Протягом двох років громадянин Ломакін зберігав у себе вдома бойову гранату, але потім добровільно здав її в РУВС. Чи буде Ломакін звільнений від кримінальної відповідальності?

Основні терміни:

Крайня необхідність — це вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам з метою відвернення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо вона в даній обстановці не могла бути відвернена іншими засобами і якщо заподіяна шкода рівнозначна або менш значна, ніж шкода відвернена.
Наказ — це акт управління, виданий уповноваженою службовою особою, який приписує певній особі (групі осіб) вчинити дію чи бездіяльність, пов’язану із заподіянням шкоди об’єктам кримінально-правової охорони.
Необхідна оборона — це дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної й достатньої у даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Правомірне затримання злочинця потерпілими або іншими особами — це насильницькі дії, спрямовані на короткострокове позбавлення волі особи, котра вчинила злочин, з метою доставлення її органам влади, якщо ці дії викликані необхідністю затримання і відповідають небезпечності вчиненого посягання і обстановці затримання злочинця.
Психічний примус —це реальна погроза негайного застосування до особи насильницьких дій або заподіяння іншої шкоди.
Уявна оборона — це дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було і особа, хибно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.
Фізичний примус — це насильницький вплив на особу (її зв’язування, нанесення побоїв, мордування, катування тощо) або позбавлення її волі.

Активне сприяння розкриттю злочину — це дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу правоохоронним органам у встановленні істини у справі, з’ясуванні тих фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину, викритті співучасників та затриманні їх.
Відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди — це дії, які фактично усувають негативні наслідки вчиненого злочину. Закон прямо вказує на те, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям можливе тільки у разі реального відшкодування у повному обсязі заподіяної злочином шкоди (повернення майна, надання потерпілому рівноцінного майна, компенсацію у грошовій формі його вартості, надання допомоги у лікуванні потерпілої особи, у тому числі оплату його вартості).
Звільнення від кримінальної відповідальності — це здійснювана відповідно до кримінального та кримінально-проце­суального закону відмова держави в особі компетентних органів від притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідальності.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям — це звільнення, за якого особа, котра вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки — це звільнення, за якого особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною (ст. 48 КК).
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки — це звільнення, за якого особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим — це звільнення, за якого особа, котра вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, коли вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Зміна обстановки, внаслідок якої особа, котра вчинила злочин, втрачає свою суспільну небезпечність — це об’єктивні зміни умов життєдіяльності конкретного суб’єкта, котрі свідчать про те, що він не вчинятиме кримінально караних діянь у майбутньому.
Примирення — відмова потерпілого від поданої ним заяви про притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, або прохання закрити вже порушену щодо винного кримінальну справу.
Ухиленням від слідства або суду вважають будь-які умисні дії, вчинені особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез’явлення без поважних причин за викликом до правоохоронних органів, недотримання умов запобіжного заходу, зміна місця проживання, зміна документів, які посвідчують особу, втеча з-під варти тощо).
Щире покаяння означає, що особа усвідомлює і визнає свою провину за всіма пунктами висунутого проти неї звинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, осуджує свою поведінку.

Арешт — вид кримінального покарання, який полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції в арештному домі за місцем засудження (військовослужбовець — на гауптвахті).
Громадські роботи — вид кримінального покарання, який полягає у виконанні у вільний від роботи чи навчання денний час безоплатних суспільно-корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
Довічне позбавлення волі — вид кримінального покарання, який встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.
Додаткові покарання — це покарання, які не призначаються самостійно, а тільки в сукупності з основними, додатково до них.
Конфіскація майна — вид кримінального покарання, який полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Межа покарання — це часові (місяць, рік) або інші межі, в яких з урахуванням положень Загальної частини КК відповідний вид покарання може бути призначений, а також їх певні фактичні межі, встановлені у конкретній санкції.
Обмеження волі — вид кримінального покарання, який полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу, без ізоляції від суспільства, в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці.
Основні покарання — це такі покарання, які призначаються самостійно, кожне окремо.
Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу — вид кримінального покарання, який не передбачено жодною санкцією Особливої частини КК і застосовується на розсуд суду і лише при засудженні особи за особливо тяжкий чи тяжкий злочин.
Позбавлення волі на певний строк — вид кримінального покарання, який полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю — вид кримінального покарання, яке може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п’яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
Система покарань — це вичерпний загальнообов’язковий для суду перелік видів покарань, що характеризується внутрішньою єдністю та узгодженістю.
Службові обмеження для військовослужбовців — вид кримінального покарання, який застосовується до засуджених військовослужбовців, окрім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених КК, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.
Спеціальні покарання — це такі покарання, які застосовуються лише до певного кола суб’єктів.
Тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні —вид кримінального покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні, призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених КК, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.
Штраф — вид кримінального покарання у вигляді грошового стягнення, що накладається судом у випадках і межах, установлених Особливою частиною КК.

