Інвестування у ринковій економіці пов'язано зі значним ризиком, і цей ризик тим більший, чим довший строк окупності вкладень. Це дуже актуально для галузей, де високі темпи НТП і поява нових технологій чи виробу швидко знецінює попередні інвестиції.
Показник То використовують тоді, коли немає впевненості у тому, що організаційно-технічні заходи, інновація будуть реалізовані. Тому власник коштів не ризикує довірити інвестиції на тривалий термін. Показник розраховується за формулою: Тщ=К/Д
де К— початкові інвестиції; Д — щорічні грошові потоки.
Показники економічної ефективності організаційно-технічних заходів у планах підприємств повинні враховуватися протягом усього періоду, в якому ці заходи забезпечують підвищення техніко-економічних показників виробництва або вирішення інших завдань (соціальних, природоохоронних та ін.).
Організаційний розвиток підприємства розглядається як комплекс заходів, спрямованих на впровадження нових методів і форм організації виробництва, управління і праці, елементів господарського механізму і на відміну від технічного, у багатьох випадках не вимагає нових витрат або ж пов'язаний із незначними додатковими ресурсами.
48. Основні показники плану, їх загальна характеристика та взаємозумовленість.
Собівартість продукції (робіт, послуг)- це виражені у вартісній формі витрати підприємства на її виробництво і реалізацію Собівартість продукції підприємства є одним з головних результатів діяльності підприємства, а також головним фактором, що впливає на досягнення суб’єктивної мети підприємства – отримання прибутку.
В залежності від об*єкту витрат собівартість поділяють на:
- собівартість одиниці продукції
-собівартість товарної продукції;
собівартість валової продукції;
-собівартість реалізованої продукції.
- Обсяг товарної продукції (ТП) визначають у діючих та порівняльних цінах за формулою:
,
- У валову продукцію (ВП) включають всю продукцію у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності і визначають у порівняльних цінах за формулою:
де НЗВп, НЗВк — вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.;
Іп, Ік — вартість інструменту для власних потреб відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.
-Реалізована продукція – це продукція, що відвантажена та оплачена споживачами., в діючих цінах
, де НРПп, НРПк – вартість нереалізованої продукції відповідно на початок та кінець періоду
45. Зміст й завдання оперативно-календарного планування на підприємстві.
Оперативно-календарне планування — конкретизація плану виробництва у вигляді завдань у натуральній кількості на короткі проміжки часу і за конкретними виконавцями.
Завдання:
1)забезпечення ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів і номенклатури, а також терміну виготовлення і поставки продукції споживачам;
2)забезпечення максимальної безперервності виробництва, тобто забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва і прискоренню оборотності обігових коштів;
3)забезпечення рівномірності та комплектності завантаження устаткування, працівників і площ, що сприятиме кращому використанню виробничих фондів.
Календарне планування включає розробку:
-календарно-планових нормативів;
-планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі у процесі виробництва;
-розрахунки завантаження устаткування та площ (об'ємні розрахунки);
-доведення виробничих завдань на основі розроблених планів-графіків до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць.
Диспетчерське регулювання полягає:
-у контролі виконання планів-графіків;
-у поточній координації роботи задіяних цехів, дільниць і робочих місць у процесі виконання завдання.
Методи
1. Подекадний метод оцінки ритмічності полягає в тому, що розраховуються, а потім порівнюються планові та фактичні відсотки по декадах, відхилення від запланованих відсотків свідчить про рівень ритмічної або неритмічної роботи.
Кр=Дд/Дм*100,
2. Метод оцінки за допомогою коефіцієнта рівномірності (Кр) виконання виробничої програми, який визначається за формулою:
,
3. Для оцінки ритмічності роботи підрозділів або підприємстві використовується коефіцієнт ритмічності, розрахований за допомогою коефіцієнта варіації (V): Кр=1-V
, де р - середнє квадратичне відхилення; х середня арифметична варіаційного ряду;
,
Які б системи і методи оперативного планування не застосовувалися на кожному конкретному підприємстві, їхня мета одна: забезпечити рівномірність перебігу виробничого процесу й ефективно виконати головну мету підприємства – випуск якісної продукції у необхідній кількості та у встановлені терміни.
46. Планування прибутку підприємства Прибуток є показником ефекту (результату) діяльності підприємства. Прибуток, як економічна категорія, являє собою частину доданої вартості.
