та організація українського народу для боротьби з агресором, формальне відмежування від більшовицького режиму, створення передумов для проведення самостійних переговорів з Німеччиною та її союзниками. Спробою реалізувати ці завдання і став ІУ Універсал, ухвалений 11 січня 1918 року. На жаль, цей важливий юридичний акт було проголошено надто пізно, коли кульмінаційний момент українського національного руху вже був пройдений.
Нерішучість та непослідовність Центральної Ради призвела до того, що у вирішальний момент 16 січня 1918р. у бою під Крутами, де вирішувалася доля Києва, вона могла розраховувати тільки на 420 студентів, гімназистів та юнкерів.
Ситуація стала критичною, коли проти Української Центральної Ради повстали робітники столичного заводу «Арсенал». І хоча це повстання було придушено, втримати Київ все ж не вдалося. Більшовицькі війська ввійшли до столиці 26 січня 1918р.
Вивчаючи друге питання про політичних діячів Центральної Ради, необхідно опрацювати рекомендовану літературу, ознайомитися з науковими працями М.Грушевського, В.Винниченка та інших. На основі цього, підготуйте письмове повідомлення або реферат про одного з діячів.
Важливе місце в боротьбі за відновлення державності українського народу посідає радянсько-польська війна (25 квітня 1920р. - 18 березня 1921р.). З'ясуйте причини цієї війни, зміст політичної, торговельно-економічної та військової конвенцій.
Щоб засвоїти цей матеріал, необхідно детально вивчити хід воєнних дій, використавши при цьому атлас з історії України.
Важливо також зрозуміти, як змінився характер війни: на початковому етапі (квітень-травень 1920р.) - це була оборонна війна для більшовиків, а починаючи з наступу на Львів, а потім і на Варшаву - вона перетворюється на війну наступальну.
Підписанням 18 березня 1921р. Ризького мирного договору, закінчується радянсько-польська війна. Опрацюйте умови цього договору.
Запам’ятайте хронологічні дати
4 грудня 1917р. - Ультиматум Раднаркому РСФРР Центральній Раді.
4 грудня 1917р. - Всеукраїнський з’їзд Рад розпочав свою роботу у Києві.
11-12 грудня 1917р. - Всеукраїнський з’їзд Рад у Харкові. Проголошення України Радянською республікою.
22 січня 1918р. - ІУ Універсал Центральної Ради
29 січня 1918р. - Бій під Крутами.
22 квітня 1920р. - Варшавський договір між УНР і Польщею.
25 квітня 1920р. - Початок польсько - радянської війни.
18 березня 1921р. – укладено Ризький мирний договір між Польщею і РСФРР та УСРР.
Завдання для самостійної роботи
1. Опрацюйте рекомендовану літературу, складіть конспект прочитаного.
2. Занотуйте зміст Маніфесту РНК до українського народу.
3. Запам’ятайте хронологічні дати.
4. Складіть розгорнутий план питання: «Причини, характер, воєнні дії війни Радянської Росії проти УНР».
5. Підготуйте презентацію про політичних діячів Української Центральної Ради.
6. Поясніть значення термінів: анексія, революція, «лінія Керзона», ультиматум.
7. Підготуйте тестові завдання різних рівнів складності.
Питання для самоконтролю
1. Що було причиною ультиматуму Раднаркому, висунутого УЦР?
2. Перерахуйте основні умови Ризького мирного договору.
3. Назвіть причини радянсько-польської війни та цілі, які переслідувала кожна з воюючих держав.
4. Продовжіть речення „Згідно з Ризьким мирним договором УСРР поступалася на користь Польщі......”
5. Чи можна вважати Варшавську угоду, укладену С.Петлюрою, зрадою інтересів України?
Рекомендована література: 3,5,7,10,13,29,30,34,39,40,44
ТЕМА 16. МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Питання для самостійного вивчення:
1. Політика більшовиків в Україні в 1919-1920рр. «Воєнний комунізм».
2. Політика більшовиків щодо релігії та церкви в Україні в 20-30-ті роки.
Більшовики остаточно закріпилися в Україні на початку 1919 року в ході другої війни радянської Росії проти УНР. Головою українського уряду Раднаркому (РНК) Ленін призначив Х.Раковського, який перевів уряд з Харкова до Києва. В Україні було встановлено більшовицьку диктатуру.
