І-рівень
Тестові завдання
1. Між ким виникають кримінально-правові відносини у результаті дії кримінально-правової норми:
а) між злочинцем і потерпілим;
б) між державою і потерпілим;
в) між державою і особою, що вчинила злочин.
2. Яке із завдань кримінального права є найбільш приоритетним?
а) державна безпека, охорона лише особистих благ людини;
б) охорона прав і свобод людини і громадянина;
в) охорона державної власності та конституційних прав громадян.
3. Яка галузь права є приоритетною над кримінальним правом?
а) цивільне право;
б) адміністративне право;
в) конституційне право.
4. Що є кримінальне право як наука?
а) це система кримінально-правових норм;
б) це система теорій, поглядів, ідей;
в) це наука про злочинність та її попередження.
5. Як називається умова, за якої застосовується правова норма:
а) санкція;
б) гіпотеза;
в) диспозиція.
6. Які є види диспозицій?
а) проста, описова, складна, диференційована;
б) проста, описова, відсильна, бланкетна;
в) відсильна, описова, банкетна, диференційована.
7. На які види поділяється тлумачення кримінального права за суб’єктом?
а) доктринальне, судове, офіційне;
б) судове, доктринальне, виконавче;
в) офіційне, доктринальне, слідче.
8. Що віднесено до території України?
а) український риболовний сейнер в порту Мурманська;
б) військовий український крейсер в порту Сан-Франциско;
в) цивільний «ТУ-154», приписаний до аеропорту «Жуляни», знаходиться на аеродромі біля Лондона.
9. Кримінальна відповідальність передбачена:
а) тільки в Кримінальному кодексі України;
б) в Кримінальному кодексі України та міжнародних договорах, що ратифіковані Україною;
в) в Кримінальному кодексі України та законі «Про судоустрій».
10. Що є фактичною підставою кримінальної відповідальності?
а) вчинення особою суспільно небезпечного діяння;
б) вчинення особою суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК, що містить склад злочину;
в) виявлення наміру вчинити злочин.
11. Суб’єктами відносин, в яких реалізується кримінальна відповідальність є:
а) дружина підсудного;
б) контролер СІзо, де перебуває арештований;
в) суддя, який розглядає справу.
12. Характер суспільної небезпечності означає:
а) спрямованість діяння на певні суспільні відносини;
б) що шкода від злочину може бути значною;
в) що злочин є особливо небезпечним.
13. Законодавство України про кримінальну відповідальність складається з
а) Конституції України;
б) Кримінального кодексу України;
в) постанов Пленуму Верховного Суду України;
г) наказів Міністра внутрішніх справ;
д) Указів Президента України.
14. Відсилочною диспозицією називають
а) диспозицію, яка відсилає до іншого нормативно-правового акту;
б) диспозицію, яка відсилає до іншої статті або частини статті Загальної частини КК;
в) диспозицію, яка відсилає до іншої статті або частини статті Особливої частини КК.
15. Альтернативна санкція передбачає
а) основне і додаткове покарання;
б) заміну кримінального покарання на інші заходи впливу, не пов’язані з кримінальними;
в) звільнення від кримінального покарання;
г) наявність кількох видів основного покарання.
16. Вкажіть види санкцій.
а) відсилочні;
б) альтернативні;
в) бланкетні;
г) прості;
д) відносно визначені.
17. Визначте вид диспозиції у ч. 1 ст. 115 КК України «умисне вбивство».
а) проста;
б) бланкетна;
в) описова;
г) відсилочна.
18. Визначте вид диспозиції у ч. 1 ст. 286 КК України «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами».
а) проста;
б) бланкетна;
в) описова;
г) відсилочна.
19. Визначте вид санкції у ч. 1 ст. 119 «Вбивство через необережність».
а) відносно визначена;
б) альтернативна.
20. Визначте вид санкції у ч. 2 ст. 119 «Вбивство через необережність».
а) відносно визначена;
б) альтернативна.