План прибутків і збитків відбиває результативність всіх видів діяльності підприємства (виробництво й збут продукції, фінансова й інша діяльність) за певні періоди планового року. Розрахований у ньому фінансовий результат (прибуток, збитки) є основою для розробки інших фінансових документів.
Розподіл й використання прибутку є важливим господарським процесом, який забезпечує покриття потреб підприємства, а також формування доходів держави. Механізм розподілу прибутку повинен сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємства
В результаті співвідношення прибутку (результату діяльності) та витрат або ресурсів підприємства розраховуються показники рентабельності (прибутковості) підприємства. Оскільки існує кілька видів прибутку підприємства, а також кілька видів ресурсів, їх співвідношення створюють систему показників рентабельності
Методи: Планування прибутку підприємства можливо на основі використання трьох методів: методу прямого розрахунку, на сонові планування показників витрат на одну гривню продукції, факторного (аналітичного) методу.
-Згідно прямого методу, прибуток планується за окремими видами продукції на основі калькуляції собівартості одиниці кожного виду продукції. Прямий метод планування прибутку використовується при масовому та крупносерійному виробництві.
-Планування прибутку на основі планування показників витрат на одну гривню продукції проводиться на підприємствах серійного та одиничного типу виробництва. Це укрупнений метод, розрахунок прибутку ведеться по підприємству в цілому, а не по окремих видах продукції.
-Факторний (аналітичний) метод передбачає планування прибутку підприємства з врахуванням впливу окремих факторів. Фактори, які впливають на зміну прибутку підприємства можна поділити на п’ять груп:
зміна технічного рівня виробництва;
1.організаційні зміни;
2.зміни обсягів виробництва;
3.зміна структури виробництва;
4.зовнішні зміни.
47. Зміст плану і порядок його розробки, його завдання, взаємозв’язок з іншими планами в системі внутрішньо фірмового планування.
Собівартість продукції (робіт, послуг)- це виражені у вартісній формі витрати підприємства на її виробництво і реалізацію. Собівартість продукції підприємства є одним з головних результатів діяльності підприємства, а також головним фактором, що впливає на досягнення суб’єктивної мети підприємства – отримання прибутку.
В залежності від повноти включаємих витрат розрізняють:
1.Технологическая с/с: Сырье и материалы, Возвратные отходы (вычитаются), Топливо на технологические цели, Покупные полуфабрикаты и комплектующие изделия, Основная заработная плата производственных рабочих, Дополнительная заработная плата производственных рабочих, Отчисления на социальные мероприятия, Затраты на подготовку и освоение производства новой продукции, Затраты на содержание и эксплуатацию оборудования
2.Производственная с/с: технологическая с/с+ Общепроизводственные затраты
3.Заводская с/с: Производственная с/с + Административные (общехозяйственные) расходы
4.Полная с/с: заводская с/с+ Расходы на сбыт
В залежності від видів показників продукції підприємства, витрати (собівартість) поділяють на:
-собівартість товарної продукції;
-собівартість валової продукції;
-собівартість реалізованої продукції.
Мета планування витрат (собівартості) – оптимізація витрат та забезпечення раціонального використання ресурсів підприємства, необхідного розміру прибутку та рентабельності. Планування витрат передбачає систему взаємопов’язаних в часі і просторі, узгоджених з метою і ресурсами заходів та дій, спрямованих на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприємницької ідеї.
Процес планування діяльності підприємства відбувається за наступними етапами:
1.Аналіз витрат підприємства за минулий період.
2.Планування зниження витрат за чинниками.
3.Розрахунок планових калькуляцій.
4.Розрахунок планових кошторисів.
5.Розрахунок загального обсягу витрат підприємства.
Завданнями планування витрат є:
-розрахунок вартості ресурсів для виробництва продукції знаходження можливостей для виконання виробничої програми з найменшими витратами;
-визначення загальної величини витрат на виробництво;
-розрахунок собівартості виробництва кожного виду продукції, яка є нижнім рівнем її ціни;
-створення умов для визначення внутрішньо економічних відносин (організації оренди, форм оплати праці, стимулювання праці тощо).
Планування витрат підприємства передбачає розробку наступних документів:
-планові калькуляції на окремі види продукції;
-кошториси витрат;
-зведений план витрат підприємства;
-розрахунок зниження собівартості продукції за техніко-економічними чинниками.