Вивчаючи дане питання перш за все зверніть увагу на причини встановлення більшовицької влади в Україні. Серед них слід визначити основні:
n переважаючі сили російських радянських військ на території України;
n неспроможність лідерів Української національно-демократичної революції задовольнити на практиці економічні вимоги більшості населення;
n використання більшовиками найпопулярніших гасел того часу («Земля - селянам!», «Фабрики - робітникам!»).
Ще 6 січня 1919р. підконтрольна більшовикам територія України дістала назву УСРР. Але крім назви, новий уряд та нова держава не мали нічого українського. Державною мовою була російська, адміністрація - російська. Лідери українського національно-визвольного руху вважалися націоналістами, які заважають спільній боротьбі українського і російського народів за спільне майбутнє.
У березні 1919 року на ІІІ Всеукраїнському з’їзді Рад було прийнято першу Конституцію УСРР, сформовано нову структуру влади. В Конституції було запроваджено антидемократичний виборчий принцип:
n власники, інтелігенція взагалі позбавлялися виборчого права;
n сільська волость мала право направити на з’їзд одного представника, незалежно від кількості населення;
n один представник йшов на 10 тисяч робітників і один представник - від тисячі червоноармійців. І це не дивно, бо саме армія була основою режиму.
Органами влади формально проголошувалися місцеві Ради. Щоб в ці виборчі органи не попали «буржуї», більшовики почали утворювати неконституційні органи влади - революційні комітети.
Всі радянські війська (до 180 тис.чол.) було об’єднано у три армії і підпорядковано російському більшовицькому командуванню, Український фронт було розформовано.
Важливим питанням даної теми є запровадження політики «воєнного комунізму». Перш за все, слід розглянути характерні риси цієї політики:
n проведення повної націоналізації всіх підприємств;
n мілітаризація - все доросле населення зараховувалося до спеціальних трудових армій, які направлялися на відбудову заводів, фабрик;
n абсолютний централізм економічного і політичного життя - місцеве самоврядування не визнавалося, всі рішення приймалися виключно в центрі;
n введення продрозверстки;
n скасування товарно-грошових відносин і заборона приватної торгівлі;
n натуралізація оплати праці та зрівнялівка в розподілі.
За кілька місяців 1919 року більшовики встигли націоналізувати підприємства цукрової промисловості, великі шахти, металургійні та машинобудівні заводи, запровадили продрозверстку з селянських господарств. Селяни повинні були здати 140 млн. пудів зерна. Проте репресивними методами вдалося вилучити лише 10,5 млн. пудів. З 14,5 млн. гектарів землі, на підконтрольних більшовикам територіях, селянам передано тільки 5 млн. Дві третини землі більшовики залишили для колективних господарств, які вони вважали основою комуністичної економіки.
Головними наслідками запровадження «воєнного комунізму» стали:
n повна руйнація господарства українських селян;
n масові селянські антибільшовицькі повстання, що охопили значну територію України.
Закріпити свій «успіх» в Україні більшовики не встигли - на Україну наступала Добровольча армія Денікіна. Після перемоги над Денікіним наприкінці 1919р., більшовики утвердилися втретє в Україні.
Вивчаючи питання про політику більшовиків щодо релігії та церкви в Україні, необхідно розкрити її суть:
n відокремлення церкви від держави, школи від церкви;
n націоналізація власності релігійних установ;
n конфіскація церковних і монастирських земель.
Більшість парафій в Україні належало до Російської православної церкви і для того щоб підірвати її вплив, Радянська влада погодилася на створення в Україні з 1921р. Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) на чолі з митрополитом В.Липківським.
Розгорнутий наприкінці 20-их років масовий «наступ соціалізму по всьому фронту» означав початок нової атаки на церкву:
n у травні 1929р. ІІ з’їзд Рад України затвердив нову Конституцію республіки. В ній замість «свободи релігійної та антирелігійної пропаганди» проголошувалася «свобода релігійних сповідань та антирелігійної пропаганди»;
n священики, служителі релігійних культів, ченці позбавлялися виборчих прав;
n віруючі всіх релігійних конфесій переставали бути рівноправними громадянами;
n священиків виселяли нарівні з куркулями, бо служителів церкви відносили до категорії селянських господарів, які мали нетрудові доходи;
n церкви руйнували, переобладнували на культосвітні установи або віддавали під господарські потреби.