21. Доктринальне тлумачення кримінального закону передбачає
а) офіційне тлумачення Верховною Радою України;
б) офіційне тлумачення Конституційним Судом України;
в) тлумачення науковцями;
г) офіційне тлумачення Верховним Судом України.
22. За суб’єктом тлумачення поділяється на
а) буквальне;
б) філологічне;
в) системне.
23. Обмежене тлумачення полягає
а) в обмеженні дій закону щодо певної категорії осіб;
б) у наданні дії закону вужчих меж, аніж це передбачено законом;
в) у виключенні дії закону за певних обставин.
24. Який вид тлумачення слід застосувати у диспозиції ст. 113 КК України «Диверсія»?
а) буквальне;
б) граматичне;
в) судове;
г) доктринальне;
д) автентичне;
е) розширене;
є) обмежене.
25. Який вид тлумачення слід застосувати у диспозиції ст. 131 КК України «неналежне виконання професійних обов’язків, яке спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби»?
а) граматичне;
б) судове;
в) доктринальне;
г) автентичне;
д) розширене;
е) обмежене;
є) буквальне.
26. Який вид тлумачення слід застосувати у диспозиції ч. 2 ст. 201 КК України «Контрабанда»?
а) граматичне;
б) буквальне;
в) доктринальне;
г) автентичне;
д) системне;
е) обмежене.
ІІ-рівень
1. Предмет, завдання кримінального права.
2. Злочин та його види.
3. Принципи кримінального права України.
4. Поняття злочину, його ознаки.
5. Кримінальне право зарубіжних країн.
6. Чинність кримінального закону в часі. Зворотна дія закону.
7. Чинність кримінального закону у просторі.
8. Підстава кримінальної відповідальності.
ІІІ-рівень
Розв’язати задачу
Задача №1
ГромадянинПетруненко, мешканець Чернігова, декілька разів виїжджав до Росії, де скоїв 5 квартирних крадіжок. Під час спроби продати крадені речі в Чернігові він був затриманий працівниками міліції.
Чи буде Петруненко притягнутий до кримінальної відповідальності за законами України?
Задача №2
Мешканець м. Одеса громадянин Брайзер організував групу, учасники якої скуповували наркотичні засоби на території Казахстану, Туркменістану та Киргизстану, а потім привозили до Одеси, де збували іноземним туристам. Сам Брайзер з Одеси не виїжджав, виконуючи в цілому організаційні функції, а також підшукував клієнтів для збуту наркотиків. Злочинну діяльність групи було припинено в Одесі. Але двох учасників у цей час затримано на території Казахстану, де вони скуповували наркотичні речовини у великій кількості.
Закони яких держав повинні бути застосовані до Брайзера та інших учасників групи?
Задача №3
Іноземний турист Мергер, перебуваючи в Україні, розшукав свого родича, громадянина України Вільмера, який продав йому 10 золотих монет царської чеканки. Як було з’ясовано, Вільмер купив ці монети на території Росії. При спробі перевезти їх через державний кордон України Мергер був затриманий.
Як повинно бути вирішене питання про відповідальність Мергера і Вільмера?
Задача №4 Мешканець Києва громадянин Клименко, перебуваючи у Польщі, у нетверезому стані вчинив хуліганські дії, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості. За це він був притягнутий до кримінальної відповідальності і покараний шляхом стягнення штрафу. Чи повинен бути Клименко притягнутий до кримінальної відповідальності після повернення в Україну?
Задача №5
На пароплаві, приписаному до Одеського порту, було вбито пасажира громадянина України Коваленка. Убивство вчинив громадянин Естонії Калмиков під час знаходження пароплава в територіальних водах Італії. Коли пароплав прибув до Генуї, Калмикова було передано італійській поліції. Закон якої держави треба застосувати в даному випадку?
Основні терміни:
Кримінальна відповідальність — це обов’язок особи, яка винна у вчиненні злочину, зазнавати заходів державного впливу, що полягає в передбаченому законом обмеженні її прав і свобод та реалізується з моменту винесення судом обвинувального вироку.