Обставини, що обтяжують чи пом’якшують відповідальність — це певні фактори, що стосуються особи винного, його ставлення до вчиненого, які, відповідно, зменшують чи підвищують суспільну небезпеку злочину і злочинця.
Термінологічний словник
Повне складання остаточного покарання — це покарання, яке за сукупністю дорівнює сумі складених покарань.
Часткове складання остаточного покарання призначається шляхом приєднання до найбільш суворого покарання, призначеного за один зі злочинів, будь-якої частини менш суворого покарання (або покарань), призначеного за інший злочин (злочини).
Термінологічний словник
Амністія — це правовий акт, який, не скасовуючи і не змінюючи відповідного кримінального закону, передбачає повне або часткове звільнення індивідуально невизначеної категорії осіб, винних у вчиненні певних злочинів, від кримінальної відповідальності та покарання.
Повна амністія — це повне звільнення зазначених у законі про амністію осіб від кримінальної відповідальності чи від покарання.
Помилування — акт глави держави, за яким певна особа (чи група осіб) повністю або частково звільняється від покарання, або до неї застосовується більш м’яке покарання, або знімається судимість.
Сумлінна поведінка засудженого — це дотримання вимог режиму і свідоме додержання дисципліни, вказівок і розпоряджень адміністрації органів виконання покарань, відсутність стягнень.
Сумлінне ставлення засудженого до праці — це чесне та повне виконання своїх трудових обов’язків, суворе дотримання правил техніки безпеки, підвищення своєї майстерності.
Умовна амністія. У виняткових випадках, з метою припинення суспільно небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов’язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію.
Часткова амністія — це часткове звільнення зазначених у законі про амністію осіб від відбування призначеного судом покарання (фактично така амністія є різновидом пом’якшення покарання).

Зняття судимості — це припинення судом стану судимості до закінчення строків погашення судимості, передбачених у ст. 89 КК.
Погашення судимості — це автоматичне її припинення в разі встановлення певних, передбачених законом умов.
Судимість — це правове становище особи, яке є наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання.
Термінологічний словник
Примусовими заходами медичного характеру є: надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов’язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Рекомендована література:

1. Конституція України, 1996 р. (зі змінами і доповненнями, станом на 2007 р.) – К.: Юрінком, 2007.

2. Кримінальний кодекс України (зі змінами і доповненнями за 2008 р.) – сайт ВР України. (www.rada.gow.ua)

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України /За ред. Мельника М.Г., Хавронюка М.І., - К.: Канон, А.С.К., 2002. – 1104 с.

4. Практика судів України з кримінальних справ (2001 – 2005)./За заг. ред. Маляренка В.Т., Сташиса В.В. – Київ-Харків: Юрінком Інтер, 2005. - 462 с.

5. Практика судів України з кримінальних справ (2006 – 2007)./Укладачі: В.В, Сташис, В.І. Тютюгін: за заг. ред. В.В. Сташис. – Київ: Юрінком Інтер, 2008. – 880 с.

6. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник. /За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ-Харків: Юрінком-Інтер-Право, 2002. – 416 с.

7. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна. Курс лекцій. /За ред. М.Й. Коржанського. – К.: Атіка, 2001.

8. Селецький С.І. Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посібн. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 248 с.

9. Хохлова І.В., Шеп’яков О.Л. Кримінальне право України (Загальна частина): Навч. посіб. – К.: ЦНЛ, 2006. – 272 с.

Питання для самоконтролю знань:

1. Назвіть перелік обставин, що виключають злочинність діяння.

2. Вкажіть різницю між необхідною обороною та крайньою необхідністю.

3. Наведіть приклади уявної оборони.

4. Які існують види покарань в кримінальному праві України?

5. Яка мета покарання?

6. Визначіть основні засади призначення покарання.

7. Що являє собою кваліфікація злочинів?

8. Які існують підстави для звільнення від покарання?

9. Визначіть різницю між амністією і помилуванням.