Отже, з самого початку перебування при владі більшовиків, вони різко негативно ставилися до релігії та церкви.
Запам’ятайте хронологічні дати
6 січня 1919р. - Перейменування «Радянської УНР» на Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР).
Березень 1919р. - ІІІ Всеукраїнський з’їзд Рад, прийняття першої Конституції УСРР.
1921-1930рр. - існування Української автокефальної православної церкви.
Персоналії
Християн Раковський - голова українського радянського уряду у (1919-1923рр.)
Василь Липківський (1864-1937рр.) – церковний діяч, фундатор, і перший митрополит Київський та всієї України Української автокефальної православної церкви.
Терміни та поняття
Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР) - форма радянської державності на східноукраїнських землях, що існувала з 1919р. до 1991 року (зі зміною назви на УРСР у 1937р.).
Більшовицька диктатура - необмежена влада у державі партії більшовиків та її вождів.
Націоналізація - перехід власності з приватних рук до держави.
«Воєнний комунізм» - система заходів, запроваджених більшовиками у 1918-1920рр., спрямованих на впровадження прямого керування економікою з боку держави.
Продрозверстка - головний елемент «воєнного комунізму», відповідно до якого вся продукція, вироблена селянами, вважалася власністю держави і підлягала вилученню в разі потреби.
Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) - форма українського православ’я, незалежна від іноземних релігійних центрів, що існувала у 1921-1930рр. Виховувала вірних у дусі українського патріотизму.
Опрацюйте історичні джерела
1. Із пророцтва Серафима Соровського (перша третина ХІХ ст.) // Див. Король В.Ю. Історія України. Документи і матеріали. – К.: Академія, 2001. - С.245
2. Із протоколу засідання Політбюро ЦК КП(б)У про вилучення цінностей в церквах. // Там само. – С.298
Завдання для самостійної роботи
1. Опрацюйте навчальний матеріал, історичні джерела і складіть конспект.
2. Запам’ятайте хронологічні дати, терміни та поняття.
3. Занотуйте характерні ознаки політики воєнного комунізму.
4. Підготуйте тестові завдання різних рівнів складності.
5. Підготуйте письмове повідомлення про діяльність Х.Раковського або В.Липківського.
Питання для самоконтролю
1. Які причини встановлення більшовицької диктатури в Україні?
2. Підготуйте презентацію на тему:" Характерні риси політики «воєнного комунізму».
3. Розкрийте суть політики більшовиків щодо релігії і церкви.
4. Поясніть значення термінів і понять УСРР, більшовицька диктатура, націоналізація, «воєнний комунізм», продрозверстка, УАПЦ.
Рекомендована література: 3,5,7,10,13,29,30,34,39,40,44
ТЕМА 17. ЗАХІДНА УКРАЇНА В 20 - 30-х РОКАХ ХХ ст.
Питання для самостійного вивчення:
1. Українське питання на Паризький мирній конференції у 1919р.
2. Українські землі в складі Румунії, Польщі, Чехословаччини
Приступаючи до вивчення даного питання, необхідно усвідомити один із головних підсумків Першої світової війни - це поділ українських земель між:
1. Польщею (Східна Галичина, Західна Волинь, Закерзоння);
2. Чехословаччиною (Закарпаття);
3. Румунією (Північна Буковина, Хотинщина, Південна Бессарабія);
4. Правобережна і Лівобережна Україна (під назвою УСРР) входила до складу СРСР.
Таке вирішення питання не сприяло стабілізації в Європі, договори не стали основою стабільного миру.
Підсумки Першої світової війни, що завершилася у листопаді 1918р. перемогою країн Антанти, були підведені на Паризькій мирній конференції (січень 1919р. - січень 1920р.). Система договорів була несправедливою з багатьох питань:
1. Українці та словаки не змогли утворити свої держави;
2. Принижено Німеччину, не вирішено ряд територіальних проблем (17млн. чоловік опинилися на землях не своїх держав);
3. Поза системою договорів знаходилася радянська Росія, яка ще у березні 1918р. підписала сепаратний Берестейський мир з Німеччиною і тому країнами Антанти визнавалася зрадницею союзницьких інтересів.