Кримінальне право — це одна з галузей права України, яка є сукупністю юридичних норм, встановлених державою і санкціонованих її примусовою силою, що виникають із факту вчинення злочину.
Кримінальний закон — це акт вищого органу державної влади, який визначає підстави кримінальної відповідальності, визнає, які правопорушення є злочинами і встановлює міри покарання за їх учинення.
Метод — це прийом, спосіб дослідження, який ґрунтується на методології — вченні про шляхи наукового пізнання світу.
Метод правового регулювання — це сукупність певних засобів, за допомогою яких регламентуються та охороняються стосунки між людьми, між громадянами та організаціями, між громадянами і державою.
Наука кримінального права — це система наукових положень і поглядів щодо самого кримінального закону, практики його застосування, підстав і меж кримінальної відповідальності, історії та перспектив розвитку кримінального права в Україні та за кордоном.
Підставою кримінальної відповідальності служить наявність у суспільно небезпечному діянні особи складу злочину, визначеного у конкретній статті Особливої частини Кримінального кодексу України.
Предметом регулювання кримінального права виступають суспільні відносини, які виникають унаслідок учинення злочину.
Принципи кримінального права — це вихідні основоположні ідеї, котрі випливають зі змісту правових норм, закріплених у кримінальному законі, визначають зміст кримінального права і його окремих інститутів.
Принципи кримінального права поділяються на:
загальні — притаманні всім галузям права і водночас відображають специфічні ознаки кримінального права;
спеціальні (галузеві) — притаманні лише кримінальному праву, характеризують його як самостійну галузь права.
Принцип верховенства права полягає у відповідності кримінального закону Конституції України.
Принцип гуманізму — це гуманне ставлення до особи, котра відбуває покарання, зумовлене піклуванням держави про безпеку людини та поважним ставленням посадових осіб до людської гідності.
Принцип демократизму полягає в тому, що кримінальне право охороняє суспільні відносини, порушення яких завдає шкоди як всьому суспільству, так і окремим громадянам — членам цього суспільства.
Принцип законності означає, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час учинення не визнавалися законом як злочинні.
Принцип індивідуалізації відповідальності та покарання означає, що покарання, застосовуване судом до особи злочинця, повинно бути у межах закону, конкретним та індивідуальним, із урахуванням тяжкості вчиненого злочину.
Принцип невідворотності кримінальної відповідальності виявляється у тому, що кожна винна особа, в діяннях якої є склад злочину, повинна понести кримінальну відповідальність.
Принцип особистого характеру відповідальності полягає в тому, що тільки особа, яка вчинила злочин, може нести кримінальну відповідальність і бути покарана.
Принцип особистої відповідальності за наявності вини особи полягає в неприпустимості покладати кримінальну відповідальність на особу за злочин, учинений іншою особою, а також неможливості притягати до кримінальної відповідальності юридичну особу.
Принцип рівності громадян перед законом закріплює рівність всіх громадян перед законом незалежно від соціального, посадового становища, національної чи релігійної приналежності.
Принципи кримінального права — це вихідні основоположні ідеї, котрі випливають зі змісту правових норм, закріплених у кримінальному законі, визначають зміст кримінального права і його окремих інститутів.
Кримінальне право — це одна з галузей права України, яка є сукупністю юридичних норм, встановлених державою і санкціонованих її примусовою силою, що виникають із факту вчинення злочину.
Кримінальний закон — це акт вищого органу державної влади, який визначає підстави кримінальної відповідальності, визнає, які правопорушення є злочинами і встановлює міри покарання за їх учинення.
Кримінальна відповідальність — це обов’язок особи, яка винна у вчиненні злочину, зазнавати заходів державного впливу, що полягає в передбаченому законом обмеженні її прав і свобод та реалізується з моменту винесення судом обвинувального вироку.