Об’єднана делегація Західноукраїнської Народної Республіки і Української Народної Республіки прибула на конференцію у січні 1919р. Метою делегації було захистити права українського народу, відстояти його право на власну державність. Однак представники кожної з держав діяли самостійно і не узгоджено. Делегація ЗУНР вимагала зупинення наступу Польщі на Східну Галичину.
У липні 1919р. представники Антанти визнали право Польщі на окупацію Східної Галичини, а 14 березня 1923р. конференція послів Антанти, виходячи з результатів Ризького мирного договору Радянської Росії, УСРС і Польщі, ухвалила рішення про приєднання Східної Галичини до Польщі на умовах забезпечення автономії для українців (останнє виконано не було).
Розглядаючи питання про українські землі в складі Румунії, необхідно з’ясувати характерні ознаки соціально - економічного розвитку цих земель в 20-30-х роках ХХ ст. За статистикою у 1920р. на території Румунії проживало майже 790 тис. українців (або 4,7% усього населення).
Колоніальна експлуатація українських земель вела до деградації господарства. На Буковині за 1922-1929рр. було закрито 85 підприємств, демонтовано і вивезено в Румунію обладнання Аккерманських трамвайних майстерень та прядильної фабрики, Ізмаїльського та Ренійського портів. Майже третину працездатного населення становили безробітні. Ще більш погіршила ситуацію економічна криза, яка охопила Румунію у 1928 році.
Опрацюйте наслідки кризи і коротко занотуйте їх. Не кращою була і ситуація в сільському господарстві. Внаслідок грабіжницької аграрної реформи розміри селянських володінь в українських повітах Бессарабії зменшилися майже втричі.
Вивчаючи дане питання, слід звернути увагу на три періоди румунської окупації українських земель:
І період - 1918-1928рр. - період реакції
ІІ період - 1928-1937рр. - період відносної лібералізації
ІІІ період - 1937-1940рр. - період реакції.
Впродовж першого періоду, у провінції запроваджується воєнний стан, українські землі активно роздаються офіцерам румунської армії. Будь-який виступ проти властей жорстоко придушувався, як це було з татарбунарським повстанням 1924 року. Йшла активна румунізація краю. А в 1927 році Буковина втрачає автономію, якою володіла, перебуваючи під владою Австрії.
Другий період позначений відносною лібералізацією: постійна зміна кабінету міністрів, призвела до певного послаблення колоніального ярма на українських землях.
З середини 30-их років у Румунії набирають сили фашистські партії та організації („Залізна гвардія”, націонал-християнська партія та ін.). Встановлення в лютому 1938р. особистої диктатури Кароля ІІ фіксував злам у бік реакції, який реально відбувся у внутрішній політиці у 1933р.
Вивчаючи тему, зверніть увагу на діяльність політичних партій, їх програмні завдання.
Отже, характерними рисами політики Румунії в українському питанні були форсована, жорстка асиміляція, колоніальна експлуатація, гальмування економічного розвитку, блокування політичної активності української спільноти.
Запам’ятайте хронологічні дати
Січень 1919 - січень 1920рр. - Паризька мирна конференція
1918-1940рр. - Входження Північної Буковини, Північної та Південної Бессарабії до складу Румунії.
Терміни та поняття
Узурпація - протизаконне захоплення влади; привласнення чиїхось прав на що-небудь.
Фашизм - крайня, антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, в основі якої - синтез концепції нації як вищої реальності; різновид тоталітаризму.
Завдання до самостійної роботи
1. Опрацюйте рекомендовану літературу, складіть конспект.
2. На основі вивченого матеріалу заповніть таблицю.
3. Виконайте творче завдання - підготуйте презентацію про становище західноукраїнського населення на початку ХХ ст.
4. Заповніть таблицю.
Поділ українських земель після першої світової війни.
| Назва держави | Які українські території входили до її складу. |
3. Запам’ятайте хронологічні дати, терміни і поняття.
4. Підготуйте тестові завдання різних рівнів складності.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть основні рішення Паризької мирної конференції щодо України.
2. Доведіть, що система договорів, прийнятих Паризькою конференцією, була несправедливою.
3. Які характерні ознаки соціально-економічного розвитку українських земель в складі Румунії?
Рекомендована література:: 3,5,7,10,13,29,30,34,39,40,44
ТЕМА 18. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Питання для самостійного вивчення:
1. Діяльність радянських партизанів та ОУН-УПА в роки Другої світової війни.
2. Культура України в роки Великої Вітчизняної війни.
Вивчаючи перше питання, необхідно звернути увагу на передумови та причини розгортання Руху Опору в Україні, його течії. Головною причиною стала окупація нацистами території України і встановлення так званого „нового порядку" - режиму відкритого насильства та терору щодо місцевого населення. Сформувалися дві головні течії Руху Опору:
- радянські партизанські загони;
- загони ОУН-УПА.
Зосереджувалися партизани й повстанці переважно в лісах Волині, на Поліссі та в Карпатах. Вони руйнували німецькі комунікації, створювали напруженість і безладдя в тилу ворога.
Відомо, що на території України діяло 30 партизанських з'єднань, близько 2 тис. загонів і груп комуністичного спрямування. Найбільш відомі з'єднання: С.Ковпака, О.Федорова, О.Сабурова. Всього в партизанському русі взяло участь до 100 тис. осіб. Загальне керівництво діяльністю партизанських загонів здійснював Центральний штаб, створений у травні 1942р. на чолі з Т.Строкачем.
Загони ОУН діяли, переважно, у Західній Україні. Головою революційного крила ОУН був С.Бандера. У жовтні 1942р. націоналістичні загони об'єдналися в Українську повстанську армію (УПА), яка контролювала частину Волині, Полісся, а згодом і Галичини. З кінця 1943р. її очолив Р.Шухевич. Ця армія налічувала у 1943-1944рр. 30-40 тис. бійців, а у 1944-1945рр. - 20-25 тис.
Радянські партизани вважали своєю Батьківщиною СРСР, а оунівці - самостійну Україну, тому вони ворогували між собою, що послаблювало Рух Опору.
Вивчаючи дане питання, зверніть увагу на події 1943р. - року найвищого піднесення підпільно-партизанської боротьби. Радянські партизани здійснили масові рейди по Правобережній Україні. Найвідоміший з них - рейд з'єднання С.Ковпака „Від Путивля до Карпат". У серпні - вересні 1943р. партизани здійснили широкомасштабну операцію під назвою „Рейкова війна", зірвавши тим самим план допомоги німецьким військовим на Курській дузі.
Бійці УПА вели бойові дії не лише проти гітлерівців, а й проти польських загонів руху Опору, які намагалися взяти під контроль ці регіони. У міжусобній боротьбі гинули тисячі українців і поляків. Зверніть увагу на рішення III Надзвичайного збору ОУН (серпень 1943р.). Особливо на формування головного завдання УПА: боротьба проти обох тоталітарних режимів (гітлерівського та сталінського).
З приходом Радянської армії в Західну Україну, опір радянській владі набув масового збройного характеру. У західноукраїнських областях розгорнулася справжня партизанська війна очолена ОУН (в лавах УПА перебувало близько 90 тис. осіб). Впродовж 1944-1945рр. повстанці здійснили 14,5 тис. терористичних і диверсійних актів, в результаті яких загинуло 30 тис. осіб, в тому числі близько 4 тис. радянських працівників.
Із закінченням Другої світової війни, радянське керівництво зосередило увагу на боротьбі з повстанським рухом. Внаслідок каральних операцій (січень - квітень 1946р.) загинуло близько 40% повстанців.
Повстанський рух остаточно припинивсяіз завершенням колективізації у Західній Україні. Головними наслідками Руху Опору в Україні було:
- знищення великої кількості живої сили та техніки противника на окупованих територіях;
- піднесення національної свідомості та патріотизму українського населення;
- обидві його течії і комуністична і національна, зробили свій внесок у розгром ворога.
Проте різні політичні погляди на майбутнє України призводилидовзаємного непризнання і масових жертв.