Наука кримінального права — це система наукових положень і поглядів щодо самого кримінального закону, практики його застосування, підстав і меж кримінальної відповідальності, історії та перспектив розвитку кримінального права в Україні та за кордоном.
Метод — з грецької — буквально означає дорогу до чого-небудь, дослідження. У науковому обігу вживаються терміни «методика» і «методи». Методика — це набір, низка методів.
Кримінальний закон в найбільш широкому розумінні — це правовий акт, прийнятий Верховною Радою України, котрий містить кримінально-правові норми, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинними, встановлюють принципи і загальні правила кримінальної відповідальності, види і межі покарання осіб, винних у вчиненні злочину.
Автентичне тлумачення — це тлумачення, котре дає сам орган, що прийняв закон.
Альтернативна санкція передбачає не один, а два і більше видів основних покарань, із яких суд може призначити тільки одне.
Бланкетна диспозиція називає лише сам склад злочину, а для визначення ознак такого злочину відсилає до норм інших галузей права або інших підзаконних актів, які не є кримінальними (інших законів, інструкцій, статутів, положень, стандартів, правил, вказівок тощо).
Буквальне тлумачення полягає у з’ясуванні змісту кримінально-правової норми у точній відповідності тексту закону.
Відносно визначена санкція передбачає покарання певного (лише одного) виду у певних межах, вказуючи або не вказуючи текстуально його нижчу межу, але обов’язково вказуючи його вищу межу.
Відсилочною є диспозиція, яка відсилає до іншої статті або іншої частини статті кримінального закону, де називається злочин або описуються його ознаки, або ознаки, що виключають відповідальність за злочин, описаний у цій диспозиції.
Диспозиція — це частина норми Особливої частини КК, в якій визнається конкретне злочинне діяння або описуються його ознаки.
Доктринальне (наукове) тлумачення — це роз’яснення чинного кримінального законодавства фахівцями у галузі кримінального права, котре дається у підручниках, монографіях, статтях, лекціях, виступах наукових і практичних працівників на науково-практичних конференціях тощо.
Історичне тлумачення — це з’ясування соціальних передумов, які зумовили прийняття закону про кримінальну відповідальність, завдань, котрі ставить законодавець, приймаючи закон, відмінності нового закону від того, що діяв раніше.
Кримінальний закон — це правовий акт, прийнятий Верховною Радою України, котрий містить кримінально-правові норми, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинними, встановлюють принципи і загальні правила кримінальної відповідальності, види і межі покарання осіб, винних у вчиненні злочину.
Логічне тлумачення полягає у з’ясуванні змісту закону та обсягу його правової регламентації за допомогою категорій логіки.
Обмежене тлумачення полягає у наданні дії закону вужчих меж, аніж це передбачає буквальний зміст певної кримінально-правової норми.
Описовою визнається диспозиція, в якій описуються найбільш суттєві ознаки злочину.
Офіційне (легальне) тлумачення — це тлумачення чинних законів або їх окремих положень спеціально на те уповноваженим офіційним органом — Конституційним Судом України.
Поширювальне тлумачення полягає у тлумаченні більш широкого змісту кримінально-правової норми (але в рамках закону) порівняно з буквальним його текстом.
Проста диспозиція називає лише склад злочину і не розкриває його зміст.
Санкція —це структурна частина статті Особливої частини КК, яка встановлює вид і розмір покарання за злочин, вказаний у диспозиції.
Системне тлумачення — це з’ясування змісту відповідного положення кримінального закону шляхом зіставлення його з іншими положеннями даного чи будь-якого іншого закону, визначення юридичної природи та місця цього положення в системі кримінального права, а інколи — і в усій національній правовій системі.
Cудове (казуальне) тлумачення — це тлумачення, яке дається судом (суддею) будь-якої інстанції при розгляді конкретної кримінальної справи або тлумачення, яке дається на базі вивчення й узагальнення судової практики у постановах Пленуму Верховного Суду України.
Філологічне (граматичне) тлумачення полягає у з’ясуванні змісту закону шляхом аналізу самого його тексту (змісту певних термінів і понять) із використанням правил граматики, синтаксису, орфографії і пунктуації.
Державний кордон України — це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України — суші, вод, надр, повітряного простору. Визначається державний кордон України рішеннями Верховної Ради України, а також міжнародними договорами України.
Зворотна дія закону у часі — це поширення дії нового закону на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання ним чинності.
Космополітичний (універсальний) принцип полягає в тому, що іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, котрі вчинили злочин за її межами, підлягають в Україні відповідальності у випадках, передбачених міжнародними договорами.
Принцип громадянства (національний) полягає в тому, що громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, котрі вчинили злочин за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за КК України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Припинення чинності закону про кримінальну відповідальність означає, що його норми не можуть застосовуватися до зафіксованих у ньому діянь.
Територіальний принцип чинності закону про кримінальну відповідальність полягає в тому, що особи, які вчинили злочин на території України, підлягають кримінальній відповідальності на підставі КК України.
Часом учинення злочину визнається час учинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності, незалежно від часу настання злочинних наслідків.
Адміністративний проступок — це правопорушення, що посягає на державний чи громадський порядок, власність, права і свободи осіб, на встановлений порядок управління, протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них законом передбачається адміністративна відповідальність.
Дисциплінарні проступки — посягають на дисципліну праці, військову, державну, навчальну та інші види дисципліни, протиправні винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них нормативно-правовими актами передбачено дисциплінарну відповідальність.
Злочин — це передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
Злочин невеликої тяжкості — це злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м’яке покарання.
Злочин середньої тяжкості — це злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п’яти років.
Караність суспільно небезпечного діяння (злочину) — це можливість застосування покарання, передбаченого санкцією кримінально-правової норми, якою визначений склад конкретного злочину і встановлені види та межі покарань, що можуть бути призначені особі, яка вчинила таке діяння.
Особливо тяжкий злочин — це злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.
Правопорушення — це вчинене деліктоздатною особою суспільно небезпечне, винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що спричиняє шкідливі наслідки чи загрожує спричиненням таких наслідків.
Ступінь — це кількісна ознака злочину, яка проявляється в способі вчинення злочину, місці та часі вчинення, меті, розмірі заподіяної шкоди.
Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність.
Суспільна небезпечність злочину — це характер і розмір заподіяної шкоди, спосіб дії та інші об’єктивні ознаки, а також ступінь усвідомлення заподіяння шкоди, активність волі, мотиви і цілі поведінки особи, яка вчинила злочин.
Тяжкий злочин — це злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Характер суспільної небезпеки злочину — це якісна ознака злочину, яка залежить від суспільної цінності об’єкта посягання, мотиву та форми вини, а також злочинних наслідків.
Цивільно-правові проступки — шкідливе, протиправне, винне порушення деліктоздатною особою врегульованих нормами цивільного права майнових і зв’язаних з ними немайнових особистих відносин, а також схожих із ними майнових та особистих відносин, передбачених нормами цивільного права.
Рекомендована література:
1. Конституція України, 1996 р. (зі змінами і доповненнями, станом на 2007 р.) – К.: Юрінком, 2007.
2. Кримінальний кодекс України (зі змінами і доповненнями за 2008 р.) – сайт ВР України. (www.rada.gow.ua)
3. Практика судів України з кримінальних справ (2001 – 2005)./За заг. ред. Маляренка В.Т., Сташиса В.В. – Київ-Харків: Юрінком Інтер, 2005. - 462 с.
4. Практика судів України з кримінальних справ (2006 – 2007)./Укладачі: В.В, Сташис, В.І. Тютюгін: за заг. ред. В.В. Сташис. – Київ: Юрінком Інтер, 2008. – 880 с.
5. Селецький С.І. Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посібн. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 248 с.
6. Хохлова І.В., Шеп’яков О.Л. Кримінальне право України (Загальна частина): Навч. посіб. – К.: ЦНЛ, 2006. – 272 с.