Розглядаючи питання розвитку культури в роки війни, слід визначити такі сфери, як освіта, наука, засоби масової інформації, література і мистецтво.
Зверніть увагу на те, що в перші місяці війни більшість науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів була евакуйована на схід СРСР. Розвивалися, насамперед, прикладні науки, що були пов'язані з виробництвом зброї та бойової техніки.
Напад гітлерівської Німеччини на СРСР більшість представників української творчої інтелігенції сприйняла з великим болем.
Необхідно розглянути, в чому саме полягав цей внесок (на прикладах творчої діяльності П.Тичини, М.Рильського, М.Бажана, Л.Первомайського, Я.Галана, О.Вишні).
Запам'ятайте хронологічні дати
30 червня 1941 року - „Акт проголошення відновлення Української держави"
1942 рік - Створення Українського штабу партизанських загонів.
жовтень 1942 року - Створення Української повстанської армії (УПА)
Персоналії
С.Ковпак - командир з'єднаного партизанського загону
О.Федоров - командир партизанського загону
С.Бандера - провідник ОУН
Р.Шухевич (Тарас Чупринка) - головнокомандувач Української
повстанської армії (УПА) у 1943-1950 рр.
Терміни і поняття
Рух Опору - рух поневолених народів за визволення від нацистських, фашистських та інших тоталітарних поневолювачів.
Фашизм - антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, в основі якої - синтез концепції нації як вищої, різновид тоталітаризму.
Культура - все, що створено людським суспільством і існує завдяки розумовій і фізичній праці людей.
Опрацюйте історичні джерела
1. Із статті О.Бажана, В.Войналовича „Війна проти власного народу” // Див. Король В.Ю. Історія України. Документи. Матеріали. – К.: Академія, 2001. - С.327
2. Акт відновлення Української держави. // Там само. - С.346
3. Наказ СД „Про страту членів ОУН Бандери”// Там само. - С.357
4. Із статті П.Брайка „У серпні сорок третього..." як загинув комісар С.Руднєв. // Там само. – С.357
5. Архівна довідка про діяльність з'єднання партизанських загонів ім.М.Хрущова під командуванням І.Хитриченка. // Там само. – С.361
Завдання до самостійної роботи
1. Опрацюйте рекомендовану літературу, складіть конспект.
2. Занотуйте основні терміни і поняття, а також вивчіть хронологічні дати.
3. Використовуючи атлас з історії України, визначте райони, де діяла УПА, а де діяли радянські партизани.
4. Підготуйте тестові завдання різних рівнів складності.
5. Підготуйте презентацію на одну із тем:
- „Радянський партизанський рух на окупованій території України";
- „Культура України в роки Великої Вітчизняної війни".
6. Підготуйте письмове повідомлення про командирів партизанських з'єднань: С.Ковпака, О.Федорова, Т.Строкача та керівників ОУН-УПА – С.Бандеру, Р.Шухевича.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть передумови та причини розгортання Руху Опору в Україні, його течії.
2. Які фактори передували формуванню УПА?
3. Охарактеризуйте зміст та значення „Акту проголошення відновлення Української держави".
4. Проаналізуйте розвиток освіти, науки і засобів масової інформації в роки війни.
5. В чому полягав внесок українських митців в перемогу над фашистською Німеччиною?
Рекомендована література: 3,4,7,10,12,13,29,30,35,40,41,44
ТЕМА 19. УКРАЇНА В СКЛАДІ СРСР (1945-1985 рр.)
Питання для самостійного вивчення:
1. Спроби реформування економіки України наприкінці 50-х у першій половині 60-х років.
2. Ідеологізація і русифікація культурного життя України в 70-80-і роки. Політичний курс на „злиття націй".
3. Загострення екологічних проблем у 70-80-х роках. Чорнобильська катастрофа та її наслідки..
Розвиток економіки України у другій половині 50-х - першій половині 60-х років був неоднозначним. Тому вивчаючи дану тему слід звернути увагу на той факт, що у 50-их рр. розвинуті капіталістичні країни вступили у період науково-технічної революції, наслідком якої стало активне запровадження у виробництво найновіших досягнень науки і техніки. Аналогічному процесу в СРСР, та і в Україні, перешкоджала централізована система управління.