Питання для самоконтролю знань
1. Дайте визначення кримінального права України.
2. Які завдання кримінального права України?
3. Які Вам відомі принципи кримінального права України?
4. З якими суміжними галузями права зв’язане КП України?
5. Як кримінальний закон діє в просторі та часі?
6. Що означає поняття «екстериторіальність»?
7. Чим відрізняються норми Загальної Частини та Особливої Частини КП України?
8. Які види тлумачення Вам відомі?
9. Дайте визначення злочину.
10. Охарактеризуйте поняття «малозначність».
11. Назвіть ознаки злочину.
12. Якими ознаками злочин відрізняється від інших правопорушень?
13. Класифікуйте злочини.
 |
Теоретична частина.
Зміст: поняття кримінальної відповідальності, її ознаки; підстави кримінальної відповідальності; склад злочину; поняття, види – матеріальний, формальний, усічений; об’єкт, об’єктивна сторона та суб’єкт і суб’єктивна сторона складу злочину; поняття і види стадій навмисного злочину; закінчений і незакінчений злочин, готування до злочину та замах на злочин; відповідальність за незакінчений злочин; добровільна відмова при незакінченому злочині; поняття співучасті; об’єктивні і суб’єктивні ознаки співучасті; види співучасників: виконавець, організатор, підбурювач і пособник; вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією; ексцес виконавця; поняття причетності до злочину; поняття множинності злочинів; повторний злочин, продовжуваний; сукупність злочинів; рецидив; правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву.
Тема 4Кримінальна відповідальність та склад злочину 1-2 бали
План:
1. Поняття кримінальної відповідальності, її ознаки.
2. Підстави кримінальної відповідальності.
3. Склад злочину.
4. Поняття; види – матеріальний, формальний, усічений.
5. Об’єкт, об’єктивна сторона та суб’єкт і суб’єктивна сторона складу злочину.
Форма опрацювання: аналіз та конспектування ЦПК України.
Форма контролю: опитування.
Питання для семінару «Кримінальна відповідальність та склад злочину» 3-6 бали
План:
1. Кримінальна відповідальність. Поняття, значення.
2. Поняття і значення складу злочину. Елементи та ознаки складу злочину, його види.
3. Поняття, види об’єкта злочину. Предмет.
4. Об’єктивна сторона, її елементи: суспільно-небезпечне діяння, причинний зв’язок, наслідки, місце, час, обстановка, спосіб, засоби вчинення злочину.
5. Суб’єкт злочину – поняття, види. Осудність, неосудність та обмежена осудність.
6. Суб’єктивна сторона злочину – вина, змішана форма вини. Мотив та мета. Помилка, її значення для кримінальної відповідальності.
7. Кваліфікація злочинів.
Завдання для самостійної роботи 3-6 бали
1. Кваліфікація злочинів.
2. Предмет злочину.
3. Відповідальність за злочини вчинені в стані сп’яніння.
4. Змішана форма вини.
5. Помилка, її значення для кримінальної відповідальності.
Форма опрацювання – короткий тезисний конспект
Тема 5« Стадії вчинення навмисного злочину» 1-2 бали
План:
1. Поняття і види стадій навмисного злочину: закінчений; незакінчений злочин.
2. Готування та замах на злочин.
3. Відповідальність за незакінчений злочин.
4. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
Тема 6« Співучасть у злочині. Причетність до злочину» 1-2 бали
План:
1. Поняття співучасті.
2. Об’єктивні і суб’єктивні ознаки співучасті.
3. Види співучасників: виконавець, організатор, підбурювач, пособник.
4. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.
5. Ексцес виконавця.
6. Поняття причетності до злочину.
Тема 7« Множинність злочинів» 1-2 бали
План:
1. Поняття множинності злочинів.
2. Повторний злочин, продовжуваний.
3. Сукупність злочинів.
4. Рецидив.
5. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву.