З приходом до влади в СРСР М.С.Хрущова (вересень 1953р.) та проведенням реформ в управлінні народним господарством (міністерства у 1957р. реорганізовано у раднаргоспи), розвиток економіки дещо пожвавився.
Головним наслідком цих перетворень стало те, що Україна стала керувати 70% своєї економіки, однак очікуваних результатів не було досягнуто:
- семирічний план (1959-1965рр.) зірвано, постійнозменшувався приріст промислової продукції;
- структура економіки залишалася найвідсталішою серед промислово- розвинутих країн;
- неефективно використовувались виробничі фонди (верстатний парк у СРСР за кількістю був однаковим з американським, але значно відставав за якісними показниками). На виробництві тракторів зайнято було робітників менше, ніж на підприємствах, які здійснювали їх ремонт;
- тривало кількісне нарощування промисловості, що було наслідком гігантоманії. Так, у СРСР коксу вироблялось більше ніж у США, а витрати його на виплавку 1 тонни сталі були втричі більшими, ніж в Америці.
Слід звернути увагу і на розвиток сільського господарства. В особливо скрутному становищі опинилися колгоспи. Великої шкоди завдавали:
- низька врожайність зернових;
- адміністративно-командні методи й некомпетентність його керівництва та управління;
- ставка не на економічні важелі прогресу, а на зміцнення і перестановку партійних кадрів;
- взяття зобов'язань і приписки у звітності;
- негативну роль відіграли нескінченні укрупнення й розукрупнення колгоспів, ліквідація так званих неперспективних сіл, перетворення колгоспів у раднаргоспи;
- гальмувалося впровадження у виробництво досягнень науки і техніки;
- значні втрати сільськогосподарської продукції в період збирання врожаю.
Вивчаючи дане питання, з'ясуйте заходи, які вживалися урядом для поліпшення становища села (колгоспники отримали паспорти, що дали їм можливість самостійно вирішувати, де жити і працювати, підвищено закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, в той же час зменшено розміри податків, зроблено перші спроби щодо впровадження господарського розрахунку).
Щоб зрозуміти суть політичного курсу КПРС в 70-80-і роки, потрібно з'ясувати основні риси ідеологізації:
- творчість розглядалась з точки зору відповідності марксистсько-ленінській ідеології, все що не співпадало з офіційною точкою зору, визнавалося ворожим;
- культурні діячі мали право творити в суворо обмежених рамках;
- дозволялося оспівувати визначні революційні свята, успіхи в побудові соціалізму, досягнення та особисті заслуги комуністичних лідерів;
- гуманітарні предмети у школах та вузах були зведені до вивчення історії КПРС;
- значна увага приділялась агітації та пропаганді радянського способу життя.
Слід звернути увагу на те, що 70-80-ті рр. - роки посилення русифікації. Вивчаючи дану тему з'ясуйте значення курсу на „злиття націй”. Радянський уряд, взявши такий курс, постійно наголошував на єдності історичних коренів російського та українського народів та їхніх мов.
На основі вивченого матеріалу, зверніть увагу на наслідки політики русифікації:
- звуження сфери вживання української мови (у 70-х роках уКиєві78% загальноосвітніх шкіл складали - російські);
- більшість газет і журналів, книжок друкувались російською мовою;
- „розмивалася” національна свідомість українців, все більше українців вважали рідною мовою - російську.
Розглядаючи третє питання, слід виділити причини екологічної кризи 70-80-их років, зокрема причини Чорнобильської катастрофи.
Зверніть увагу на такі головні чинники:
- концентрація підприємств важкої промисловості на обмеженій території;
- застаріле обладнання, яке зумовило значні викиди в атмосферу шкідливих речовин;
- погіршення становища з водопостачанням, зокрема, показник споживання питної води на одного міського жителя України, був вдвічі меншим, ніж загалом в СРСР;
- посилення хімізації сільськогосподарського виробництва.
Все це стало причиною зростання ряду хвороб, передусім онкологічних, а також зростання дитячої смертності.
Далі потрібно з'ясувати причини катастрофи на Чорнобильській АЕС, що сталася 26 квітня 1986р.
Виділимо такі:
- недосконалість реактора (типу
